Обслуговуючий коопера

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. Одне з головних положень теорії ринку за Дж. К. Гелбрейтом стверджує, що рушійною силою економічного розвитку є:

а) конкурентна боротьба;

б) попит і пропозиція;

в) ринковий механізм;

г) особистий інтерес.

2. Ціна на продукцію харчової промисловості зросла в середньому на 9%, а кількість продукції, що купується – на 5,4%. Коефіцієнт еластичності складає:

а) 1,67;

б) 14,4;

в) 3,6;

г) 0,6.

3. Для вивчення попиту на основні види продукції підприємства доцільно скористатись графіками:

	Q2

Поясніть, на якому графіку зображено співвідношення між ціною (Р) і кількістю (Q), яке характерне для:

а) престижних товарів;

б) для більшості товарів;

в) зсув кривої попиту під впливом цінових факторів;

г) зсув кривої попиту під впливом заходів по стимулюванню збуту і інших нецінових факторів.

4. Підберіть правильні заголовки до наведених графіків (Р₁-ринкова ціна):

а) надлишкова пропозиція;

б) незадоволений попит;

в) ринкова рівновага;

г) збільшення попиту;

д) збільшення пропозиції.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002 –

624 с.

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
2. Андрійчук В., Бауер Л. Менджмент: прийняття рішень і ризик: Навч. посібник. – Київ: КНЕУ, 1998. – 316 с.
3. Ворст П., Ровентлоу П., Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 271с.
4. Самуельсон П. Економіка: Підручник. – Львів: Світ, 1993. – 495 с.
5. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Издательство социально-экономической литературы, 1962, с.134–135.
6. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “ Економіка підприємств ”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.

Тема 3. Підприємство як основна ланка ринкової економіки

Методичні поради до вивчення теми

Вивчення теми доцільно розпочати із визначення поняття підприємства як самостійного суб’єкта господарювання, створеного компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом системного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому Господарським кодексом України [9] та іншими законами. Або іншими словами підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери економіки країни, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Метою діяльності підприємства згідно Господарського кодексу України може бути як здійснення підприємництва, так і некомерційна господарська діяльність. Але слід наголосити, що правильніше було б сказати, що метою діяльності любого підприємства, виходячи із законів людської діяльності та розвитку суспільства, є не діяльність сама по собі, а завжди було, є і буде – отримання прибутку.

Для розкриття даної теми необхідно навести функції підприємства (за А.Файолем) (рис. 3.1). Головною економічною функцією будь-якого підприємства є задоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Важливі також комерційна, технічна, фінансова, адміністративна, додаткова функції.

Рис. 3.1. Функції підприємства

З функціями підприємства пов’язані основні напрями його діяльності. Серед напрямів діяльності підприємства (рис. 3.2) необхідно виділити наступні: вивчення ринку товарів, інноваційну, виробничу, комерційну діяльність, післяпродажний сервіс, економічну та соціальну діяльність.

Важливо скористатись законами України, які регламентують діяльність підприємств: “Про підприємства в Україні” [14], “Про фермерське господарство” [15], “Про господарські товариства” [10], “Про сільськогосподарську кооперацію” [11], “Про особисте селянське господарство” [13].

Наступним питанням теми має бути характеристика видів підприємств ( рис.3.3). Один з найважливіших критеріїв поділу підприємств – за формою власності: приватні, державні, комунальні, колективні, спільні (на змішаній формі власності). Господарський кодекс України, прийнятий у січні 2003 року, виділяє також підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства, унітарні та корпоративні.

В залежності від кількості працюючих та обсягу валового дохіду можуть бути малі, середні або великі підприємства (див. терміни і поняття).

У випадку існування залежності від іншого підприємства воно може визначитись як дочірнє. На цей поділ слід звернути увагу, оскільки це нова інформація, яка з’явилась після затвердження Господарського кодексу України.

Слід відмітити, що фактично на даний час у галузі сільського господарства існують майже всі види підприємств, які передбачені у вітчизняному законодавстві.

Розкриття видів добровільних об’єднань підприємств (четверте питання), а саме: асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів і т.д. доповнить підняту проблему ще одним аспектом. При цьому слід звернути увагу, що залежно від порядку заснування згідно Господарського кодексу об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

Рис. 3.2. Напрями діяльності підприємства

Наступне питання теми щодо реструктуризації сільськогосподарських підприємств доцільно розпочати з указу президента України від 8.12.1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення

  Види підприємств    

За формою власності

За кількістю працюючих та ВД

Приватні

Малі

  Середні

Державні

Комунальні

Великі

  Колективні

Спільні

Рис. 3.3. Види підприємств

реформування аграрного сектора економіки [12], згідно якого проведена реструктуризація КСП та створені сільськогосподарські підприємства на переважно приватній та приватно-орендній основі: господарські товариства, сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи, приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські господарства. Важливо засвоїти суть, загальні принципи організації та функціонування кожного із видів аграрних формувань, особливості їх діяльності в сучасних умовах; показати, що об’єднання усіх видів аграрних формувань в єдину систему сільського господарства, є необхідною передумовою ефективного функціонування всього АПК.

План семінарського заняття

1. Поняття підприємства, мета, функції та напрями діяльності.

2. Правові основи функціонування підприємств.

3. Види підприємств:

а) державне унітарне та комерційне підприємство;

б) казенне підприємство;

в) комунальні унітарні підприємства;

г) господарські товариства: акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства;

д) підприємства колективної власності: виробничий кооператив та споживча кооперація;

е) приватні підприємства: фермерські господарства, орендні та іноземні підприємства;

4. Об’єднання підприємств, мета їх створення, характеристика основних видів.

5.Економічні засади функціонування господарських товариств.

6. Економічні засади функціонування сільськогосподарських кооперативів.

7. Економічні засади функціонування фермерських господарств.

Терміни і поняття

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який є юридичною особою, здійснює свою діяльність (виробничу, науково-дослідну, торговельну) та іншу господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Підприємство з

іноземними інвестиціями – підприємство, в статутному фонді якого іноземні інвестиції становлять не менше 10%.

Іноземне підприємство – підприємство, в статутному фонді якого іноземні інвестиції становлять 100%.

Унітарне підприємство – це підприємство, що створене одним засновником, який одноосібно виділяє та формує статутний фонд та управляє діяльністю підприємства. Унітарними є підприємства: державні; комунальні; підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника

Корпоративне підприємство– підприємство, засноване двома, або більше засновниками, діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі дохідів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Малі підприємства – це підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятидесяти осіб, а обсяг валового дохіду від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великі – підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового дохіду від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Середні підприємства – це усі інші підприємства.

Державне унітарне

підприємство – утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне

підприємство – є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку.

Казенні підприємства – створюються у галузях економіки в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад п’ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п’ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на правах оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Комунальне унітарне

підприємство – утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених Господарським Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на правах господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на правах оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Господарські

товариства – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/ або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Це акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства:

а) акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

б) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

в) товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

г) повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

д) командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Сільськогосподарський

кооператив – добровільне об’єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський

виробничий кооператив –це підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського господарства, лісового і рибного господарства з обов’язковою трудовою участю його членів, яке функціонує на засадах підприємництва з метою отримання прибутку.

Сільськогосподарський

тив – це підприємство, створене для здійснення обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги і економічного співробітництва. При здійсненні обслуговування членів кооперативу не ставиться мета отримання прибутку.

Споживча кооперація

в Україні – система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об’єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство – самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об’єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.

Приватне підприємство – це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Фермерське господарство – є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Орендне підприємство – підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Об’єднанням підприємств – є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського Кодексу та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Господарські об’єднання – утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. Асоціація може бути уповноважена представляти інтереси учасників у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн – статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Дата добавления: 2014-12-10