Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду




Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах

Для вивчення клітин крові та їх структур застосовують методи забарвлення мазків крові, які запропонував російський вчений Д.Д.Романовський.

Для забарвлення мазків крові він застосував суміш барвників метиленового синього з еозином і отримав якісно новий барвник – азур, який дає можливість виявити окремі структурні елементи клітини. Ці барвники мають різну реакцію: метиленовий синій – лужну, а еозин – кислу. Структурні частини клітини поглинають барвник протилежної реакції: лужні елементи забарвлюються кислою фарбою в червоний колір, а кислі – лужними в синій колір. При хорошому забарвленні мазків яскрава багатокольорова картина дозволяє вивчати морфологічні деталі клітин.

При диференціації клітин в забарвлених препаратах мають значення наступні ознаки:

- величина клітин – молоді клітини переважно більші ніж зрілі;

- форма клітин – частіше округло-овальна, рідше неправильна;

- ядерно-цитоплазматичне співвідношення – у молодих клітин збільшено в сторону ядра;

- хроматинова будова ядра – у молодих клітин малюнок ядра ніжний, розріджений, у зрілих – грубий, компактний;

- наявність або відсутність нуклеол в ядрі – у молодих, бласних клітинах в ядрі містяться нуклеоли, у зрілих їх немає.

- колір цитоплазми та наявність зернистості – цитоплазма молодих клітин базофільна, після дозрівання в більшості клітин стає оксифільною. Наявність зернистості є характерною для клітин гранулоцитарного ряду. Вона може бути нейтрорфільною, базофільною, еозинофільною і називається специфічною. Промієлоцити, моноцити, лімфоцити можуть містити азурофільну зернистість, яка називається неспецифічною.

Всі ці характеристики необхідно враховувати в комплексі. Дуже важливим є якість виготовлення мазка крові і якість його забарвлення.

 

Лейкопоез – це утворення і розвиток клітин лейкоцитарного ряду. Так як морфологічно лейкоцити мають різну будову, то їх поділяють на дві групи: гранулоцити і агранулоцити.

Розвиток клітин гранулоцитарного ряду.

Розглянемо розвиток клітин гранулоцитарного ряду. Родопочатковою клітиною гранулоцитарного ряду є мієлобласт (клітина IVкласу). Клітина округло-овальної форми, розміром 15-20 мкм цитоплазма базофільна. Ядро кругле, займає більшу частину клітини, має ніжну структуру хроматину ядра і має одну або декілька нуклеол.

По мірі розвитку клітина переходить в стадію промієлоцита. Клітина розміром 18-25 мкм, цитоплазма базофільна, ядро овальної форми, розташоване ексцентрично, має нуклеоли. На цій стадії диференціації починається формування специфічної зернистості: нейтрофільної, еозинофільної, базофільної.

Мієлоцит – більш зріла клітина цього ряду, розміром 12- 16 мкм. Ядро овальної форми, іноді бобовидне, розташоване ексцентрично, структура хроматину більш груба, нуклеоли відсутні. В цитоплазмі міститься зернистість – нейтрофільна, базофільна, еозинофільна. Нейтрофільна зернистість – фіолетового кольору, різнорідна, пиловидна; еозинофільна – оранжевого кольору, однорідна за розміром, формою, забарвленням; базофільна – темно-фіолетового кольору, груба, різнорідна.

Метамієлоцит – клітина діаметром 12-14 мкм, ядро бобоподібної форми, більш компактне за структурою, нуклеоли відсутні. В цитоплазмі зернистість – нейтрофільна, базофільна, еозинофільна.

Палочкоядерний гранулоцит – клітина діаметром 10-12 мкм, ядро у вигляді палички, часто вигнутої. Цитоплазма оксифільна, займає більшу частину цитоплазми. В залежності від виду зернистості, що міститься в цитоплазмі, розрізняють паличкоядерний нейтрофіл, паличкоядерний еозинофіл, паличкоядерний базофіл.

Сегментоядерний гранулоцит - клітина діаметром 8-12 мкм, ядро розділене на окремі сегменти (в нормі 3-7 сегментів). Ядерно-цитоплазматичне співвідношення зміщене в бік цитоплазми, в якій міститься специфічна зернистість. Розрізняють сегментоядерний нейтрофіл, сегментоядерний базофіл, сегментоядерний еозинофіл.

Морфологія клітин лімфоцитарного ряду.

Родопочатковою клітиною лімфоцитарного ряду є лімфобласт (клітина IV класу), розміром 15-20 мкм. Ядро округлої форми, має ніжну структуру хроматину і 1-2 нуклеоли. Цитоплазма базофільна, має перинуклеарну зону просвітлення, без зернистості.

Пролімфоцит – слідуюча генерація клітин цього ряду. Розмір клітин 11-12 мкм, ядро кругле, має більш грубу структуру хроматину, іноді містяться залишки нуклеол. Цитоплазма блакитного кольору, оточує ядро у вигляді вузького або більш широкого обідка, іноді містить азурофільну зернистість.

Лімфоцит – зріла клітина розміром від 7-9 мкм до 12-13 мкм залежно від величини цитоплазми. Ядро кругле, структура хроматину ядра груба, щільна, нуклеол не містить. Цитоплазма блакитного кольору, іноді містить азурофільну (неспецифічну) зернистість. Розрізняють лімфоцити вузькоплазменні, середньоплазменні та широкоплазменні.

Морфологія клітин моноцитарного ряду.

Родопочатковою клітиною моноцитарного ряду є монобласт (клітина IV класу), розміром 12-20 мкм, ядро округле, ніжної структури, має декілька нуклеол. Цитоплазма світло-блакитна, вузьким поясом оточує ядро.

Промоноцит має розміри 12-20 мкм. Ядро округле, пухке, із залишками нуклеол. Цитоплазма сіро-фіолетового кольору, широка, іноді містить азурофільну зернистість.

Моноцит – зріла клітина розміром 12-20 мкм. Ядро має розріджену структуру хроматину. Характерний поліморфізм ядра – тобто ядро може мати різноманітну форму: бобоподібну, округлу, підковоподібну. Цитоплазма сіро-фіолетового кольору, димчаста, інколи містить дрібну азурофільну зернистість.

Функції лейкоцитів.

Основну масу лейкоцитів у периферичній крові складають нейтрофільні гранулоцити – паличкоядерні і сегментоядерні. Тривалість життя нейтрофільних гранулоцитів в середньому 9-11 днів. У кров’яному руслі вони циркулюють від 30 хвилин до 2 днів, потім виходять в тканини, де і виконують захисну функцію.

Найважливішими функціями нейтрофільних гранулоцитів є здатність до фагоцитозу і утворення ряду ферментів, які мають бактерицидну дію, підсилюють мітотичну та рухливу активність клітин, покращують регенеративні процеси в тканинах.

Еозинофільних гранулоцитів в периферичній крові небагато і основні функції вони виконують не в кровотоці, а в тканинах. Приймають участь в імунних реакціях: попереджають генералізацію імунної відповіді, обмежуючи її місцевим процесом на рівні слизового і підепітеліального шару. Участь еозинофільних гранулоцитів в розвитку імунітету при гельмінтозах полягає в кілерному (цитотоксичному) ефекті цих клітин. Вони також мають фагоцитарну активність, але виражена вона значно слабкіше, ніж у нейтрофільних гранулоцитів.

Базофільні гранулоцити виявляються в лейкограмі не у всіх пацієнтів. Вони виробляють гепарин і гістамін, приймають участь в алергічних реакціях, у виробленні серотоніну, регулюють тонус судин.

Моноцити – достатньо багаточисленні клітини периферичної крові, які мають високу метаболічну активність. Здатність моноцитів до самостійного амебоїдному руху, до фагоцитозу залишок клітин, мілких чужородних тіл, малярійних плазмодій, мікобактерій туберкульозу визначає роль цих клітин в компенсаторних і захисних реакціях організму.

Лімфоцити в організмі людини виконують різні функції. Більшість із них є Т-лімфоцитами (тимусзалежними) – 50-70%, меншу частину складають В-лімфоцити – 15-25%. Т-лімфоцити приймають участь головним чином в реакціях клітинного імунітету, а В-лімфоцити – гуморального. Лімфоцити є центральним ланцьогом в специфічних імунологічних реакціях як попередники антитілоутворюючих клітин і як носії імунологічної пам’яті. Лімфоцити приймають участь в реакціях відторгнення трансплантанта і місцевих алергічних реакціях.

 

Контрольні запитання:

1. Який склад крові в нормі?

2. Яка фізіологічна роль крові в організмі?

3. Яка теорія лежить в основі сучасної схеми кровотворення?

4. За яким принципом побудована сучасна схема кровотворення?

5. Назвіть класи й ряди кровотворних клітин.

6. Які морфологічні особливості клітин перших трьох класів?

7. Які клітини відносять до четвертого класу і які їх морфологічні особливості?

8. Які морфологічні особливості клітин п’ятого класу схеми кровотворення?

9. Охарактеризуйте клітини шостого класу схеми кровотворення.

10. Які морфологічні ознаки мають значення при диференціації клітин крові?

11. Що таке лейкопоез? Які клітини належать до гранулоцитарного ряду?

12. Охарактеризуйте специфічну і неспецифічну зернистість.

13. Охарактеризуйте морфологію клітин лімфатичного і моноцитарного ряду.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-16; Просмотров: 6820; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.022 сек.