КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Переваги та недоліки кредитної картки
Переваги та недоліки дебетової картки
Кредитна картка – картка, що дозволяє своєму тримачеві згідно з умовами договору з емітентом здійснювати операції у розмірі наданої емітентом кредитної лінії та в межах витратного ліміту (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Практично всі картки, емітовані українськими банками, є картками з функцією видачі готівки (за винятком карток, що використовуються виключно для розрахунків у мережі Інтернет). Із них близько 85% є дебетовими. Загальні схеми розрахунку із використанням банківської картки наведені у додатку А. Співвідношення кількості безготівкових та готівкових операцій за картками, емітованими українськими банками становить близько 5% і 95% відповідно.
Необхідно зазначити той факт, що в останні роки поряд з розвитком індустрії карток розвивається і злочинність у цій сфері, що пов’язано, в першу чергу з відсутністю законодавчої та нормативної бази пластикових карток, відсутністю служб безпеки у банках-членах платіжних систем. Правоохоронні органи не завжди готові до виявлення та припинення шахрайства.
це специфічні грошові форми, у яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.
Таке відхилення можливе з кількох причин: · коли в стандартних формах значно послаблюється грошова суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте при цьому дещо знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами; · коли грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з зазначених вище. Наприклад, Вексель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч він не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те ж саме можна сказати про чек та деякі інші грошові інструменти. З їх допомогою можна розраховуватися за товари і послуги спрощеним методом [39; 117]. Використання квазігрошей має позитивний вплив на економіку: – дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх у довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон¢юнктури ринків; – дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок запровадження в обіг додаткових платіжних інструментів – квазігрошових форм, передусім векселів; – робить управління грошовою масою, а отже пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним. Розглянемо основні етапи еволюції форм квазігрошей.
Історично, першою формою квазігрошей став вексель.
це боргове зобов’язання встановленого зразку, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.
Економічні причини виникнення векселя такі давні, як і товарно-грошовий обіг між окремими містами та країнами, оскільки бажання уникнути перевезень готівкових грошей було природнім з двох причин – безпека та зручність [122].
Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції» 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон «Про переказні векселі та прості векселі», «Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» [30]. Оптимальним є виділення таких періодів розвитку вексельної справи: 1. Виникнення прототипів векселя у Давньому Світі; 2. Поява аналогів векселя у країнах Сходу – Китаї, Індії, мусульманських країнах (VIII – XII вв.); 3. Період початкового типу векселя в Італії XII – XII вв.(вексель складався з двох документів: нотаріально завірений акт мав основне значення, а платіжне доручення - допоміжне); 4. Період ярмарок, коли вексель набув свої істотні ознаки (акцепт), тобто форму сучасного векселя. 5. Період індосамента (вексель вийшов з рук італійських кампсорів і розповсюдився у більшості країн Європи); 6. Період формалізації вексельного зобов’язання (правове обґрунтування вексельної операції в німецькому вексельному праві);
7. Період уніфікації вексельного обігу (початок ХХ в. і досі триває). Зараз Україна успішно оволодіває новими для себе фінансовими інструментами, такими як векселя Пенсійного фонду та казначейські векселя [39; 117]. Таким чином, виникнення векселя не можна пов’язувати з окремою країною або з часом і необхідно розглядати як закономірний наслідок розвитку торгово-економічних відносин. Наступним етапом еволюції квазігрошей стала банкнота.
Характерними ознаками «класичної» банкноти є: 1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів; 2) обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників; 3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку). Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізнялася від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота – суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкноти на відміну від векселів є безстроковими зобов'язаннями, не пов'язаними з конкретними торгівельними операціями. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і перебувати в обігу будь-який термін, що дає можливість розраховуватися ними по всіх можливих платежах. Ці переваги надали банкноті особливої якості – загальної оборотності, якої не мав вексель. Подвійне забезпечення «класичної» банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу. Через забезпечення комерційними векселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. Видаючи позики під заставу чи дисконт векселів, банк збільшував кількість банкнот в обігу, а при оплаті векселів банкноти поверталися до банку, що забезпечувалося строковістю і беззаперечністю комерційного векселя. Період «класичної» банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929 – 1933 pp., коли відбувся процес демонетизації золота. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості – розмін на золото. Нині банкноти становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним банком [37; 39; 120].
Слід відмітити, що в Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових форм розрахунків.
Дата добавления: 2014-11-08; Просмотров: 660; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |