Закономірності виникнення монополій та форми їх існування в економіці

Монополії як великі підприємства, що контролюють ринок, виникли в кінці ХІХ ст. у результаті розгортання процесів концентрації і централізації капіталу. Концентрація капіталу – це спосіб укрупнення капіталу підприємства за рахунок капіталізації додаткової вартості. Централізація капіталу – це спосіб збільшення капіталу за рахунок поглинання або об’єднання у межах одного підприємства капіталів, які раніше функціонували як самостійні.

Основною причиною посилення концентрації і централізації стало зростання продуктивних сил суспільства, яке знайшло прояв у технічному прогресі. Остання третина ХІХ ст. відзначилась особливо бурхливим розвитком науки і техніки. Це – відкриття нових способів виплавки сталі, винаходи, пов’язані з енергетичною базою виробництва (динамо-машина, парова турбіна, двигун внутрішнього згорання, дизель-мотор) та здатністю передавати електроенергію на відстань тощо. Ці відкриття й винаходи викликали справжню промислову революцію – підприємці з метою максимізації прибутку починають технічно й організаційно оновлювати виробництво. Цілком зрозуміло, що ці процеси потребували більш інтенсивного нагромадження капіталу й укрупнення виробництва.

Підприємці починають активно інвестувати додаткову вартість у нові засоби виробництва й технології, сприяючи, тим самим, суттєвому зниженню витрат виробництва. Як відомо, великі підприємства за рахунок технічних переваг, економії на витратах виробництва, високої продуктивності праці, кращої організації виробництва та більш широких можливостей використання кредиту мають кращі умови функціонування у порівнянні з малим бізнесом. Тому у результаті конкурентної боротьби крупні підприємства, як правило, поглинають невеликі за розміром виробничі структури. Останні виявляються менш захищеними у процесі різкого зниження ринкових цін, яким супроводжується досконала конкуренція, розорюються і переходять у власність крупних підприємців, що означає централізацію капіталу. Разом з цим, процес централізації може здійснюватися і шляхом добровільного об’єднання індивідуальних капіталів через організацію акціонерних товариств або союзів підприємців.

Завдяки процесам концентрації і централізації капіталу основна частка випуску суспільного продукту виявилась зосередженою на небагатьох великих підприємствах. Це створило умови для монополізації виробництва. З одного боку, конкуренція між великими підприємствами має особливо руйнівний характер, оскільки на них капітал втілюється у своїй переважній більшості в основних засобах. Останні при різкому зниженні цін не можуть бути швидко переміщені в інші галузі економіки і тому великі підприємства виявляються досить вразливими для «ударів» конкурентної боротьби. З цих причин вони прагнуть ослабити конкуренцію, для чого у них з’являються цілком реальні можливості. Якщо за умов панування досконалої конкуренції і незначної концентрації виробництва змова між багато чисельними розрізненими дрібними виробниками була неможливою, то коли в кожній галузі промисловості утверджується декілька великих підприємств з’являються умови для формування домовленостей відносно різних аспектів погодженої діяльності на ринку.

Найбільш ранніми формами монополій, через які реалізовувалась така діяльність, були конвенції, ринги, корнери, пули. Вони являли собою короткотермінові угоди між декількома великими підприємцями відносно встановлення єдиних цін продажу на певні товари. Подальший розвиток монополій привів до виникнення картелів, синдикатів, трестів, концернів і конгломератів.

Картель – це об’єднання ряду підприємств однієї галузі виробництва, за якого його учасники зберігають свою власність на засоби і продукт виробництва. Об’єктом домовленості стають частка випуску продукції для кожної фірми-учасниці картелю і ціна її продажу на ринку.

Синдикат – це форма монополії, за якої об’єднуються підприємства, що випускають однорідну продукцію, не втрачаючи при цьому свою власність на засоби виробництва. Продукція ж, які виробляє кожна окремо взята фірма, реалізується вже як власність синдикату через створену для цього спеціальну торгівельну організацію.

Трест відрізняється від синдикату тим, що за такого об’єднання вже викає сумісна власність групи підприємців на засоби виробництва і, відповідно, вироблену продукцію. На суму капіталу, який було передано до тресту, власники отримують акції і тим самим право на співучасть в управлінні цим об єднанням і отримання частки його прибутку. Трест, на відміну від синдиката, не обов’язково поєднує підприємства, однорідні за характером продукції, що випускається. Все частіше до складу треста входять підприємства технологічно пов’язаних між собою промисловості.

Концерн – це об’єднання ряду формально незалежних підприємств шляхом встановлення над ними фінансового контролю через головну фірму. Вона.є власником контрольного пакету акцій концерну і завдяки цьому фактично володіє ним. Концерни набули широкого розповсюдження у формах, що поєднують підприємства різних галузей виробництва, але таких, що функціонально пов’язані між собою.

Конгломерат створюється через об’єднання підприємств різних галузей виробництва, які не мають виробничих або технологічних зв’язків.

Такі монополістичні утворення проникають у різні галузі економіки, що суттєво ускладнює ведення міжгалузевої конкуренції. Однак ми не можемо вести мову про повне витіснення конкуренції монополією. У реальній дійсності мають місце більш складні й модифіковані форми ведення конкуренції. Перш за все, у сфері внутрішньогалузевої конкуренції ведеться боротьба за наступними напрямами:

1. На міжнародному рівні між монополіями, що випускають стандартизовану продукцію.

2. У самій монополії між власниками капіталу за найбільш вигідні позиції в управлінні й розподілі прибутків.

3. Між монополіями і немонополізованим сектором виробництва, який займає ринкову нішу через поглиблення диференціації продукції.

Міжгалузева конкуренція реалізує себе через проникнення капіталу у різні галузі виробництва і, з одного боку, ускладнюється через горизонтальну і вертикальну концентрацію, а з іншого – полегшується за рахунок розвитку акціонерної форми капіталу. Поряд з цим у сучасних умовах набуває поширення конкуренція між монополіями за державні замовлення, за доступ до владних структур, через які реалізуються заходи по регулюванню економіки. Отже, монополія не знищує, а модифікує конкуренцію, породжує її нові форми.

Дата добавления: 2014-11-18