Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних і характеризується коефіцієнтом працевлаштування, наведеним у формулі

План

ЛЕКЦІЯ 23

ТЕМА 10 Соціальна спрямованість національної економіки.

Навчальна мета: ознайомити студентів з рівнем життя та. Показниками його виміру, та соціальним захистм населення

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, графіки, схеми.

Джерела і література: 12, 13, 38, 42.

Навчальні питання і розрахунок часу
Вступ	5 хв.
Основна частина Рівень життя та соціальний захист населення	70 хв.
\
Підсумки	5 хв.

Зміст лекції

Соціалізація економіки передбачає покращення якості та підвищення рівня життя населення через створення належних умов життя, праці, відповідного рівня доходів тощо. Виходячи з того, основним джерелом доходів населення є трудова діяльність, слід проводити аналіз ринку праці для виявлення певних деструктивних чинників і пошуку шляхів їх подолання.

Як стверджує В. Брич: “ринок праці — це система трудових відносин, що відбиває рівень соціального розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між суб’єктами, що беруть участь на ринку праці: роботодавцями, працівниками, державою, профспілками і посередниками”. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник є юридично рівноправними особами (це відрізняє ринок праці від інших ринків).

На ринку праці є два основних суб’єкти — роботодавці та наймані працівники, які суттєво розрізняються за відношенням їх до засобів виробництва.

Ринок праці виконує специфічні функції:

· суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);

· інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);

· посередницьку (організація зустрічей продавців та покупців праці);

· стимулювальну (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);

· досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;

· вирішення питань зайнятості;

· підтримки безробітних.

― Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили визначає кон’юнктуру ринку праці.

Ринок праці можна класифікувати за різними критеріями. Так, за ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей, окремих видів діяльності, групи господарств різ­них форм власності.

Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до класифікації МОП. Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених МОП, усе населення поділяється на три категорії:

― зайняті;

― безробітні;

― особи поза робочою силою.

Зайняті — це особи віком від 15 до 70 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в підсобному сільському господарстві. Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення визначаються системою законодавчих актів країни.

Зайнятість буває: продуктивною; соціально корисною; повною.

Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою розуміють використання робочої сили без втрат.

Безробітними є особи віком від 15 років і старші, які не мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до роботи. За визначенням МОП, безробітний — це людина, яка може й хоче працювати, але не має робочого місця.

Сума зайнятих (Е) та безробітних (U) визначає економічну категорію «робоча сила» (L) і характеризує економічно активне населення (L = E + U).

Особи поза робочою силою — економічно неактивне населення, тобто це частина населення, яка не входить до складу робочої сили.

Економічна наука розрізняє три види безробіття:

1) фрикційне;

2) структурне;

3) циклічне.

Рівень безробіття визначається за формулою:

(10.1)

де P_U — рівень безробіття (%);

U — чисельність безробітних (млн чол.);

L — чисельність робочої сили (млн чол.).

Або (10.2)

де Е — чисельність зайнятих.

У досліджуваний період може відбуватися перехід працівників із стану зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків використовуються коефіцієнти працевлаштування (k _пр.) і звільнення (k _зв.):

(10.3)

(10.4)

де U_пр. — чисельність працевлаштованих безробітних (млн чол.);

Е_зв. — чисельність звільнених працівників (млн чол.).

Головна ціна безробіття — невипущена продукція. Коли кількість бажаючих працювати перевищує кількість робочих місць, утрачаються потенційні можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується законом Оукена.

Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений баланс ринку праці. Основними його статтями є такі:

1. Пропозиція робочої сили, усього (n 1 = n 2 + n 3).

2. Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування на початку року.

3. Загальна чисельність осіб, які надійдуть на ринок праці, зокрема:

— вивільнені з галузей народного господарства;

― звільнені через плинність кадрів;

― випускники навчальних закладів;

― інші категорії незайнятого населення.

4. Попит на робочу силу (усього працевлаштовано).

5. Зняття з обліку для самостійного вирішення участі в трудовій діяльності та з інших причин, зокрема через переселення до сільської місцевості.

6. Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання працевлаштування в кінці року, зокрема безробітні.

Необхідним для аналізу ринку праці є показник трудової мі­грації. Міграція — це переміщення населення між регіонами та країнами. У трудовій міграції розрізняють такі поняття як еміграція та імміграція.

Еміграція — виїзд громадян однієї країни до іншої.

Імміграція — в’їзд громадян інших країн до певної країни.

Існують такі види міграції:

· добровільна, легальна;

· вимушена (біженці);

· нелегальна.

Тільки легальні мігранти користуються правами, які надаються їм законами країни.

Для аналізу трудової міграції застосовуються абсолютні та відносні показники. До абсолютних належать: чисельність тих, хто в’їжджає й виїжджає, загалом і за професіями. До відносних показників належать темпи міграції; співвідношення мігрантів і чисельності зайнятих у країні.

Трудова міграція має позитивні (зменшення безробіття для країни, з якої емігрує робоча сила; придбання емігрантами досвіду та знань в інших країнах) та негативні (утрата інтелектуального потенціалу країною — експортером робочої сили) наслідки.

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадян відповідними гарантіями на всій території України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, створено Державну службу зайнятості, діяльність якої контролюють Міністерство праці та соціальної політики України і місцеві органи державної виконавчої влади.

Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Діяльність цієї служби фінансується із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

1) ефективність роботи служби зайнятості;

2) продуктивність праці.

Дата добавления: 2014-11-08