Класифікація педагогічних технологій за Л. Столяренко

В педагогічній літературі можна прочитати безліч варіантів організації навчально-виховного процесу. Кожен автор прагне привнести в цей процес щось особливе, індивідуальне, висвітлити власну точку зору або свій педагогічний досвід. У зв'язку з цим існує справедливе твердження, що кожна окрема педагогічна технологія є авторською. Із цим слід погодитися. Воднораз чимало технологій за своїми цілями, змістом, методам і засобами мають чимало спільних ознак. Це дає можливість і серйозні підстави для класифікації педагогічних технологій і виокремлення на цій основі основних узагальнених груп.

Основними критеріями, за якими можуть бути класифіковані освітні технології Л. Столяренко називає: цільові орієнтації, характер взаємодії вчителя та учня, організацію навчання. Отже, усі освітні технології автор поділяє на такі класи:

- за рівнем упровадження: загальнопедагогічні, частковометодичні (предметні) та локальні (модульні) технології;

- за філософською основою: матеріалістичні та ідеалістичні, діалектичні та метафізичні, наукові (сцієнтичні) та релігійні, гуманістичні й антигуманістичні, антропософські й теософські, прагматичні й екзістенціальні, вільного виховання та примушення.

Якщо об'єктивно проаналізувати принципи класифікації відомих освітніх технологій, то можна впевнено стверджувати, що таких монотехнологій, які б визначалась за одним певним фактором не існує. Педагогічна технологія завжди характеризується комплексністю. Воднораз можна справедливо зазначити, що в педагогічній технології зміщується акцент на ту чи іншу сторону процесу навчання, що стає характерною ознакою конкретної технології й у такий спосіб вона отримує свою назву.

1. За науковою концепцією виокремлюють:

- асоціативно-рефлекторні,

- біхевіористичні,

- гельшаттехнології,

- розвивальні технології.

Також до цієї групи належать технології нейролінгвістичного програмування та сугестивна технологія.

2. За орієнтацією на особистісні структури:

- інформаційні технології (формування знань, умінь, навичок із окремих дисциплін);

- операційні (формування способів розумових дій); емоційно-художні та емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин):

- технології саморозвитку (формування самокерівних механізмів особистості);

- евристичні (розвиток творчих здібностей);

- прикладні (формування діяльнісно-практичної сфери).

3. За характером змісту та структури поділяють на:

- навчальні та виховні;

- світські та релігійні (національна система освіти є світською, але за своїм походженням окремі технології можуть мати релігійний підтекст. Прикладом може слугувати навіть класно-урочна система організації навчального процесу, оскільки Я. Коменський розробляв її, керуючись релігійними поглядами на суть і призначення людини, особливості її навчання, розвитку;

- загальноосвітні та професійно орієнтовані;

- гуманітарні та технократичні;

- різні галузеві;

- монотехнології, комплексні (політехнології) тощо. У монотехнологіях увесь навчальний процес будується на основі якоїсь пріоритетної, відповідної ідеї, концепції, а в комплексній – комбінуються елементи різних технологій.

Якщо елементи певної технології часто запроваджуються в інших технологіях і виконують роль каталізаторів, активізують відповідні процеси, то такі технології називають проникаючими.

Принципово важливою стороною в педагогічній технології є позиція учня в процесі навчання та ставлення дорослого до учня. За цією ознакою виокремлюють кілька типів технологій:

- авторитарні технології;

- дидактоцентричні (суб'єкт-суб'єктні взаємини, а головний фактор формування особистості – дидактичні засоби);

- особистісно орієнтовані технології (у центрі освітньої системи – особистість дитини, забезпечення комфортних умов для розвитку, реалізація природного потенціалу дитини).

Воднораз особистісно орієнтовані технології поділяють на: гуманно-особистісні (усебічна повага до дитини, психологічна підтримка, оптимістичне прогнозування); технології співпраці (демократизм, партнерство у спілкуванні, спільні дії при плануванні цілей, методів і способів навчальної діяльності); технології вільного виховання (повна свобода вибору й саморозвитку).

4. За категоріями учнів технології поділяють на:

- традиційну, що розрахована на "середнього" учня;

- технологію "продвинутого" рівня (поглиблене вивчення дисциплін, гімназична, ліцейська, спеціальна освіта);

- технології компенсованого навчання (педагогічної корекції, підтримки, вирівнювання);

- віктимологічні технології (сурдо-, орто-, тифло-, олігофренопедагогіка);

- технології роботи з обдарованими та складними дітьми.

Дата добавления: 2014-12-10