Контроль якості створення цифрових карт. Методи групового редагування можуть застосовуватися і до картографічних шарів у цілому

Групове редагування

Методи групового редагування можуть застосовуватися і до картографічних шарів у цілому. Для обрізанняки області шару під заданий контур (наприклад, створення бази даних більш дрібнішоїої адміністративної одиниці на основі більшої великої), використовується метод розбивки на частиниі на основі шаблона з видаленням зовнішньої частини бази даних. В іншому випадку необхідне об'’єднання двох і більше полігональних шарів в одній базі даних (наприклад, шару ґрунтів і шару землекористування на якусь територію). При використанні методу “Перетинання границь” (Ііntersectіon) створюється нова сітка полігонів на основі перетинання границь ґрунтових виділів і границь робочих ділянок з різними типами землекористування. При методі “Об'’єднання” (Unіon) двох картографічних полігональних шарів одночасно з генеруванням нових полігонів відбувається об'’єднання баз даних, кожен новий полігон успадковує атрибути обох батьківських полігонів.

При накладенні і подальшомунаступному об'’єднанні двох картографічних шарів істотний вплив на якість підсумкового шару має відсутність помилок на границях суміжних полігонів кожного батьківського шару. Основними помилками при цифруванні полігонів є поява петель (самоперетинання границі) і злипання вершин на границі. Для виявлення і корекції таких помилок до складу картографічних редакторів входятьвключені спеціальні функції.

Якість є одним з основних керованих параметрів процесу створення цифрових карт поряд з їхнім складом, вартістю, інформаційними ресурсами.

У Ззалежності від області використання цифрових карт до них ставлятьсяпред'являються різні вимоги. Ці вимоги (просторова точність, склад об'’єктів, точність опису об'’єктів) повинні бути сформульовані ще на етапі проектування цифрової карти. У зЗалежності від вимог просторової і семантичної точності підбираються вихідні картографічні матеріаліи, плануються додаткові польові зйомки чи використання ДДЗЗ, складаєються номенклатура і класифікація об'’єктів, вибирається програмне забезпечення, периферійні пристрої вуведення даних таі ін.

В даниУ нашй час можна виділити дві основні сфериобласті використання цифрових карт:

· як основи для створення різних паперових карт чи картографічних ілюстрацій;

· як основи для просторових вимірів, розрахунків, аналізу.

У першому випадку просторова точність визначається точністю поліграфічного відбитка створюваної карти і залежить від методу друку, системи умовних знаків, відображуваного масштабу таі ін. При створенні цього типу карт можна обмежиться візуальною подібністюподобою картографічних об'’єктів, просторова похибкапомилка допускається від 0,.1–-0,.2 мм у видимому масштабі карти. При створенні картосхем величина просторової похибкипомилки може не вважатися визначальним фактором якості, іноді в просторову основу свідомо вносяться перекручування для кращого відображення якісних, ілюстративних характеристик відображуваного явища чи об'’єктів.

УВ тому разівипадку, коли цифрова карта є основою для розрахунків відстаней, площ і обсягів у кадастрових, будівельних чи навігаційних ГІС, просторові похибкимилки можуть призвести до значних перекручувань підсумкових просторових розрахунків, що, у свою чергу, веде до похибокмилок розрахунку вартості земельних ділянок, вартості будівництва, оподатковування таі ін. У таких додатках просторова точність визначається точністю використовуваних приладових вимірів (до 0,.1 мм на місцевості). Створення таких цифрових картографічних основ вимагає значних ресурсів і виконується тільки спеціалізованими організаціями, що мають відповідне технічне забезпечення і кваліфікованих фахівців.

У нашВ даний час в Україні найбільш значний обсяг робіт із уведення картографічних даних здійснюється в процесі перекладу паперових топографічних карт різних масштабів у цифрову форму.

Забезпечення якості створюваних цифрових карт можливо лише за умови високого рівня організації виробництва, що відповідає кваліфікації персоналу, який володіє спеціальними знаннями і навичками.

Підготовка цифрових картографічних матеріалів на базіи топографічних карт проводиться у відповідності до вимог таких документів:

· Нормативи по щодо створенняю електронних карт місцевості масштабів 1:1 000 000, 1:500 000, 1:200 000 (ГП МЦЕК МНС та Укргеодезкартографія, Київ 1998 р.);

· Положення про редагування цифрових карт місцевості, які виготовляються на основі картографічних матеріалів з використанням растроскануючого обладнання (затверджене Укргеодезкартографією 2.06.97 р.);

· Положення про порядок організації контролю при виготовлені цифрових карт (затверджене Укргеодезкартографією 14.02.97 р.);

· Технічні умови на створення серії топографічних карт областей масштабу 1:200 000 (затверджені Укргеодезкартографією в травні 1996 р.);

· Класифікатор інформації, яка відображується на топографічних картах масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000 (затверджений начальником ГУГКК при КМ України і погоджений з начальником ЦТУ ГШ Збройних сил України в 1998 р.);

· Тимчасові правила щодо по збору та встановленняю географічних назв при виконанні топографічних робіт (затверджені Укргеодезкартографією в 4.08.94 р.);

· Типові редакційні вказівки на створення карт територій адміністративних районів (затверджені Укргеодезкартографією в грудні 1996 р.);

· Условные знаки для топографических карт масштабов 1:200 000 и 1:500 000 (ВТУ ГШ Москва 1983 г.).

При створенні цифрових карт яку якості вихідніих картографічніих матеріалиів використовують топографічні карти тих самихже масштабів і незалежно від застосовуваної технології використовують такінаступні параметри оцінки:

· повноту і правильність заповнення паспорта номенклатурного листа аркуша цифрової топографічної карти;

· точність планового положення об'’єктів;

· повноту об'’єктового складу;

· повноту характеристик об'’єктів;

· правильність визначення кодів об'’єктів;

· правильність визначення характеристик об'’єктів;

· відповідність формату;

· відповідність правилам цифрового опису;

Кількісна оцінка цифрових карт дається за допомогою:

· таблиць для оцінки точності планового положення, де принаведені максимально припустимі середні квадратичні похибкимилки положення об'’єктів. Значення допуску залежать від типу об'’єкта, масштабу, характеристик місцевості;

· розрахунків для обчислення одиничного показника якості, що визначається для кожного показника (правильність визначення коду об'’єкта, повнота характеристик об'’єкта і т. ін.) і виражається у відсотках:

V_j = (J / K)100, (5.1)

де V_j - – одиничний показник якості; J - – абсолютна кількість об'’єктів з похибкамимилками (може виражатися сумою об'’єктів з похибкамимилками різного типу); К - – загальна кількість об'’єктів цифрової карти.

Систематичні похибкимилки при створенні цифрової картографічної продукції виникають внаслідоку силу різних об'’єктивних і суб'’єктивних причин (відсутність необхідного обладнання, невідповідність технічних характеристик обладнання необхідної точності, відсутність чи слабка формалізація класифікаторів об'’єктів, що цифруються, помилки уведення через неопрацьовані інструкції з уведення різних ситуацій, низька кваліфікація операторів, відсутність контролю). До числа найбільш поширенихрозповсюджених помилок відносяться:

· порушення просторово-логічних зв'’язків у цифровій карті з багатошаровою структурою, наприклад, на всій цифровій карті в місцях перетинання автомобільних доріг і рік, під об'’єктом "міст" (кам'’яний, бетонний, залізобетонний) відповідна частина об'’єкта "ріка" відсутня;

· неправильне увведення семантичної (атрибутивної) інформації;

· систематична невідповідність коду об'’єкта і його найменування за по прийнятимому класифікаторому цифровійої топографічнійої карті;

· порушення характеру локалізації. Усі полігональні гідрографічні об'’єкти на цифровій топографічній карті дані у вигляді лінійних. Лінії проведені по центру об'’єктів;

· відсутність регламентуючих документів і вироблення операторами самостійного колективного рішення щодопо цифруванняю тієї чи іншої ситуації;

· відсутність опису правил цифрування подібних ситуацій у регламентуючих документах запри відсутності технології взаємодії оператора і коректора карт;

· систематична помилка в плановому положенні точкових об'’єктів чи вершин лінійних об'’єктів через неточність оператора (наприклад, паралакс візира дигітайзерау);

· всі об'’єкти цифрової карти не мають координатної прив'’язки;

· неадекватна вихідним матеріалам передача форми об'’єктів цифрової карти через низьку кваліфікацію оператора і відсутність вихідного контролю.

У кількісній формі оцінка виражається одним числом - – значенням показника якості, що відбиває визначену сукупність властивостей продукції. Наприклад, для показника якості "точність планового положення об'’єктів" середня квадратична похибкамилка положення контуру рослинного покриву щодо вихідних картографічних матеріалів у масштабі цифрової топографічної карти 1:200 000 складає 0,.2 мм.

Однієюї з найважливіших складових виробництва цифрових карт, що забезпечує їхню якість, є контроль якості. Виділяються такінаступні види контролю:

· суцільний, при якому контролюються всі одиниці продукції;

· вибірковий - – контролюється відносно невелике число одиниць продукції із сукупності, до якої вона належить;

· статистично-вибірковий контроль, правила якого базуютьсязасновані на законах теорії імовірностей і математичної статистики.

У цілому досягнення необхідного рівня якості цифрових карт досягається цілим комплексом заходів. З одного боку, це точне формулювання замовником і споживачем карти її змістовних характеристик, рівня просторової точності, вихідних матеріалів. З боку виконавця робіт необхіднеа розробленняка чітких інструкцій персоналу щодопо цифруванняю тієї чи іншої тематичної групи об'’єктів, ідентифікації і класифікації об'’єктів, порядку послідовного увведення різних груп об'’єктів. У Ззалежності від виду робіт і їхньої критичності для якості карти в цілому організуються контрольні заходи. Технічна документація підсумкової карти є важливим елементом для оцінки усієї виконаної роботи.

В даний У наш час багато цифрових карт, особливо в неспеціалізованих установах і організаціях, виконується в ручному режимі, тому суб'’єктивний фактор, тобто кваліфікація оператора і контролера, є основним стримуючим фактором для збільшення кількості якісної цифрової продукції. Для підготовки кваліфікованого оператора для екранного чи апаратного дигиіттизування необхідно декілька років практичної роботи запри наявності відповідної геодезичної, картографічної чи географічної освіти. Внаслідок цього усе більш істотним фактором картографічного виробництва стає зростанняріст вартості кваліфікованої праці фахівців. Тому основною лінією зростанняросту продуктивності цифрового картографування є подальший розвиток автоматизованих методів уведення: підвищення якості розпізнавання картографічних образів сканованих карт і даних дистанційного зондування Землі.

Дата добавления: 2014-11-18