Лекція № 8. Інтернет- трейдінг

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Типи послуг, які надаються системами ЕК.

2. Особливості послуг, які надаються за допомогою систем ЕК.

3. Дайте визначення кібертарифа?

Інтернет-трейдінг – це послуги, які надаються інвестиційними

посередниками і які дозволяють клієнтам заключати угоди з купівлі-продажу

цінних паперів (акцій) та валюти в режимі реального часу через мережу

Інтернет.

Інтернет-трейдінг використовується як юридичними особами –

підприємствами та організаціями, так і приватними інвесторами.

Основні поняття

Прототипом Інтернет-трейдінга є система фондового ринку у реальному

часі. Інвестори (одержувачі біржової інформації) могли відслідковувати на

офісному або домашньому комп'ютері хід торгів на біржах, брокери

(представники інвестора на ринку) одержували вказівки в найкращому разі по

телефону або особисто. Якщо врахувати, що котирування змінюються

практично щосекунди, то зберегти швидкість та правильність передачі даних

було проблематично. Брокер – це фізична або юридична особа, яка має постійне

представництво на одному або декількох фондових ринках і яка здійснює угоди

купівлі-продажу від імені певного інвестора. Крім цього, брокер є, так само в

якійсь мірі й фондовим аналітиком, тому крім здійснення угод з купівлі-

продажу може надавати інформаційно-аналітичні послуги з проведення цих

угод (тобто, що краще купити або продати й т.д.).

Впровадження технологій електронної комерції в сфері біржової торгівлі

акціями зробило дійсно революційні зміни. Це пояснюється головним чином

тими обставинами, що акції практично ідеально підходять для електронної

торгівлі. Це максимально стандартизований продукт, реалізація якого не

пов'язана з рішенням логістичних завдань. У зв'язку з цим, нові можливості, які

надає електронна комерція, ідеально вписуються до вже існуючої технології

біржової торгівлі, та відкривають для неї нові можливості.

Переваги Інтернет-трейдінгу, насамперед, у низькій вартості виходу на

ринок. Головною перевагою Інтернет-трейдінгу є можливість для широкого

кола непрофесійних приватних інвесторів вкладати гроші у високоприбуткові

активи. Для того, щоб брати участь у Інтернет-трейдинзі, приватному

інвесторові досить мати 1-3 тис. дол.

З появою електронних технологій трейдінга розвився новий напрямок

дєйтрейдинг. Дєйтрейдинг – це найбільш складний і ризикований вид фондової

торгівлі, заснований на великій кількості внутріденних операцій для одержання

прибутку внаслідок незначних цінових рухів протягом торговельного дня.

Дэйтрейдінг вимагає професійної підготовки й постійного використання

електронних засобів для обробки та аналізу даних про кон'юнктуру ринку та

укладені угоди. Дєйтрейдери – це не інвестори, і, на відміну від позиційних

трейдерів, вони тримають позиції від декількох секунд до декількох годин.

Принципи функціонування Інтернет-трейдингу

Для Інтернет-трейдінга існує дві системи роботи з ринками в режимі

реального часу – так званий товстий клієнт і тонкий клієнт.

Товстий клієнт – це спеціалізоване програмне забезпечення, яке для

роботи використовує мережу Інтернет та спеціалізований набір портів.

Тонкий клієнт – це програмна надбудова до стандартного web-браузера,

який для роботи використовує мережу Інтернет та стандартний 80 порт.

Якщо доступ до торговельної та інформаційної систем брокера

здійснюється за технологією тонкого клієнта, то в цьому випадку при обриві

сеансу зв'язку не гарантується збереження стану здійснених клієнтом операцій.

Брокерські контори в Інтернеті використовують бізнес-модель

партнерства. Брокерські контори працюють тільки із зареєстрованими

клієнтами, які перед початком роботи повинні проходити процедуру

аутентифікації. Для одержання можливості працювати на фондовому ринку,

інвесторові необхідно відкрити рахунок. Послуги з відкриття рахунків також

надають брокери. Відкриття рахунку в брокера припускає передачу йому ж

повноважень з ведення даного рахунку у відповідному депозитарії. Однак, усі

права власності (включаючи право на одержання дивідендів за акціями) при

цьому залишаються за інвестором.

Інтернет-брокер може відкрити клієнтові наступні типи рахунків:

- звичайний грошовий (cash acount);

- маржинальний (cash / margin);

- опціонний (option) рахунок.

За характером володіння рахунки поділяються на індивідуальні, спільні

(наприклад для чоловіка й жінки), кастодиадні (зареєстровані на ім'я

неповнолітнього, який перебуває під опікою) та корпоративні.

За допомогою грошового рахунку здійснюється звичайна купівля або

продаж акцій. Купівля та продаж акцій здійснюється за допомогою

спеціального документа заявки- ордера. Розрізняють маркет-ордер (заявка на

купівлю або продаж за ринковою ціною), ліміт-ордер (обмеження

максимальної ціни купівлі або мінімальної ціни продажу) і стоп-ордер (заявки

з виконанням при досягненні граничного значення ціни).

Маржинальний рахунок в основному використовується для відкриття

коротких позицій (у тому числі без покриття) у рамках технології

маржинальної торгівлі, коли брокер кредитує операції клієнта під заставу

наявних на рахунку коштів. Ма́ржа (у загальній ринковій термінології) – це

різниця між ціною та собівартістю або різниця між ціною придбання товару та

ціною його реалізації. Якщо інвестор правильно спрогнозував рух ринку, то

торгівля з маржею дозволить дістати додатковий прибуток при менших

вкладеннях. Однак і втрати будуть більші у випадку помилки. Маржинальна

торгівля завжди припускає, що торговець обов'язково через якийсь час проведе

протилежну операцію на той же обсяг товару. Якщо першою була купівля, то

обов'язково піде продаж. Якщо перший був продаж, то обов'язково очікується

купівля. Після першої операції (відкриття позиції), торговець звичайно не має

змоги вільного розпорядження купленим товаром або отриманими від продажу

коштами. Він також передає, як заставу, частину власних коштів у розмірі

обговореної маржі. Брокер уважно стежить за відкритими позиціями й

контролює розмір можливого збитку. Якщо збиток досягає критичного

значення (наприклад, половини маржі), брокер може звернутися до торговця із

пропозицією, передати в заставу додаткові кошти. Це звернення називають

Маржинколл – від англ. Margin call (дослівний переклад – вимога про маржу).

Якщо кошти не надійдуть, а збиток продовжить зростати, брокер від свого імені

примусово закриє позицію. Після другої операції (закриття позиції) формується

фінансовий результат у розмірі різниці між ціною покупки й ціною продажу, а

також звільняється заставна маржа, до якої додають результат операції. Якщо

результат позитивний, торговець одержить назад коштів більше на суму

прибутку, ніж віддав у заставу. При негативному результаті збитки віднімуть із

застави та повернуть лише залишок. У найгіршому випадку від застави нічого

не залишиться.

Операції з маржою можна поділити на дві великі групи: перша група –

це коли торговець очікує ріст ціни; інша група - це коли торговці очікують

зниження ціни.

Очікується ріст ціни

Припустимо, в нас є кошти на купівлю 10 акцій (облігацій)

Національного банку України, то при маржинальній торгівлі брокер може

прийняти наші гроші в заставу й дозволити купити 20 акцій. Це не означає, що

кожна акція буде мати ціну в 2 рази нижче. Брокер видасть кредит, достатній

для придбання 20 акцій. Через якийсь час можна буде продати 20 акцій за більш

високою ціною. Після повернення кредиту, прибуток від операції з 20 акціями

повністю належить Вам. Таких торговців називають Биками.

Очікується зниження ціни

Ви припускаєте, що акції Національного банку України найближчим

часом здешевіють. Під заставу обговореної суми Ви берете в брокера кредит у

формі 20 акцій Ощадбанку й продаєте їх за існуючою зараз ціною. Якщо ціна

дійсно впаде, то через якийсь час Ви купуєте 20 акцій за більш низькою

вартістю та віддасте їх брокерові. Вам залишиться різниця між сумою, що Ви

одержите при продажу акцій на першому етапі та сумою, що Ви витратите на

наступну їхню купівлю. Таких торговців називають Ведмедями.

За допомогою опціонного рахунку провадиться торгівля довільними

фінансовими інструментами (ф'ючерси й опціони), і його відкриття вимагає

більшого початкового депозиту через підвищені ризики. Опціон (англ. option) –

договір, за яким покупець опціону одержує право (але не обов'язок) зробити

купівлю або продаж активу за заздалегідь обговореною ціною у визначений

договором момент у майбутньому або протягом певного відрізка часу.

Найбільш поширені опціони двох типів – американський та європейський.

Американський опціон може бути погашений у будь-який день строку до

закінчення терміну опціону. Тобто для такого опціону задається строк, під час

якого покупець може виконати даний опціон.

Європейський опціон може бути погашений тільки в одну зазначену дату

(дата закінчення строку, дата виконання, дата погашення).

В Інтернет-трейдингу, як і у традиційному трейдингу, існують різні види

коштів: короткі гроші – на кілька днів, довгі – на більш тривалі проміжки часу.

Спекулянти оцінюють активи з погляду короткострокової прибутковості (дні) і

грають на пунктах. Стратегічні інвестори дивляться на перспективу (роки) і не

звертають уваги на коливання в рамках постійного тренда.

Для роботи на фондовому ринку користувач Інтернету повинен обрати

компанію брокера, через Web-сервер якої він буде здійснювати торговельні

операції. Можна сформулювати основні фактори вибору Інтернет-брокера для

інвестора:

- низька вартість обслуговування й можливість роботи на усіх основних

майданчиках (фондових ринках);

- мінімальна сума депозиту, низькі строки та вартість зняття коштів з

рахунку;

- негайне виконання заявок;

- автоматичне маржинальне кредитування;

- висока швидкість роботи та зручний інтерфейс користувача;

- розвинена система ризик-менеджменту, без якої ризики надання

маржинального кредиту стають занадто великими;

- надання клієнтові послуг з використанням будь-яких каналів вилученого

доступу - Інтернету, телефону, WАР і т.д.;

- можливість участі у взаємних фондах та інформаційно-аналітична

підтримка;

- можливість інтеграції в режимі реального часу з бек-офісом (одержання

всієї звітності у онлайновому режимі з можливістю експорту цієї

інформації в облікові системи клієнта);

- передача на е-mail або мобільний телефон користувача системних

повідомлень, якщо ситуація на ринку збігається із зазначеним інвестором

станом;

- єдиний торговельний рахунок, що дозволяє реалізувати для клієнтів

можливість перекладу коштів з однієї торговельної площадки на іншу, у

тому числі в режимі реального часу.

Необхідна умова трейдингу – наявність доступу до інформації. При

цьому критичною є «остання крапка» – дані, на підставі яких інвестор прийме

остаточне рішення про здійснення операції. Інформаційний потік, необхідний

інвесторові для аналізу й прийняття рішень, складається із двох основних

компонентів:

- блоку фінансово-економічних, ділових, політичних і світських новин,

коментарів та аналітичних матеріалів (в основному в телексній, голосовій

і телевізійній формах), одержуваних від власної кореспондентської

мережі або отриманих у незалежних інформаційних агентств на

договірній основі;

- поточних котируваннях фінансових інструментів (обмінні курси для

різних валют світу, крос-курси, форвард-курси, депозитні ставки, ціни на

дорогоцінні метали, енергоносії і т.д.), які надходять у режимі реального

часу.

Практично всі Інтернет-брокери забезпечують стандартний набір засобів

безпеки: шифрування при передачі даних, паролі для входу в торговельні

системи, використання технології ЕЦП.

Дата добавления: 2014-12-08