КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сутність суспільного прогресу та його критерії
Питання про критерії суспільного прогресу вирішується залежно від того, як визначається поняття «прогрес». У свою чергу розуміння прогресу потребує з'ясування природи більш широких понять: «зміна», «розвиток». Абсолютизація будь-якого напряму в соціальному житті призводила до однобокого сприйняття людської історії. Одні дослідники тлумачили її як таку, що розвивається у зворотному напрямі від «золотого віку» (Гесіод), інші вбачали в суспільному житті повторення одних і тих самих форм буття (Піфагор), треті акцентували увагу лише на поступальних процесах (Кондорсе, Гердер^ Насправді ж суспільний розвиток багатоплановий, хоча, як доводить всесвітньо-історичний досвід людства, прогресивна тенденція все ще залишається доміную-чдю. Проте у чистому вигляді вона ніколи не існувала, бо суспільний розвиток реалізує себе в різних тенденціях і жодна з них не існує окремо від інших. Для XVIII ст., наприклад, коли в науці і філософії затвердилася концепція примітивного еволюціонізму (Ламарк, Сент-Илер, французькі просвітителі), характерним було метафізично однобоке розуміння прогресу як лише поступальності. Якщо концепція кругообігу помічає в розвитку лише циклічність, то тут навпаки — все багатство і різноманітність соціальних процесів зводиться до поступальності. Концепція прямолінійного прогресу, залишивши поз<<Ґ увагою роль повторюваності у розвитку суспільства, відмежовується від фактів загибелі цілого ряду цивілізацій, тобто від фактів регресу. У наш час, коли на тлі загострення глобальних проблем людство усвідомило хиткість цивілізації і реальну можливість власної загибелі, повсюдно поширилося песимістичне світовідчуття, а на рівні теоретичної свідомості сформувалося в концепцію соціальної деградації і суспільного регресу.
У цілому простежується глибока залежність сприйняття спрямованості історичного процесу від духовного клімату епохи. В античному суспільстві переважала ідея кругообігу, бо «античний чуттєво-матеріальний космос... обов'язково вимагав ідеї вічного повернення... Подібний вічний кругообіг хаосу і космосу в античності не лише зрозумілий і переконливий, а й заспокійливий і втішний» '. Світогляд античної людини антиісторичний, і в цьому найбільше відчувається зв'язок її з міфологією. Християнство висунуло ідею руху людства до більш досконалого світу, до реалізації божественно встановленої мети. Тут уже з'являється Історія, хоча вона і зумовлена Провидінням. Античний космос позбавлений мети. Світовідчуття античної епохи фаталістичне. Християнська картина суспільства вперше формулює мету людського буття — максимальне наближення людини до Бога, що можливе лише через подолання гріховної природи людського роду і моральне самовдосконалення кожного індивіда. Людина може бути рівною Богові. Вона має безсмертну душу, постійно долаючи в собі і поза собою гріховний світ. Релігія і церква допомагають їй в цьому. Вічним же взірцем поведінки людей є бог Ісус Христос, духовний Рятівник людства, який впливає на людей «силою власного прикладу, не вдаючись до насильства» 2. Саме тому світогляд середньовічної людини переважно аскетичний, бо на перше місце висувається завдання здобути духовні цінності, знайти власний порятунок. Тому для феодальної доби була характерною не ідея кола або поступу вперед, а ідея «перетворення», тобхо прагнення до якісної зміни внутрішнього світу людини, яка дає змогу краще усвідомити божественне призначення людини і справжній сенс життя. Починаючії з епохи Відродження і особливо у XVIII— XIX ст. затверджується прогресистське розуміння історії, причому прогресивна лінія розвитку теж набуває вигляду як реалі-
1 Лосев А. Ф. История античной философии.— М, 1989.— С. 16. 1 Соколов В. В, Средневековая философия.— М, 1979,— С. 15. зація мети, тільки не божественної, а природної, як втілення природної необхідності в життя суспільства. У часи Середньовіччя концепція прогресу грунтувалася на вірі в чудо, в епоху ж Просвітительства — на вірі в Розум і його творіння — науку. Тому світогляд людини Нового часу переважно раціоналістичний, а отже, й антропоцентричний, бо за субстанцію суспільства вважають самодостатню монаду індивіда, замкнену на власних цілях й інтересах. Вперше цю індивідуалістичну теорію суспільства, на противагу корпоративному устрою феодалізму, обгрунтував Т. Гоббс. У:;??::аг поряд з традицією прогресистського розуміння історії, як не дивно, досить сильною є позиція прихильників соціального кругообігу (круговороту, теорія локальних цивілізацій) і послідовників теорії соціальної деградації. Світогляд сучасної людини тому переважно еклектичний, бо перед загрозою загальної загибелі здійснюється інтенсивний пошук об'єдну-вального принципу, який допоміг би обгрунтувати ідею виживання. Не виключено, що таким може стати принцип антропо-космізліу, тобто оволодіння людиною, людством широких масштабів космосу, і для того, щоб врятувати «колиску» історії планету Земля, і для того, щоб врятувати людство. Нині ж, озираючись, аналізуючи всесвітню історію, ми можемо констатувати, що для минулого часу при всій різноманітності тенденцій соціального розвитку в ньому безумовно мала місце лінія прогресу. Проте адекватне усвідомлення останнього в кожний історичний період було ускладнене багатьма фактами соціальної несправедливості, війнами, переворотами, загибеллю держав і навіть цілих людських популяцій. Тому інтегральними принципами культури в античну добу була ідея фатуму, в Середньовіччі — ідея перетворення, в Новий час — розумного егоїзму, а в наш час, коли спостерігається тенденція глобального об'єднання людей і усвідомлюється космічна роль лю їства,— ідея ноосфери. Ноосферу розуміють як такий етап космічної еволюції, на якому вирішальна роль у розвитку переходить до людства, його розуму.
Ці ускладнення у виявленні прогресивної лінії суспільного розвитку гостро ставлять питання про сутність прогресу та регресу. Принципове питання «Що таке прогрес?» вирішується V філософській літературі неоднозначно. Одні фахівці стоять на позиції універсальності прогресу, тобто наявності, поряд з іншими прогресивних перетворень у процесі розвитку як у неживій і живій природі, так і в соціальній і духовній природі людства. Чим же тоді є прогресивні процеси в неживій природі? Як уже підкреслювалося в VI розділі підручника (підрозділ, при-
Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 942; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |