Мета та завдання технології

Концептуальні положення

Термін "дистанційне навчання" не має посилань на якусь конкретну технологію, а представляє собою новий спосіб навчання, що дозволяє вийти за вузькі межі навчання в аудиторії. Дистанційне навчання – це практика, що пов’язує викладача, учня, а також засоби взаємодії між учасниками навчального процесу, які знаходяться територіально у різних регіонах.

Дистанційне навчання з перших кроків свого запровадження показало свою перспективність. З допомогою пошти, факсу, електронних засобів передавання інформації воно розширило можливості комунікації між учасниками навчального процесу.

Дистанційне навчання – це систематизоване цілеспрямоване навчання, що здійснюється на певній відстані від викладача.

Представлене визначення охоплює ряд форм навчання – від таких, що засновані на друкованих матеріалах, до відео- конференцій, коли учні можуть безпосередньо контактувати з вчителем.

У межах дистанційного навчання поступово виник і затвердився у вжитку свій власний термінологічний апарат: віртуальний клас, підтримка навчання, навчальний телекомунікаційний проект, зворотний зв'язок, діалогова технологія, телеконференція, телекомунікації. Розглянемо докладніше сутність представлених понять.

Віртуальний клас (група) – це спільнота учнів, взаємодія між якими здійснюється з допомогою комп’ютерних мереж під час виконання ними спільного завдання.

Підтримка навчання – будь-які матеріали, інформація, що надходить від вчителя до учня в інший географічний регіон.

Навчальний телекомунікаційний проект – одна із перспективних форм трансформаційної моделі дистанційного навчання, що базується на спільній діяльності учнів щодо досягнення певної мети.

Зворотний зв'язок у дистанційному навчанні – це узагальнення відповідного кібернетичного поняття – означає рух інформації від педагога до учня на певній відстані на стадії оцінки вчителем досягнень учня.

Діалогова технологія – конфігурація програмного забезпечення, приладдя, а також міжособистісна взаємодія, що забезпечує вільне спілкування.

Телеконференція – засіб обміну повідомленнями з певною кількістю зацікавлених осіб.

Телекомунікації – у загальному сенсі термін об’єднує всі засоби дистанційного передавання інформації (радіо, телебачення, телефон, телеграф, телетайп, телекс, телефакс, комп’ютерні телекомунікації).

Метою створення та розвитку системи дистанційного навчання є надання широким верствам населення у будь-яких регіонах країни рівних освітніх можливостей, а також можливості підвищувати свій рівень освіти.

З допомогою дистанційного навчання отримати базову або додаткову освіту, що вигідно вирізняє даний спосіб отримання освіти.

До основних завдань дистанційного навчання належать:

- стимулювання інтелектуальної активності учнів з допомогою визначення цілей вивчення і застосування матеріалу, а також залучення учнів до відбору, обробки матеріалу.

- розвиток пізнавальної мотивації, що досягається шляхом чіткого визначення цінностей та внутрішніх мотивів, що спонукають до навчання;

- розвиток здібностей та навичок самонавчання, що досягається шляхом розширення та поглиблення навчальних технологій та прийомів.

Розвиток системи дистанційного навчання орієнтований на такі соціальні групи, як:

- керівники регіональних органів влади;

- менеджери різного рівня;

- молодь, яка не має можливості отримати високоякісні освітні послуги у традиційні системі освіти внаслідок її низької пропускної здатності, необхідності сумісництва з роботою, або внаслідок віддаленості місця проживання учня від освітніх центрів;

- військовослужбовці, та члени їхніх родин;

- фахівці конверсійних виробництв;

- безробітні;

- фахівці з вищою освітою, які прагнуть отримати другу вищу освіту;

- студенти, які бажають паралельно отримати другу вищу освіту;

- особи, які з різних причин не можуть навчатись за традиційними освітніми технологіями.

Зміст технології

Перш ніж описувати технологію дистанційного навчання слід звернутись до традиційних форм організації навчального процесу і оцінити їх переваги і недоліки. Традиційне відвідування студентами навчальних занять при навчанні "на стаціонарі" має перевагою систематичне відвідування ними лекційних практичних та семінарських занять, можливість задавати питання вчителеві у разі виникнення певних труднощів. У той же час таке навчання потребує, щоб навчальний заклад був розташований на незначній відстані від місця проживання студента. У разі навчання на значній відстані від місця проживання студент потребує поселення у гуртожиток.

Заочна форма навчання передбачає, що студент отримує навчальний план, навчальну програму, перелік необхідної літератури, питання до заліків та іспитів. Навчання за заочною формою відбувається самостійно, а контакти з викладачем можуть бути лише під час настановчої сесії, іспитів та заліків тощо. Таким чином, студент стає позбавлений можливості спілкування з іншими студентами групи та викладачами як у разі навчання за денною формою.

Дистанційне навчання у певній мірі позбавлене ряду наведених недоліків, оскільки воно передбачає більш тісні контакти між учасниками навчального спілкування упродовж усього терміну навчання, а не лише під час сесії. На відміну від заочної форми навчання у даному випадку студент знає своїх викладачів, постійно контактує з ними (задає питання і оперативно отримує відповіді), а також контактує з іншими студентами групи.

Останнім часом дистанційне навчання все більше почали асоціювати саме з інноваційними технологіями використання комп’ютерів у навчальному процесі. Важливим засобом розвитку саме цього напряму стали комп’ютерні навчальні програми а у перспективі – комп’ютерні телекомунікаційні мережі. Вже зараз багато вчителів користуються таким простим засобом телекомунікації, як електронна пошта, з допомогою якої можна відсилати завдання, розсилати методичні вказівки або електронні навчальні посібники. Використання електронної пошти у навчальному процесі має ряд переваг:

- вона стимулює та полегшує обмін досвідом викладачів різних предметів;

- підвищує інтерес учнів до навчальної дисципліни, що вивчається;

- розширює комунікативну практику студентів, допомагає удосконалювати письмове мовлення;

- дає можливість використовувати нові методичні прийоми, що спираються на співставленні власних даних учнів із тими, що отримані електронною поштою.

Система дистанційно навчання передбачає:

- вивчення окремого курсу (навчальної дисципліни), внаслідок чого видається відповідний сертифікат;

- вивчення програми – навчання з кількох курсів (навчальних дисциплін), що складають цілісний цикл, навчання з якого завершується видачею відповідного сертифікату чи диплому про професійну перепідготовку;

- повний цикл вищої освіти – вивчення повної кількості курсів, що складають навчальний план з певної спеціальності у відповідності до державного стандарту даної спеціальності. Повний цикл навчання підтверджується видачею відповідного диплому.

Навчальний процес за технологією дистанційного навчання складається з трьох частин: базової, професійної та дипломної. Внаслідок успішного завершення кожної з названих частин студент отримує відповідний документ і лише успішне завершення усіх трьох стає підставою для отримання диплома про вищу освіту державного зразка.

У навчальному процесі використовуються різні засоби подання інформації:

- навчально-методичні посібники на паперових та електронних носіях;

- навчальний матеріал на аудіокасетах;

- навчальний матеріал на відеокасетах;

- навчальний матеріал на CD-, DVD-ROM.

За кожним студентом закріплюється персональний викладач (тьютор), який здійснює навчально-методичне керівництво на всіх етапах оволодіння студентом навчальним матеріалом. З метою реалізації діалогу між викладачем та студентом, а також забезпечення дистанційного доступу до навчальної інформації використовується: звичайна та електронна пошта, телефон, комп’ютерні мережі.

У перспективі, що почала реалізовуватись вже на сучасному етапі розвитку дистанційного навчання, провідне місце посідатимуть саме комп’ютерні телекомунікаційні мережі, оскільки вони мають ряд вагомих переваг:

- спілкування багатьох із багатьма;

- спілкування, що не обмежується географічними відстанями;

- спілкування, що не обмежується часовими межами;

- спілкування на основі тексту, а не мовлення.

Особливо перспективними формами телекомунікаційного навчання є:

- урок в режимі on-line;

- змішаний режим – комп’ютерні телекомунікації та безпосереднє спілкування вчитель-учень;

- доповнення до існуючих навчальних курсів та предметів.

Практика організації дистанційного навчання показує, що телекомунікаційне середовище спілкування передбачає створення нових методів, оскільки учні виступають не просто пасивними споживачами інформації, а у процесі навчання вони створюють власне розуміння предметного змісту навчання. на заміну звичайної моделі навчання приходить нова, що базується на наступних положеннях:

- у центрі навчального процесу – учень;

- в основі навчальної діяльності – співробітництво;

- учні грають провідну роль у навчанні;

- сутність технології полягає у розвитку здібностей до самоосвіти.

Суттєвою перевагою дистанційного навчання у порівнянні із навчанням за денною формою чи заочною є повний запис (протокол) усіх матеріалів, що створюються у процесі навчання. такі матеріали є цінними з багатьох причин:

1. Пояснення методиста, що даються студентові, є доступними для усіх членів групи і зберігаються у спеціальній базі відповідей. Це також дає можливість виявити серед них ті, що є найбільш типовими і у такий спосіб удосконалити курс.

2. Студенти отримують повну та точну інформацію для аналізу та усвідомлення замість власноруч створеного конспекту під час звичайних лекційних занять.

3. Протокол дозволяє оцінити активність студента чи групи.

Таким чином, комп’ютерні телекомунікаційні мережі мають перспективи для свого розвитку. Враховуючи зазначені переваги можна робити висновки про подальші темпи розповсюдження технології дистанційного навчання. У той же час неможна говорити про дану технологію як про таку, що з часом замінить традиційні форми та методи організації навчального процесу. Річ у тім, що не з усіх спеціальностей можна реалізувати дану технологію. У першу чергу виключенням стають ряд професій, що передбачають ґрунтовну практичну підготовку із відвідуванням спеціалізованих баз практики (медичні працівники, вчителі тощо).

Дата добавления: 2014-12-10