Самоушкодження

Заподіяння побоїв, мук і мордувань

Легке тілесне ушкодження

Тілесні ушкодження середньої тяжкості

До тілесних ушкодженнь середньої тяжкості належать такі, що мають наступні ознаки:

а) відсутність небезпеки для життя;

б) відсутність наслідків, що характеризуються як тяжкі тілесні ушкодження;

в) тривалий розлад здоров’я (строком понад 3 тиж, тобто більш як 21 день);

г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину (втрата загальної працездатності від 10 до 33%).

Ознаки легкого тілесного ушкодження:

а) короткочасний розлад здоров’я;

б) незначна стійка втрата працездатності.

Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

а) спричинило короткочасний розлад здоров’я (понад 6 днів, але не більше як 3 тиж, тобто 21 день) чи незначну стійку втрату працездатності (втрату загальної працездатності до 10%);

б) не спричинило зазначених наслідків (ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більш як 6 днів).

Побої не є особливим видом ушкоджень. Вони характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишились ушкодження, то їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили по собі ніяких об’єктивних слідів, судово-медичний експерт визначає скарги потерпілого, вказує, що об’єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Заподіяння мук ‒ це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення його в шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії.

Мордування ‒ це дії, що полягають у багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, вплив термічних чинників та інші аналогічні дії.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, оскільки це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджувальних предметів, механізм їхньої дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень.

Самоушкодження ‒ це навмисне пошкодження тканин тіла без суїцидних намірів. Найчастішою формою самоушкодження є порізи шкіри, але самоушкодження також охоплює широкий спектр видів поведінки, включаючи підпали, подряпини, удари або пережаття частин тіла, перешкоджання загоєнню ран, виривання волосся і вживання токсичних речовин.

Часто самоушкодження має на меті симулювання нанесення ушкоджень іншою особою. Втім експертиза за рядом ознак (наведені в розділах судово-медичної травматології) визначає, що ушкодження було нанесено власноруч (фото 7.6, 7.7).

Фото 7.6. Самоушкодження (подряпини), нанесені власноруч

Фото 7.7. Попередній випадок

Глава 7.2.

Судово-медичні експертизи з приводу
спірних статевих станів

Експертизи з приводу статевих станів та при статевих злочинах здійснюють відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз з приводу статевих станів», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6.

Судово-медичні експертизи (обстеження) з приводу статевих станів виконують у відділах судово-медичного обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи.

Експертиза у відділі проводиться з приводу визначення:

для осіб жіночої статі:

а) статевої зрілості;

б) порушення цілості дівочої пліви;

в) характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту;

г) характеру, механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні розбещених дій;

ґ) здатності до статевих зносин та запліднення;

д) вагітності та пологів, що були;

е) зв’язку припинення вагітності з травмою;

є) штучного припинення вагітності;

ж) статевої приналежності;

з) стану статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої втрати працездатності або здатності до фізичної праці;

для осіб чоловічої статі:

и) здатності до статевих зносин;

і) здатності до запліднення;

ї) статевої зрілості;

й) венеричного захворювання;

к) ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва;

л) ознак, які можуть бути використані для встановлення факту
зґвалтування;

н) статевої приналежності.

Для досягнення мети використовують знання у галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовують спеціальні лабораторні методи дослідження (судово-імунологічні, судово-цитологічні, клінічні тощо) і у разі необхідності вивчають медичну документацію, матеріали кримінальних і цивільних справ.Залежно від питань, які поставлені на вирішення експертизи, її проводить судово-медичний експерт (надалі ‒ експерт) одноособово або із залученням фахівців інших медичних спеціальностей: акушера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, уролога, неонатолога тощо. Встановлення статевої зрілості осіб жіночої статі Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб жіночої статі віком від 14 до 18 років при ранньому початку статевого життя, а також під час обстеження з приводу встановлення характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького статевого акту. Під станом статевої зрілості слід розуміти закінчення формування жіночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини груддю є нормальною функцією і не призводять до розладу здоров’я. Варто враховувати, що до 14 років дівчатка вважаються статево незрілими, навіть за передчасного статевого дозрівання (фото 7.8), а після 18 – статево зрілими.При встановленні статевої зрілості в обов’язковому порядку враховують сукупність ознак розвитку організму обстежуваної:а) загальний фізичний розвиток організму;б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;в) здатність до статевих зносин;г) здатність до запліднення;ґ) здатність до виношування плода;д) здатність до розродження (пологів);е) здатність до годування дитини.
Фото 7.8. Дівчата віком 11 років. Передчасне статеве дозрівання (перша позиція) та затримка статевого дозрівння (третя позиція) Встановлення порушення цілості дівочої пліви У випадках виявлення ушкоджень дівочої пліви описують їхню кількість, локалізацію, форму і характер країв розривів (кровоточиві, такі, що гранулюються, рубцюються, вже зарубцювались), глибину розривів: досягають половини висоти (ширини) пліви, її основи, колір їхніх поверхонь, ущільненість країв розриву, наявність крововиливів у товщу пліви (рис. 7.9). Точну локалізацію природних виїмок, розривів та інших ушкоджень описують за колом входу в піхву, яке поділене на 12 рівних секторів згідно з циферблатом годинника (фото 7.10). Рис. 7.9. Схема визначення розташування ушкодження дівочої пліви Якщо у ході проведення даної експертизи було виявлено цілість дівочої пліви, то робиться позначка, чи не має вона будови, що припускає скоєння статевого акту без її порушення (розтягнутість, особливості будови ‒ низька, у вигляді кайми, валика тощо), визначають розмір (діаметр) отвору, характер країв, а також зазначають наявність або відсутність кільця скорочення (див. рис. 7.10). Рис. 7.10. а, б ‒ варіанти збереження анатомічної цілісності дівочої пліви, в – розриви Визначення характеру та механізму виникнення ушкоджень
при скоєнні насильницького статевого акту (експертиза з приводу
зґвалтувань) Зґвалтування ‒ вчинення статевого акту без добровільної згоди одного з партнерів. Є одним із статевих злочинів. Найчастіше відбувається із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його застосування. Примус може відбуватися з використанням психологічного тиску й без застосування фізичної сили. У цьому випадку найчастіше використовується залежність жертви від насильника (економічна, соціальна, психологічна). Можливе використання безпорадного стану жертви ‒ несвідомого стану, сильного алкогольного сп’яніння, психічного розладу.Під статевими зносинами слід розуміти тільки природнє вчинення статевого акту, тобто злягання чоловіка з жінкою. Протиприродне введення статевого члена в пряму кишку і так далі жінці відносити до статевих зносин не можна, оскільки злягання як такого немає. Такі дії є насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним шляхом і кваліфікуються за ст. 153 Кримінального кодексу України.

Фізичне насильство ‒ це подолання опору потерпілої, що чиниться (або очікуваного), обумовлене небажанням жінки вступити з винним у статевий зв’язок.
Погроза являє собою психічне насильство, застосоване до потерпілої, з тим, аби зламати її опір. Вона може бути спрямована проти близьких потерпілої, виражатися в словах, демонстрації зброї або інших предметів, якими можна заподіяти тілесні ушкодження, а також випливати зі створеної обстановки.
Використання безпорадного стану потерпілої при зґвалтуванні полягає у вчиненні статевого акту з жінкою, яка не розуміє характеру і значення вчинюваних з нею дій або, хоча вона і розуміла, що відбувається, але не мала можливості чинити опір насильникові. Безпорадний стан потерпілої може бути у зв’язку з фізичними вадами, розладом психіки та іншим болючим або несвідомим станом.

Отже, зґвалтування ‒ поняття юридичне, оскільки включає в себе умисел.
Судово-медичний експерт умисел не встановлює, а визначає факт порушення цілості дівочої пліви і статевих зносин, за якими вирішити питання про добровільне або насильницьке здійсненні статевого акту умисел встановити не можна.Виходячи з цього визначення, завданням судово-медичної експертизи є встановлення медико-біологічного факту статевих зносин та можливих ознак насильства у вигляді тілесних ушкоджень.При експертизі з приводу насильницького статевого акту або спроби до нього проводиться опис зовнішніх статевих органів, встановлення цілості або порушення цілості дівочої пліви. Якщо факт порушення цілості дівочої пліви встановлено, визначають давність порушень і можливий механізм його утворення. При свіжих ушкодженнях дівочої пліви дослідження матки і придатків через піхву допускається лише після загоєння пліви, не раніше ніж через 10‒12 днів після скоєння статевого акту. Вилучення вмісту піхви для визначення наявності сперматозоїдів і статевої приналежності сперми проводиться в термін не більше як 7 діб з часу скоєння статевого акту за допомогою стерильного марлевого тампона із ділянки задніх і бічних склепінь. У разі необхідності під час проведення експертизи у зв’язку зі скоєнням насильницького статевого акту (зґвалтування) виконують дослідження анального отвору обстежуваної. Звертають увагу на форму (у вигляді невеликого заглиблення, широкої або
втягнутої коронки), вираженість радіальних зморшок шкіри навколо анального отвору, колір слизової оболонки прямої кишки, наявність зяяння, тріщин, саден, ран. При цьому, якщо в обстежуваної після зносин через анальний отвір не було акту дефекації, необхідно взяти мазки з прямої кишки для встановлення наявності сперматозоїдів, яке проводять марлевим тампоном з глибини 3‒5 см прямої кишки шляхом обтирання її слизової оболонки. Вилученим тампоном роблять мазки на предметних скельцях. Тампон та скельця висушують за кімнатної температури і разом із зразками чистої марлі надсилають у встановленому порядку у відділення судово-медичної імунологічного бюро.Зґвалтування із застосуванням фізичного насильства супроводжується заподіянням множинних ушкоджень пов’язаних з нападом ґвалтівника, нанесенням ударів, здавленням шиї, зв’язуванням рук, закриттям рота, з приховуванням злочину ‒ волочінням і опором жертви, заподіянням укусів, подряпин, синців, саден, ран. Характер і локалізація ушкоджень відображають послідовність дій злочинця і потерпілої, які можна умовно розділити на пошкодження, характерні для боротьби і самооборони, пошкодження, що попереджають опір жертви і позбавляють її можливості чинити опір у випадках вчинення статевого акту і задоволення статевої пристрасті в збоченій формі, пошкодження, пов’язані зі спробою вичнити статевий акт, і пошкодження, пов’язані з приховуванням злочину.
Для цих дій типовими є характер і локалізація ушкоджень, що дозволяють судити не тільки про становище і пози жертви в момент заподіяння ушкоджень, а й про їхню послідовність. Синці та садна на обличчі, слизовій оболонці порожнини рота, тильній поверхні кистей, передпліч, на грудях і спині характерні для ударів руками по вертикально розташованому, змінюваному положенню тіла жертви. Округлі синці та дугоподібні садна на шиї з відповідним напрямком опуклих частин і відстанню між ушкодженнями утворюються внаслідок стиснення шиї жертви руками нападника, що перебуває, зазвичай, у вертикальному положенні (фото 7.11). Фото 7.11. Зґвалтування. Сліди стиснення шиї, гематоми обличчя Синці на гомілках свідчать про удари по ногах в момент спроби звалити жертву, полосчаті горизонтальні садна в ділянці зап’ясть постраждалої ‒ про зв’язування рук. Синці в нижній третині передпліч утворюються при відведенні рук опірному. Після подолання опору потерпілої ґвалтівник і жертва знаходяться в горизонтальному положенні. У такому положенні на задній поверхні одягу і тіл утворюються накладення ґрунту тощо, садна на спині, сідницях, в ділянці ліктьових суглобів, якщо жертва лежала на нерівній поверхні. Сліди на спині, сідницях, у поперековій ділянці можуть бути від ударів об тупі предмети в момент падіння на нерівні поверхні. Якщо потерпіла перебувала в такому положенні і пручалася, змінюючи положення, то в такому випадку можуть виникнути садна не тільки на задній, а й на бічних поверхнях тіла (фото 7.12).
Фото 7.12. Синці сідничної ділянки внаслідок притискання потерпілої до твердої поверхні під час зґвалтування Спроба розвести ноги супроводжується виникненням дугастих саден, завданих нігтями, округлих синців, спричинених тиском подушок пальців, що локалізуються на внутрішній і передньовнутрішній поверхні верхньої третини гомілки, в ділянці колінних суглобів та нижньої третини стегон, в окружності зовнішніх статевих органів, великих статевих губ ‒ від ударів і грубого впливу пальців. У цьому випадку ґвалтівник буває сильно збуджений опором жертви і бурхливо впроваджує статевий член у статеві шляхи жінки, завдаючи множинних різноманітних грубих ушкоджень аж до розриву піхви і промежини. На обличчі, грудях, молочних залозах під час поцілунку, щипків і укусів утворюються відповідно синці, які складаються з внутрішньошкірних точкових крововиливів, а також синці, що чергуються і розташовуються по дузі короткими полосчатим саднами, що відображають будову зубного ряду. Часто зґвалтування сполучаються з іншими насильницькими діями: введенням у піхву чи пряму кишку інородних предметів, пошкодженням молочних залоз, зовнішніх статевих органів (зажиттєві чи посмертні). Ці ушкодження оцінюють за загальними правилами (фото 7.13‒7.16). Фото 7.13. Вбивство, поєднане із зґвалтуванням. Введення в піхву ножа та м’яча для гольфа Фото 7.14. Попередній випадок, рентгенограма Фото 7.15. Попередній випадок Фото 7.16. Попередній випадок, пошкодження молочних залоз Встановлення характеру і механізму виникнення ушкоджень та
змін при скоєнні розбещених дій Ознаки розбещених дій встановлюють під час обстеження осіб, які не досягли 16 років. Такими ознаками є: а) почервоніння слизової оболонки присінка піхви (слід вважати вірогідним при двократному з інтервалом 3‒5 днів огляді для виключення неохайного утримування зовнішніх статевих органів, глистяних інвазій тощо); б) надриви, розриви, крововиливи у товщу, по краях або в основу дівочої пліви; в) тріщини, надриви, подряпини і крововиливи в ділянку малих статевих губ, клітора, зовнішнього отвору сечовипускного каналу; г) різні ушкодження в ділянках лобка, промежини, анального отвору тощо.

При систематичних зносинах через анальний отвір можуть виникати такі зміни: воронкоподібна втягнутість, зяяння анального отвору, згладження зморшок у цій ділянці і в ділянці слизової оболонки прямої кишки, багряно-червоний колір слизової оболонки із синюшним відтінком, розслаблення сфінктерів, дряблуватість і в’ялість слизової оболонки прямої кишки, розширення її ампулярної частини та випадіння шарів слизової оболонки тощо (у разі виявлення цих змін треба виключати їх виникнення внаслідок розладу діяльності кишечнику). Встановлення здатності до статевих зносин і до
запліднення Експертизу даного виду проводять комісійно у справах про припинення шлюбу у випадках, коли жінка, яка не здатна до запліднення, видає себе за матір чужої дитини, а також при встановленні ступеня тяжкості тілесного ушкодження при вирішенні питань про втрату здатності до відтворення. При цьому експерт повинен з’ясувати: а) при визначенні здатності до статевих зносин ‒ чи немає у жінки дефектів і вад розвитку статевих органів або вагінізму; б) при визначенні здатності до запліднення (з урахуванням віку та анатомо-фізіологічних особливостей) ‒ чи немає у жінки гінекологічних захворювань (ендометриту або пухлин), неправильного положення матки тощо, гормональних порушень, хронічних інфекцій та інтоксикації, дії випромінювання тощо.

Встановлення вагітності та колишніх пологів Експертиза даного виду проводиться комісійно для вирішення питань щодо: а) наявності вагітності та її термінів; б) давності колишніх пологів або викидня; в) характеру перебігу вагітності та післяпологового періоду; г) наявності захворювань (у тому числі статевих органів), здатних спричинити переривання вагітності.
Давність пологів, які сталися у медичній установі, визначають за історією пологів, історією розвитку новонародженого, іншими медичними документами; давність позалікарняних пологів визначають у проміжку 2‒3 тиж з часу пологів.При визначенні колишніх або нинішньої вагітності та її термінів, а також давності пологів на судово-цитологічне дослідження з метою встановлення морфологічного складу (наявність молозивних тілець, жирових кульок, лейкоцитів тощо) можна надсилати виділення молочних залоз.

Встановлення зв’язку припинення вагітності з травмою При даному виді експертизи: а) проводять обстеження потерпілої; б) вивчають оригінали медичних документів з жіночої консультації, лікувальних та пологоводопоміжних установ, куди зверталася обстежувана під час нинішньої вагітності, до і після травми.
Під час опитування потерпілої з’ясовують: а) обставини заподіяння травми, давність та механізм її заподіяння, предмет (предмети), яким(ми) вона була заподіяна, місце прикладання травмуючої дії, положення, в якому перебувала потерпіла до і після заподіяння травми, чи падала потерпіла після травми і якими частинами тіла вона вдарялась при падінні; б) через який проміжок часу (у днях та годинах) з’явились симптоми загрози викидня або передчасних пологів і в чому це виражалось; в) місце і час виходу плода, його довжина і маса; г) акушерський анамнез ‒ наявність попередніх вагітностей, їхня кількість, характер перебігу і чим закінчувалися (строкові пологи, штучний аборт, мимовільний викидень і на якому місяці вагітності він стався); ґ) соматичні та інфекційні захворювання, якими хворіла потерпіла до нинішньої вагітності і під час її перебігу (особливо запальними процесами статевих органів та іншими жіночими хворобами); д) характер перебігу теперішньої вагітності, чи не перебувала вона до травми у стаціонарі з метою збереження вагітності; е) результати лабораторних досліджень, якщо такі проводились. Встановлення штучного припинення вагітності (експертиза
незаконно проведеного аборту) При даному виді експертизи встановлюють: а) чи була обстежувана вагітною; б) чи був у неї аборт; в) в який термін вагітності стався аборт; г) чи був аборт мимовільним або спричинений штучно; ґ) скільки часу минуло з моменту проведення аборту; д) яким засобом було проведено аборт; е) якої шкоди завдав аборт обстежуваній; є) чи проведено аборт самою обстежуваною або сторонньою особою; ж) чи міг статися аборт за обставин, на які вказувала обстежувана.Під час опитування, крім звичайних, слід визначити такі анамнестичні дані: а) захворювання, перенесені у минулому та незадовго до початку аборту (у тому числі венеричні); б) кількість вагітностей, їхній перебіг та наслідки; в) обставини та час настання аборту. При зверненні обстежуваної з приводу аборту в лікувальну установу запитують і вивчають медичні документи. Встановлення статі Експертиза встановлення статі проводиться при спірних статевих станах, тобто коли неможливо за фенотипом (зовнішніми статевими ознаками) визначити істину (генетичну) стать особи. Такі стани можуть бути зумовлені причинами медико-генетичного та ендокринного характеру. До таких станів належить, зокрема, гермафродитизм (Гермафродит – за грецькою міфологією, дитина Гермеса та Афродити, яка мала ознаки чоловічої та жіночої статі, що знайшло своє відображення у витворах античного мистецтва (фото 7.18). Фото 7.18. Антична скульптура Гермафродита Експертизу для встановлення статі проводять комісійно із залученням акушера-гінеколога, ендокринолога, уролога та психіатра. Встановлення здатності до статевих зносин в осіб
чоловічої статі Дана експертиза найчастіше відноситься до експертизи підозрюваних у статевих злочинах. Основна мета цієї групи експертиз – встановити можливість скоєння даного діяння та виявлення слідів причетності до даного діяння.Дана експертиза виконується комісійно за участю лікаря-сексопатолога і при цьому: а) проводять опитування обстежуваного; б) здійснюють огляд обстежуваного; в) виконують лабораторні дослідження; г) вивчають медичну документацію і за необхідності ‒ матеріали справи.
При опитуванні з’ясовують: а) наявність в анамнезі венеричних та невенеричних запальних захворювань передміхурової залози, сім’яних міхурців, яєчок, придатків яєчок і сечовивідного каналу, здатних справити негативний вплив на статеву функцію, ендокринних порушень, інфекційних хвороб (паротит, малярія, тиф, туберкульоз тощо), захворювань та травм центральної нервової системи, травми статевих органів і кісток таза, які супроводжуються порушенням функції статевих органів; б) наявність шкідливих звичок ‒ куріння (давність, кількість викурених за добу цигарок), вживання алкоголю (частота та кількість), наркотиків, медикаментів (снотворних, гормональних препаратів тощо); в) наявність професійних шкідливостей (опромінювання, контакт зі свинцем, ртуттю тощо); г) дані про статеве дозрівання і статеве життя ‒ перші прояви полюцій, їхню частоту, онанізм (в який період життя, частота), час початку статевого життя, частоту скоєння статевих актів, відхилення від норми під час здійснення статевого акту, кількість шлюбів, наявність дітей, чи були сімейні конфлікти у зв’язку зі статевим життям тощо.У випадках вирішення питання про імпотенцію обстежуваного за відсутності об’єктивних причин, які могли б обумовити неможливість здійснювати статеві акти, треба вивчити медичну документацію з лікувальної установи, до якої він звертався, ознайомитися з протоколами допитів потерпілої і дружини обстежуваного, проконсультувати його у невропатолога, ендокринолога та інших спеціалістів.Якщо виникає потреба у встановленні відповідності розмірів статевих органів обстежуваного і потерпілої (в основному у випадках зґвалтування малолітніх дівчат), проводять вимірювання статевого члена обстежуваного у стані ерекції та входу у піхву потерпілої. У випадках невідповідності розмірів у підсумках зазначають можливість або неможливість здійснювати статеві зносини без заподіяння ушкоджень потерпілій.

Виявлення в осіб чоловічої статі ознак, які можуть
бути використані при встановленні факту зґвалтування Зґвалтування ‒ поняття юридичне і експерт встановлює ознаки, які можуть бути використані судово-слідчими органами при встановленні факту
зґвалтування).В експертизі мають бути відбиті: а) стан одягу, наявність на ньому пошкоджень, забруднень та плям, що нагадують кров, калу, слину тощо, наявність волосся, волокон тканин тощо. Одяг з плямами, що нагадують кров, треба вилучити і надіслати слідчим на судово-імунологічне і судово-цитологічне дослідження; б) характер, розміщення, форма та розміри усіх тілесних ушкоджень, які виявлені за даними обстеження. Встановлення статевої зрілості осіб чоловічої статі Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводиться щодо осіб чоловічої статі у віці від 14 до 18 років у випадках, які пов’язані зі статевими правопорушеннями. Статева зрілість в осіб чоловічої статі характеризується станом загального фізичного розвитку та формуванням статевих залоз, при якому статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не зумовлює розладу здоров’я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму. При визначенні статевої зрілості обов’язково враховують сукупність таких ознак розвитку організму обстежуваного: а) загальний розвиток організму; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів (фото 7.19); в) здатність до статевих зносин та запліднення.
Фото 7.19. Передчасне статеве дозрівання, хлопчик 10 років Підсумки про досягнення обстежуваним статевої зрілості обґрунтовуються усім комплексом отриманих даних і при цьому можливі такі варіанти: обстежуваний а) статевої зрілості не досяг і статевих актів здійснювати не може; б) статевої зрілості не досяг, але статеві акти може здійснювати; в) статевої зрілості досяг повністю.

Встановлення ознак, які можуть свідчити про скоєння
акту мужолозтва З’ясовують, коли і за яких обставин обстежуваний почав займатися гомосексуалізмом і чи перебуває він на обліку у психіатра. У позитивному випадку запитують і вивчають психіатричну медичну документацію. Під час обстеження активного партнера: а) звертають увагу на наявність на статевому члені крововиливів, саден, присталого волосся, калу, сторонніх речовин (наприклад, вазеліну). Визначають наявність калу і на лобковому волоссі. Ретельно оглядають ділянку вінцевої борозенки та поглиблень з двох боків вуздечки; б) роблять відбиток із статевого члена на предметне скло з метою проведення судово-цитологічного дослідження на наявність часток калу і за потреби ‒ крові; в) за можливості проводять бактеріологічне дослідження відбитка із статевого члена з метою виявлення кишкової палички. Під час обстеження пасивного партнера: а) ретельно оглядають ділянку анального отвору в колінно-ліктьовому положенні. При цьому звертають увагу на наявність будь-яких ушкоджень, форму (у вигляді невеликого заглиблення, широкої або втягнутої воронки), вираженість поздовжніх зморшок шкіри, а також стан самого анального отвору (стислий, зяє значно або незначно, розтягується вільно або із зусиллям) і слизової оболонки прямої кишки (колір, наявність крововиливів, саден, ран, поздовжніх тріщин тощо); б) у свіжих випадках (коли не було акту дефекації) з метою встановлення наявності сперматозоїдів відбирають мазки за допомогою марлевого тампона з глибини 3‒5 см прямої кишки шляхом обтирання її слизової оболонки з подальшим нанесенням на предметне скло. Тампон та скло висушують за кімнатної температури і разом із зразком чистої марлі надсилають у встановленому порядку до відділення судово-медичного імунологічного бюро. При виявленні в ділянках анального отвору або промежини чужого волосся, засохлої сперми їх слід вилучити і також надіслати на лабораторне дослідження. Лабораторному дослідженню з метою встановлення наявності сперми та її групової приналежності, часток калу в плямах сперми підлягає одяг пасивного партнера, якщо на ньому знайдено сліди сперми чи калу; в) обстеженого направляють на консультацію до лікаря-проктолога, висновки якого повинні мають бути занесені до протокольної частини експертизи.
Якщо в обстежуваного були або є венеричні захворювання ділянки анального отвору, запитують і вивчають відповідну медичну документацію або його оглядає лікар-дерматовенеролог.Ушкодженнями, заподіяними при акті мужолозтва, можуть бути поздовжні тріщини, що розміщуються між складками слизової оболонки прямої кишки на передній і частково на бічних її стінках; овальні садна, локалізовані на усіх поверхнях слизової оболонки; розриви із загорнутими всередину краями у вигляді прямого кута, одна сторона якого спрямована вздовж прямої кишки, а друга ‒ упоперек. При систематичному мужелозтві у пасивного партнера в ділянці анального отвору та прямої кишки можуть бути виявлені такі зміни: воронкоподібна втягненість, зяяння анального отвору, згладжені поздовжні зморшки навколо анального отвору та слизової оболонки прямої кишки, послаблення сфінктерів та багряно-червоний із синюшним відтінком колір слизової оболонки прямої кишки.

Питання для самоконтролю

1. Що таке судово-медична експертиза живих осіб?

2. Хто є об’єктом судово-медичної експертизи живих осіб?

3. Що таке тілесне ушкодженя та ступені його тяжкості?

4. Які тілесні ушкодження є небезпечними для життя в момент заподіяння?

5. Що таке втрата органа чи функції органа?

6. Що таке невправність спотворення обличчя?

7. За якимим критеріями визначають середній ступінь тяжкості тілесного ушкодження?

8. Що відноситься до статевих злочинів?

9. Які ознаки зґвалтування визначають при судово-медичній експертизі?

10. Які ознаки самоушкоджень?

Дата добавления: 2014-11-20