Етичне вчення Аристотеля. 12 страница

2. Архетип і культура

«Колективне несвідоме», є відображенням досвіду попередніх поколінь, зображеного у структурах мозку. Цей досвід зберігається в так званих культурних архетипи - споконвічних уявленнях про світ, що лежать в основі загальнолюдської психіки і знаходить своє вираження в міфах, віруваннях, сновидіннях, творах літератури і мистецтва та багатьох інших галузях духовного життя людини. «Архетипова матриця», що формує діяльність фантазії і творчого мислення, лежить біля витоків повторюваних мотивів людських міфів, казок, традицій і звичаїв, вічних тем і образів світової культури.
АРХЕТИПИ КУЛЬТУРНІ - базисні елементи культури, що формують константні моделі духовного життя. Зміст архетипів культурних складає типове в культурі, і в цьому відношенні архетипи культурні об'єктивні і трансперсональної. Формування архетипів культурних відбувається на рівні культури всього людства і культури великих історичних спільностей у процесісистематизації та схематизації культурного досвіду. У силу цього причетність до архетипів культурним окремим індивідом чітко не усвідомлюється і відтворення архетипів культурних конкретною особистістю виступає раціонально ненавмисним актом.
Архетипи культурні розкривають свій зміст не через поняття і дискурс, але іконічні, тобто за допомогою образотворчої форми. Иконическая природа культурних архетипів обумовлює те, що вони явлені у свідомості як архетипічні образи, образотворчі риси яких визначаються культурним середовищем і способом метафоричної репрезентації. Найбільш фундаментальні у складі культури універсальні архетипи культурні та етнічні архетипи культурні (етнокультурні архетипи).
Універсальні архетипи культурні - приборканого вогню, хаосу, творіння, шлюбного союзу чоловічого і жіночого начал, зміни поколінь, "золотого століття" і ін суть смислообрази, що відобразили загальні базисні структури людського існування. У культурі, зрозумілої як "ненаследственная пам'ять колективу" (Б. А. Успенський), архетипи культурні виступають в якості спонтанно діючих стійких структур обробки, зберігання та репрезентації колективного досвіду.
Зберігаючи і репродукуючи колективний досвід культурогенезу, універсальні архетипи культурні забезпечують наступність і єдність загальнокультурного розвитку.
Етнічні архетипи культурні (етнокультурні архетипи) представляють собою константи національної духовності, які виражають і закріплюють основоположні властивості етносу як культурної цілісності. У кожній національній культурі домінують свої етнокультурні архетипи, істотним чином визначають особливості світогляду, характеру, художньої творчості та історичної долі народу. У німецькій духовності Юнг виділяє архетипний образ Вотана - "даність першорядної важливості, найбільш справжнє вираз і неперевершене уособлення того фундаментального якості, яке особливо притаманне німцям" (Юнг, "Вотан").
Як про російських етнокультурних архетипи можна говорити про орієнтацію на потаємну святість, виражену в образах "граду Кітежа" або фольклорного Ісуса, а також про такі первинних утвореннях російської духовності, як "чуйність" або "відкритість", як стійка модель втілення уявлень про Росію в жіночий образ і ін У етнокультурних архетипи представлений колективний досвід народу, і власне, вони є результат перетворення етнічної історії в базові моделі етнічного культурного досвіду. Актуалізація етнокультурного архетипу включає цей досвід в новий історичний контекст. Згідно Юнгом, актуалізація архетипу є "крок у минуле", повернення до архаїчних якостям духовності, проте посилення архетипових може бути і проекцією в майбутнє, бо етнокультурні архетипи виражають не тільки досвід минулого, а й сподівання майбутнього, мрію народу. Активна присутність етнокультурних архетипів є важливою умовою збереження самобутності та цілісності національної культури.
Архетипи культурні залишаючись незмінними по суті, діахронічному і синхронічно виявляються в найрізноманітніших формах: у міфологічних образах і сюжетних елементах, в релігійних навчаннях і ритуалах, у національних ідеалах, в химерах масових психозів і т.д.
Переносячи принцип індивідуації, тобто закономірності і механізми психічного розвитку індивіда, що відбувається через допомогою засвоєння свідомістю змісту особистого і колективного несвідомого на аналіз культури, Юнг вважав, що головним в її розвитку є взаємодія бессознaтeльнo-apxeтіпічecкіx і coзнaтeльниx кoмпoнeнтoв пcіxікі.
У cвязи c цим кyльтype yrpoжaют двe oпacнocті. C oднoй cтopoны, цe pacтвopeніe лічнocтнoro нaчaлa в cтіxіі "кoллeктівнoгo бeccoзнaтeльнoгo", щo xapaктepнo для міcтічecкіx peлігіoзниx кyльтoв Bocтoкa. C дpyroй - aбcoлютізaція чeлoвeчecкoгo "Я", пpи кoтopoй apxeтіпічecкі-бeccoзнaтeльнoe пoдaвляeтcя і іrнopіpyeтcя. Етa втopaя тeндeнція, xapaктepнaя для індівідyaліcтічecкoй і тexнoкpaтічeскoй eвpoпeйcкoй кyльтypи, нaібoлee oпacнa, пocкoлькy пoдaвлeнниe apxeтіпи вce paвнo випливaют нa пoвepxнocть coзнaнія, cвoім мaccoвим пoявлeніeм пepeкpивaя вce paціoнaльниe cтpyкгypи чeлoвeчecкoгo "Я". Інaчe гoвopя, іrнopіpoвaніe бeccoзнaтeльнoгo пpівoдіт, coглacнo Юнгy, до пpямo пpoтівoпoлoжнoмy peзyльтaтy - "нaвoднeнію" apxeтіпoв. Цим oб'яcняeтcя і yвeлічeніe чіcлa нeвpoзoв, і вoзpoждeніe міфoв в кaчecтвe cіли, oб'eдіняющeй лішeнниe кopнeй чeлoвeчecкіe мaccи.
Пoдліннoй зaдaчeй кyльтypи, cчітaeт Юнг, являeтcя індівідyaція, т. e. oпpeдeлeннoe ypaвнoвeшівaніe coзнaтeльнoгo і бeccoзнaтeльнoгo нaчaл. Цeль кyльтypи cocтoіт нe у тoму, чтoби пoлнocтью позбавитися від apxeтіпoв, a у тoму, чтoби ocyщecтвлять тoлкoвaніe apxeтіпічecкoй cімвoлікі і тeм caмим oблeгчaть пpoцecc індівідyaціі. Taкім oбpaзoм, іcтopія кyльтypи paccмaтpівaeтcя в кaчecтвe іcтopіі apxeтіпoв. Юнг пішeт: "У дeйcтвітeльнocті oт apxeтіпічecкіx пpeдпocилoк нeвoзмoжнo позбавитися зaкoнним пyтeм, ecлі ви нe жeлaeтe нaклікaть нeвpoз, в тaкoй жe мepe кaк ви нe мoжeтe oтдeлaтьcя oт вaшeгo тeлa і ero opraнoв, нe coвepшaя caмoyбійcтвa. Пocкoлькy жe нeт вoзмoжнocті oб'явіть apxeтіпи нecyщecтвyющімі або eщe кaк-лібo oбeзвpeдіть иx, пocтoлькy кaждaя заново зaвoeвaннaя cтyпeнь кyльтypнoгo ycлoжнeнія coзнaнія oкaзивaeтcя пepeд зaдaчeй: oтиcкaть нoвoe і oтвeчaющee cвoeмy ypoвню іcтoлкoвaніe apxeтіпoв, чтoби cвязaть вce eщe пpіcyтcтвyющyю в нac життя пpoшeдшeгo c coвpeмeннoй життям, кoтopaя yгpoжaeт oтopвaтьcя oт пepвoй. Ecлі етoro нe пpoіcxoдіт, тo вoзнікaeт бecпoчвeннoe, бoльшe нe cooтнeceннoe c пpoшлим coзнaніe, кoтopoe бecпoмoщнo пoддaeтcя будь-яким внyшeніям, т. e. пpaктічecкі пoвepжeнo пcіxічecкім епідeміям ". [2]
3. Архетип і творчість

Архетипи виявляють себе і в художній творчості, важливим джерелом якого є символічні фантазії. У всі віки генії культуротворення знаходили джерело натхнення в несвідомому, створюючи захоплюючі дух потужні і величні образи, пов'язані з глибин людської істоти.
Несвідоме, накопичуючи живий матеріал життя і спираючись на архетипічні образи і міфи, що йдуть корінням в його глибини, здатне спонтанно народжувати ідеї, мотивації до втілення в життя якихось зримих або чутних образів, здатне також надавати їм чітку форму у художніх творах, творах мистецтва.
Еволюція нагородила людини свідомістю, яке подарувало йому всі блага цивілізації: можливість свідомої навчання, дослідження, різні винаходи - від винайдення колеса до будівництва величезних міст з усім їхнім вмістом. Сюди ж всі ремесла, розвиток наук, рух у глиб землі і в космос.
При цьому свідомість, інтелект не може ні зрозуміти, ні описати природу почуттів, природу емоційного реагування, в якому немає участі розуму, тобто свідомості недоступне несвідоме.
Сталося так, що між свідомістю та несвідомим виник якийсь антагонізм, і несвідоме огородилося від свідомості якимось бар'єром. Але і в цьому випадку спрацював головний механізм несвідомого - самозбереження, тому що свідомість, у його дитячому бутті загубилося б, потонуло в тій громаді досвіду, який містить у собі несвідоме у вигляді мислеформ. Хоча це і неточно, тому що думок в несвідомому немає. Образи (архетипи) - ось чим повно несвідоме, це його зміст, і воно безмірно.
Розглянемо зв'язок творчості, творчого початку в людині з несвідомим. Творчий порив, екстаз, натхнення - ірраціональні. Це непізнавані, нематеріальні частини людської психіки - душі. Творчий початок зріє в глибинах психіки, висловлюючись потім у творчому пориві, натхненні, коли ця людина втілить потім свою творчу ідею в конкретному художньому образі.
При цьому художній образ несе в собі риси стилю та форми, що притаманні саме цій людині. Творчість глибоко індивідуально, твір ж мистецтва завжди цільно і не розпадається на елементарні складові саме тому, що творча ідея, задум і його втілення зародилися в несвідомому, де немає поділів і градацій.
Життя творчих людей зазвичай відрізняється великою емоційною відкритістю, безпосередністю, слабкою адаптованістю в зовнішньому світі. Часто навіть дитячі риси притаманні творчим людям (Моцарт, Пікассо...). Крім того, творчі люди живуть дуже напруженою, насиченою емоційним життям. Нерідко така напруга настільки сильно, постійно, що воно спалює, спопеляє зсередини: Шопен, Моцарт, Шуберт, Лермонтов, Пушкін, Байрон, Чехов, Тулуз Лотрек, Чюрленіс.Чем багатшими, гостріше, тонше і глибше сприймає і відчуває людина навколишній світ, ніж сильніше, яскравіше, різноманітніше, могутніше його емоційні реакції, тим тонше ця перегородка між свідомістю і несвідомим, тим частіше для цієї людини буває відкритий доступ до його глибини.
Життя і творчість великих майстрів досить виразно показує, що потреба у творчості, є домінуючою у всій їх життя. Ця потреба, яка виходить із несвідомого, сильно впливає на всі їхні людські якості, робить все їхнє життя підпорядкованої роботі й творчості, і в багатьох випадках на шкоду здоров'ю і самого життя. Творча одержимість, яка виходить із несвідомого, спрямовує і сам творчий процес, надаючи твору стиль, форму, від яких автор не може свідомо відступити. Архетипи і символидуже сильні в несвідомому творчих людей, і вони здатні створювати незалежні комплекси в їх психіці, які направляють свідомість, управляють їм.
К.Г. Юнг значне місце у своїх дослідженнях приділяє саме творчим людям і творчого процесу, переконливо доводячи, що несвідоме має в своєму розпорядженні величезною кількістю способів, якими воно впливає на свідомість і, як вважає Юнг, "не тільки впливає на нього, але і повністю ним керує". Творчість, тим більш художнє, доля найбільш яскравих, обдарованих представників роду людського.
У загальному руслі концепції Юнга можна припускати, що художник, здатний до інтуїтивного контакту з архетипической структурою світу і володіє достатньою психічною енергією, в процесі реалізації художнього задуму викликає мимовільну неузгодженість природного порядку речей. Цей несвідомий магізм, дотик до тканини світобудови, можливо, породжуєвідповідну реакцію, покликану усунути виниклі обурення і їхнє джерело.
У теоретичному плані таке свідоцтво підтверджує гіпотезу про архетипи як загальної основі художньої творчості і магії.
Мистецтво, в силу особливої ​​ролі в ньому інтуїції, гостро сприймає потреба у відновленні контакту несвідомого і відокремилися від нього свідомості, і в силу цього приймає на себе деякі функції міфології і релігії. Саме в мистецтві архетипічні образи знаходять зримий образ в якості образів символічних. Символічний образ, "логотип" архетипу, не можна придумати, винайти. У цьому сенсі він - нерукотворний. З-за величезної психічної енергії, яку несе в собі архетип, безпосереднє зіткнення з ним небезпечно. Вміст несвідомого, як попереджав К.Г. Юнг, "будучи вивільненим за допомогою активної уяви... може придушити усвідомлює розум і опанувати особистістю".
Юнг попереджає також про небезпеку спрощеної інтерпретації справжнього вмісту несвідомого, коли свідомість може "виявити до нього виключно естетичний інтерес і, у результаті, залишитися у всепоглинаючою фантасмагорії". Роботисюрреалістів можуть ілюструвати таку небезпеку.
У таких випадках творчість не дає орієнтирів для пошуку рівноваги духу. Воно лише збуджує уяву, залишаючись свідченням кризи, і рідко - раннім передвісником гармонії.
Воістину, художнику треба пройти по лезу бритви, щоб, безпосередньо звернувшись до глибинних джерел творчої енергії - архетипів, не підкоритися їх мощі, не зійти з розуму і не спокуситися зовні ефектним, але пустим нагромадженнямфантастичних образів.
Між тим, за Юнгом, зміст і значення фантазій, пов'язаних з архетипами, "виявляються тільки в ході їх інтеграції в особистість як ціле". Тобто, архетипова фантазія, щоб стати естетично виразним і глибоким символічним чином, повинна бути "приборкана" духом художника, сплавлена ​​в єдине ціле з його інтуїцією, відчуттям, думкою, життєвим досвідом, художньою майстерністю. Тільки тоді образотворче втілення символічного образу зможе бути переконливим на всіх рівнях сприйняття - свідомому, емоційному, інтуїтивному.

Дата добавления: 2014-12-16