Вайдхи-бхакти и Вайшнавский этикет

Базова

ПЛАН

Порядок сплати збору

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Тема 12. Розвиток податкової системи України.

Навчальна мета: Охарактеризувати особливості податкової політики як макро- і мікро регуляторного чинника, її роль у системі державного регулювання економіки та інфляції.

Час: 80 хв.

Метод: лекція.

Навчальні питання:

1. 15 хв.

2. 10 хв.

3. 15 хв.

4. 15 хв.

5. 15 хв.

6. Заключна частина - 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, графіки, схеми, першоджерела.

Джерела і література: 56,58,62,63,64,65, 66,69,71,72,73,74, 75,77,78,79,80,81,82,83, 84,85,86,89.

1. Податкова політика в системі державного регулювання економіки.

2. Обмеження щодо використання податкової політики як регулюючого чинника.

3. Мікроекономічний вплив податкової політики.

4. Податкова політика як чинник макроекономічного регулювання.

5. Податкова політика і інфляція.

1. Податкова політика в системі державного регулювання економіки.

Існують два методи, за допомогою яких держава може впливати на економіку: прямий та непрямий. Переважання прямих методів є ознакою адміністративно-централізованої економіки, а пряме втручання може відбуватись за рахунок встановлення державних цін, обсягів виробництва або імпортування товарів, рентабельності, тощо. Непрямі методи економічного регулювання застосовуються в умовах ринкових відносин, і включають в себе досить багато інструментів. Зокрема, Дж. Стігліц вирізняє такі регулятивні блоки: грошово-кредитний; бюджетно-податковий; зовнішньоекономічний; соціальний. В свою чергу, кожний з цих блоків містить певні складові елементи, які можна використовувати для втручання в економічні процеси.

Так, до грошово-кредитних важелів впливу на економіку відносять: механізм встановлення розмірів відсоткових ставок та резервів банківських установ; операції національного банку з державними цінними паперами, емісія,тощо. Бюджетно-податкові важелі включають в себе податкову і видаткову політику, політику фінансування бюджетного дефіциту, тощо. Серед зовнішньоекономічних важелів найбільше значення мають валютна та митна політика. До соціальних інструментів відносять соціальну політику держави у сфері освіти, охорони здоров’я, пенсійного і соціального забезпечення, тощо. Виділення цих важелів в окремий блок від бюджетної політики зумовлене тим, що ці проблеми вирішуєються не лише за допомогою бюджетних коштів, а і за рахунок відповідних фондів, формування яких може здійснюватись як в обов’язковому, так і добровільному порядку.

Таким чином, податкова політика є одним із багатьох інструментів втручання в економічні процеси, але одним із найважливіших. Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в житті суспільства, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через загальнодержавні фонди є дуже суттєвим в економічно-розвинутих країнах, а тому здійснення податкової політики, яка оперує величезними коштами суспільства здійснює значний вплив на економічний розвиток, навіть якщо держава і не використовує податкову політику для активного втручання у відтворювальний процес.

Існування крім податкової політики інших важелів непрямого впливу на економіку піднімає ряд питань щодо того, яким чином ці важелі повинні застосовуватись: одночасно в одному напрямку, в різних напрямках чи по черзі, не одночасно. Теоретичні концепції не мають єдиної точки зору щодо вирішення цієї проблеми. Практика застосування цих важелів також свідчить про різні форми їх використання в процесі регулювання економічних процесів.

Серед економістів та економічних шкіл не існує єдиної точки зору щодо використання податкової політики як регулюючого чинника. Представники класичної і неокласичної політичної економії заперечували необхідність держави втручатись в економічні процеси, таким чином викреслюючи в тому числі і податкову політику з факторів, регулюючих економіку. Лише поява кейнсіанської теорії активно включила податкову політику в систему економічних регуляторів економіки. Податки почали розглядатись як “вбудований механізм гнучкості”, який дозволяв автоматично зменшувати циклічні коливання економічного розвитку. Крім того, кейнсіанці активно використовували податкову політику в системі антикризового і антициклічного регулювання економіки. Таким чином, регулювання здійснювалось на макрорівні. Розвиток неоконсервативних течій економічної думки значно применшив роль податкової політики в економічному регулюванні, звернувши першочергову увагу на монетарні інструменти економічного впливу (школа монетаристів М.Фрідмана) та на мікроекономічний аспект податкової політики: зменшення рівня оподаткування для заохочення інвестицій та пропонування ресурсів (теорія “пропозиції”).

Розвиток сучасних економічних теорій, які включають в себе постулати різних економічних шкіл, передбачає комплексне використання різних методів впливу на економічний розвиток, що сприяє подальшому активному використанню податкової політики в системі державного регулювання економіки.

Перед економістами, що здійснюють практичне керування податковою політикою, виникають три основних питання, які в деякій мірі взаємопов”язані та взаємообумовлені: по-перше, яку частину національного доходу необхідно стягувати за допомогою податків; по-друге, як вона повинна розподілятись між основними групами населення, з однієї сторони, та між галузями виробництва, з іншої сторони; по-третє, як вона повинна розподілятись між окремими платниками податків. Вони відповідають трьом основним видам інтересів, що існують в кожному суспільстві: це суспільні, колективні та особисті інтереси.

На вирішення першої проблеми впливають як економічні, так і політичні фактори. До економічних належать рівень розвитку виробництва, що визначає обсяг національного доходу, в тому числі і на душу населення. Тут існує така залежність: чим вищим є рівень національного доходу (в тому числі і на душу населення), тим більше можливостей у держави збільшувати обсяг податкових стягнень, і навпаки. До політичних факторів відносять існування в суспільстві певного розподілу сил між соціальними групами населення, а також механізм включення їх інтересів у політику держави. В цьому випадку, чим ширшими є функції держави та чим досконалішим є механізм погодження інтересів різних соціальних груп, тим вищим може бути рівень податкових стягнень у національному доході.

Розподіл податків між окремими платниками залежить насамперед від платоспроможності останніх. Для цього використовується термін “дискреційний доход”, який означає доход, що залишився після задоволення першочергових потреб, які вже склалися, або доход який розподіляють за власним бажанням. Чим меншим є дискреційний доход, тим нижчими повинні бути податки; чим більше нерівномірність його розподілу по окремих платниках, тим більше можливостей для введення прогресивного оподаткування, і навпаки.

Питання про розподіл податкового тягаря між окремими групами платників передбачає внесення змін до розподілу за ознакою платоспроможності. Саме в цьому питанні суб”єктивні фактори здійснюють найбільший вплив і ведуть до відхилення в розподілі за ознакою платоспроможності залежно від політичної кон’юктури.

При здійсненні оцінки тієї чи іншої податкової політики необхідно виходити із слідуючих критеріїв: задоволення фіскальних потреб держави, що включає достатність та еластичність податкових надходжень, яка трактується в даному випаду як можливість швидкого збільшення абсолютної суми податкових надходжень без значної зміни податкової системи; вплив податкової політики на відтворювальні процеси та вирішення соціальних завдань.

2. Обмеження щодо використання податкової політики як регулюючого чинника.

Існує ряд обмежень щодо використання податкової політики як регулюючого чинника:

По-перше, як вже було зазаначено вище, податкова політика є не єдиним чинником, що впливає на економічні процеси, а тому необхідно вибирати серед непрямих важелів найбільш ефективні для вирішення конокретного завдання. Наприклад, для вирішення проблеми стримування інфляційних тенденцій найбільш прийнятною є грошово-кредитна політика, для вирішення соціальних проблем – видаткова політика, оскільки за допомогою бюджетних трансфертів можна надавати цільову допомогу саме тим верствам населення, яким вона потрібна, та тим виробництвам, які вирішують соціальні проблеми. В той же час надання податкових пільг з метою вирішення соціальних проблем найчастіше використовується для ухилення від сплати податків, тощо.

По-друге, сьогодні економічна наука не може відповісти з точністю, до яких наслідків призведе та чи інша дія держави в сфері оподаткування, оскільки економічна система є дуже складним явищем, що включає в себе різноманітні зв”язки і взаємозалежності. Крім того, вона знаходиться в постійному розвитку. Тому досить складним є вивчення законів її розвитку, сприяє неоднозначному тлумаченню економічних процесів в теоретичних дослідженнях. Звідси і існування різних точок зору на шляхи розвитку податкової системи.

По-третє, податковій політиці бракує мобільності. Це пов’язане з тим, що зміни в сфері оподаткування мають прийматись законодавчою владою. Наслідком цього є те, що найбільш радикальні зміни, продиктовані фінансовою наукою можуть бути блоковані, крім того, ці зміни, як правило, запізнюються по відношенню до потреб сьогодення. Це обумовлене слідуючими обставинами: “запізнення у визначенні” - тобто запізнення у часі, який потрібен економістам для того, що проаналізувати економічну ситуацію, напрямки її зміни та прийняти одностайне рішення щодо перспектив подальшого економічного розвитку; “запізнення у прийнятті рішення” – тобто, запізнення у часі, який потрібен владі для того, щоб вирішити, які саме кроки необхідно здійснити саме в цій економічній ситуації; “запізнення у реагуванні” - тобто після прийняття визначених дій необхідний час для того, щоб економічна система відреагувала відповідним чином на здійсненні дії.

По-четверте, податкова політика обмежена по силі свого впливу на виробництво, оскільки основною функцією податків є забезпечення фіскальних потреб держави, тому проведення податкової політики насамперед має на меті вирішення проблем формування доходної частини бюджету, і тільки після цього вона може використовуватись як інструмент регулювання відтворювального процесу.

Податкова політика може впливати як на макро-, так і на мікроекономічний рівень. З точки зору макроекономіки податкова політика може впливати на загальний рівень попиту - як інвестиційного (прямі податки на юридичних осіб), так і споживацького (прямі податки на фізичних осіб), а також на загальний рівень цін в країні (непрямі податки, в першу чергу універсальні акцизи). Тому податкову політику можна використовувати для вирішння такої проблеми, як стабілізація економічного розвитку. З точки зору мікроекономіки податкова політики впливає на зацікавленість окремих суб’єктів господарювання в розвитку тих чи інших видів підприємницької діяльності шляхом встановлення диференціації в умовах оподаткування.

3. Мікроекономічний вплив податкової політики.

Податкова політика може впливати на мікроекономічні показники за рахунок диференціації умов оподаткування як для окремих товарів або товарних груп, так і для платників, в залежності від завдань, які намагається досягнути держава. При цьому завдання, які вирішує податкова політика, можуть мати цілі втручання в економічні процеси: стимулювання чи обмеження виробництва того чи іншого товару, розвиток визначених галузей виробництва, розвиток виробництва на певних територіях, стимулювання науково-технічного прогресу, регулювання експорту та імпорту, вирішення соціальних проблем, тощо. Для цього використовуються такі елементи оподаткування, як диференціація податкових ставок, звільнення від оподаткування деяких платників, товарів, галузей чи територій, надання податкового кредиту та податкових знижок, амортизаційна політика, включення до валових витрат деяких видів видатків підприємств, тощо. Якщо ж метою економічної політики держави є стимулювання конкурентних відносин, коли саме ринковим механізмам віддають перевагу в процесах регулювання економічного розвитку, податкова політика будується на принципах нейтральності, тобто держава до всіх суб’єктів підприємницької діяльності пред’являє однакові податкові вимоги, значно обмежуючи податкові пільги та диференціацію податкових ставок, стимулюючи розвиток нових підприємств, особливо малого і середнього бізнесу.

Податки мають різні можливості щодо вирішення тих чи інших завдань. Так, для впливу на відтворювальні процеси використовуються насамперед такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, податок на землю. Для вирішення соціальних проблем використовуються непрямі податки та прибутковий податок з громадян. Так, податок на додану вартість не стягується з таких товарів та послуг, які мають соціальну направленість, наприклад ліки, послуги освіти охорони здоров’я, тощо. Акцизний збір оподатковує лише товари непершої необхідності та товари, вживання яких держава намагається обмежити. За рахунок прибуткового податку з громадян звільняються від оподаткування особи з невеликими доходами, а також певні платники.

Механізм впливу податків на мікроекономічні показники тісно пов”язаний з перекладанням податків, тобто з реальним розподілом податкового тягаря між платником та його покупцем або постачальником завдяки змінам в обсязі доходів та товарних цін, які є наслідком змін в умовах оподаткування. Як вже було зазначено раніше, перекладання податків залежить від еластичності попиту та умов пропозиції щодо окремих товарів, а також механізму стягення податків - по прямих податках податкових тягар перекладається на покупця за рахунок підвищення ціни лише по товарах з нееластичним попитом, в більшості інших випадків тягар прямих податків повністю або більшу його частину несе виробник. По непрямих податках податкових тягар повністю або більшу частину майже завжди несе споживач, за винятком товарів з високим показником еластичності попиту. Таким чином, прямі податки використовуються перш за все для стимулювання виробництва окремих товарів та послуг, а непрямі - для стимулювання або обмеження споживання окремих видів товарів.

4. Податкова політика як чинник макроекономічного регулювання.

В умовах ринкових відносин розвиток економіки має циклічний характер, тому держава може використовувати непрямі методи, в тому числі і податкову політику для макроекономічного регулювання, тобто для стабілізації економічного циклу (короткотермінові завдання) та стимулювання економічного зростання (довгострокові завдання). Для вирішення цих завдань використовуються різні важелі.

Податкова політика може впливати на економічний цикл як автоматично, так і дискреційно. Автоматичний вплив пов”язаний з дією “вбудованих стабілізаторів”, до яких відносять податки, показник еластичності яких щодо ВВП є вищим за одиницю, тобто темпи приросту податкових надходжень перевищують темпи приросту ВВП при незмінності умов оподаткування. Ефективність дії податкової системи як “вбудованого стабілізатора” прямо залежить від 2 чинників: відсоткової частки податкових надходжень в обсязі ВВП та еластичності податкової системи. При збільшенні цих чинників зростає і потенціал податкової системи в автоматичному регулюванні циклу.

В свою чергу еластичність податкової системи залежить від еластичності кожного податку і його відсоткового значення в загальній сумі податкових надходжень.

Еластичність окремого податку залежить від еластичності об”єкта оподаткування щодо ВВП та методу визначення його ставок. Ставки, що визначаються в абсолютному виразі (тверді), а також регресивні сприяють зменшенню показника еластичності, а максимальний ефект щодо підвищення еластичності мають процентні прогресивні ставки.

Дискреційна податкова політика передбачає свідоме внесення змін в діючу податкову систему з метою збільшення чи зменшення обсягу податкових надходжень залежно від фази економічного циклу: в період кризи доцільним є зменшення податкового тягаря, в період піднесення - збільшення.

Недоліки та обмеження активної дискреційної податкової політики привели до того, що нині вона не використовується для вирішення короткотермінових завдань регулювання економічного циклу, а лише для довгострокових цілей - стимулювання економічного зростання. Для цього використовують такі показники як співвідношення між реальним та потенційним економічним зростанням.

Під потенційним економічним зростанням розуміють збільшення економічного потенціалу країни, її здібності виробляти товари та послуги в умовах «повної зайнятості» і який визначається за допомогою динаміки такого розрахункового показника, як потенційний валовий внутрішній продукт, який може бути вироблений в умовах повної зайнятості. Для розрахунку останнього продуктивність праці перемножується на кількість трудових ресурсів в умовах «повної зайнятості».

Реальне економічне зростання - це фактичний розвиток економіки, який вимірюється в темпах зростання реального ВВП у незмінних цінах.

Зрозуміло, що умовою швидкого і стабільного реального економічного зростання є швидке і стабільне потенційнне економічне зростання. Для регулювання реального і потенційного економічного зростання використовують різні важелі, в першому випадку – макроекономічні, а саме – маніпулювання сукупним попитом, в другому – мікроекономічні: стимулювання нагромадження, інвестицій, конкуренції та науково-технічного прогресу.

Головними інструментами регулювання реального економічного зростання є “податковий дивіденд” та “податкове гальмо”, які мають безпосереднє відношення до системи «вбудованих стабілізаторів», і які означають відповідно, розширення чи зменшення сукупного попиту в результаті циклічного розвитку економіки при еластичній податковій системі. Наприклад, в умовах економічного піднесення зростання ВВП автоматично призводить до зростання податкових надходжень, хоча умови оподаткування залишаються незмінними. Якщо ж державні видатки не збільшуються такими ж темпами, відбувається скорочення сукупного попиту, тобто, діє «податкове гальмо», і навпаки, в умовах кризи при зменшенні податкових надходжень, але незмінності обсягу видатків збільшується сукупний попит, тобто діє «податковий дивіденд».

Механізм регулювання реального економічного зростання полягає в наступному: якщо економіка функціонує в умовах повної зайнятості і темпи реального зростання ВВП значно перевищують темпи зростання потенційного ВВП, застосовується «податкове гальмо», розмір якого не перекривається «податковим дивідендом», тобто держава не здійснює активних дій щодо збільшення сукупного попиту. Якщо ж темпи зростання реального ВВП значно відстають від потенційного, бажаним є «податковий дивідент» по обсягу більший, ніж «податкове гальмо». Таким чином, політика точного настроювання на економічний цикл з метою пом’якшення амплітуди його коливання, була трансформована в більш тонкий механізм стимулювання економічного зростання, який включає в себе як макроекономічні, так і мікроекономічні важелі впливу.

5. Податкова політика і інфляція.

Проблеми інфляції стали актуальними в економічно розвинутих країнах в кінці минулого століття. До цього часу іфляційні тенденції не мали сталого характеру і виникали епізодично, в періоди військових конфліктів, коли держава використовувала емісію для покриття бюджетних видатків, або були наслідком циклічного розвитку економіки. Починаючи з 70-х років інфляційний процес став постійним супутником економічного зростання.

Інфляцію трактують як багатофакторний процес, який обумовлений взаємодією ціноутворюючих та грошових факторів, та яка проявляється в зростанні цін та знеціненні грошової одиниці. Таким чином, інфляція є наслідком як макроекономічних диспропорцій (розширення попиту за рахунок емісії чи кредитної експансії, тощо), так і мікроекономічних (погіршення умов виробництва, зниження конкуренції, тощо), а отже податкова політика може впливати на інфляційний процес як на макро-, так і на мікрорівні. Відразу треба підкреслити, що податки мають важливе значення в інфляційному процесі, але не вирішальне, уступаючи місце грошово-кредитній політиці.

З макроекономічної точки зору має значення по-перше, достатність податкових надходжень, оскільки дефіцит бюджету має наслідком або зростання державного боргу, що опосередковано впливає на інфляційні тенденції (відволікання капіталів від виробничої сфери погіршує показники ефективності економіки,тощо) або емісію, яка прямо впливає на інфляцію; по-друге, як впливає податкова політика на обсяги сукупного попиту, оскільки його розширення майже завжди викликає інфляційні тенденції, а політика обмеження сукупного попиту гальмує інфляцію.

З мікроекономічної точки зору вирішальне значення має структура податкової системи, тобто той вплив, який здійснює кожний податок на процес ціноутворення і систему стимулів для суб’єктів підприємницької діяльності. Розглянемо окремо непрямі і прямі податки.

Механізм стягнення непрямих податків, який передбачає їх пряме включення в ціни, як правило, зумовлює підвищення цін на відповідні товари. Вплив на загальний рівень цін в країні залежить по-перше, від відсоткової ваги товарів, які оподатковуються, у загальному обсязі товарів, які виробляються в державі; по-друге, від рівня ставок оподаткування, оскільки їх незначне підвищення може сприяти перекладанню податкового тягаря на виробника, в той час як їх значні розміри виключають таку можливість. Таким чином, найбільший інфляційний потенціал мають універсальні акцизи та мито з високими ставками оподаткування. Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що при введенні універсальних акцизів, або підвищенні їх ставок в періоди стабільних цін, загальне зростання цін у відповідних країнах становило половину розміру ставки податку, або половину приросту її розміру.

Вплив прямих податків на інфляцію визначити складніше, оскільки вони прямо не включаються в ціни товарів. Більш того, зміни в оподаткуванні фізичних осіб або підприємств також здійснює різний вплив на інфляційні тенденції. Так, згідно розрахунків послідовників теорії ‘пропозиції», зниження на 1% максимальної ставки прибуткового податку на доходи фізичних осіб в довгостроковому аспекті має наслідком підвищення цін на 4,12%, а доходів – на 0,6%. В той час, як зменшення на 1% максимальної ставки податку на прибуток підприємств призводить до зниження рівня цін на 4,23% та підвищення реальних доходів на 1,25%.

Таким чином, якщо виникнення інфляції зумовлено диспропорціями в сфері розподілу та перерозподілу (наприклад, невиправданим підвищенням вимог держави на частину ВВП), що має наслідком порушення рівноваги між попитом і пропозицією, обмеження попиту за рахунок фіскальної політики (серед податкових важелів застосовують підвищення ставок податків, введення нових податків, розширення бази оподаткування та зменшення податкових пільг) або грошово-кредитної матиме позитивний вплив на стримання інфляції. Якщо ж інфляція виникла із-за диспропорцій у суспільному виробництві (зниженні продуктивності праці, недостатності капітальних вкладень, тощо) політика обмеження сукупного попиту лише загострить проблему інфляції. В цьому випадку необхідно стимулювати пропозицію товарів та послуг (мікроекономічний аспект). За допомогою податкової політики цього можна досягнути шляхом створення стимулів для розширення виробництва, підвищення його ефективності, створення рівнонапружених умов оподаткування для всіх суб’єктів підприємницької діяльності для посилення конкуренції, та надання пільг новим і малим підприємствам.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ватуля І.Д. Податки, збори і платежі [ел. ресурс] / І. Ватуля.−К.:ЦУЛ, 2011.- 325 с.

2. Власюк Н.І. Податкова система згідно Податкового кодекса України [текст] / Н. Власюк. – К.: Кондор, 2012.−428.

3. Гавриленко Н.В. Податкова система: посіб. / Н. Гавриленко. – К.: Кондор, 2010.−328с.

4. Дроб’язко С.І. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу: навч. пос. [текст] / С. Дроб’язко. – К.: Кондор, 2012.−416.

5. Іванов Ю.В. Податкова система:підручник. / Ю.В. Іванов – К.: Атика, 2009. – 920 с.

6. Лютий І.О. Податкова система: Навч. пос. рек. МОНУ / І. Лютий І.−К.:ЦУЛ, 2009.−456с.

7. Митний кодекс України [ел. ресурс].- К.: Кондор, 2010. – 200с.

8. Онисько С.М. Податкова система: підр. / [Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В]; за заг. ред. С.М. Онисько. – [4-те вид. випр. і доп. ]. – Львів: «Магнолія – 2006», 2009. – 336 с.

9. Панчук А.В. Податкова система України: ОКЛ [Текст] / А. Панчук. – К.: ТОВ «Кондор», 2012. – 106 с.

10. Податкова система: навч. посіб. для студ. ВНЗ / [Лютий М.О., Демиденко Л.М., Романюк М.В. та ін.]; за ред. І.О. Лютого. - К.: ЦУЛ, 2009. – 456 с.

11. Податковий кодекс України [ел. ресурс] / Прийнятий 2.12.2010 року. − К.: Кондор, 2011. – 472с.

12. Пригива Н.Ю. Податкове право: навч. посібн./ Н. Пригива Н. – К.: ЦУЛ, 2010.−368с.

13. Сідельникова Л. П. Оподаткування суб’єктів підприємництва: навч. посіб. [текст] / Л. Сідельникова. – К.: ТОВ «Кондор», 2013. – 424 с.

14. Сідельникова Л. П. Податкова система: навч. посіб. [текст] / Л. Сідельникова. – К.: ТОВ «Кондор», 2012. – 642 с.

15. Фрадинський О.Н. Основи оподаткування: посібн. / О. Фрадинський. −К.: Кондор, 2010. -340с.

Допоміжна

16. Указ Президента України «Про створення державної податкової адміністрації України і місцевих державних податкових адміністрацій» від 22 серпня 1996 року № 760/96 // Урядовий кур’єр. — 1996. —(29 вересня).

17. Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 4 березня 1998 р. № 167/98 // Урядовий кур’єр. — 1998. —(11 травня).

18. Указ Президента України «Про заходи щодо зменшення податкової заборгованості та фінансового оздоровлення суб’єктів підприємницької діяльності» від 21.12.98 р. № 1367/98 // Урядовий кур’єр. — 1999. —(3 січня).

19. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28 червня 1999 року № 727/98 // Урядовий кур’єр. — 1999. — (13 липня).

20. Указ Президента України «Про оподаткування операцій на ринку цінних паперів України» від 04.06.99 р. № 616/99 // Урядовий кур’єр. — 1999. —(6 червня).

21. Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку. – Офіц.вид.– К.: ДПА України, 1999. – 4 с. – (Наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599. Інструкція).

22. Декрет КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року
№ 7-934ФC // ВВР. — 1993. — № 13. — С. 113.

23. Про затвердження форми звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Затверджено наказом ДПА України № 404 від 03.08.99 р. - Офіц.вид.– К.: ДПА України, 1999. – 12 с. – (Нормативний документ ДПА України. Інструкція).

24. Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою. Затверджено наказом ДПА України від 12.10.99 р. № 553. - Офіц.вид.– К.: ДПА України, 1999. – 5 с. – (Нормативний документ ДПА України. Інструкція).

25. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичною особою, яка застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності. Затверджено наказом ДПА України від 12.10.99 р. № 554. - Офіц.вид.– К.: ДПА України, 1999. – 28 с. – (Нормативний документ ДПА України. Інструкція).

26. Постанова КМ України «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги» від 29.12.10 № 1227: [електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.sta.gov.ua

27. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1243 «Про затвердження Порядку отримання довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

28. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1226 «Про затвердження Порядку оподаткування доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі - нерезиденту іншим нерезидентом»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.sta.gov.ua

29. Постанова КМ України від 02.03.11 № 246 «Питання нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

30. Постанова КМ України від 2 лютого 2011 р. N 79 «Деякі питання реалізації підпункту 197.1.3 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України»:[електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

31. Постанова КМ України від 02.02.11 № 116 «Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»:[електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

32. Постанова КМ України від 17.01.11 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

33. Постанова КМ України від 12 січня 2011 р. N 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

34. Постанова КМУ від 12.01.11 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

35. Постанова КМ України від 29.12.10 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

36. Постанова КМ України від 27.12. 10 № 1240 «Про затвердження Порядку звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з постачання та ввезення на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з ними»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

37. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

38. Постанова КМ України від 27.12.10 р. N 1224 «Про затвердження Порядку обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.sta.gov.ua

39. Постанова КМ України від 27.12.10 р. N 1195 «Про перелік товарів, щодо яких під час тимчасового ввезення на митну територію України застосовується часткове умовне звільнення від обкладення податком на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

40. Постанова КМ України від 16.02.11 № 113 «Про отримання, ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену у 2011 році»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

41. Постанова КМ України від 05.01.11 №19 «Питання використання спирту етилового для виробництва лікарських засобів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

42. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1260 «Про затвердження Порядку проведення розрахунку суми зменшення акцизного податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

43. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1257 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб'єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

44. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

45. Постанова КМ України від 27.12.10 № 1215 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання або ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилен»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

46. Постанова КМ Украъни выд 19.04.06 № 508 «Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www. rada.gov.ua

47. Наказ ДПА України від 28.02.2011 № 115 «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.sta.gov.ua

48. Наказ ДПА України від 28.02.11 № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

49. Наказ ДПА України від 28.02.11 № 113 «Про затвердження форми Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

50. Наказ ДПА України від 21.02.11 № 98 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток банку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

51. Наказ ДПА України від 21.02.11 № 97 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

52. Наказ ДПА України від 24.01.11 № 36 «Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

53. Наказ ДПА України від 31.01.11 № 56 «Про затвердження форми та Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

54. Наказ ДПА України від 24.12.10 №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

55. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1024 «Про затвердження форми надання Інформації суб’єктами господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

56. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1023 «Про затвердження Порядку інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу та форми Повідомлення про наявність зазначених порушень»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

57. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1022 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

58. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

59. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1003 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – фізичними особами»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

60. Наказ ДПА України від 23.12.10 № 996 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

61. Наказ ДПА України від 23.12.10 № 995 «Про затвердження форм повідомлень про зареєстровані та зняті з обліку транспортні засоби, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

62. Наказ ДПА України від 22.12.10 № 981 «Про затвердження форми Довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

63. Наказ ДПА України від 22.12.10 «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

64. Наказ ДПА України від 21.12.10 № 975 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

65. Наказ ДПА України від 29.03.11 № 167 «Про затвердження Порядку визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

66. Спільний наказ ДПА України та державного комітету статистики України від 09.03.11 № 129/55 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 23.07.2004 № 419/453 та від 01.12.2005 № 539/397»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

67. Спільний наказ ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.11 № 68/23 «Про затвердження Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

68. Наказ ДПА України від 25.01.11 № 42 «Про затвердження Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

69. Наказ ДПА України від 25.01.11 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

70. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

71. Наказ ДПА України від 22.12.10 № 978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

72. Наказ ДПА України від 21.12.10 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

73. Спільний наказ Міністерства аграрної політики, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та ДПА України від 15.11.10 № 737/1376/422/874 «Про затвердження форми звіту та форм зведеної інформації про рух грошових коштів на небюджетних рахунках переробних підприємств»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

74. Наказ ДПА України від 19.04.11 № 224 «Про затвердження форм Довідки про прогнозований обсяг потреби в спирті етиловому для виготовлення окремих видів продукції, Довідки про цільове використання спирту етилового та Журналу обліку погашення податкових векселів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

75. Наказ ДПА України від 19.01.11 № 33 «Про затвердження Порядку роботи податкових постів, установлених на підприємствах суб'єктів господарювання, що використовують легкі та важкі дистиляти за нульовою ставкою акцизного податку або ввезені на митну територію України без сплати акцизного податку для виробництва етилену»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

76. Наказ ДПА України від 11.01.11 № 14 «Про затвердження Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

77. Спільний наказ Державної митної служби України та ДПА України від 24.12.10 № 1535/1027 «Про затвердження форми Декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), Порядку складання та подання декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію)»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

78. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1030 «Про затвердження форми Декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання Декларації акцизного податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

79. Наказ ДПА УкраЇни від 24.12.10 № 1021 «Про затвердження форм заявок-розрахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про використання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

80. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1015 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

81. Наказ ДПА України від 20.12.10 № 964 «Про затвердження форми Квитанції про прийняття податків і зборів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

82. Наказ ДПА України від 23.12.10 № 995 «Про затвердження форм повідомлень про зареєстровані та зняті з обліку транспортні засоби, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

83. Наказ ДПА України від 23.12.10 № 994 «Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

84. Наказ ДПА України від 31.01.11 № 58 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

85. Наказ ДПА України від 29.10.99 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:

86. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1014 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

87. Наказ ДПА України від 24.12.10 № 1044 «Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України»: [електрон. ресурс]. – Режим доступу:www.sta.gov.ua

88. Амоша А. И. Об уровне налогов в Украине / А. Амоша, В. Вишневский, В. Коновалюк. – К.: Економіка промисловості. —2003. — №4. — С 20-31.

89. Вишневский В. П. Уход от уплаты налогов: теория и практика: Монография/ В. Вишневский, А. Веткин / НАН Украины, ИЭП. — Донецк, 2003. — 228 с.

90. Винокуров Д. Оптимізація податків: практичний аспект / Д. Винокуров // Податки та бухгалтерський облік. — 2002. — № 53. – С.12 - 15.

91. Воронкова О.М. Податкове регулювання економічних процесів / Воронкова О.М. // Фінанси України. — №6. — 2003. — С. 40-46.

92. Гарасим І. Система оподаткування та її інформаційно-облікове забезпечення: навч.посіб./ І. Гарасим. – К.: Професіонал, 2006. – 736 с.

93. Заревчацька Т. В. Реформа оподаткування доходів громадян — проблеми та перспективи / Заревчацька Т. В. // Вісник Хмельницького національного університету (Вісник університету Поділля). — 2005. — №6, т.З (75). — С. 178-181.

94. Іванов Ю. В. Альтернативні системи оподаткування: монографія / Іванов Ю. В. — Харків: ХДЕУ, Торнадо, 2003. — 517 с.

95. Касянова Г. Упрощенная система налогообложения: практическое применение с учётом последних изменений/ Г.Касянова. – К.: ЦУЛ, 2007. – 320 с.

96. Кочергов Д. Упрощенная система налогообложения: практическое применение с учётом последних изменений / Д. Кочергов. – К.: ЦУЛ, 2007. – 224 с.

97. Карпунь І.Н. Санація підприємств: підр./ Карпунь І.Н. – Львів: “Магнолія - 2006”, 2008. – 448 с.

98. Лунина И. Налоговая политика Украины в контексте создания условий для экономического роста / И. Лунина // Экономика Украины. — №9. — (458) сентябрь. — 2000. — С. 40-49.

99. Крисоватий А. І. Податкова система: навч.посіб. / А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. — 331 с.

100. Милявська Е. П., Сердюк О. М. Податкова система:[ навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Е.П. Милявська, О.М. Сердюк. — К: Видавничій дім «Слово», 2005. — 336 с.

101. Оподаткування підприємств: [навч. посіб. у 2-х част.] /Климчук С.В. – К.: ЦНЛ, 2004. – Ч.1. – 212 с.

102. Федосова Г. Понятие налоговой оптимизации / Г. Федосова // Финансовая консультація. — 2004. — МЗ. — С. 26-28.

103. Чугаев А. Галузеві аспекти проведення податкового аудиту/ А. Чугаев, Е. Кондукова // Розвиток методології і методики податкового аудиту: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. — С. 88-99.

104. Шапкова Е. Налоги и налогообложение: учебн. пособ. / Е. Шапкова– К.: ЦУЛ, 2007 – 321 с.

Дата добавления: 2014-12-10