При ураженнях периферичних нервів в І періоді

Для попередження контрактур, порочних положень і деформацій обов'язково накладають фіксуючу пов'язку, яку знімають під час за­няття. Інструктор на кожному занятті пасивно проробляє всі сугло­би паретичної кінцівки в усіх можливих напрямах.

При ураженні периферичних нервів нижніх кінцівок увагу звертають на навчання хворого правильній опорі на ногу й ходьбі з обов'язковою фікса­цією стопи еластичною пов'язкою або ортопедичним черевиком.

Перед навчанням хворого ходьбі треба навчити його правильно стояти, опираючись на хвору ногу з опорою на спинку стільця, милиці, ціпок, потім навчити ходьбі на місці, ходьбі з двома милицями або ціпками, з одним ціпком і тільки потім без опори — самостійно.

Лікування уражень периферичних нервів здійснюється в стаціонарі, ам­булаторно, у санаторіях, на курортах і має комплексний характер.

Найбільш характерною рисою клінічної картини при інфекційно-токсич­них і травматичних ушкодженнях периферичних нервів є порушення рухо­вої функції (парези й паралічі). При ураженнях периферичних нервів страждають і прилеглі до нерва тканини, в результаті чого мають місце набряклість, розширення судин, формуються спайки.

Периферичні паралічі — в'ялі. Найчастіше вони супроводжуються м'язо­вими атрофіями зі зниженням або зникненням сухожильних рефлексів, м'язо­вого тонусу, розладом шкірної чутливості. З'являється біль при натисненні на уражені стовбури, а також у м'язах і нервових стовбурах при їх розтягуванні.

Головне завдання відновлювальної терапії — сприяти розгальмовуван­ню ділянок нерва, що перебувають у стані пригнічення, стимулювати проце­си регенерації, відновлення провідності нерва, поліпшення рухів й інших функцій. У такий спосіб фізичні вправи впливають на загальний тонус орга­нізму хворого, поліпшують трофіку в місці ушкодження і попереджають ут­ворення вторинних деформацій.

Мета комплексного відновлювального лікування при парезах перифе­ричних нервів:

• відновлення провідності нервових імпульсів;

• диференційоване зміцнення м'язів, функція яких порушена;

• усунення вегетотрофічних розладів;

попередження і усунення контрактур і деформацій;

• повернення працездатності шляхом відновлення рухової функції й роз­
витку компенсаторних пристосувань.

Основні вимоги до проведення занять ЛГ:

• розвивати рухливість у суглобах, збільшувати м'язову силу, підвищува­ти тонус усього організму й розвивати навички прикладного значення за до­помогою спеціальних фізичних вправ;

• виявити за допомогою оптимальних вихідних положень довільні рухи й розвивати наявні активні рухи. Для цього необхідно скорочувати паретич-ні м'язи й розтягувати їх антагоністи;

• звертати увагу на поступовий розвиток рухових навичок (ходьба, біг, тримання й кидання предметів, уміння писати).

Для виконання цих вимог спочатку застосовують пасивні й активні рухи, які розвивають силу, працездатність паретичних м'язів. Потім переходять до вправ зі зростаючим зусиллям, з обтяженням снарядами (булава, ганте­лі), вагою тіла, з подоланням опору інструктора. Спеціальні вправи комбі­нують із загальнорозвивальними.

Треба пам'ятати, що при ураженнях периферичної нервової системи виникають контрактури. Розрізняють контрактури згинальні, розгинальні, привідні, відвідні. Найчастіше зустрічаються згинальні контрактури. Згина­чі сильніші за розгиначі, і при болях хворий тримає кінцівку зігнутою (у протибольовій позі). М'язи-розгиначі атрофуються швидше, ніж м'язи-зги-начі. Профілактика й усунення контрактур полягає в систематичному ви­конанні тих фізичних вправ, які врівноважують тонус згиначів і розгина­чів, збільшують обсяг рухів. Значну роль відіграє положення хворої кін­цівки, тривалість Іммобілізації та своєчасне застосування функціональної терапії. Вправи повинні виконуватися не різко, не завдавати болю, амплі­туду рухів варто збільшувати поступово за допомогою махових рухів без обтяження.

Надзвичайно важливо не доводити уражені м'язи до стану вираженого стомлення, тому спеціальні вправи необхідно чергувати із загальнорозви­вальними. Важливо зміцнити силу м'язів-антагоністів, щоб зрівноважити си­лу згиначів і розгиначів. Розтягування вкорочених м'язів досягається впра­вами з обтяженням (гантелі, булави) та на гімнастичній стінці (змішані ви­си). Хворий повинен тренуватися систематично, самостійно, малими дозами (по 5—10 хв) 4—5 разів на день. Прогноз тим кращий, чим раніше розпо­чати ЛГ. Ефективність лікування залежить від віку, найбільший ефект дося­гається на фоні комплексного лікування. При відновлювальному лікуванні периферичних нервів використовуються: бальнеофізіотерапевтичні проце­дури, парафін, грязьові аплікації, водні, світлові й радонові ванни.

Фізичні вправи, які використовуються при лікуванні невропатій, можна поділити на дві групи:

• такі, що сприяють поліпшенню кровопостачання нервів кінцівок (дина­мічні вправи для суглобів кінцівок, на координацію, на підвищення стійкос­ті вестибулярного апарату);

такі, що сприяють відновленню функції паретичних м'язів (пасивні, іде­омоторні, для стимуляції рухів, активні, вільні, з опором).

Коротко охарактеризуємо вправи, які використовуються для відновлен­ня паретичних м'язів.

• Пасивні вправи — прообраз відновлених майбутніх активних рухів. За своТм впливом є щадними.

• Ідеомоторні вправи виконуються хворими подумки, викликають збуд­ження кіркових і підкіркових центрів, підвищують емоційний тонус.

• Вправи в стимуляції активних рухів. Стимуляція — це спонукання пара­лізованих м'язів до скорочення. Суть вправ полягає в тому, що одночасно з пасивними рухами відновлюється посилання вольового імпульсу до руху.

• Вправи за допомогою. Допомога методиста або застосування здо­рової кінцівки, щоб зменшити вагу паретичної кінцівки й збільшити амплі­туду рухів.

• Активні вільні вправи — це вправи, які хворий виконує самостійно.

• Вправи з опором. Опір методиста, здорової кінцівки тощо.

Схема занять лікувальною гімнастикою

(гострий та підгострий стан, тривалість 15—35 днів)

Завдання: підвищення емоційного тонусу; загальнотонізуючий вплив; зняття больового синдрому; активізація крово- і лімфообігу; поліпшення обміну речовин і трофіки тканин у зоні ураження; розсмоктування запаль­ного процесу; формування тимчасових компенсацій.

Вихідні положення — лежачи на спині, на боці, стоячи навпочінки, си­дячи, стоячи з опорою.

Дихальна гімнастика. Дихальні вправи у поєднанні з елементарними рухами. Активні вправи у дистальних відділах кінцівок. Загальнотонізуючі, у посиланні імпульсу, пасивні вправи за допомогою здорової кінцівки, па­сивна гімнастика, спеціальні вправи для паретичноТ кінцівки, синхронне ви­конання здоровою й паретичною кінцівками вправ із предметами (гумові м'ячі, палички), у теплій воді, лікувальний масаж, лікування положенням. Фізіотерапія.

Темп повільний, середній. Тривалість 10—15—20 хв (2—3 рази на день). Комплекс вправ призначається індивідуально.

Схема занять лікувальною гімнастикою

Дата добавления: 2014-12-16