Тема 5. Управління бізнес-процесами під час проведення змін

5.1. Суть, значення та основні види бізнес-процесів. 5.2. Стадії дорослості залежно від вікових властивостей психіки. 5.3. Особливості управління формальними та неформальними групами організації.

5.1. СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

Бізнес-процес – це система циклічних і послідовних видів діяльності, в якій засобом управління впливу за допомогою ресурсів входи трансформуються в виходи тобто в їх результати, які представляють цінність для споживача.

Існують такі три види бізнес-процесів:

1. процеси управління — бізнес-процеси, які управляють функціонуванням системи.

2. основні — бізнес-процеси, які складають основний бізнес компанії і створюють основний потік доходів.

3. забезпечувальні — бізнес-процеси, які обслуговують основний бізнес.

Для будь-якого окремо взятого процесу ці межі встановлені початковими або первинними входами, з якого починається бізнес-процес (рис. 5.1.).

Входи відкриваються первинними постачальниками процессу і можуть бути у вигляді матеріально-технічних, енергетичних, людських чи інформаційних ресурсів. Водночас, процес закінчується виходом, одержанням результату первинними клієнтами.

Рис. 5.1. Управління бізнес-процесами.

Різновиди входів у процес:

ü первинні входи виникають на початку процесу.

ü вторинні входи з'являються в ході реалізації процесу на його під-процесах.

Різновиди виходів із процесу:

ü первинний вихід — це прямий, запланований результат реалізації процесу.

ü вторинний вихід — це побічний продукт процесу, що не є його головною метою.

Адаптивність управлінських систем – це характеристика системи та її елементів, щодо пристосування до змін факторів зовнішнього і внутрішнього середовища з метою збереження ефективності і стабільності її функціонування.

Джеймс Х. Харрингтон виділяє чотири підходи щодо оптимізації бізнес – процесів:

1) методика швидкого аналізу рішення; 2) бенчмаркінг; 3) перепроектування 4) реінжиніринг процесу.

Процесний підхід загальнонаукового рівня методології і управління змін – це дослідження функцій процесу управління як послідовно пов`язаних між собою дій.

5.2. СТАДІЇ ДОРОСЛОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКОВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПСИХІКИ

Залежно від вікових властивостей психіки особи визначають такі стадії дорослості: Ø юність, Ø молодість, Ø розквіт, Ø зрілість, Ø похилий вік, Ø старість.

Юність (17-23) - це завершальний етап формування особистості. Саме в юнацькому віці головним новоутворенням є усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя.

Молодість (25-35) - це етап спеціалізації особистості, який завершується створенням сім’ї, народженням дитини, отриманням освіти і початком серйозного кар’єрного зростання.

Розквіт (30-40) це етап психологічного зростання особистості, який закінчує її спеціалізацію.

Зрілість (36-60) - це стан особистості, що сприяє процвітанню в житті, розкриттю всіх талантів людини, його здібностей, конструктивного спілкування з іншими людьми, адекватного сприйняття реальності, задоволенню важливих потреб людини соціально прийнятним чином.

Похилий вік (61-74) - характеризується поступовим зменешенням активності.

Старість – це період життя людини після втрати здатності організму до продовження роду та до смерті. Характеризується погіршенням здоров'я, розумових здібностей, загасанням функцій організму.

Залежно від стадії дорослості, керівник під час управління змінами має враховувати різні вікові особливості:

Ø Юність (17-23). Керівник має проявляти інтерес до творчих ідей особистості та визнання її соціальною групою. Водночас має зважати на низьку матеріальну забезпеченість.

Ø Розквіт (30-40). Керівник повинен позитивно змінювати соціальне оточення особистості, змінювати її статут та сферу реалізації можливостей.

5.3. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФОРМАЛЬНИМИ ТА НЕФОРМАЛЬНИМИ ГРУПАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Група – це відносно відокремлене об`єднання осіб, для досягнення конкретних цілей, взаємопов`язаних між собою, які виконують різні обов`язки, координуючих спільну діяльність і які розглядають себе частиною єдиного цілого.

Всі групи поділяють на три типи:

ü Формальні, які створені за рішенням керівництва в структурі організації.

ü Неформальні, які створені за власною ініціативою співробітників і не є в структурі організації

ü Цільові, які створені для досягнення певних цілей.

Процес формування команди включає такі основні етапи:

Підготовка → Створення робочих умов →

→ Формування → Сприяння в роботі.

Аутсоринг – це виведення за межі організації зазвичай непрофільних функцій і видів діяльності, а також тих робіт, які не відповідають прийнятою концепцією бізнесу.

Основні стилі керівництва:

Ø демократичний;

Ø авторитарний.

Основні методи вирішення неординарних задач в процесі управління змінами:

ü політика переговорів;

ü політика проб і помилок

ü політика землетрусу

ü політика каскаду

ü директивна політика.

ü FAST.

Дата добавления: 2014-11-16