Класифікація наукових методів досліджень з економіки

Загальнонаукові методи досліджень

Загальна класифікація наукових методів, що застосовуються в наукових дослідженнях в сфері економіки, наведена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Загальнонаукові методи	Конкретно-наукові (емпіричні) методи
теоретичні методи	методичні прийоми
Аналіз	Формалізація	Розрахунково-аналітичні
Синтез	Гіпотетичний метод	Органолептичні
Індукція	Аксіоматичний метод	Документалістики
Дедукція	Створення теорії	Спостереження
Аналогія		Експерименту
Моделювання
Абстрагування
Конкретизація
Ідеалізація
Узагальнення
Системний аналіз

Цей розподіл методів певною мірою є умовним, бо будь-який метод може переходити з категорії в категорію в міру розвитку пізнання.

Аналіз – розумове або фізичне розчленування об'єкта дослідження на його складники (єлементи, ознаки, властивості) та дослідження цих частин незалежно від цілого; це дає змогу виявити структуру об'єкта, відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до простого.

Аналіз нерозривно пов'язаний із синтезом.

Синтез – це розумове або фізичне з'єднання окремих складників об’єкта у єдине ціле з урахуванням знання, отриманого при незалежному вивченні цих складників в ході аналізу.

Індукція – такий метод дослідження, за якого загальний висновок про характеристики множини елементів роблять на підставі вивчення цих характеристик якоїсь частини елементів цієї множини. Таким чином, індукція забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень.

У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, коли висновок про характеристики будь-якого елемента множини робиться на підставі пізнання загальних характеристик всієї множини.

Або: і ндукція – формування загального висновку виходячи з часткових посилань; дедукція – формування висновків часткового характеру виходячи з загальних посилань.

Метод аналогії полягає в тому, що висновок про предмет або явище робиться на підставі його схожості з іншими, вже відомими. Звичайна схема умовиводу за аналогією: об'єкту А притаманні ознаки а, b, с, d, е; об'єкту В притаманні ознаки b, с, d, е; отже, об'єкту В, ймовірно, притаманна ознака а. Аналогія, якщо розглядати її ізольовано, не має значної доказової сили не тільки тому, що висновок її може бути лише імовірнісним, але й тому, що ступінь цієї ймовірності може бути дуже низьким внаслідок випадкової схожості або фіксації несуттєвих ознак об'єктів порівняння.

У сучасній науці розвиненою галуззю систематичного застосування аналогії є так звана теорія подібності, що широко використовується в моделюванні.

Моделювання – відтворення характеристик об'єкта дослідження на іншому об'єкті, створеному для їх вивчення. Цей останній називають моделлю. Потреба в моделюванні виникає тоді, коли дослідження безпосередньо самого об'єкта неможливе, ускладнене, дороге, потребує дуже тривалого часу тощо. Модель повинна мати суттєві ознаки оригіналу. Модель може виконувати свою роль тоді, коли ступінь її відповідності об'єкту визначена досить чітко. Це може проявлятися в схожості фізичних характеристик моделі і об'єкта або в схожості функцій, або в тотожності математичного опису "поведінки" об'єкта і його моделі. Залежно від природи моделі і тих ознак оригіналу, які в ній втілено, розрізняють моделі фізичні і математичні. Математична модель, на відміну від фізичної, може бути здійснена у вигляді характеристик іншої, ніж в об'єкта моделювання, фізичної природи. Обов'язково лише, щоб відомі сторони моделі описувалися тією самою математичною формулою, що й ознаки об'єкта.

Абстрагування – розумове відокремлення від низки несуттєвих властивостей, зв'язків, відносин предметів при одночасному виділенні інших окремих ознак об'єкта для дослідження. Процес абстрагування здійснюється двома етапами. На першому етапі вивчають характеристики об'єкта і поділяють на суттєві і несуттєві. На другому – об'єкт дослідження заміняють іншим, простішим, що являє собою спрощену модель, яка зберігає головне в складному.

Конкретизація, на відміну від абстрагування, дає змогу вивчати предмети або явища в усій якісній різнобічності реального їх існування. Досліджується стан об'єктів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.

Методи абстрагування і конкретизації не є взаємовиключними, а, навпаки, тісно взаємопов'язані між собою і доповнюють один одного.

Ідеалізація базується на створенні певних абстрактних об'єктів, що принципово не можуть існувати реально й бути доступними для досліджень. Ідеалізовані об'єкти є граничними випадками тих чи інших реальних об'єктів і виступають як засоби їхнього наукового аналізу, основою для побудови теорії цих реальних об'єктів, вони, таким чином, є відображенням об'єктивних предметів, процесів, явищ. Прикладами ідеалізованих об'єктів можуть слугувати поняття пряма, ідеальний розчин, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло тощо.

Узагальнення є одним з основних засобів для створення нових наукових понять, формулювання законів і теорій. Воно становить логічний процес переходу від окремого до загального, виділення поняття, яке визначає те загальне, що характеризує об'єкти певного класу. Отримання узагальненого знання означає глибше відображення дійсності, проникнення в її суть.

Системний аналіз – вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма чинниками, які впливають на його функціонування. Традиційним є виділення у складі системи всіх типових системних елементів: вхід, вихід, цільові настанови, об’єкт та суб’єкт управління, механізм управління, вплив зовнішнього середовища, зворотний зв'язок.

Дата добавления: 2014-12-10