Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Типи боліт




Утворення і розвиток боліт.

БОЛОТА – ділянки земної поверхні надмірно зволожені прісною або солоною водою та покриті вологолюбивою рослинністю. Вода боліт може частково покривати ґрунт, або лише зволожувати його. Для боліт характерний процес накопичення рослинних залишків які не розклалися і утворення торфу. Потужність торфу в торфових болотах коливається від 0.3 до 10м (Зах. Сибір).

Перезволожені ж ділянки суші, які мають шар торфу потужністю менше 0.3м в гідрології прийнято називати заболоченими землями.

Утворення боліт пов’язане:

1) з перезволоженням суші внаслідок затоплення і підтоплення. Затоплення виникає через переважання опадів над випаровуванням за відсутності дренажу (неглибоке розташування шару водотривких порід і ґрунтових вод), або коли в умовах плоского низовинного рельєфу існує незначний поверхневий стік. Підтоплення ж місцевості пов’язане з підвищенням рівня ґрунтових вод, яке відбувається після спорудження гребель, надмірного зрошення, виходу з ладу меліоративних систем;

2) із заростанням водойм (озер, водосховищ, ставків).

Слід також відзначити, що сприятливими для утворення боліт є умови холодного та теплого клімату на рівнинах і гірських схилах, але інтенсивність процесів їх утворення в різних кліматичних і орографічних умовах залежить від двох основних чинників: зволоженості території (визначається кількістю опадів, випаровуваністю і слабкою водопроникністю ґрунтів) та кількості тепла.

Крім того, в умовах тривалого або постійного надлишкового зволоження під вологолюбивою рослинністю формуються болотні грунти (торфові й торфово-глеєві). Це відбувається головним чином у лісовій зоні помірних поясів. Після осушення на болотних ґрунтах вирощують сільськогосподарські культури, рідше добувають торф. Поширені болотні ґрунти в Російській Федерації, Бєларусі, Україні, Канаді, США, а також у Бразилії, Аргентині, Індонезії та ін.

Вивченням походження, поширення, режиму, розвитку, динаміки та господарського використання боліт займається важливий науковий напрям гідрології сушігідрологія боліт („болотознавство”).

Як говорилось вище, серед болотних масивів прийнято виділяти торфові болота й заболочені землі.

До заболочених земель належать: 1)торфові болота арктичної тундри, 2) очеретяні й осокові болота лісостепу, 3) засолені болота напівпустелі та пустелі (солончаки), 4) заболочені тропічні ліси.

Торфові ж болота за: А - умовами водного живлення, Б - формою поверхні, В - характером рослинності поділяються на три типи:

1 – Низинні (їх ще називають евтрофними (гр. – добре поживні)) – багаті на мінеральні біогенні речовини болота, які утворюються у зниженнях рельєфу, найчастіше на місці колишніх озер у заплавах річок.

Їх поверхня плоска або увігнута, що зумовлює застійний характер водного режиму. Ці болота живляться багатими на мінеральні речовини ґрунтовими й річковими водами, а також атмосферними водами.

Для низинних боліт характерна наявність таких рослин як осока, очерет, ситник, болотний хвощ, рогіз (трав’яні болота); гіпновий зелений мох (мохові болота); береза і чорна вільха (лісові болота).

Низинні болота поширені в Західному Сибіру, на Поліссі, у Північній Америці та інших районах планети.

2 – Верхові (оліготрофні (гр. – мало поживні)) – бідні на мінеральні біогенні речовини болота, що виникають у зниженнях та западинах на плоских вододільних просторах в умовах вологого клімату.

Вони мають опуклу, рідше плоску, поверхню. Це пов’язано з тим, що на окраїнах таких боліт, внаслідок інтенсивного водообміну, рослинна маса розкладається швидше ніж у центрі. Води, які стікають до болота, потрапляють лише на окраїни, а центральна його частина живиться майже виключно атмосферними опадами.

В рослинному покриві верхових боліт головну роль відіграють сфагнові білі мохи (здатні існувати без ґрунтового живлення оскільки накопичують велику кількість води „про запас”), пухівка (пушиця), багульник, росичка, журавлина, болотяна сосна та ін. Щорічно мох дає верховий приріст, відмираючи в нижніх, позбавлених світла й кисню, шарах, де утворює прошарки торфу.

Сфагновий мох і торф дуже погано проводять тепло через що температура ґрунту під покривом моху влітку значно нижча від температури повітря. В таких умовах деревна рослинність потрапляє в стан фізіологічної сухості – при надмірній кількості води рослина не може її використати й гине від сухості. Через це на мохових болотах деревна рослинність має приглушений (пригнічений) вигляд.

3 – Перехідні (мезотрофні (гр. – середньо поживні)) болота займають проміжне місце між низинними і верховими за характером рослинності й ступенем мінералізації вод, що їх живлять.

Для перехідних боліт характерна слабо опукла або плоска поверхня, а серед рослин переважають осоки, береза, білі сфагнові мохи, інколи вільха.

У процесі еволюції низинні болота, внаслідок накопичення рослинних залишків, поступово підвищують рівень своєї поверхні. В результаті цього, багата на солі ґрунтова вода перестає живити болото, трав’яниста рослинність відмирає та замінюється мохами і низинне болото перетворюється у верхове. Останнє ж, у свою чергу, в процесі розвитку покривається лісовою, чагарниковою або лучною рослинністю і перетворюється на луки. У природі низинні та верхові болота зустрічаються дуже рідко.

Варто відзначити також, що інколи болота класифікують

за переважаючою рослинністю:

1) лісові, 2) чагарникові, 3) трав’яні, 4) мохові;

за мікрорельєфом:

1) горбисті, 2) плоскі, 3) випуклі, 4) увігнуті.

Перезволожені ділянки боліт, для яких характерна розріджена торфова маса, слабка дернина рослинного покриву і високий рівень води, що періодично або постійно знаходиться на поверхні - називаються трясовинами. Вони розташовуються на плоских ділянках центральної частини боліт або на їх схилах. Немало людей і тварин загинуло, не зумівши вибратися з трясовин. Це породило різноманітні перекази й страхи перед „ болотними ”, „ водяними ”, „ лісовиками ”, „ кікіморами ” та іншою «нечистю». Саме через це наші предки називали болота „пропащим («гиблим») місцем”.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-16; Просмотров: 2467; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.