Полярное отслеживание

ОПТИКА

Закон відбиття: відбитий промінь лежить в одній площині з падаючим променем та перпендикуляром, що проведений до границі поділу двох середовищ у точці падіння; кут відбиття дорівнює куту падіння:

=

Закон заломлення: промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр, що проведений до границі розподілу у точці падіння, лежать у одній площині; відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення є величина стала для заданих середовищ:

, (8.1)

де n₂₁ - відносний показник заломлення другого середовища відносно першого.

Інтерференцією світла називається підсилення чи послаблення світла у результаті додавання двох (чи кількох) світлових хвиль з однаковими періодами і з постійною різницею фаз. Необхідною умовою інтерференції хвиль є їх когерентність, тобто узгоджене протікання у часі і просторі кількох коливальних чи хвильових процесів.

Добуток геомет­ричної довжини s шляху світлової хвилі у даному середовищі на показник п заломлення цього середовища називається оптичною довжиною шляху L, a D = L₁ - L₂ - різниця оптичних довжин шляхів - називається оптичною різницею ходу.

Якщо оптична різниця ходу дорівнює цілому числу довжин хвиль у вакуумі

D = ± тl₀ (m = 0, 1, 2,...). (8. 5)

тоді d = ± 2mp, і коливання, збуджені у точці хвилями, будуть відбуватися у однаковій фазі. Отже, (8. 5) є умовою інтерференційного підсилення.

Якщо оптична різниця ходу

D = ± (2 т+1) (m = 0, 1, 2,...). (8. 6)

тоді d = ± (2m+1) p, і коливання, збуджені у точці хвилями, будуть відбуватися у протифазі. Отже, (8.6) є умовою інтерференцій­ного послаблення.

Дифракцією називається обгинання хвилями перешкод, що зустрічаються на їх шляху. Завдяки дифракції хвилі можуть потрапити в область геометричної тіні, обгинати перешкоди, проникати крізь невеликі отвори у екранах та ін.

Умова головних максимумів дифракційної гратки:

dsinj = ml (т = 1, 2, 3,...) (8. 7)

Умова додаткових мінімумів дифракційної гратки:

dsinj = (2m+ 1) (т = 0,1, 2, 3,...) (8. 8)

Максимуми інтенсивності (дифракційні мак­симуми) спостерігаються у тих напрямках, що відповідають формулі Вульфа - Брегів

2 dsinq = ml (m = 1,2,3,...), (8. 8)

Дисперсією світла називається залежність показника заломлення п речовини від частоти n (чи довжини хвилі) світла.

n = f(l). (8. 9)

Світло являє собою сумарне електромагнітне випромінювання багатьох атомів. Світло з усілякими рівноіймовірними орієнтаціями вектора (і, внаслідок, ) називається природним (рис. 8. 4, а; промінь перпендикулярний до площини рисунка). Світло, у якому напрямки коливань світлового вектора упорядковані, називається поляризованим. Якщо в результаті будь-яких зовнішних впливів з’являється переважний напрямок коливань вектора (рис. 8. 4, б), тоді маємо справу з частково поляризованим світлом. Світло, у якому вектор (і, внаслідок, ) коливається тільки у одному напрямку, що є перпендикулярним проміню (рис. 8. 4, в), називається плоскополяризованим (лінійно поляризованим).

Зовнішнім фотоеле­ктричним ефектом (фотоефектом) називається випромінювання електронів речовини під дією електромагнітного випромінювання. Встановлені три закони зовнішнього фотоефекту.

I. При фіксованій частоті падаючого світла число фотоелект­ронів, що відриваються з катода у одиницю часу, пропорційне інтенсивності світла.

II. Максимальна початкова швидкість (максимальна початкова кінетична енер­гія) фотоелектронів не залежить від інтенсивності падаючого світла, а визначається тільки його частотою n.

III. Для кожної речовини існує червона межа фотоефекту, тобто мінимальна частота n ₀ світла (залежна від хімічної природи речовини та стану його поверхні), нижче якої фотоефект неможливий.

Енергія падаючого фотона витрачається на здійснення електроном роботи ви­ходу А з металу і на отримання цим фотоелектроном кінетичної енергії . За законом збереження енергії,

hv = A + . (9. 7)

Рівняння (9. 7) називається рівнянням Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту.

n ₀ =

є червона межа фотоефекту для даного металу. Вона залежить лише від роботи виходу електрона, тобто від хімічної природи речовини і стану її поверхні.

Єффект Комптона

Досліди показали, що різниця Dl = l' - l не залежить від довжини хвилі l падаючого випромінювання та природи розсіяної речовини, а визначається тільки кутом розсіювання q:

Dl = l' - l = 2 l_сsin²(q / 2 ),

де l' - довжина хвилі розсіяного випромінювання, l_с - комптонівська довжина хвилі (при розсіянні фотона на електроні l _с = 2,426 пм).

Масса фотона з находиться із закону взаємодії маси та енергії:

. (9. 10)

Імпульс фотона

корпускулярно - хвильового дуалізму.

Згідно з де Бройлем, з кожним мікрооб’єктом св’язуються, з одного боку, корпускулярні характеристики - енергія Е та імпульс р, а з іншого - хвильові характеристики: частота v та довжина хвилі l. Кількісні співвідношення, що зв’язують корпускулярні та хвильові властивості частинок, такі ж, як для фотонів:

E = hn, p = h/l (10.1)

Будь-якій частинці, що має імпульс, зіставляють хвильовий процес з довжиною хвилі, визначеної за формулою де Бройля:

l = h/р. (10. 2)

Згідно з співвідношенням невизначеностей Гейзенберга, мікрочастинка не може мати одночасно і визначену координату (x, у, z), і визначену відповідну проекцію імпульсу (р_х , р_у , p_z), причому невизначеності величин задовольняють умови

D xD р_х , DyD р_у , DzD p_z , (10. 3)

тобто добуток невизначеностей координати та відповідній ій проекції імпульсу не може бути меншим величин порядка h.

D EDt h. (10. 4)

Для воднеподібного атома радіус n – ої стаціонарної орбіти електрона при n = 1, який є першим борівським радіусом, дорівнює

r_n = ,

де n = 1, 2, 3, ….

(10. 7)

де знак мінус означає, що електрон знаходиться у зв’язаному стані.

Розподіл електронів у атомі подкоряється принципу Паулі, який може бути використаний у його простій формулі: в одному і тому ж атомі не може бути більше одного електрона з однаковим набором чотирьох квантових чисел n, l, m_l и т_s, тобто

Z(n, l, m_l, m_s) = 0 чи 1,

Полярное отслеживание - это процесс отслеживания фиксированного направления в полярных координатах от текущей точки. При построении отрезков, сегментов полилинии полярное отслеживание позволяет вводить с клавиатуры только длину объекта.

Полярное отслеживание может осуществляться под углами, кратными следующим стандартным значениям: 90, 45, 30, 22.5, 18, 15, 10 или 5 градусов. Можно определить другие значения углов, а при необходимости объектное отслеживание можно осуществлять вдоль всех текущих полярных углов отслеживания (рис. 8).

На рис. 9 показаны некоторые из возможных линий полярного отслеживания при значении углового интервала 30°.

Строка состояния → Кнопка «Полярное отслеживание» →Контекстное меню→Настройка→Отслеживание

Рисунок 8 - Диалоговое окно «Режимы рисования»

У
х	Полярная 25<90

Рисунок 9 - Линии полярного отслеживания Объектное отслеживание

Объектное отслеживание облегчает выбор точек, которые лежат на линиях отслеживания, проходящих через характерные точки объектов. Захваченная точка помечается маркером в виде маленького знака «плюс» (+). Одновременно может быть захвачено до семи точек рисунка.

После захвата точки по мере передвижения курсора появляются вертикальные, горизонтальные или полярные линии отслеживания, проходящие через данную точку. Таким образом, можно, например, выбрать точку, лежащую на пересечении линий, проходящих через конечные точки или середины объектов (рисунок 10).

Линия отслеживания Начальная Захватываемая Конечная точка точка точка Рисунок 10 - Объектное отслеживание

Дата добавления: 2014-12-10