Виконання наказу або розпорядження. 2 страница

Сидоров Б. Причинение вреда при задержании преступника //Советская юстиция. – 1990. - №3.

Старостина Ю. Обязательность приказа как обстоятельство, исключающее преступность деяния //Законность. – 2000. - №4.

Столбовий В.П. Правомірний професійний ризик як інститут соціально-правового захисту прав людини //Уряду України... Т. 12. Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. – К.,1999.

Ткаченко В. Необходимая оборона //Законность. – 1995. - №1.

Ткаченко В. принуждение к повиновению и выполнению правовой обязанности //Советская юстиция. – 1990. - №3.

Тимербулатов А. Риск: уголовно-правовые аспекты //Государство и право. – 1995. - №3.

Шаповалов Б. Б. Правові основи застосування вогнепальної зброї працівниками міліції //УАВС, Наук. вісник. – К.,1997. – Вип.1.

Юшков Ю. Где предел необходимой обороны? //Советская юстиция. - 1993.-№4.

Юшков Ю. Необходимая оборона и ее роль в борьбе с преступностью //Советская юстиция. – 1991. - №12.

Тема 16. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

16.1. Методичні вказівки.

1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це здійснювана відповідно до кримінального та кримінально-процесуального закону відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності.

В КК не дається поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Але, IX розділ Особливої частини називається «звільнення від кримінальної відповідальності». Крім того, в деяких статтях Особливої частини передбачені положення про звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду (ч. 2 ст. 11 КК), шпигунство (ч. 2 ст. 114 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 4 ст. 289 КК).

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується такими положеннями:

1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин.

2) до винного не застосовується покарання.

3) особа вважається такою, що не має судимості.

Види звільнення від кримінальної відповідальності:

1. у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК);

2. у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК);

3. у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК);

4. у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК);

5. у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК);

6. на підставі закону про амністію або акта помилування (ч. 2 ст. 44 КК);

7. у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

8. спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК ч. 2 ст. 111, ч.2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369).

Класифікація передбачених у КК випадків звільнення від кримінальної відповідальності залежить від критеріїв її проведення і може бути різною.

Так, за характером обов'язковості застосування звільнення від кримінальної відповідальності, поділяються на:

- факультативні (дискреційні) – звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки, у зв'язку із закінченням строків давності за особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, а також звільнення із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

- обов'язкові (імперативні) – характеризуються відсутністю в уповноваженого органу права вирішувати питання про звільнення від відповідальності на власний розсуд (наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим та закінченням строків давності).

Залежно від можливості зобов'язати особу, звільнену від кримінальної відповідальності, виконати певні обов'язки, поділяються на:

- умовні – звільнення у зв'язку з передачею особи на поруки (ч. 2 ст. 47 КК), звільнення із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

- безумовні – не передбачають можливість скасування прийнятого рішення про звільнення від відповідальності залежно від поведінки того, відносно кого було прийняте таке рішення.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК).

Передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям:

1) особа вчинила злочин уперше;

2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості;

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є:

1. щире покаяння особи,

2. активне сприяння розкриттю злочину,

3. повне відшкодування завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

Ст. 45 КК може бути застосована лише за наявності сукупності всіх перерахованих у ній обставин, які засвідчують дійове каяття особи.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти, що: у особи немає непогашеної або незнятої судимості за раніше скоєний злочин будь-якої тяжкості, а також, якщо особа, яка раніше скоїла злочин, проте у встановленому законом порядку була звільнена від кримінальної відповідальності.

Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання (ч. 2 ст. 12 КК).

Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, дає осуд своїй поведінці.

Активне сприяння розкриттю злочину – це дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним органам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, викритті інших співучасників, та затриманні.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди – це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпілому рівноцінного майна, компенсацію у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК).

Примирення має відбутись саме з потерпілим (ст. 49 КПК), а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі. Слід зазначити, що поряд з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, передбаченим ст. 46 КК, існує кримінально-процесуальний інститут примирення з потерпілим у справах приватного обвинувачення (ст. 27 КПК).

Підстава звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст. 46 КК, є:

1) примирення особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, з потерпілим;

2) відшкодування винним завданих ним збитків або усунення заподіяної шкоди.

Для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, на відміну від передбаченого ст. 45 КК, не вимагається, щоб суб'єкт, який вчинив злочин, щиро покаявся й активно сприяв

Примирення – відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу. Для застосування ст. 46 КК не мають значення мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), а також те, хто виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їхні знайомі, родичі, працівники правоохоронних органів).

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (ч. 1 ст. 47 КК).

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки є:

1. вчинення злочину вперше;

2. вчинене посягання належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості;

3. щире покаяння правопорушника;

4. наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу особи йому на поруки.

Клопотання колективу підприємства, установи чи організації за своїм змістом включає:

1) мотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила заборонене КК діяння, і передати її йому на поруки;

2) зобов'язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення скоєння особою, взятою на поруки, нових злочинів.

Ст. 47 КК не містить жодних застережень у тому плані, колектив якого саме підприємства, установи чи організації має право звернутись із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності й передачу особи йому на поруки (колектив за місцем роботи або навчання правопорушника).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки є умовним. Особа звільняється від відповідальності на підставі ст. 47 КК за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Порушеннями громадського порядку визнаються: адміністративні правопорушення, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку та встановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані, порушення тиші у громадських місцях тощо).

Порушення умов передачі на поруки з боку особи, звільненої від кримінальної відповідальності, може полягати у порушенні трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті й сім'ї, в ігноруванні заходів виховного характеру, у звільненні з цією метою з роботи.

У разі порушення умов передачі на поруки особа згідно з ч. 2 ст. 47 КК притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною (ст. 48 КК).

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності:

- вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості;

- втрата внаслідок зміни обстановки суспільної небезпечності вчиненого злочину;

- втрата внаслідок зміни обстановки суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин.

Втрата характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину означає:

- втрату діянням характеру суспільної небезпечності (наприклад, з припиненням мобілізації відпадає суспільна небезпечність за її ухилення (ст. 336 КК));

- втрату суспільної небезпечності лише конкретного діяння. Наприклад, заподіяння істотної шкоди підприємству, яке в подальшому було ліквідовано.

Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті діянням характеру суспільно небезпечного слід відрізняти від випадків декриміналізації даного діяння, при який виключається його суспільна небезпечність. У такому випадку, відповідно до ст. 5 КК діють правила про зворотну силу закону в часі.

Зміна обстановки, внаслідок якої особа, котра вчинила злочин, втрачає свою суспільну небезпечність – це об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, які свідчать про те, що він не вчинятиме кримінальне караних діянь у майбутньому (наприклад, призов на строкову військову службу; зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків з кримінальним оточенням, під впливом якого було скоєно злочин; звільнення з роботи, у зв'язку з виконанням якої було вчинено злочин; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом; вступ до шлюбу з жертвою злочину).

6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК):

1. закінчення зазначених у законі строків;

2. не вчинення протягом цих строків нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину;

3. не ухиляння особи від слідства або суду.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки (ч. 1 ст. 49 КК):

1. два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2. три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3. п'ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4. десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;

5. п'ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою злочину.

Перебіг строку давності:

- для злочинів з формальним і матеріальним складами починається з дня завершення суспільно небезпечного діяння;

- для триваючих злочинів – з дня їх припинення незалежно від волі потерпілого (явка з повинною, затримання злочинця);

- для продовжуваного злочину – з моменту вчинення останнього із тотожних діянь;

- при готування або замаху – з дня припинення злочинного діяння з причин, не залежних від волі винного;

- щодо співучасника – є день вчинення ним діяння, яке він виконав відповідно до своєї ролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінальне караного діяння виконавцем.

Відповідно до ст. 89 КПК, при обчисленні строків не береться до уваги той день і та година, від яких починається строк. У зв'язку з цим строки давності починають спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності закінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 КК кількість повних років, о 24 годині останньої доби відповідного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи зі зізнанням або її затримання.

Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).

Не визнається ухиленням від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення щеневстановлено.

Оскільки в ч. 2 ст. 49 КК йдеться не про переривання, а про зупинення строку давності, з дня з'явлення особи, яка ухилялась від слідства або суду, із зізнанням або її затримання, перебіг строку давності не відновлюється спочатку, а продовжує тривати. У цьому разі час, який минув від моменту вчинення злочину до моменту, коли особа почала ухилятись від правоохоронних органів, не анулюється, а підлягає зарахуванню у строк давності, зазначений у законі. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається тоді, коли до закінчення вказаних у законі строків давності особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин і поглиненню та складанню не підлягають.

Якщо до закінчення строку давності особа вчинила новий злочин невеликої тяжкості, перебіг строку давності за попередній злочин продовжується, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за новий злочин спливає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК до осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, за які згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, при застосуванні інституту давності вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного, інших обставин. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК, а також положень норм міжнародного права, особи, які вчинили планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК), геноцид (ч. 1 ст. 442 КК), повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності і засуджені, у тому числі до довічного позбавлення волі, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення ними цих особливо небезпечних злочинів міжнародного характеру.

План семінарського заняття.

1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

16.3. Термінологічний словник.

Звільнення від кримінальної відповідальності – це здійснювана відповідно до кримінального та кримінально-процесуального закону відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям – це звільнення при якому особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, дає осуд своїй поведінці.

Активне сприяння розкриттю злочину – це дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним органам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, викритті інших співучасників, та затриманні.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди – це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпілому рівноцінного майна, компенсацію у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим – це звільнення при якому особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Примирення – відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки – це звільнення при якому особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки – це звільнення при якому особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною (ст. 48 КК).

Зміна обстановки, внаслідок якої особа, котра вчинила злочин, втрачає свою суспільну небезпечність – це об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, які свідчать про те, що він не вчинятиме кримінальне караних діянь у майбутньому.

Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).

16.4. Навчальні завдання.

1. Горшков вчинив крадіжку майна і наступного дня прийшов повинитися у відділ внутрішніх справ де розповів про скоєне.

Чи дають ці обставини підстави для звільнення від кримінальної відповідальності?

2. Неповнолітній Климов з групою підлітків брав участь у вчиненні хуліганських дій і декількох крадіжок. Усвідомивши свою негідну поведінку, Климов змінив спосіб життя, став чесно працювати, вступив до вечірньої школи, до навчання відносився сумлінно, готував себе до служби в лавах Збройних Сил. Через два роки після вчинення злочинів він, бажаючи повністю виправдатись, з'явився у відділ внутрішніх справ і розповів про своє минуле.

Чи є в даному випадку підстави звільнення від кримінальної відповідальності?

Чи правильне рішення суду?

3. Коркін був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 133 КК за свідоме зараження Осинової венеричною хворобою. При розгляді справи в суді встановлено, що Коркін за систематичні прогули і пияцтво був звільнений з роботи.

Чи може суд звільнити Коркіна від кримінальної відповідальності із дійовим каяттям?

4. Пенсіонер Миколаєнко неодноразово робив Силіну, бригадиру будівельної дільниці, зауваження в зв'язку з його неправильною поведінкою в побуті – пияцтвом, зневажливим відношенням до сім'ї. Через це Силін став неприязно ставитись до Миколаєнка. Одного разу наніс йому побої, що не спричинили розладу здоров'я. Суд визнав Силіна винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. На підставі ч. 1 ст. 47 КК був звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

Чи є підстави для звільнення Силіна від кримінальної відповідальності?

5. У січні 1998 року Гапоненко вчинив убивство при перевищенні меж необхідної оборони. До грудня 2000 року він проживав у м. Василькові, а потім був призваний до лав Збройних Сил. Даних про те, що Гапоненко ухилився від кримінальної відповідальності, у справі немає. Від дня вчинення злочину і до призову в армію він проживав, не змінюючи адреси. Після звільнення з армії переїхав до іншого міста, але при обставинах, які не можуть розглядатися як ухилення від кримінальної відповідальності. У жовтні 2001 року був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Чи є в даному випадку підстава для звільнення Гапоненка від кримінальної відповідальності.

6. Богдан був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК за злочин, вчинений 07.09.1990 року. У той же день під час відтворення обстановки і обставин події злочину він стрибнув у кузов проїжджаючого автомобіля і зник. 07.09.2001 року працівниками міліції винний був затриманий.

Чи можливе звільнення Богдана від кримінальної відповідальності?

ВАРІАНТ 1. Ховаючись від слідства і суду, Богдан 21.12.1995 року вчинив злісне хуліганство.

Чи впливає ця обставина на обчислення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за передбачений ч. 1 ст. 121 КК злочин, вчинений 07.09.1990 року?

ВАРІАНТ 2. Вчинивши злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК, Богдан з'явився в орган внутрішніх справ у вересні 1994 року.

Як повинен поступити в цьому випадку суд?

7. Куліш у нічний час 28.01.2002 року проникнув у касу автопідприємства, де зламав сейф і викрав грошей на суму двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Після цього він проникнув в іншу кімнату, де також зламав сейф, але грошей там не було. 07.02.2002 року Куліш з'явився в міліцію і розповів про вчинене.

Чи можна припинити кримінальну справу проти Куліша на підставі ст. 45 КК?

8. Слободянику пред'явлено звинувачення за ч. 2 ст. 296 КК. У минулому він не судимий, на роботі характеризується позитивно, свою вину визнав і розкаявся. На загальних збоpax колектив підприємства, де працює Слободяник, засудив його дії і прийняв рішення про взяття винного на поруки.

Чи можна за таких обставин звільнити Слободяника від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудовому колективу?

9. Слобода визнаний винним у тому, що 14.03.2002 року в приміщенні вокзалу таємно викрав у громадянина Петрова шапку.

Ухвалою народного суду кримінальна справа була повернена на додаткове розслідування. Суд запропонував слідчим органам кваліфікувати скоєне Слободою як повторний злочин, оскільки в лютому 2001 року він вчинив свою першу крадіжку, і хоча був звільнений від кримінальної відповідальності і переданий на поруки трудовому колективу, але строк давності притягнення його за цей злочин не закінчився.

Судова колегія по кримінальних справах обласного суду відмінила цю ухвалу, мотивуючи своє рішення тим, що, виходячи зі змісту ст. 10 КПК і ст. 47 КК передана на поруки особа може бути притягнутою до кримінальної відповідальності лише протягом одного року з дня вступу постанови про припинення справи в законну силу. Цей строк залишився.

Чи правильне рішення колегії обласного суду?

10. Алексеев вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 405 КК «Погроза або насильство щодо начальника». Військовий суд, розглянувши справу в розпорядчому засіданні, на підставі ст. 47 КК закрив її. Задовольняючи клопотання особового складу військової частини, де проходив службу Алексеев, про передачу його на поруки, військовий суд послався в ухвалі на те, що вчинене Алексеєвим, а також він сам, не представляють великої суспільної небезпеки.

Дата добавления: 2014-12-10