Глобальні проблеми сучасності

Поняття «глобальний» * використовується протягом остан­ніх двох десятиріч для фіксації найважливіших загально-планетарних проблем сучасної епохи.

Глобальні проблеми сучасності зумовлені нерівномірністю екологічного, демографічного, економічного, політичного, науко­во-технічного й культурного розвитку. Виживання людства, йо­го подальший прогрес за умов взаємопов'язаного та цілісного світу, формування єдиної цивілізації на Землі вимагають не

* Від лат. ціоЬии — куля. лише визнання таких основоположних гуманістичних принци­пів, як свобода вибору народами власного майбутнього, загаль-нозростаюча багатоваріантність соціального прогресу та примат загальнолюдських інтересів, а й практичної реалізації їх.

Останнім часом вчені звертають увагу на глобальні пробле­ми, які зачіпають інтереси всіх націй, держаз, усього людства. До їх числа належать встановлення міцного ммру на Землі, знищення осередків міжнародної напруженості, охорона навко­лишнього середовища, запобігання найбільш небезпечним за­хворюванням, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення потреб в екологічно чистих продуктах харчуван­ня, б енергії, розвиток фізичних та духовних сил людини.

Гострота глобальних проблем залежить не лише від того, що непередбачені екологічні та соціально-економічні наслідки глибоко впливають на всі сторони життя сучасної людини. Істотним є й те, що ці проблеми настільки взаємопов'язані, що практично не можна добитися успіху у вирішенні однієї з них, ігноруючи або приділяючи недостатню увагу іншим. Крім того, однобічний підхід до вирішення глобальних проблем може при­звести до тяжких наслідків, які негативно позначаються на пер­спективах розвитку усього людства. Своєрідність глобальних проблем полягає і в тому, що вони н:¹ можуть бути вирішені зусиллями окремих держав. Це передбачає скоординовані зу­силля всього світового співтовариства.

Глобальні проблеми є комплексними, тобто взаємообумовле-ними і тісно пов'язаними одна з одною. Саме становлення їх і подальший розвиток можна вважати одним з підсумків взає­модії на перший погляд різних соціально-політичних, техніко-економічних, природних процесів, що не перетинаються один з одним і знаходять своє відображення у світоглядах, морально-етичних, філософських поглядах та концепціях. На грунті остан­ніх різні держави неоднаково осмислюють глобальні проблеми та обирають різні способи вирішення їх.

Виникненню і загостренню системи глобальних проблем сприяли також зрушення в системі світових господарських зв'яз­ків, викликані суперечливим характером розвитку продуктив­них сил. В той же час, коли потреби держав у розширенні тор­гівлі сировиною та готовою продукцією, у спільному плануван­ні і реалізації складних науково-технічних проектів постійно зростають, розрив у рівнях розвитку окремих держав і цілих регіонів, що збільшується, недалекоглядні кроки урядів ряду країн заважають їм дійти згоди, загострюють суперечності у світовому господарстві і міжнародних відносинах.* Саме струк­турні зрушення у різних галузях народного господарства, на­слідки яких відчуваються як у окремих державах, так і зага-

Ш

лом у світовій економіці, викликають загострення глобальних проблем. Актуалізація однієї з них безпосередньо або побічно відбивається на всій системі глобальних проблем сучасності. Так, характерна для ряду країн нераціональна експлуатація природних ресурсів не лише сприяє загостренню мінерально-сировинних або енергетичних проблем, а й погіршує якість навколишнього середовища, що призводить до підриву здоров'я людини, народу, усього людства.

Багато дослідників визнають непростий характер причинно-наслідкових відносин між різними глобальними проблемами, зокрема, екологічною, демографічною та мінерально-сировин­ною. Так, як¹ зазначено в одному з проектів, що його виконано під егідою ООН, якщо аналізувати той чи інший процес еконо­мічного розвитку у його динаміці, то стає очевидним, що він тісно пов'язаний з виникненням на національному, регіональ­ному і глобальному рівнях певних явищ, які негативно позна­чаються на розвитку цивілізації. Очевидно, що ці явища — на­слідок взаємодії природно-фізичних, економічних, соціальних і демографічних чинників, складні зв'язки між якими ще потре­бують детального вивчення. Більше того, у довготерміновому плані взаємодія наведених глобальних проблем може породити не лише негативні наслідки, на пом'якшення яких сучасні дер­жави витрачають значні зусилля: свідомо впливаючи на систе­му взаємодії цих проблем, можна очікувати у майбутньому відчутних позитивних наслідків.

Характерною рисою глобальних проблем є також їхній ди­намізм. Це, по-перше, можливість збільшення кількості проб­лем, які відносяться до глобальних; по-друге, вірогідність змен­шення чи збільшення гостроти будь-якої з цих проблем. Добре відомо, що різні країни неоднаково ставляться до цих проблем. Одні витрачають на їх вирішення значні кошти, інші практично ігнорують їх.

Як підсумок, серед національних пріоритетів окремих країн глобальні проблеми ранжуються у різній послідовності. Заува­жимо, що глобальність обумовлено масштабами проявів проб­лем — вони мають перевищувати географічні розміри окремих країн, а універсальність їх передбачає планетарний прояв цих проблем. Навряд чи можна вважати за далекоглядну політику певних країн, які, прагнучи отримати певну користь, ігнорують вирішення глобальних проблем. Самий факт віднесення пробле­ми до системи глобальних ставить її на наднаціональний, пла­нетарний або загальнолюдський рівень і зумовлює необхідність дослідження і вирішення її з урахуванням не лише теперіш­ньої, а й майбутньої долі цивілізації.

Аналіз різних за змістом, характером і формами виявлен-ня глобальних проблем був би неповним, якби в ході його не враховувались об'єкти, які відчувають на собі дію цих проблем, і діяльність об'єктів, які викликають загострення їх. Інакше кажучи, слід обмежити галузі взаємодії особистості, природи і світового співтовариства. На цій основі була запропонована така класифікація глобальних проблем: 1) обумовлені політич­ними реаліями проблеми, які зумовлюють передусім протиріччя між різними державами світу (це, перш за все, проблема війни і миру, а також проблема ліквідації екологічної і науково-тех­нічної відсталості держав, що розвиваються); 2) ті, що фор­муються у сфері взаємодії суспільства і природи і є підсумком несвоєчасної відмови держав від попередніх, не у всьому обгрунтованих методів використання природних ресурсів (міне­рально-сировинна й енергетична, освоєння Космосу і ресурсів Світового океану, охорона оточуючого сере'довища); 3) ті, що складаються у духовній сфері особистості, у взаємовідносинах її з суспільством і відбивають у специфічній формі процес адап­тації людини до різних проявів науково-технічного прогресу, в тому числі і до його негативних наслідків (певною мірою де.' мографічна проблема, голод і хвороби, проблеми здоров'я, стичні аспекти глобальних проблем сучасності).

Звертаючись до глобальних проблем другої групи, слід під­креслити, що їх викликає не лише зменшення розриву між об­сягом, якістю й видами природних ресурсів, втягнутих у діяль­ність суспільства, значно вужчими можливостями видобутку їх недорогими й екологічно обгрунтованими методами. Так, енер­гетична проблема породжена насамперед стійкою орієнтацією великих держав на одержання енергосировини (передусім наф­ти) з інших країн, їх прагненням зберегти попередню органі­зацію виробництва, а також небажанням втілити більш прогре­сивні методи споживання невідновлюваних ресурсів.

Глобальні проблеми третьої групи безпосереднім чином по­в'язані з рівнем свідомості людей і як такі фіксують ставлення окремої людини до проблем людства. Саме у сфері взаємин особистості і суспільства, особистості і світового співтовариства формується моральна позиція кожної окремої людини, її потре­би і мотиви діяльності узгоджуються з потребами і мотивами діяльності всього людства. Еволюція проблем цієї групи, таким чином, визначає не лише усвідомлення все більш значною час­тиною людства гостроти системи глобальних проблем, а й го­товність взяти участь у вирішенні їх.

Дослідники пов'язують виникнення глобальних проблем з переходом світової економіки і політики на якісно новий етап розвитку, який характеризується вираженим ступенем взаємо­залежності держав світу. Знаходячись на історичному рубежі,

людство поставлене перед необхідністю вирішення найрізно­манітніших проблем загальнопланетарного характеру: демогра­фічних, політичних, соціальних, екологічних, психологічних тощо.

Екологічні катастрофи, що викликають забруднення навко­лишнього середовища, загострення протиріч між зростанням народонаселення і обмеженими ресурсами природи, а також претензії різних держав на більш справедливий розподіл сві­тового валового продукту переконують політичних лідерів в існуванні імперативу «взаємозалежності».

Концепція «взаємозалежності» — одна з найважливіших тео­ретичних засад західної глобалістики. На основі її дослідники прагнуть не лише з'ясувати характер змін у світовій економіці, в політиці і у світогляді різних соціальних груп, а й науково обгрунтувати практичні заходи вирішення глобальних проблем, на потребі яких активно наголошують політичні діячі великих держав, світу.

Виникнення концепції «взаємопов'язаності» вчені пояснюють переходом науково-технічного прогресу на новий етап, коли ряд видів найновішої техніки, яку виробляють передові у науково-технічному та економічному відношенні країни, набуває життє­во важливого значення для багатьох держав. Нову техніку (для дослідження Всесвіту і Світового океану, для контролю стану біосфери, найновіші засоби зв'язку та обробки інформа­ції) активно опановують й інші країни, поширюючи її на всі регіони світу. ■

Концепція «взаємопов'язаності» відбиває об'єктивні момен­ти, які зумовлені єдністю природного середовища планети, і суб'єктивні, що випливають з політичного курсу різних країн, у яких тією чи іншою мірою враховуються національні та за­гальнолюдські інтереси.

Спільність долі землян із необхідністю веде до їх соціаль­ної та духовної єдності, що виступає чинником виживання люд­ства. Слід диференціювати об'єктивні та суб'єктивні основи цієї єдності. До складу її об'єктивних підвалин входять міжрегіо­нальні господарсько-економічні зв'язки, що поширюються, спіль­ні зусилля щодо запобігання війни, боротьби з екологічною кризою, міжнародним тероризмом. Суб'єктивною основою єднос­ті є примат загальнолюдських інтересів та цінностей над групо­вими (регіональними, національними, класовими тощо). Потрі­бен діалог, аби досягти взаєморозуміння та поваги до спів-розмоинпка. Контрольні запитання

1. Чому осмислення глобальних, загальнолюдських проблем відстає від мас­штабу та глибини завдань, що виникли?

2. Чи мають глобальні проблеми лише негативні наслідки?

3. Ряд західних футурологів тлумачать НТП як головну причину загострен­ня глобальних проблем сучасності. Чи можна спростувати це твердження?

4. Яким є вплив НІЛ на формування людини?

5. Чому після Хіросіми та Нагасакі світова війна перестала буги продов­женням політики іншими засобами?

ЗМІСТ

Передмова.................,.. •, З

Розділ 1. Філософія, коло проблем та роль її в суспільстві.... 6

§ 1. Світогляд та його основне питання.......... б

4 2. Функції філософії................. 8

§ 3. «Клітинка» філософського знання........... 9

§ 4. Структура філософії................ II

§ 5. Форми і методи філософії......,....... 15

§ 6. Значення філософії................ 17

Розділ 2. Історичні типи філософії.............. 19

§ 1. Генезис філософського знання............ 20

§ 2. Давня філософія................. 24

§ 3. Філософія Середньовіччя і Відродження........ ЗО

§ 4. Філософія Нового часу............... 35

§ 5. Німецька класична філософія............. 45

§ 6. Філософська думка в Росії............. 51

§ 7. Виникнення і розвиток філософії марксизму...... 62

Розділ 3. Розвиток філософської думки в Україні......,, 77

§ 1. Становлення філософської думки України (XI—XVII ст.).. '7 § 2. Розвиток філософської думки в Україні від Г. Сковороди

до нашого часу................... 92

§ 3. Українська філософія в діаспорі........... 109

Розділ 4. Філософія XX століття............... 128

§ 1. Суттєві риси філософії XX століття, основні напрями її.. 128

§ 2. Саєнтистські напрями............... 13!

§ 3. Антропологічні напрями.............. 141

§ 4. Релігійно-філософські напрями............!48

.§ Б. Марксистська філософія XX ст............. '55

§ 6. Філософський структуралізм............. 165

§ 7. Філософія постмодернізму............. 173

§ 8. Філософська герменевтика.............. 181

Розділ 5. Філософське розуміння світу........... 185

§ 1. Проблема буття і основні шляхи вирішення її...... і 86

§ 2. Буття людини.................. 188

§ 3. Матерія,..,................. і 97§ 4. Спосіб та форми існування матерії. і........ 199

Рсзділ 6. Діалектика та її альтернативи. Концепція розвитку.... 205

§ 1. Поняття діалектики, історичні форми її......... 205

§ 2. Категоріальний характер філософського знання...... 210

§ 3. Зв'язки детермінації................. 214

§ 4 Альтернативні концепції діалектики.......... 222

§ 5. Суперечність буття і пізнання............ 226

§ 6. Якість і кількість................. 233

§ 7. Діалектика заперечення............... 239

Розділ 7. Суспільство: основи філософського аналізу.-.,.... 247

§ 1. Філософія і соціальні науки............. 247

§ 2. Філософська концепція суспільства: можливі альтернативи. 248

§ 3. Сучасна концепція суспільства............ 252

§ 4. Світ соціальних законів. Об'єктивна основа і межі свободи 250

Розділ 8. Проблема людини в філософії............ 260

§ 1. Людина як предмет філософії............ 260

§ 2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного

в людині...................... 266

§ 3. Духовність і проблема сенсу життя........., 209

§ 4. Людина і людство................. 27 і

Розділ 9. Практика................... 273

§!. Поняття діяльності 1 практики............ 274

§ 2. Структура практичної діяльності........... 278

§ 3. Види практики.................. 280

Розділ 10. Свідомість як відображення і діяльність....... 283

§ 1. Свідомість як філософська категорія.......... 283

§ 2. Генезис свідомості................. 286

§ 3. Структура свідомості................ 291

§ 4. Духовне життя і сучасність............. 310

Розділ 11. Пізнання. Наукове пізнання............ 312

§ 1. Предмет і структура пізнання............ 312

§ 2. Наукове пізнання та його методи........... 325

Рвзділ 12. Творчість.................», 332

§ 1. Філософська концепція творчості........... 332

§ 2. Види творчості.................. 339

§ 3. Творчість і особа. Психологічні особливості творчої особи,, 347

Розділ 13. Суспільство як система, що саморозвивається...... 351

§ 1. Суспільне виробництво та його структура......., 351

/і § 2. Роль соціальної революції в житті суспільства....., 357

§ 3. Суепільно-економічна формація та структура її..... 359

Розділ 14. Історичні форми спільності людей.......... 365

§ 1. Видова різноманітність людства........... 366

§ 2. Раси та етноси.................. 367

#

§ 3. Соціально-історична різноманітність людства....... 369

§ 4. Національний характер як визначальна ознака нації.... 377

Розділ 15. Прогрес.................... 385

§ 1. Сутність суспільного прогресу та його критерії...... 386

§ 2. Історичні типи суспільного прогресу.......... 390

§ 3. Історія як прогрес свободи............. 393

Розділ 16. Культура і цивілізація.............. 399

§ 1. Філософія і культура......-.......... 399

§ 2. Суспільство і культура............... 404

§ 3. Культура і цивілізація............... 408

Розділ 17. Особа і суспільство................ 412

§ 1. Проблема свободи. Свобода і необхідність....... 412

§ 2. Проблема соціалізації людини. «Індивід», «особистість»,

«індивідуальність»................... 421

Розділ 18. Цінності і роль їх у житті суспільства і людини.... 424

§ 1. Природа цінності................ 424

§ 2. Типологія ціннісних орієнтацій............ 430

Розділ 19. Соціальне прогнозування й глобальні проблеми сучасності 435

§ 1. Соціальне передбачення. Методи і типи прогнозів..... 435

§ 2. Сутність і перспективи науково-технічного прогресу.... 443

§ 3. Глобальні проблеми сучасності............ 447

Дата добавления: 2014-11-20