Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розвиток освіти




У І половині ХІХ ст., незважаючи на асиміляторську політику російського та австрійського урядів, розвиток української культури вийшов на новий рівень.

Хоча запровадження української мови в освітніх закладах у Наддніпрянській Україні було неможливим, мережа освітніх установ розширювалася.

Освіта Наддніпрянська Україна Західноукраїнські землі
Початкова Парафіяльні училища для дітей «нижчих станів», повітові училища для дітей «купців, ремісників та інших міських обивателів» Елементарні школи: у селах - парафіяльні однорічні, у містечках – тривіальні трикласні, у великих містах – чотирикласні головні та нормальні школи
Середня Гімназії. Навчання було платним. Здійснювалося російською мовою. Спеціальна заборона приймати до них вихідців із кріпосних селян. Усього в Наддніпрянщині в І половині ХІХ ст. діяло 19 гімназій, де навчалося 4 тис. учнів. Гімназії. Навчання було платним. Здійснювалося німецькою мовою. Усього в Східній Галичині діяло вісім гімназій, на Закарпатті – дев’ять, у Північній Буковині – одна.
Вища Києво-Могилянська академія (ліквідована 1817 р.), Харківський (1805) та Київський (1834) університети. Ліцеї у 9-річному курсі поєднували гімназичний та університетський курси: Волинський (1805), Рішельєвський (1818), Гімназія вищих наук (1820) Львівський університет, Реальна (торговельна) академія (1817), Львівська Технічна академія (1844), Кременецький ліцей (1805). Викладання здійснювалося німецькою мовою.

 

Розвивалася жіноча освіта, яка існувала окремо від чоловічої. Були засновані Харківський, Полтавський, Одеський, Київський і Керченський інститути шляхетних дівчат.

Однак вища і середня освіта мали елітарний характер. Здобути її могли тільки заможні верстви населення. До того ж царський уряд обмежував доступ до вищої і середньої освіти представникам простолюду. Обмеженою була й можливість дістати навіть початкову освіту, оскільки початкових шкіл в селах не вистачало. Тому зростала кількість неписьменних.

У Західній Україні після революції 1848-1849 рр. почали відкриватися недільні школидля дорослих, де викладання велося українською мовою. Хоча українська мова викладалася в школах, вивчення її тут не було обов’язковим.

Важливим науковим осередком Західної України стала культурно-освітня установа під назвою «Львівський інститут Оссолінських». Засновником був граф Максиміліан Оссолінський – польський просвітитель, бібліограф, літературознавець та історик. Інститут мав бібліотеку музей та друкарню. В бібліотеці були книги з історії, філософії, літератури, географії і права. Музей славився археологічними пам’ятками, нумізматичними експонатами, колекцією стародавньої зброї, картинами, гравюрами та скульптурами. Інститут Оссолінських був просвітницьким центром того часу.

 
 


3. Києво-Могилянська академія.

У кінці XVIII — на початку XIX ст. у Києві продовжувала існувати духовна академія, яка підготовляла вчене духовенство. Поряд з богословськими дисциплінами в ній викладали математику, природознавство, фізику, географію, історію, астрономію, давні і нові мови, а також «початкові правила медицини». Частина студентів Київської академії для продовження своєї освіти вступала в університети, Петербурзьку медико-хірургічну академію та інші вищі учбові заклади.

У 1814 р. вийшов новий статут для духовних академій, згідно з яким вони призначались виключно для богословської освіти і підготовки духовенства. Програма Києво-Могилянської академії була дуже урізана за рахунок вилучення точних і гуманітарних наук, у зв’язку з цим у ній помітно скоротилась кількість слухачів.

У 1817 р. вона була закрита. Замість неї створена руська православна духовна семінарія, з 1819 р. – духовна семінарія, яка проіснувала до початку 1920 р. Відновив свою роботу навчальний заклад лише у 1919 р.

 

4. Харківський університет та його наукова діяльність.

У 1805 р. був заснований та розпочав свою роботу Харківський університет.

Одним із засновників Харківського університету був відомий вчений, винахідник, освітній і громадський діяч В.Н.Каразін (1773-1842 рр.). Університет складався спочатку з чотирьох факультетів: словесного (пізніше історико-філологічний), юридичного, математичного і медичного. Першим ректором університету був професор словесності І.С.Рижський. З самого початку свого існування університет став значним центром освіти і науки в Україні та Півдні Росії. Він провадив навчальну і наукову роботу, контролював школи Харківського учбового округу, до складу якого входили губернії Лівобережної і Південної України, Крим, Земля Війська Донського і Кавказ, і здійснював цензурний нагляд за всіма виданнями, які виходили в межах округу.

Проте царський уряд відпускав на утримання університету так мало коштів, що він довго не міг розгорнути нормальної навчальної роботи, ні діяльності своїх допоміжних закладів. Відсутність клінік, лабораторій та інструментів протягом ряду років не давала змоги налагодити роботу медичного відділу, на якому в 1809 р. було тільки три студенти.

В університеті працювали талановиті професори, які стояли на рівні досягнень науки того часу. Серед них слід назвати професора математики Т.Ф.Осиповського, який працював в університеті з часу його заснування, а в 1813-1820 рр. він був його ректором. Йому належить тритомний «Курс математики». Праці Осиповського відіграли визначну роль в розвитку математичної науки.

Початок дослідження питань хімії в Харківському університеті поклав О.І.Ходнєв. Важлива роль в розвитку хімії в університеті належала М.М.Бекетову. В галузі природничих наук великих результатів досяг професор В.М.Черняєв, який у своїх працях обґрунтував значення лісів України для господарства й екологічної рівноваги; в розвитку геологічних наук – професор Н.Д.Борисюк, який створив гідрогеологічну карту Харківщини, що допомогла налагодженню водопостачання міст.

З 1842 по 1847 р. кафедру славістики в Харківському університеті очолював Ізмаїл Іванович Срезневський, який пізніше перейшов у Петербурзький університет. Він одним з перших почав займатися вивченням української народної творчості, багато працював над історією російської мови.

За час з 1805 по 1851 р. Харківський університет закінчило до 3 тис. чоловік, з яких близько 500 стало вчителями і 66 дістало згодом професорське звання. Найвидатнішими серед останніх були лікар Ф.І.Іноземцев; математик М.В.Остроградський, праці якого присвячено аналітичній механіці, гідромеханіці, математичній фізиці, математичному аналізу і теорії диференціальних рівнянь, створив ефективну школу прикладної механіки; філолог О.О.Потебня, який розробляв питання теорії словесності, фольклору, етнографії, фонетики, граматики.

 

 
 


5. Київський університет.

Відкритий у 1834 р., Київський університет ім. Св. Володимира спочатку мав один факультет з двома відділами - історико-філологічним і фізико-математичним. В наступному році відкрився юридичний факультет, а в 1840 – медичний. Першим ректором Київського університету був видатний український вчений природознавець, філософ, історик, фольклорист і письменник М.О.Максимович (1804-1873 рр.).

При Київському університеті існував музей старожитностей; згодом було відкрито фізичний, мінералогічний, зоологічний та інші кабінети, створено ботанічний сад, збудовано університетську обсерваторію та анатомічний театр.

У 1845-1846 рр. співробітником університетської археографічної комісії працював Т.Г.Шевченко, на честь якого університет було перейменовано у 1939 р.

В різні часи в університеті викладали історики та філологи М.Максимович, М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, математики В.Єрмаков, М.Боголюбов, фізик М.Авенаріус, хімік С.Реформатський, медик М.Скліфасовський та багато інших. Серед відомих випускників імена письменників М.Старицького та М.Рильського, композитора М.Лисенко.

Посилення кріпосницької реакції в Росії після поразки революції 1848 р. в Західній Європі торкнулося і вищих учбових закладів. Згідно з «Правилами», введеними у 1849 р., в університетах скоротились програми суспільних наук. Було припинено викладання філософії; логіку і психологію почали викладати професори богослов’я. харківський і Київський учбові округи були на кілька років передані в підпорядкування генерал-губернаторам.

У задумі організації цих університетів малися на увазі поширення «общерусской» культури. Але фактично ці навчальні заклади відіграли протилежну роль: дали змогу не тільки російській, але й місцевій молоді ознайомитися як із офіційно викладеною, так зі своєю історією.

 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 1414; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.021 сек.