Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розвиток нової української літератури та мовознавства




 

 

На початку ХІХ ст. панівні кола як Російської, так і Австрійської імперії, щоб повністю денаціоналізувати український народ, усіма засобами намагалися знищити його першооснову – рідну мову. російський царизм заборонив навчання українською мовою, усілякого переслідування зазнавали українські пісні, звичаї, народний епос. Усупереч цим шовіністичним намаганням, представники національно-свідомої української інтелігенції наполегливо боролися за збереження й подальший розвиток народних традицій. Велику роботу в цьому напрямку проводили М.Максимович, І.Срезневський, О.Павловський та ін.

Аналогічні процеси відбувалися й на західноукраїнських землях, що перебували в складі Австрійської імперії. У цей час першу в Галичині граматику української мови підготував І.Могильницький. Його дослідження підтримав професор Львівського університету І.Лавринський, який уклав 6-томний українсько-польсько-німецький словник, здійснив переклад польською мовою «Повісті минулих літ».

Важливим чинником відродження української національної свідомості була мова. Розмовна мова неосвічених українських селян в ХІХ ст. здавалася грубою, примітивною та обмеженою на відміну від французької, німецької та інших мов. Проте окремі українські літератори, хоч і у вигляді курйозних літературних експериментів, почали робити спроби культивувати її. Однією з таких спроб стала «Енеїда» Івана Петровича Котляревського (1769-1838), яка вийшла друком 1798 р. й ознаменувала собою появу нової української літературної мови та сучасної української літератури.

«Енеїда» І.Котляревського не втратила інтересу до цього часу. Події далекої минувшини, що відбувалися у Давній Греції, автор описав так, ніби то було в Україні, а герої поеми – українці з давніми грецькими іменами. Мова поеми легка, жива, соковита – у всьому пізнається козацький дух. Котляревський написав перші українські сучасні п’єси, зокрема «Наталку Полтавку» (надрукована 1838 р.), у якій зобразив життя селян, розповів про вірне кохання, щиру дружбу. Героями стали прості люди з своїми радощами, горем. Ще один його твір «Москаль-чарівник», надрукований 1841 р. Саме ці твори Івана Котляревського стали основою започаткування нової української драматургії, тому його і називають «батьком» нової української літератури.

У першій третині ХІХ ст. виступив поет і культурно-освітній діяч Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790-1865), який написав кілька десятків віршів та байок. У байці «Пан та собака»(1818 р.) письменник показав підневільне, тяжке становище українського селянства. У творах Гулака-Артемовського висловлювалися думки про «поліпшення» кріпосництва, про усунення його надмірних жорстокостей, але питання про знищення кріпосного права не ставилось.

Чільне місце в українській літературі І половини ХІХ ст. посідає видатний прозаїк нової української літератури, відомий громадсько-культурний діяч Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (1778-1843). Головним творчим принципом вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність. Писав українською та російською мовами. Його перу належать такі твори як комедія «Сватання на Гончарівці» (1835), п’єса «Шельменко-денщик» (1840), повісті «Маруся» (1834), «Сердешна Оксана» (1841), «Конотопська відьма», «Пан Халявський» та багато інших.

Григорій Квітка-Основ’яненко носить почесне ім’я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-цнотливими і побожними героями є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість Григорія Федоровича справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи.

Талановитим байкарем цього періоду був Євген Павлович Гребінка (1812-1848). У 1834 р. вийшла збірка байок українською мовою «Малоросійські приказки», де він піддає критиці негативні сторони кріпосницького ладу, висміює хабарництво та бюрократизм («Ведмежий суд», «Рибалка», «Вовк і Огонь», «Рожа та Хміль», та ряд інших). Гребінці належить цілий ряд творів, написаних російською мовою «Брати», «Ніжинський полковник Золотаренко», «Чайковський» та ін.. Деякі його українські та російські вірші сталинародними піснями «Чорні очі» («Очи черные»), «Пісня» («Молода еще девица я была»). Крім того, Є.П.Гребінка брав активну участь у викупі Т.Г.Шевченка з кріпацької неволі і допоміг йому видати у 1840 р. «Кобзаря». Його творчість відіграла значну роль у процесі становлення реалізму в українській літературі.

Ще одним талановитим письменником, основоположником критичного реалізму був український та російський письменник Микола Васильович Гоголь (1809-1852). Перші літературні спроби почав у 1825-1827 рр. вже у 1831-1832 рр. вийшло 2 книги «Вечорів на хуторі біля Диканьки», в яких Гоголь створив поетичний образ України, поєднав реальне життя з фантастичною вигадкою, наповнив їх веселим життєрадісним гумором. У повісті «Миргород» (1835) зобразив героїчні характери запорожців, які піднялись на боротьбу за національну незалежність. Також Гоголь працював над історією України і загальною історією. Перебуваючи в Італії, почав писати драму з історії Запоріжжя (збереглися уривки). У творчості Миколи Гоголя виявилася його любов до України, знання історії України, української народної творчості й побуту, мови, звичаїв народу. Захоплення українською народною творчістю відобразилось в статті «Про малоросійські пісні» (1834) та в листах до І.І.Срезневського та М.О.Максимовича.

Українським письменником того часу, який так само, як Гоголь цікавився історією України та відображав її бурхливі події у своїх творах був Тарас Григорович Шевченко (1814-1861), видатний український поет і прозаїк, художник, ідеолог та символ українського націоналізму. Творчість цього українського генія мала величезний вплив на духовний розвиток та національне самоусвідомлення українського народу. У своїх творах Т.Шевченко вів нещадну боротьбу проти царизму і кріпосництва. Він писав як українською так і російською мовою. У 1840 р. виходить перша поетична збірка «Кобзар». У 1841 р. видано поему «Гайдамаки». Драма «Назар Стодоля», написана Шевченком у 1842 р., є зразком історичного соціально-побутового твору. Її було опубліковано П.Кулішем у 1862 р. після смерті автора Національно-визвольними мотивами пройняті поезії, що увійшли й до збірки «Три літа», зокрема поеми «Сон» (1844), «Єретик» (1845), «Великий льох» (1845), «Кавказ» (1845), «І мертвим, і живим…» (1845). Геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших і найпривабливіших символів українського національного руху.

Найактивнішим діячем українського суспільно-політичного руху того часу був Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897), відомий український письменник і вчений. Літературну діяльність почав у1840 р., писав українською і російською мовами. Користувався переважно прийомами романтизму і «етнографічного реалізму». У ранніх творах відбилося захоплення історією України й народною творчістю: поема «Україна» (1843), повість «Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят років тому» (1843 р., російською мовою), й інші. Куліш намагався виробити ідеологічну програму для українського народу, мріяв про розбудову державності на Україні, наполягав на ідеї рівноправного єднання України і Росії щодо України. Відомим історичним твором Пантелеймона Куліша є «Чорна Рада, хроніка 1663 року»(1845-1857), яким він поклав початок українській історичній романістиці.

 

 

 
 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 1243; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.