Допустимі обмежувальні умови

У перелік допустимих обов'язків, що не підпадають під статтю 85(3), включені зобов'язання для ліцензіара і ліцензіата. На ліцензіара можна покласти обов'язки:

1. Не дозволяти нікому, крім ліцензіата, використовувати передану за ліцензією технологію (далі - технологія) на ліцензійній території.

2. Самому не використовувати технологію на ліцензійній території.

Допустимі обмежувальні умови для ліцензіата наступні:

1. Не використовувати технологію на території, закріпленої за ліцензіаром;

2. Не виготовляти і не використовувати ліцензійну продукцію або спосіб на територіях загального ринку, відведених іншим ліцензіатам;

3. Не проводити активну політику по введенню в обіг ліцен­зійної продукції на територіях загального ринку, відведе­них іншим ліцензіатам, і зокрема, не проводити з цією метою реклами, не створювати будь-яких філій і не ство­рювати дистриб'юторських сховищ;

4. Не вводити в обіг ліцензійну продукцію на територіях загального ринку, відведених іншим ліцензіатам у відпо­відь на неправомірні замовлення;

5. Використовувати тільки товарний знак або зовнішнє офор­млення (get up) ліцензіара для позначення ліцензійної продукції протягом строку дії договору з врахуванням того, що ліцензіат має право вказувати себе як виробника на ліцензійній продукції;

6. Обмежувати ліцензійну продукцію кількістю, необхідною для виробництва власної продукції і продавати її як скла­дову частину власної продукції з врахуванням, що така кількість вільно встановлюється ліцензіатом.

В залежності від видів ліцензійних договорів надаються певні строки виключень з антимонопольного законодавства. Так, по патен­тним ліцензіям для більшості обмежувальних умов цей термін дорів­нює терміну дії паралельних патентів на відповідних територіях «Спільного ринку». Тільки по відношенню до четвертої обмежуваль­ної умови для ліцензіата (введення продукту на територіях, відведе­них іншим ліцензіатам) встановлений особливий строк. Він складає не більше п'яти років з дати першого введення в обіг ліцензійної про­дукції одним з ліцензіатів на території загального ринку, оскільки на цій території він охороняється паралельними патентами. Термін «ліцен­зійна територія» згідно з статтею 10(11) Регламенту означає всю або частину території «Спільного ринку», на якій ліцензіат може викорис­товувати передану за ліцензією технологію.

У статті 1(2) Регламенту встановлені строки для ліцензій на використання "ноу-хау". Обмежувальні умови для ліцензіара і перші три умови для ліцензіата діють протягом не більше 10 років від дати, коли ліцензійний продукт був вперше введений в обіг на території за­гального ринку при умові, що "ноу-хау" є суттєвим і зберігається в та­ємниці. По відношенню до четвертої обмежувальної умови для ліцензіата встановлений 5-річний строк, якщо "ноу-хау" є суттєвим і зберігається в таємниці. По відношенню до двох останніх обмежу­вальних умов для ліцензіата у ліцензійних договорах про передачу ноу-хау, то ніяких строків не встановлюється.

Для всіх інших обмежувальних умов принцип виключень з ан­тимонопольного законодавства продовжується протягом строку дії в державах - учасницях ЄС необхідних патентів, які захищають техно­логію, або протягом 10 років після першого введення в обіг ліцензій­ної продукції на території загального ринку одним з ліцензіатів, в залежності від того, який строк закінчується пізніше.

Умовно допустимі обмежувальні умови («білий список»)

До таких умов відносяться положення про обов'язки ліцензіата:

1. Не розголошувати передане ліцензіаром ноу-хау (цей обов'язок може покладатися на ліцензіата і після закін­чення строку дії договору).

2. Не надавати субліцензії.

3. Не використовувати ноу-хау чи запатентований винахід після закінчення строку ліцензійного договору, якщо ноу- хау зберігається в таємниці, а патент підтримується в чин­ності.

4. Передавати ліцензіару ліцензії на свої власні удоскона­лення технології (або заявки на них).

5. Додержуватись мінімальних норм якості ліцензійного про­дукту, включаючи технічні норми якості або придбати това­ри чи послуги у ліцензіара або у підприємства, зазначено­го ним.

6. Повідомляти ліцензіара про привласнення будь-якою осо­бою ноу-хау або про порушення патенту, брати участь спільно з ліцензіаром у розгляді відповідного позову.

7. Продовжувати виплачувати роялті:

а) якщо ноу-хау стало загальнодоступним - протягом періоду часу, визначеного обопільно сторонами, якщо тільки сам ліцензіар не створив ноу-хау загальнодоступним;

б) після закінчення строку дії патенту, якщо сторони домови­лись про це з метою полегшення виплати роялті.

8. Обмежувати використання технології однією або кількома технічними галузями застосування чи одним або кількома товарними ринками.

9. Сплачувати мінімальні роялті або виготовляти мінімальну кількість ліцензійних продуктів, чи здійснювати мінімальну кількість операцій по використанню технології.

10. Маркувати ліцензійний продукт ім'ям ліцензіара або вка­зувати патент, наданий за ліцензією.

11. Не використовувати технологію ліцензіара для створення сприятливих умов для третіх осіб.

12. Поставляти лише обмежену кількість ліцензійного продук­ту окремому користувачеві, якщо ліцензія надана за умови, що цей користувач може мати інше джерело поста­вок на ліцензійній території.

13. Використовувати найкращим чином виробництво і марке­тинг ліцензійного продукту.

В межах вищезазначеного переліку обмежувальних умов лі­цензіару надаються певні правомочності по відношенню до ліцен­зіата:

1. Ліцензіару надано право подавати позови проти викорис­тання ліцензіатом технології за межами ліцензійної тери­торії.

2. Ліцензіар має право розірвати ліцензійний договір, якщо ліцензіат намагається оскаржити таємність ноу-хау або дійсність патенту.

3. Ліцензіар може припинити виключний характер наданої ліцензіату ліцензії і обов'язок надавати йому удоскона­лення, якщо ліцензіат вступає у конкуренцію з ліцензіаром на Спільному ринку.

4. Ліцензіару надано право вимагати від ліцензіата докази, що передане за ліцензією ноу-хау не використовується для виробництва продуктів або послуг, не передбачених у ліцензійному договорі.

5. На ліцензіара може бути покладений обов'язок надати ліцензіату найбільш вигідні умови ліцензійного договору, які він міг би надати іншому підприємству після закінчення цього договору.

Недопустимі обмежувальні умови («чорний список»)

Умови ліцензійного договору не вважаються належними згідно зі статтею 3 Регламенту, коли:

1. Одна з сторін піддається обмеженням у встановленні цін на ліцензійні продукти.

2. Обмежується свобода дій однієї із сторін вступати у кон­куренцію з другою стороною в галузі науково-дослідниць­ких робіт, виробництва, використання або розповсюджен­ня конкуруючих товарів.

3. Сторони або одна з них необґрунтовано зобов'язуються:

а) відмовляти у задоволенні попиту користувачів або пере- продавців на їх територіях, якщо вони бажали би продати продукцію на інших територіях загального ринку;

б) створювати перепони для користувачів або перепродав- ців в отриманні продукції від інших перепродавців в межах загального ринку, і, зокрема, у реалізації прав на інтелек­туальну власність або у набутті зовні або на території загального ринку продукції, законно введеної в обіг ліцен­зіаром або з його згоди;

4. Одна з сторін піддається обмеженням по відношенню до споживачів, а саме, шляхом заборони поставки продукції деяким категоріям споживачів, заборони використання певних форм розповсюдження продукції.

5. Одна з сторін піддається обмеженням по відношенню до кількості виготовленої або проданої ліцензійної продукції або кількості операцій по використанню технології.

6. Ліцензіат зобов'язується надавати ліцензіару, повністю або частково, права на удосконалення чи нове застосу­вання технології.

7. Від ліцензіара вимагається у термін, передбачений стат­тями 1(2) і 1(3) Регламенту, не дозволяти іншим підприєм­ствам використовувати технологію на ліцензійній терито­рії.

8. Від однієї із сторін вимагається у строки, що перевищують встановлені в статтями 1(2), 1(3), 1(4), не використовува­ти технологію на території іншої сторони або інших ліцен- зіатів.

Дата добавления: 2014-12-16