КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розглянемо основні джерела інформації і відповідні види цінЦіни фактичних угод. Відображають реальну вартість товарів, дозволяють одержати реальне уявлення про співвідношення политу та пропозиції-Основний їх недолік - вони публікуються далеко не завжди регулярно. Звичайно публікують ціни лише найбільш значних угод (наприклад, контракт на поставку танків до Пакистану), інформації про більшість угод ЗМ1 не отримують. Біржові котирування. Представляють ціни товарів, що є об'єктами біржової торгівлі. Вони в основному відображають фактичні угоди, чутливо реагують на зміни економічної кон'юнктури, миттєво відображаючи невідповідність між попитом та пропозицією в кожний конкретний момент часу. Ціни аукціонів і торгів. Ціни аукціонів відбивають реальне співвідношення попиту та пропозиції конкретних угод (аукціони з підвищенням ціни, аукціони зі зниженням ціни, аукціони «в темну»). Торги використовуються в основному державними організаціями при здаванні підрядів на виконання певних робіт. Середні ціни за статистичними джерелами. Більшість цих джерел не публікує конкретних цін на окремі товари, а наводить лише початкові дані про вартість і кількість тих чи інших вироблених, проданих, завезених чи вивезених товарів, на підставі яких можна визначити середні ціни і тенденції їх зміни за кілька років. Публікують статистику внутрішньої і зовнішньої торгівлі, наприклад обсяги продажів у натуральних одиницях і вартісному вираженні, обсяги виробництва і реалізації конкретних видів продукції і т.д. Довідкові ціни. До них відносять ціни, що публікуються в спеціальних довідкових виданнях, каталогах, прейскурантах, журналах, газетах (наприклад, журнал «Галицькі контракти», щотижневик «Бізнес») і т.д. У більшості випадків вони відрізняються від цін фактичних угод, оскільки не враховують різних варіантів знижок і надбавок конкретних угод. Тобто довідкові ціни є так званими базисними цінами, які в ході конкретних угод можуть уточнюватися. Характерна риса довідкових цін - їх порівняно невелика рухливість. Вони не враховують: знижки на якість і серійність; знижки з прейскурантних цін на товари, призначених для дрібнооптової торгівлі; спеціальні знижки для привілейованої категорії покупців, у яких зацікавлені продавці; сезонні знижки на покупку поза сезоном і т.д. Слід зазначити, що для ринку характерна множинність цін, тобто той самий товар (того самого виробника) залежно від умов угоди може реалізовуватися за різними цінами. Крім того, аналогічні товари різних виробників найчастіше реалізують за цінами, що суттєво різняться (це залежить від популярності товаровиробника, використовуваних стратегій ціноутворення та ін.). 4. Дослідження попиту і пропозиції. Аналіз попиту і пропозиції за конкретними товарами (товарними групами) та їх співвідношення виконують як для різних, так і для одного й того ж ринку. Метою є виявлення незадоволеного попиту та надлишкової пропозиції (перевиробництва), визначення найбільш привабливих для виробництва і збуту товарів, структури споживання і збуту в конкретних галузях, регіонах чи ринках, визначення еластичності пропозиції та попиту відносно цін. Результати аналізу стають основою для розробки конкурентної, товарної і збутової політики, визначення оптимального, наприклад за критерієм прибутку, співвідношення між ціною та обсягами збуту. Одним із найважливіших елементів кон'юнктурних досліджень попиту і пропозиції є оцінка місткості ринку і попиту на товар. Існує два різних методологічних підходи до цього: • екстраполяція попередніх значень попиту і чинників, що впливали на нього; • виявлення можливих покупців (кінцевих споживачів) товару і оцінка обсягів їх споживання протягом певного часу. Перший може застосовуватися для тих товарів, що вже продаються на ринку, коли немає різких коливань попиту-пропозиції, а умови на ринку відносно стабільні або відомі напрямки і темпи їх зміни. Другий має два різновиди: • перший з них заснований на застосуванні «індексу купівельної спроможності», тобто розрахунку максимально можливої частки прибутку (доходу) споживачів, яка може бути використана протягом певного часу на придбання товарів (його в основному застосовують для визначення місткості ринку товарів широкого попиту, наприклад одягу); • другий - на виявленні максимально можливої кількості споживачів товару і обсягів їх споживання (в основному застосовується для промислових товарів, наприклад, масляних чи повітряних фільтрів для автомобілів). Таким чином визначають потенційну (максимально можливу) місткість ринку. Звичайно, попит на товар (фактична місткість ринку) менший потенційної місткості, наприклад, через те що споживачі не можуть визначити свого ставлення до товару або не можуть його використати в існуючих умовах тощо. Визначення потенційної місткості є відправною точкою для визначення фактичної (попиту). Аналіз співвідношення попиту і пропозиції дозволяє виявити незадоволений попит чи перевиробництво (надмірну пропозицію) товару на конкретних ринках або їх сегментах і розробити адекватні стратегії розвитку. Важливу інформацію дає аналіз еластичності попиту і пропозиції, наприклад відносно цін, оскільки це надає можливість знайти оптимальні співвідношення ціни і обсягів продажу, що забезпечить максимальний прибуток, розширення ринку збуту тощо. 5. Дослідження особливостей поведінки суб'єктів ринку. До основних суб'єктів ринку, поведінку яких необхідно аналізувати, відносять споживачів, посередників, постачальників, конкурентів, контактні аудиторії (трудовий колектив, акціонери, місцеві жителі, банки, кредитори, державні органи, ЗМІ). Особливості поведінки суб'єктів ринку вивчають, з одного боку, з погляду впливу на рівень конкурентної боротьби (див. далі лекція 8), з іншого - з погляду спонукальних мотивів їх поведінки, насамперед споживачів (лекція 9, 10). 6. Оцінка потенціалу та основних пропорцій ринку. Потенціал ринку - сукупність виробничих і споживчих можливостей суб'єктів господарювання, які зумовлюють рівноважний попит і пропозицію, Він складається з виробничого та споживчого потенціалу. Вирізняють також потенціал (виробничих та споживчих) окремих підприємств. Під пропорційністю ринку слід розуміти його оптимальний розвиток, тобто розвиток без диспропорцій і деформацій. Аналіз ринкового потенціалу та структури ринкових пропорцій виробництва і споживання виконують на основі статистичних методів, шляхом розрахунків показників структури, координації, порівняльних індексів, статистичного і математичного моделювання пропорцій, а також балансовим методом. Це необхідно для визначення ролі і місця конкретних підприємств на ринку і ринкових можливостей їх 7. Оцінка підприємницького ризику. Підприємницька (господарська) діяльність неможлива без ризику. У широкому розумінні ризик слід розглядати як можливість або загрозу відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних. У більш вузькому - як можливість (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або виникнення додаткових витрат у результаті здійснення конкретних видів діяльності. Підприємницькі ризики класифікують за різними ознаками з використанням різних підходів, єдиної загальновизнаної класифікації ризиків не існує. Розглянемо ряд класифікацій. 1. За сферами прояву виділяють економічний, політичний, екологічний, соціальний, технологічний ризик і т.д. 2. За видами діяльності - ресурсний, виробничий, фінансовий, інноваційний, інвестиційний, комерційний, транспортний ризик і т.д. 3. За масштабами впливу - країнний (у масштабах країни), регіональний, галузевий, ризик окремих господарюючих суб'єктів. 4. За джерелами виникнення - систематичний, або ринковий (властивий усім суб'єктам ринку, він зумовлений процесами, що відбуваються в ринковому середовищі в цілому); несистематичний (ризик окремих суб’єктів ринку, залежить від особливостей їх діяльності). 5. За ставленням до самого ризику - ризик активної діяльності, ризик пасивного очікування. 6. Відносно джерел ризику до підприємства: внутрішній ризик, зовнішній ризик. 7. За природою ризику - господарський ризик; ризик, пов'язаний із природою людини; ризик, пов'язаний з дією природних факторів; ризик форс-мажорних обставин і т.п. 8. За ступенем обґрунтованості рішень або дій - виправданий і невиправданий ризик. В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, за яким для того щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки рішення або дії (сценарії розвитку подій) та ймовірності цих наслідків (сценаріїв). Згідно з цим підходом для оцінки ризику і прийняття рішень застосовують критерії: очікуване значення результату, розкид можливих результатів, відносний ризик (Ильяшенко, 1996). Очікуване значення розраховують як середньозважене за ймовірностями всіх можливих результатів. Для оцінки розкиду результатів застосовують показник середньоквадратичного (стандартного) відхилення можливих результатів від очікуваного. Відносний ризик розраховують як частку від ділення стандартного відхилення на очікуване значення результату.
Дата добавления: 2014-11-08; Просмотров: 612; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |