Україні

Рік	Середня кількість дітей, народжених жінкою за все її життя
1958-1959	2,286
1965-1966	1,886
1969-1970	2,059
1975-1976	2,029
1978-1979	1,957
1982-1983	2,024
1985-1986	2,069
1986-1987	2,089
1987-1988	2,041
1988-1989	2,0
1989-1990	1,9
1990-1991	1,8
1991-1992	1,7
1992-1993	1,6
1993-1994	1,5
	1,2

Середній розмір нуклеарної сім'ї в Україні, чол.³

1926 р.	1959р.	1970р.	1979р.	1989р.
3,84	3,53	3,44	3,26	3,20

Прибиткова І.М. Основи демографії. — К., 1995. ³ Прибиткова І.М. Основи демографії. — К., 1995, с. 160 і Статистичним щорічником України. 1998 р. — К., 1999, с. 341.Чинники соціально-економічного характеру, що виступають зовнішніми умовами існування сім'ї, впливають і на саму роль сім'ї в суспільстві, її внутрішні тенденції розвитку. Наприклад, втрата сім'єю ролі посередника у відносинах між індивідом і суспільством виявляється у тому, що наявність і розмір сім'ї тепер є нейтральним, а найчастіше навіть негативним чинником в усіх найважливіших моментах життя людини: при влаштуванні на роботу, в матеріальному забезпеченні, у підвищенні професійного рівня тощо. Багатодітні сім'ї у нас завжди жили гірше, ніж малодітні. Тепер же такі сім'ї потрапили в критичну ситуацію.

Іноді навіть прогресивний розвиток сім'ї породжує труднощі й проблеми. Так, перехід від традиційної авторитарної сім'ї до сучасної егалітарної, демократичної

посилює конфлікти в сім'ї. Тут можна провести аналогію з суспільством в цілому та його політичним режимом зокрема. В умовах, коли панує диктаторський, авторитарний режим у суспільстві зовні все спокійно, хоча навряд чи всі соціальні групи задоволені таким становищем. В умовах демократії є можливість виявляти свої бажання, претензії кожній соціальній групі, індивідам. Тут зовні порядку менше, відбувається нескінченне з'ясування позицій політичних суб'єктів, і порядок визначається мірою розвиненості громадянського суспільства, його політичною і загальною культурою. У авторитарній сім'ї, де голові сім'ї беззаперечно підкоряються дружина і діти, існує порядок, але без ура­хування особистих побажань, психологічного стану більшості її членів. У демократичній, егалітарній сім'ї відносини будуються значно складніше, тому тут проблем більше.

У XX ст. практично в усіх розвинених країнах розпочалося інтенсивне залучення жінок до суспільного виробництва. У США вони становлять приблизно 44 відсотки зайнятих, у нас — більше ніж 50 відсотків, а є галузі майже повністю фемінізовані, де жінки становлять головний контингент працівників (наприклад, в освіті, медицині тощо). У нас жінки становлять більше ніж половину осіб з вищою освітою. І хоча наші жінки за рівнем зарплати відстають від чоловіків (у них вона становить 53—86 відсотків від заробітку чоловіків, на відміну, наприклад, від Швеції, де цей показник перевищує 90 відсотків), проте вони відчувають себе соціально-економічно незалежними. Крім того, впродовж десятиріч впроваджується ідеологія емансипації, рівноправності жінок і чоловіків. Якщо раніше свобода чоловіка в сім'ї уживалася поруч з несвободою жінки, то тепер жінка стала також вільною, як і чоловік (принаймні психологічно вона вимагає цього). Свого часу Г.Спенсер сформулював "закон рівної свободи", за яким людина вільна робити те, що вона хоче, доки не зачіпає рівної свободи іншого. Отже, конфлікти у сучасній сім'ї приречені самим прогресом, і вони можуть стримуватися лише взаємними вчинками чоловіка і дружини. Те, що тепер сім'я будується не на прозаїчному фундаменті економічного інтересу, а на почутті любові, не робить її міцнішою, а тим більше безпроблемною.

Викладене виявляється в тому, що у наш час набагато більше розлучень, ніж це було раніше. Наприкінці 80-х років у СРСР кожний третій шлюб закінчувався розлученням (у 1950 р. на 100 укладених шлюбів було всього 3 розлучення). В Україні цей показник становив більше ніж 40 відсотків. Ця тенденція збереглася і нині. У окремих містах ця цифра ще вища. (Доречі, цікава історична довідка: в давньому Римі впродовж 230 років не було жодного випадку, коли б чоловік пішов від дружини або дружина від чоловіка).

Аналогічна ситуація спостерігається в усіх розвинених країнах, за вийнятком, можливо, Японії, де вплив індустріального розвитку ще не встиг послабити традиційно міцні сімейні відносини. До речі, хоча в Японії також зростає кількість розлучень, але загалом сім'я тут є предметом особливої турботи і держави, і бізнесу, і суспільства. Багато великих фірм мають у своїх штатах інструкторів із роботи з сім'єю. Понад 40 тис. штатних співробітників і 16 тис. добровольців у країні займаються реалізацією програми планування сім'ї. Було встановлено, що 70 відсотків усіх надзвичайних випадків на виробництві пов'язані із сімейними обставинами, причому батьки багато­дітних сімей більше схильні до стресів на службі. Ведеться роз'яснювальна робота проти абортів тощо. І досягнуті результати разючі. Якщо у 1950 р. 95,4 відсотка пологів у цій країні приймалося поза медичними установами, високими були дитяча смертність, різні хвороби, епідемії, то до теперішнього часу дитяча смертність зменшились в 12 разів і є найнижчою в світі. Природжені дефекти у немовлят трапляються в чотирьох випадках із тисячі і до 2—3 літнього віку найчастіше усуваються. Тут найвища тривалість життя, незважаючи на дуже інтенсивний трудовий ритм.

Говорячи про стійкість тенденції зростання розлучень у нашому суспільстві, треба виділити основні причини цього явища, їх можна поділити на три групи: етично-психологічні, економічні та фізіологічні.

Дослідження показують, що найчастіше причиною розлучення стає пияцтво, алкоголізм, які, в свою чергу, нерідко пов'язані з жорстоким ставленням до іншого члена подружжя і дітей. Систематичне пияцтво призводить до деградації особистості, розпаду духовного зв'язку подружжя. Ця причина призводить до розпаду сім'ї приблизно у кожному четвертому випадку (за визначенням суду, а при опитуванні самих розлучених жінок ця причина фігурує у 50 відсотках випадків).

Друга за важливістю причина розлучень — подружня зрада. Подружня вірність є однією з головних умов етичності шлюбу. Звичайно, в основі самих зрад найчастіше лежить порушення духовної та сексуальної гармонії. Іноді тут виявляється нерозуміння того, що кожному віку притаманний певний тип відносин між статями, що кохання як пристрасть з роками проходить, змінюючись на глибоку прихильність іншого роду. Замість того, щоб змиритися з цим неминучим ходом подій, дехто намагається повернутися до вже пережитих фаз кохання навіть ціною подружньої зради. До речі, ще стародавні греки розуміли, що "ерос" — як стихійна і пристрасна самовіддача, захоплююча закоханість — лише одна з кількох типів любові. Сім'ї більше властива "сторге" — любов-прихильність. В 60—70-х роках спостерігалася тенденція зниження відсотка розлучень з цієї причини (приблизно з 16 до 10 відсотків). Очевидно, тут позначилося не стільки зниження кількості зрад, скільки зниження рівня вимог з боку суспільної та індивідуальної моралі, відгомони "сексуальної революції" на Заході дійшли і до нас.

Причиною розлучень є також "несумісність характерів", під якою розуміють неуживчивість, запальність, дратівливість. Різні погляди на життя, цілі можуть призвести до порушення нормальних відносин у сім'ї, до нервово-психологічних зривів і, зрештою, роблять неможливим спільне життя.

Причиною розлучень може бути і втручання родичів у сімейне життя, особливо під час спільного проживання. Тут переплітаються етично-психологічні та економічні аспекти.

Слід особливо підкреслити, що глибинною причиною розлучень часто виступає безвідповідальне ставлення партнерів до своїх сімейних обов'язків. Відсутність відповідальності сприяє розвитку таких вад, як пияцтво, подружня зрада тощо. Нерівномірний розподіл домашньої роботи, перевантаженість жінки або, навпаки, небажання дружини займатися " дрібницями побуту" може порушити психологічну рівновагу в сім'ї. Загалом у нас жінка витрачає на домашню роботу в 2—3 рази більше часу, ніж чоловік, причому з 20-х років це співвідношення не змінилося. У місті жінка витрачає на домашню працю 40 годин на тиждень.

Зберігаються також причини розлучень економічного характеру. Найгострішою тут є житлова проблема. Хоч аналіз показує, що матеріально-житлові умови як чинник, що пов'язує подружжя і як причина розлучень у відсотковому відношенні виглядає незначним (близько 3 відсотків), але він може породжувати інші негативні моменти, які потім фігурують як причини розлучень.

І, нарешті, третя група причин розлучень має фізіологічний характер: фізіологічна невідповідність, неможливість мати дітей, хвороби. В сукупності ці чинники становлять, за різними даними, 10 — 15 відсотків причин розлучень. У соціологічних дослідженнях сім'ї з'ясовується багато різних причин і мотивів її розпаду. Але очевидно, найзагальнішою причиною є те, що найбільші соціальні зміни в суспільстві (передусім урбанізація) значно випередили духовний, етичний, культурний розвиток членів суспільства. Старі устої зруйновані, нові не створені. Тут наочно виявляється стан аномії, коли для індивідів втрачають значущість соціальні норми.

Таблиця 3. Одруження і розлучення (на 1000 чол. населення)1 Країна	Одруження	Розлучення
Вірменія	8,0	5.8	1.23	0.76
Австралія	7.3	6.2	2.67	2.70
Австрія	6.2	5.4	1.76	2.11
Білорусь	10.1	7.3	3.24	4.26
Бразилія	7.8	5.0	0.21	0.58
Болгарія	7.9	4.5	1.48	0.90
Чехія	7.6	5.7	2.64	2.99
Данія	5.2	6.8	2.65	2.63
Естонія 8.8 4.9	4.15	3.74
Канада	8.0	5.4	2.58	2.71
Японія	6.7	6.3	1.22	1.57
Півд. Корея	9.7	6.8	0.57	1.15
Латвія	9.8	4.5	5.0	3.30
Мексика	6.9	7.2	0.31	0.36
Молдавія	11.5	7.8	2.84	3.33
Німеччина	6.3	5.4	1.80	2.04
Польща	8.6	5.4	1.12	0.82
США	10.5	9.1	5.22	4.60
Швейцарія	5.7	6.1	1.71	2.07
Україна	9.3	6.2	3.63	3.6
Італія	5.7	5.0	2.97	3.09
Росія	10.6	7.3	4.20	4.60
Турція	3.7	7.4	0.36	0.46
Хорватія	7.3	5.3	1.16	0.89

Дата добавления: 2014-11-20