Г. Телебанкінг і мобільний банкінг

Телефонний банкінг (telebanking) наразі залишається найбільш популярною формою віддаленого банкінгу на Заході і поступово впроваджується банками в Україні. Для впровадження телебанкінгу фінансова установа (банк) створює інформаційно-довідкову систему, яка складається з комп’ютера (з відповідним програмним та технічним забезпеченням), підключеного до АТС банка. На сервері банку зберігається інформація про стан поточних рахунків клієнтів. Коли до такої системи звертається клієнт (за допомогою кнопкового телефону), то він фактично пересилає цифровий код. Техніка розшифровує код і перетворює його у запит до бази даних банку, отримує на неї відповідь і трансформує його у голосову форму, пересилає по телефонній лінії.

З боку клієнта це виглядає так. Він дзвонить за певним номером і чує відповідь електронного оператора, який пропонує перевести телефон в режим тонового набору. Потім, наприклад, натиснути кнопку 1, щоб увійти в меню операцій. Або іншу, щоб одержати іншу послугу. Далі клієнту необхідно ввести свій унікальний номер, потім послідовно пароль та код операції. Таким чином, знаходячись у відпустці або відрядженні, фінансовий менеджер має змогу за допомогою лише телефону досить швидко дізнатися про стан рахунку, рівень процентних ставок, котирування цінних паперів, переказати гроші з рахунку, дати банку наказ про конвертацію однієї валюти в іншу тощо.

Лідерами у цій сфері обслуговування в Україні є Укрінбанк (система Телебанк-24) та ВаБанк (мобільний банкінг). Клієнти Укрінбанку вже успішно проводять такі операції, як оплата комунальних послуг, мобільного зв’язку, а невдовзі матимуть змогу купити або продати іноземну валюту.

Якщо розглядати сучасні тенденції в інформаційних технологіях, можна дійти висновку – ідеальним бізнес-комплектом має стати: «ноутбук + стільниковий телефон» для серйозних фінансових операцій, або мобільний телефон з WAP-протоколом та міні-сенсорним екраном для управління рахунком та читання інформації. WAP (Wireless Application Protocol) – функція мобільного телефону, що дозволяє отримувати доступ до Інтернет-сайтів, розроблених спеціально для такого протоколу. Як правило, такі сайти містять бізнес-новини.

Ідея здійснення «мобільних платежів», певно, виникла одночасно з появою першого мобільного телефону. Протягом тривалого періоду відкритим лишалося питання, як зробити процес сплати рахунків за мобільний зв'язок швидким, ефективним, і, головне, зручним. Найбільш вдала відповідь була знайдена у вигляді концепції pre-paid, яка досі залишається найбільш популярною як серед користувачеві, так і поміж операторів мобільного зв’язку. Але виникла інша ідея. Кожен має на балансі певну суму – тобто на рахунку акумулюються вільні грошові кошти, тобто такі, що не можуть бути використані в даний момент за прямим призначенням (сплата послуг мобільного оператора), але можуть бути витрачені на інші, сторонні видатки. У зв’язку з цим почали з’являтись численні пропозиції як-то: придбання мобільного контенту, сплата послуг Інтернет. Це є перший з трьох існуючих нині підходів до реалізації платежів за допомогою мобільного телефону. На сьогодні він є найпоширенішим, але у той самий час і найменш перспективним, оскільки не підходить для придбання дорогих покупок і послуг.

Рис. 3.5. Схема здійснення розрахунків посередництвом мобільного банкінгу

Другий підхід – це здійснення платежів посередництвом електронної платіжної системи. Такі платежі ще називають «текстовими», оскільки переказ коштів з рахунку на рахунок відбувається шляхом відправлення абонентом SMS-повідомлення (іноді цей процес автоматизують за допомогою спеціальних java-додатків). Прикладом такої взаємодії може слугувати облікова система WebMoney Transfer, яка нещодавно ввела можливість управління рахунками з мобільного телефону.

Третім, і найсучаснішим, є метод, заснований на технології NFC (Near Field Communications), яка дозволяє реалізувати обмін даними між пристроями, що знаходяться у безпосередній близькості (декілька сантиметрів) один від одного. Такий підхід дозволяє створити «мобільний гаманець» та організувати його за принципом кредитної або дебетової картки.

Розвиток цього сервісу передбачає декілька етапів. На першому з них власник карткового рахунку одержує на дисплей свого телефону інформацію про його стан (баланс, доступну до сплати суму, дані щодо останніх транзакцій); на другому можливим є проведення платежів за завчасно обумовленим списком; а в m-банкінг має дозволити здійснити будь-який незапланований платіж.

Мобільний банкінг на сьогодні базується на протоколах WAP і SMS. У випадку WAP-банкінгу мобільний телефон відіграє приблизно таку ж роль, як комп’ютер при Інтернет-банкінгу. На боці банку встановлюється веб-сервер, що підтримує WML (Wireless Markup Language). Ця розмітка сторінок розроблена спеціально для обмежених можливостей мобільного зв’язку й дозволяє передати їх зміст до мікро браузеру стільникового телефону для відображення на дисплеї. За ступенем зручності у WAP-банкінгу очевидні переваги: є можливість навігації сайтом банку, літерного введення інформації (що є більш звичним і не вимагає запам’ятовування), наочність поточного процесу.

Натомість в основі SMS-банкінгу лежить служба коротких повідомлень, які рухаються спеціальним каналом передачі даних.

Майбутнє мобільного банкінгу пов’язують з подальшим розвитком і використанням SIM-картки. Цей обчислювальний пристрій здатний зберігати ключову інформацію та здійснювати криптографічні обчислення. Мобільний телефон таким чином забезпечить фінансову безпеку й захист даних про банківські платежі.

На черговому етапі експлуатації послуги мобільного банкінгу в західних компаніях виникла ідея інтеграції смарт- і SIM-карток у багатозадачному режимі. Існує технологічна гіпотеза, що саме багатозадачні старт-картки у сполученні з фінансовими послугами стануть основою для наступної еволюційної фази мобільного світу.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Надходження і вибуття грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства – це:

а) Грошовий потік;

б) Рух грошових коштів;

в) Кеш-фло;

г) Фінансові результати.

2. Грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку, а саме:

а) Інфляцію;

б) Податки;

в) Прострочену дебіторську заборгованість;

г) Прострочену кредиторську заборгованість.

3. Основним документом для аналізу грошових потоків є:

а) Форма 1 фінансової звітності;

б) Форма 2 фінансової звітності;

в) Форма 3 фінансової звітності;

г) Форма 4 фінансової звітності.

4. Метод, що ґрунтується на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати, – це:

а) Метод ЛІФО;

б) Метод ФІФО;

в) Прямий метод;

г) Непрямий метод.

5. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у розділі:

а) Необоротні активи;

б) Поточні фінансові інвестиції;

в) Оборотні активи;

г) Поточні зобов’язання.

6. Податкове планування відноситься до:

а) Короткострокових заходів збільшення притоку грошових коштів;

б) Короткострокових заходів зменшення відтоку грошових коштів;

в) Довгострокових заходів збільшення притоку грошових коштів;

г) Довгострокових заходів зменшення відтоку грошових коштів.

7. Один із видів оперативного фінансового плану підприємства в якому представлено надходження і виплати грошових коштів протягом певного періоду (частіше за все 1 календарного місяця) по дням, має назву:

а) Платіжний щоденник;

б) Платіжний календар;

в) Платіжний хронометр;

г) Платіжний органайзер.

8. За замовчуванням на гаманець витрат бюджетного автомату Capitaller надходить:

а) 20% доходів;

б) 25% доходів;

в) 30% доходів;

г) 50% доходів.

9. Мікропроцесорна картка, яка має функції «електронного гаманця», – це:

а) Смарт-картка;

б) Скретч-картка;

в) Сім-картка;

г) Флеш-картка.

10. Діяльність банку, що включає в себе проведення розрахунків з підприємствами торгівлі (послуг) за операції, які здійснені держателями платіжних карток, і виконання операцій з видачі готівки держателям платіжних карток, одержала назву:

а) Процесинг;

б) Еквайрінг;

в) Інтернет-банкінг;

г) Факторинг.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1) Методи розрахунку величини грошового потоку.

2) Управління електронними грошовими потоками.

3) Шляхи оптимізації грошових потоків підприємства.

4) Оцінка руху грошових коштів підприємства.

5) Сутність грошових потоків підприємства.

6) Види грошових потоків підприємства.
Розділ 4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ

Дата добавления: 2014-11-20