Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Предмета викладання




Еміль Дюркгейм - фундатор соціології як науки, як професії і як

Еміль Дюркгейм (1858-1917 рр.) є видатним французьким соціологом, який стояв у витоків знаменитої соціологічної школи його імені. Основні твори: "Про розподіл суспільної праці", "Правила соціологічного методу", "Елементарні форми релігійного життя", "Самогубство" та інші.

Е. Дюркгейм - засновник нового методу для дослідження соціальних явищ, який отримав назву "соціологізм". Напротивагу натуралізму та психологізму, що панували у другій половині XIX століття, соціологізм, на його думку допоможе досягти об'єктивного знання про суспільство саме соціальним поясненням фактів. Відомий постулат вченого про те, що "соціальні факти слід розглядати як речі", означає, що суспільні явища необхідно вивчати так само об'єктивно, як і природні. Соціологія, як і природничі науки, повинна ґрунтуватися на раціонально-емпіричному фундаменті. Соціальні факти можуть бути матеріальними (кількісними): щільність населення, шлюбність, розлученість та нематеріальними: суспільна думка, надіндивідуальні уявлення, судження.

Саме у дусі "соціологізму" Е.Дюркгейм досліджував таке суспільне явище, як самогубство. Зосередившись на соціальних чинниках самогубств, він виводить три типи останніх: а) егоїстичне, зумовлене розривом соціальних зв'язків між індивідом та групою: б) альтруїстичне, викликане зворотнім процесом повним "розчиненням" індивіда у колективі; в) аномічне, спричинене соціальною розрухою, дезорганізацією, хаосом, що панує у суспільстві.

Наступні чисельні дослідження суїцидальної поведінки іншими авторами підтвердили правильність висновків Е. Дюркгейма.

Аналізуючи якісно різні суспільства, Е.Дюркгейм створив вчення про солідарність у суспільстві. Вона буває двох типів: механічна, яка властива до індустріальному суспільству, та органічна, притаманна індустріальному суспільству.Для суспільств з механічною солідарністю характерні такі фактори: жорстка регламентація, підкорення людини вимогам колективу; мінімальний рівень розподілу праці; пріоритет колективної власності; одноманітність почуттів та вірувань; нерозвиненість особистості.

Суспільства з органічною солідарністю побудовані на розвинутому розподілі праці, що, у свою чергу, спричинює відмінність, а не подібність людей; ця відмінність ґрунтується на автономності індивіда і його свободі. У таких суспільствах солідарність народжується об'єктивно, адже люди потребують взаємодії через обмін, а це, знову ж таки, призводить до співпраці та кооперації.

Якщо у суспільствах з механічною солідарністю панують норми кримінального права з репресивними санкціями, то у суспільствах з органічною солідарністю домінують норми кооперативного права з реститутивними санкціями. Ця ідея Е.Дюркгейма набула особливої актуальності у наш час. Так, сучасний американський соціолог Ф.Фукуяма у своїй новій праці "Довіра" (1996 р.) розглядає економічний прогрес у розвинутих країнах як певну винагороду суспільству за його внутрішню гармонію, відсутність же останньої є найважливішим чинником господарського неуспіху.

Здійснюючи аналіз суспільних процесів, Е.Дюркгейм вводить у науковий обіг цілу низку нових понять. Серед них особливе значення має поняття аномія - стан у суспільстві, який характеризується відсутністю норм та правил регуляції поведінки індивідів, наявністю ціннісно-нормативного вакууму, коли старі норми вже не спрацьовують, а нові ще не народилися. Такий стан є характерним для перехідних суспільств (у тому числі і для сучасної України).

Е. Дюркгейм дав глибокий соціально-філософський аналіз моралі та релігії, пояснення яких запропонував шукати у самому суспільстві; здійснив також цілісний аналіз інституту сім'ї, висунувши ідею про еволюцію останньої у майбутньому через поступове відмирання її функцій внаслідок розвитку самого суспільства.

Будучи професором Сорбони, вчений докладав великих зусиль для пропаганди науки соціології: читав лекції студентам, які користувалися успіхом, започаткував видання спеціального соціологічного журналу -"Соціологічний щорічник". Загальні принципи вивчення суспільства як само організованої та само врегульованої системи лягли в основу структурного функціоналізму, до фундаторів якого справедливо відносять Е.Дюркгейма. Макс Вебер як вчений-енциклопедист та його внесок у соціологію

Макс Вебер (1864-1920 рр.) - енциклопедичний вчений, найбільш знана фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві, культурології, етиці. Дослідники творчості М.Вебера називають його Талілеєм соціально-наукового пізнання" або "буржуазним Марксом". Маштабність і глибина наукових досліджень вченого ускладнюють визначення пріоритету тієї галузі знань в науці, в яку він зробив найбільший внесок.Директор дослідницького Національного Центру у Парижі М.Доган зазначає, що "М.Вебер і К.Маркс - обидва "гібридні" вчені, найбільш плодовиті генератори концепцій. З ними може зрівнятися лише Арістотель".

Він є засновником "розуміючої соціології, яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси - зрозумілі людиною. "Розуміючу соціологію" пізніше стали називати суб'єктивною, якісною, мікросоціологією або інтерпретивною соціологією. Соціолог -" якісник" якраз і намагається зрозуміти суб'єктивний сенс дій людей, вияснивши мотивацію, суб'єктивні наміри тощо.

У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню. Раціоналізація соціальної дії розглядається вченим як ключова проблема суспільного розвитку.

М. Вебер є засновником економічної соціології, яка починає займати домінуючі позиції у соціології вже після смерті вченого. За цією теорією провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні чинники, як вважав його опонент К. Маркс, а й значною мірою культурно-етнічні та релігійні. На думку вченого, протестантизм як релігія є тією ідеологічною основою, з якої пізніше з'являється "дух капіталізму". Автором поняття "дух капіталізму" є німецький економіст В. Зомбарт.

М. Вебер помітив та визначив тенденцію до співвідносності господарського статусу людини та її релігійної приналежності. Учений довів, що виховання у колі протестантів, керуючись нормами протестантської етики, які носили переважно аскетичний характер, зумовлює у подальшому тенденції раціональної поведінки і успіхи у бізнесі. Норми протестантизму вимагають від віруючого пуританської, аскетичної поведінки, відмови від життєвих насолод, які можуть бути здобуті за гроші і вкладання грошей у виробництво, накопичення їх, що і призведе до багатства однієї людини, а згодом, - і до багатства всього суспільства.

Капіталізм, на думку М. Вебера, може бути і раціонально-продуктивним, і авантюрним, орієнтованим на війну, на політику, пов'язану з можливостями наживи.

М. Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче виступав проти революційних методів перетворення суспільства і вибудував еволюційний шлях впровадження раціонально-бюрократичного типу управління. Йому належить створення концепції легітимних типів панування, серед яких він виокремив такі:

• традиційний тип, заснований на звичаях і традиціях;

• раціонально-легальний тип (або раціонально-правовий), заснований на законах, праві;• харизматичний тип, заснований на афектах та на вірі.

Дана типологія з часом не втрачає актуальності і широко використовується у сучасних дослідженнях. Цінними є рекомендації М. Вебера для тих, хто йде у велику політику.

На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини. Використовуючи методи статистики, спостереження, опитування, він досліджував умови праці, ціннісні орієнтації німецьких селян та промисловців, чинники напруженості між урядом і робітниками-соціалістами, причини еміграції у Прусію польських селян.

Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій: соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 366; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.