Історія Польщі. Кунеґунди і чоловік старшої сестри Августа III

Кунеґунди і чоловік старшої сестри Августа III. Марія Терезія оголосила його самозванцем.

У травні 1744 р. за ініціативою французької дипломатії в місті Франкфурт-на-Майні був укладений антиавстрійський союз кількох німецьких держав, серед яких була й Пруссія. На початку червня остання у Версалі домовилася про спільні дії проти Австрії. Натомість Август 111 порозумівся з Марією Терезією, сподіваючися на її згоду здобути частину Сілезії у війні з Пруссією. У відповідь на це прусська армія вдерлася до Саксонії. Розпочалася Друга Сілезька війна. У середині грудня Пруссія опанувала Дрезден. Але під загрозою вступу у війну на боці Августа III Росії, яка зосередила свої війська в Курляндії для проведення можливого наступу на Князівську (Східну) Пруссію, Фрідріх II пішов на укладення 25 грудня 1745 р. Дрезденського миру з Австрією і Саксонією. Під тиском Англії й Голландії, що під час війни за австрійську спадщину виступали союзницями Австрії, остання згодилася залишити Сілезію (за винятком двох поіменованих князівств) за Пруссією в обмін на визнання чоловіка Марії Терезії -Франца Стефана Лотаринзького - імператором, її співправителем (як імператор він іменувався Францем І; 1745-1765). Сподівання Августа III одягнути імператорську корону і цього разу не збулися.

Здобуття Сілезії Пруссією означало завершення наполегливих зусиль Бранденбург!!', яка з середини XIII ст. прагнула опанувати західні етнічні польські землі, включно із Західним Помор'ям, котрі в XIV-XVIII ст. перебували за межами Польської держави. Нічого доброго для останньої це в подальшому не віщувало.

Рух за реформи. Криза державної влади ставала тим загрозливішою, що у більшості європейських держав, зокрема сильних сусідів Речі Посполитої, відбувався процес централізації влади, реформування державних інститутів. Поширене й вкорінене серед шляхти переконання, що устрій її держави є досконалий і не потребує реформування, було чи не найбільшою перешкодою для виведення країни з стану політичного занепаду. Ситуація, в якій перебувала країна, непокоїла невелику частину магнатів і заможної шляхти, зокрема тих, хто виїжджав для здобуття освіти до Німеччини, Італії, Англії, Голландії і, особливо, Франції; вони знайомилися там з новими ідеями, зокрема просвітницькими, і у себе на батьківщині намагалися розібратися в причинах її відсталості, знайти способи її подолання. У Польщі почали з'являтися публіцистичні праці, на сторінках яких обговорювалися насущні питання соціально-економічного та політичного змісту. Однією з перших таких праць був Лист шляхтича до певного приятеля з іншого воєводства, що належала перу краківського каштеляна Станіслава Понятовсь-кого (побачила світ у 1744 р.). Автор пропонував збільшити чисельність війська, провести фіскальну реформу, реформу судочинства, сеймів (йшлося про обмеження прав liberum veto), сеймиків, здійснювати меркантильну політику, підтримувати розвиток вітчизняної промисловості, дбати про зростання чисельності населення. У 1743 р. С Лєщинський видав польською, а 1749 р. французькою мова*ми політичний трактат Вільний голос, що захищає свободу, який містив критику найбільших вад устрою Речі Посполитої і обгрунтування необхідності здійснення реформ, зокрема, таких як обмеження застосування liberum veto, звуження прерогатив сенату, утворення міністерств, доведення чисельності армії до 50 тис. у мирний час і до 100 тис. у воєнний, заборона безземельній шляхті й віськовикам брати участь у роботі сеймиків, обрання короля на сеймі з числа кандидатів, запропонованих сеймиками, заміна панщини чиншем, обмеження панської сваволі щодо селян, встановлення державної опіки над торгівлею, промисловістю і міщанами.

У 50-х - на початку 60-х років XVIII ст. політичний розвал у Речі Посполитій поглибився. Високий ступінь деморалізації шляхетського суспільства й занепад

Дата добавления: 2014-11-16