Концепції управління маркетингом та контроль за здійсненням маркетингових заходів 1 страница

Сьогодні термін «управління маркетингом» визначається як аналіз, планування, реалізація і контроль за виконанням програм, спрямованих на створення, підтримку і розширення вигідних відносин з цільовими покупцями для досягнення цілей організації [34]. Таким чином, управління маркетингом пов'язано з регулюванням попиту, що, у свою чергу, пов'язаний з регулюванням відносин зі споживачами.

Більшість людей думає, що управління маркетингом – це пошук кількості споживачів, достатньої для даного рівня виробництва компанії. Але це занадто спрощений погляд. Наприклад, управління маркетингом у компанії, що має бажаний рівень попиту, також необхідне, як і в компанії, що має недостатній його рівень. Адже в будь-який момент попит може змінитися: наприклад, зникнути, стати недостатнім, нерегулярним чи надмірним. Управління маркетингом забезпечує відповідні методи роботи з цими різними станами попиту.

Управління попитом означає управління споживачами. Попит на продукцію компанії виходить від двох груп: нових клієнтів і постійних клієнтів. Теорія і практика традиційного маркетингу зосереджені на залученні нових клієнтів і продажу їм товарів і послуг. Сьогодні, однак, акценти змістилися. Крім використання стратегій, націлених на залучення нових клієнтів і здійснення з ними угод, компанії роблять усе можливе, щоб зберегти вже наявних клієнтів і підтримувати з ними постійні відносини. На зміну устояних поглядів наштовхують дані статистики. Залучити нового клієнта коштує в п'ять разів дорожче, ніж удержати вдоволеного клієнта.

Як було відзначено вище, управління маркетингом має за мету досягти бажаного рівня обміну з цільовими ринками. Однак, дуже часто в процесі реалізації цієї задачі, інтереси компанії і клієнтів вступають у протиріччя. Виникаючий конфлікт розв'язується на базі наступних п'яти концепцій, керуючись якими, компанії ведуть маркетингову діяльність:

- концепція удосконалення виробництва;

- концепція удосконалення товару;

- концепція інтенсифікації комерційних зусиль;

- концепція маркетингового підходу;

- концепція соціально-етичного маркетингу[39].

1. Концепція удосконалення виробництва стверджує, що споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам.

Управління підприємством, яке орієнтується на дану концепцію, зосереджується на вдосконаленні виробництва та підвищенні системи розподілу товару.

Застосування даної концепції доцільне у двох ситуаціях:

- коли існує високий попит на ці товари і покупці виявляють до них інтерес. У таких випадках виробники шукають шляхи збільшення випуску продукції;

- коли собівартість надто висока і її можна зменшити за рахунок підвищення продуктивності праці.

Дослідження можливостей підвищення якості товарів

2. Концепція удосконалення товару передбачає, що споживачі віддають перевагу товарам із найвищою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками, отже підприємство має зосередити свої зусилля на постійному вдосконаленні товару (Рис. 1.3.).

Рисунок 1.3. Схема концепції удосконалення товарів

Приділяючи увагу насамперед якості товарів підприємтсв-виробник має на увазі що споживачі зацікавлені у придбанні цих товарів, знають про наявність виробів конкурентів і роблять свій вибір, орієнтуючись на високу якість і погоджуючись платити за неї вищу ціну.

Орієнтація товаровиробників на цю концепцію управління підприємством часто призводить до “маркетингової короткозорості” коли виробник так закохується у власний товар, що забуває про потреби споживачів.

3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль стверджує, що споживачі не купуватимуть товари підприємства достатній кількості, якщо воно не докладає значних зусиль у сфері збуту товарів.

Підприємства, орієнтовані на дану концепцію, керується тим, що споживачі переважно не мають явного наміру придбати їхні товари і тому треба вживати активних заходів для збуту товару.

На практиці концепцію інтенсифікації комерційних зусиль реалізують, нав’язуючи покупку споживачеві, причому продавець намагається за будь-яких умов підписати угоду та здійснити продаж, а задоволення потреб споживача є для нього другорядною справою (Рис. 1.4.).

Рисунок 1.4. Схема концепції інтенсифікації комерційних зусиль

4. Концепція маркетингу передбачає, що запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів і задоволення цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, методами.

Запроваджуючи цю концепцію, підприємство орієнтується передусім на задоволення потреб певної групи споживачів, для чого постійно проводиться дослідження ринку, аналіз і контроль маркетингової діяльності (Рис. 1.5.)

Рисунок 1.5. Схема маркетингової концепції

Природно, маркетинг, заснований на стратегії агресивного продажу, зв'язаний з великим ризиком. Він націлений винятково на сам акт продажу, а не на створення тривалих вигідних відносин із клієнтами. Більшість досліджень показує, що покупець не стане знову купувати товар, яким він залишився незадоволений. Задоволений покупець розповідає про товар, який йому сподобався, у середньому трьом своїм знайомим, а незадоволений ділиться розчаруванням у середньому з десятьма.

Концепція маркетингу припускає, що досягнення компанією своїх цілей залежить від визначення потреб і запитів цільових ринків, а також від більш ефективного порівняно з конкурентами задоволення споживачів.

Концепція маркетингу – це сучасна концепція підприємницької діяльності, яка є досконалішою порівняно з трьома попередніми. Зіставлення концепції інтенсифікації комерційних зусиль та концепції маркетингу наведено на рисунку 1.6.:

Рисунок 1.6. Порівняння концепції інтенсифікації комерційних зусиль та концепції маркетингу

Якщо основним об’єктом уваги в першій з них є товар підприємства, який активно нав’язують споживачеві, то в концепції маркетингу основним об’єктом уваги є потреби цільової групи споживачів. А прибуток підприємство отримує завдяки досягненню і підтримці споживчої задоволеності.

В останні роки дедалі більшої популярності набуває концепція соціально-етичного маркетингу.

4. Концепція соціально-етичного маркетингу передбачає визначення потреб споживачів та їх задоволення ефективніше, ніж конкуренти, з урахуванням інтересів усіх членів суспільства (Рис. 1.7.).

Ця концепція виникла під впливом багатьох зовнішніх факторів, зокрема погіршення якості довкілля, обмеженості природних ресурсів, стрімкого приросту населення тощо.

Концепція вимагає збалансування усіх трьох чинників:

§ прибутків підприємства;

§ споживчих потреб цільової групи;

§ інтереси суспільства.

§

Рисунок 1.7. Концепція соціально – етичного маркетингу

Завдяки орієнтації на концепцію соціально-етичного маркетингу деякі зарубіжні компанії уже досягли значного зростання обсягів продажу та прибутковості, оскільки завоювали довіру споживачів[15].

Оскільки при здійсненні планів маркетингу виникає безліч несподіванок, відділу маркетингу необхідно вести постійний контроль за ходом їхнього виконання. Системи маркетингового контролю потрібні для того, щоб бути впевненим в ефективності й ефектності діяльності компанії. Контроль маркетингу – процес кількісного визначення й аналізу результатів реалізації маркетингових стратегій і планів, а також здійснення корегуючих дій для досягнення поставлених цілей.

В даний момент велика частина компаній практикують три типи маркетингового контролю:

· контроль за виконанням річних планів;

· контроль прибутковості;

· стратегічний контроль.

Типи маркетингового контролю в порівнянні розглянуті в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Порівняльна характеристика типів маркетингового контролю.

Тип контролю	Основні відповідальні за його проведення	Ціль контролю	Приклади і методи контролю
Контроль за виконанням річних планів	Вище керівництво та керівництво середньої ланки	Переконатися в досягненні намічених результатів	Аналіз можливостей збуту, аналіз частки ринку, аналіз співвідношення між витратами на маркетинг і валовим доходом, спостереження за відношенням клієнтів
Контроль прибутковості	Контролер з маркетингу	З'ясувати, значення рентабельності СЕБ	Рентабельність у розбивці по товарах, територіях, сегментах ринку, торгових каналах, обсягах замовлення
Стратегічний контроль	Вище керівництво та ревізор маркетингу	З'ясувати ступінь ефективності маркетингових заходів і наявність інших маркетингових можливостей	Ревізія (аудит) маркетингу

Ціль контролю за виконанням річних планів – переконатися, чи дійсно компанія вийшла на заплановані на конкретний рік показники валового доходу, прибутковості та інші цільові параметри. Контроль цього типу містить у собі чотири етапи.

По-перше, керівництво повинне закласти в річний план контрольні показники в розбивці по місяцях і (чи) кварталам. По-друге, необхідно організувати вимірювання показників ринкової діяльності фірми. Для цього використовуються інструменти фінансової, бухгалтерської й управлінської звітності компанії. По-третє, необхідно виявляти причини невідповідності планових і реальних показників діяльності. По-четверте, керівництво компанії повинне вживати заходів по корегуванню діяльності фірми і ліквідації розриву між поставленими цілями і досягнутими результатами[17].

Аналіз можливостей збуту полягає у вимірах і оцінці фактичних продажів і валового доходу в зіставленні з плановими. Джерелом інформації може служити маркетингові звіти підрозділів чи збуту дані бухгалтерської звітності.

Особливу увагу варто приділити прийомам і методам контролю за виконанням планів.

Однак, аналіз можливостей збуту ще не дозволяє судити про ринкове положення фірми. Для цього власний валовий доход необхідно зіставити з аналогічним показником конкурентів у процесі проведення аналізу частки ринку. Тенденція зміни обсягів валового доходу і його темпи можуть не збігатися зі середньо ринковими і даними конкурентів. Джерелами даної інформації можуть бути дані державної статистичної звітності, дані маркетингових досліджень і інші джерела комерційної інформації.

Після аналізу ринкових показників необхідно з'ясувати кількість ресурсів, що витрачатися на досягнення отриманих результатів. Інструментом цього типу контролю служить аналіз співвідношення між витратами на маркетинг і збутом. Причому, бажаним є одержання аналогічних даних в основних конкурентів. Основними внутрішніми джерелами служать маркетингові звіти, а зовнішніми – дані комерційної розвідки й аудита витрат на рекламу і маркетинг конкурентами.

Сприятлива картина, отримана в результаті проведення трьох попередніх етапів, може бути значно відкоригована в результаті спостереження за відношенням клієнтів. Основними інструментами, застосовуваними на цьому етапі контролю, є маркетингові дослідження, система клієнтських скарг і пропозицій, споживчі панелі й опитування клієнтів.

Коригувальні дії, що починаються в процесі здійснення маркетингового контролю, носять, як правило, тактичний характер. Однак, варто пам'ятати, що багато рішень стратегічного характеру спочатку виглядають як поточні чи тимчасові. Перед прийняттям тих чи інших коригувальних дій варто зробити спробу планування результатів планованих заходів. Для цього використовуються математичні методи й економічне моделювання.

Аналіз співвідношення між витратами на маркетинг і збутом, що є складовою частиною контролю річного плану, дозволяє судити про ефективність збутової політики компанії. Про ефективність менеджменту і виробничої діяльності компанії можна судити після проведення контролю прибутковості і рентабельності окремих СЕБ. Даний вид контролю проводять у розрізі різних аспектів: товарного, територіального, клієнтського, виробничого, ефективності власного торгового персоналу. Така інформація необхідна при ухваленні рішення про майбутнє тих чи інших СЕБ і використовується в процесі проведення маркетингового аудита. Рішення, прийняті на цьому етапі контролю, як правило, носять стратегічний характер, і вимагаю особливо ретельного моделювання і планування[27].

1.4. Види маркетингових планувань та маркетинговий аналіз та аудит

Метою написання даної роботи було визначити і дослідити місце системи маркетингу в плануванні виробництва на підприємстві. Для подальшого розгляду у цьому розділі роботи необхідно визначити, що таке планування. Планування - це процес визначення цілей діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань працівників підприємства або іншого суб'єкта господарювання для досягнення загального позитивного результату діяльності.

В економічній літературі існує багато визначень терміну "планування".

Так, із загальноекономічної точки зору планування - це механізм, який у значній мірі здатний підвищити надійність досягнення цілей та зниження ризику. Відомий американський фахівець у сфері планування Рассел Акофф назвав його проектуванням майбутнього та бажаних шляхів його досягнення, одним із найскладніших видів розумової діяльності, доступних людині [25].

Планування - це перш за все процес прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування та розвиток організації, підприємства в майбутньому, зменшити невизначеність.

Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання піприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації всієї його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальніть за кінцеві результати господарювання. Усе це має відбитися в планах діяльності фірми [4].

Можливість планування як конкретного виду діяльності обумовлена природою підприємства та визначається загальними умовами господарювання.

Під плануванням розуміють відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації. Саме за допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації.

Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, обєктивної оцінки власних позицій, вимагає спільних зусиль і участі всіх складових організації. Головне завдання планування- створення і перегляд, відповідно до змінних умов, поточних і перспективних планів організації [34].

Система планів на кожному підприємстві формується самостійно і може охоплювати таке:

- стратегічний, або генеральний план;

- довгостроковий план;

- загальноорганізаційні плани;

- оперативні плани;

- бізнес – план;

- програми та проекти [19].

Фахівці виділяють два основних види плануванння(рис. 1.8): стратегічне і оперативне (поточне). Останнє в американському менеджменті називають планування реалізації стратегії [25].

Рис. 1.8. Види планування та їх взаємозв’язок

Як уже вище зазначалось, єдиним засобом досягнення корпоративних цілей є задоволення потреб споживачів. Маркетингу як функції менеджменту належить у цьому процесі особлива роль- задавати координати іншим стратегічним напрямам діяльності фірми: управління фінансами, виробництвом, матеріально- технічним забезпеченням, персоналом. Це пояснює значущість планування маркетингу як складника стратегічного планування [14]. Зі сказаного вище випливає, що базою будь-якої стратегії є планування – найважливіша функція менеджменту та маркетингу.

Роль стратегічного планування важко переоцінити, але саме по собі стратегічне планування не гарантує успіху. Так само, як автомобіль з чудовою конструкцією двигуна не зможе рухатись, якщо він заправлений бензином низької якості, так і організація, що створює стратегічні плани, може зазнати невдачі через помилки в їхньому забезпеченні і реалізації. Проте, формальне планування може створити ряд важливих, і часто істотних, сприятливих факторів для підприємства [10].

Стратегічне планування передбачає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Схематична модель стратегічного планування

Стратегічний план створюється для того, щоб допомогти компанії використовувати у своїх інтересах можливості в постійно змінному середовищі. Це процес встановлення і збереження стратегічної відповідності між цілями і можливостями компанії, з одного боку, і мінливими можливостями ринку – з іншої.

Стратегічне планування є фундаментом для інших видів планування в компанії. Воно починається з визначення глобальних цілей і місії компанії. Потім установлюються більш конкретні цілі. Для цього збирається повна інформація про внутрішнє середовище організації, її конкурентів, ситуацію на ринку та про все інше, що може впливати на роботу компанії. Цей процес носить назви SWOT-аналізу.

SWOT-аналіз – наймогутніший методологічний інструмент, що дозволяє здійснювати повний аудит маркетингової й іншої діяльності компанії. Він дозволяє виявити сильні і слабкі сторони організації, можливості і погрози (strength, weaknesses, opportunities and threats) при проведенні стратегічного аудита. Після проведення аудита накопичується велика кількість інформації різного ступеня важливості і надійності. SWOT-аналіз очищає дану інформацію і виділяє найбільш важливі результати внутрішнього і зовнішнього аудита. Невелика кількість опорних пунктів дозволяє компанії зосередити на них свою увагу[29].

Після проведення SWOT-аналізу готується докладний звіт. Потім вище керівництво вирішує, якими конкретно видами діяльності варто займатися, яку підтримку необхідно надати кожному з них. У свою чергу, кожний підрозділ, що відповідає за окремий чи товар вид діяльності, повинний розробити свої докладні маркетингові плани. Таким чином, маркетингове планування, здійснюване на рівнях підрозділів, полегшує стратегічне планування.

Процес планування охоплює чотири етапи: аналіз, планування, реалізація і контроль. Взаємозв'язок між цими чотирма етапами показана на рисунку 1.10.

Рис. 1.10. Етапи процесу планування

Процес планування починається з повного аналізу положення справ у компанії. Компанія повинна проаналізувати середовище, у якому вона функціонує, для виявлення сприятливих можливостей і запобігання загроз. Аналіз забезпечує всі наступні етапи необхідною інформацією.

На етапі стратегічного планування компанія вирішує, які дії потрібно виконати стосовно кожної бізнес-одиниці. Маркетингове планування включає визначення маркетингових стратегій, що допоможуть компанії в досягненні її загальних стратегічних цілей[24].

На етапі реалізації стратегічні плани перетворюються в життя, у результаті чого досягаються цілі компанії. Реалізують маркетингові плани співробітники організації, що працюють з іншими людьми як усередині компанії, так і за її межами.

Контроль містить у собі аналіз і оцінку результатів виконання планів і пов'язаної з цим діяльності, а також впровадження коригувальних заходів, у разі потреби, для досягнення поставлених цілей.

Стратегічний план містить у собі кілька компонентів: місія, стратегічні імперативи, стратегічний аудит, SWOT-аналіз, аналіз бізнесу-портфеля, цілей і стратегій.

Місія визначає основну мету компанії. У багатьох компаніях розробляються офіційне формулювання місії компанії, що пропонує готові відповіді на питання: чого вона хоче досягти в самому широкому змісті. Чітке формулювання місії діє як «невидима рука», що направляє дії співробітників і дає чітку відповідь на наступні питання:

· яким бізнесом ми займаємося?

· хто наші споживачі?

· яка мета нашої роботи?

· яким буде наш бізнес?

На кожнім рівні управління місію компанії потрібно перетворити в конкретні стратегічні цілі. Кожен менеджер повинен знати свої задачі і відповідати за їхнє виконання[21].

Сучасні темпи зміни і збільшення знань є настільки великими, що стратегічне планування являється часто єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін.

Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити найбільш придатні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Приймаючи обгрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик прийняття неправильного вибору через помилкову чи недостовірну інформацію про можливості організації чи про зовнішню ситуацію.

Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії з метою забезпечення виконання місії організації. Отже оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого – засобом виконання довго-, середньо-, та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць – на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів оргпнічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок вкючає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву дипетчеризації [18].

Основними завданнями оперативного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури;

2) забезпечення рівномірності завантаження устаткування, працівників, що сприяє кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці [37].

Якщо говорити про визначення та конкретизацію тактики і стратегії підприємства, то можна сказати що вони базуються як на загальній методолагії планування, так і на спеціальних розрахунках, що є характерними для бізнес – планування. Методи планування можна поділити на: методи розробки планових документів (програм, планів); методи рахування; методи обгрунтування величини показників та взаємоз’язку між ними [32].

Досвід зарубіжних країн свідчить, що найбільших успіхів досягають ті підприємства, які використовують комплексний підхід до маркетинго­вої діяльності на довгостроковій про­грамно-цільовій основі, з урахуван­ням існуючих тенденцій зміни ринко­вого попиту, перспектив подальшого розвитку НТП і конкурентних можли­востей самого підприємства. Як пра­вило, це досягається вдосконаленням технологій і техніки обробки ринку, розвитком засобів і методів управління маркетинговою діяльністю підприємства [3].

Процес планування маркетингової діяльності підприємства включає певні функції. Спираючись на прак­тичний досвід та аналіз його фахівця­ми, можна виділити основні з них:

1. Функція керівництва. Включає в себе не тільки керівництво людьми, що займаються маркетинговими дослідженнями, а й керівництво про­цесами підготовки, прийняття рішень, реалізації та контролю плану марке­тингової діяльності підприємства.

2. Функція дії, що містить:

- визначення цілей маркетингу, узго­джених з філософією, політикою і метою підприємства в цілому;

- перевірку альтернативних дій щодо впровадження маркетингових за­ходів і вибору раціонального рішен­ня про використання різних засобів;

- здійснення і контроль намічених маркетингових заходів;

- координування розділів плану мар­кетингової діяльності підприємства.

3. Функція забезпечення ефективно­го застосування маркетингу, а отже, і підприємства в цілому. Виконується шляхом пошуку нових цілей марке­тингу, освоєння нових ринків і вияв­лення проблем - сильних та слабких сторін маркетингової діяльності влас­ного підприємства.

4. Функція забезпечення гнучкості і відповідності маркетингу вимогам ринку, різним новим ситуаціям.

5. Функція планування маркетингу. План маркетингу — один з важливих елементів політики підприємства. Його складають водночас з іншими планами, такими як фінансовий, ви­робничий тощо, з урахуванням поділу його на більш загальні про­грами маркетингу довгострокового характеру і більш часткові - для ви­конання в короткостроковому періоді. Виникає необхідність стежити за тим, щоб усі ці плани і програми були пов'язані і скоордино­вані між собою, що вимагає роботи над ними працівників інших відділів підприємства, діяльність яких спря­мована на встановлення ієрархії між планами та на їх узгодження.

6. Функція контролю планування маркетингової діяльності порівнює за­плановані показники з фактичними, а також контролює реалізацію цільових завдань [18].

Система планування поєднує елементи планування маркетингу, а отже і тих, хто в межах всього проце­су планування розробляє розділи пла­ну і узгоджує їх ефективність за ча­сом і змістом, а також інструменти, методи і техніку реалізації планів мар­кетингової діяльності підприємства. Планування маркетингової діяль­ності на підприємстві є концепцією раціональної, цілеспрямованої, сис­темної, активної і свідомої поведінки підприємства на ринку, спрямованої на майбутнє його розвитку та контрольовану систему проведен­ня маркетингових заходів [3]. При настанні певних умов може ви­явитися, що переорієнтацію почали надто пізно, а це негативно позна­читься на прибутковості фірми.

Узагальнюючи думки різних фахівців, можна скласти таблицю видів планів маркетингових досліджень. Це система, яка включає вид планування, інстру­ментарій та зміст самого плану (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3.

Види планів маркетингових досліджень

Види планування	Інструментарій	Зміст
Довгострокове (більше 5 років) стратегічне	Прогнози, методи економіко -математичного моделювання	Загальні довгострокові цілі і політика маркетингу, підвищення іміджу, збільшення частки на ринку, розподіл коштів та засобів на маркетингову діяльність, контроль
Середньострокове (від 1 до 5 років) тактичне	Аналітичні методи, алгоритми, екстраполяції	Річні цілі по регіонах, товарах і споживачах, збільшення обороту, заборона на збут, річний бюджет, контроль за показниками
Короткострокове (1 рік і менше) оперативне	Аналітичні методи, алгоритми тощо	План окремих операцій

Планування марке­тингової діяльності, як і планування в цілому, має загальнонауковий харак­тер. Поняття планування маркетингу включає процес власне планування, що визначається фазами планування (рис. 1.11.)

Рис1.11. Фази планування маркетингу на підприємстві [7]

Дата добавления: 2014-12-08