КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Теорія сільськогосподарського штандорту
Методи и методологічні основи курсу «Регіональна економіка». Питанням розміщення виробництва люди займались постійно. Навіть вибираючи місце під будівництво житла, враховувалось наявність умов для проживання, місця для роботи, можливість для навчання дітей, також забезпечення іншими потребами і запитами. Оскільки із розвитком суспільства потреби людей постійно змінюються, та розміщення продуктивних сил розглядається як динамічний процес і наука про їх розміщення розвивається у тісному зв'язку з практичними потребами суспільства, але офіційно оформлена в наукових працях порівняно недавно. Основою науки про розміщення продуктивних сил стала економічна географія,яка вивчає розміщення виробництва в цілому та його окремих галузей, суспільний і територіальний поділ праці і територіальну організацію господарства. Право на існування ця наука здобула завдяки працям М.В. Ломоносова. Спочатку вона мала довідковий характер, а в науково-пізнавальну перетворилась з часом і стала фундаментом при вивченні і розміщенні продуктивних сил. Питанням розміщення продуктивних сил і ефективного використання всіх факторів виробництва – землі, фондів, людей, які завжди були в центрі уваги суспільства, займались науковці і практики всіх країн світу. Багато науковообгрунтованих розроблених концепцій визнані суспільством і використовуються в господарської діяльності. Значний внесок у розвиток цієї науки внесли іноземні вчені. У роботі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства й національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства ґрунту й накладних витрат на землеробство» німецький дослідник Іоганн Генріх фон Тюнен уперше запровадив поняття «ідеального об'єкта» в регіональній економіці під назвою «ізольована держава», про яку він писав: «Уявіть собі дуже велике місто, розташоване посередині родючої рівнини, не прорізаної ніякими судноплавними ріками й каналами. Нехай ця рівнина має зовсім однаковий ґрунт, скрізь однаково зручний для обробки, і нехай на великій відстані від міста вона переходить у незаймані простори, які відокремлюють усю державу від іншого світу. На рівнині немає інших міст, крім згаданого єдиного великого міста, на яке лягає обов'язок забезпечувати всю країну продуктами промислового виробництва і яке, у свою чергу, одержує продукти харчування винятково від навколишньої рівнини».
Оскільки тоді Німеччина була ще аграрною країною, І. Тюнен розглянув особливості раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва. Усі передумови й припущення в теорії розміщення сільського господарства, за Тюненом, слугують одній меті: чітко визначити роль основних факторів розміщення й взаємозв'язки між ними. Основну увагу Тюнен приділив трьом головним факторам і їх взаємозв'язкам: 1) відстані від господарства до ринку збуту – міста, що перебуває в центрі рівнини; 2) цінам на різні види сільськогосподарської продукції; 3) земельній ренті. Взаємозв'язки між двома першими факторами виражені вкрай просто: ціна, одержувана за одиницю товару, дорівнює ринковій ціні мінус транспортні витрати, пов'язані з перевезенням товару на ринок. Оскільки транспортні витрати збільшуються зі зростанням відстані від ринку, то будь-який даний продукт, наприклад пуд жита, являє більшу цінність при виробленні в зоні, розташованій поблизу міста, ніж подалі від нього. Третій фактор (земельна рента) визначений як віддача на капіталовкладення в земельні ресурси. У політичній економії цей вид земельної ренти зветься диференціальна рента І за місцем розташування.У її розмірах звичайно враховується і якість земель.
Отже, у найближчій до міста зоні найбільш вигідним є садівництво й городництво в комбінації з молочним тваринництвом при стійловому утриманні худоби протягом року. Ґрунтова родючість підтримується за рахунок посиленого використання добрива. Головна причина формування й стабільності зони – близькість до міста й техніка перевезення. При низьких швидкостях гужового транспорту й відсутності холодильників виробництво свіжого молока, овочів і фруктів буде давати найбільший прибуток в умовах достатнього попиту міського ринку. Друга зона буде зайнята лісовим господарством, що постачає до міста дрова – на той час головний енергоносій – і ділову деревину. І. Тюнен детально обґрунтував, що лісове господарство дає найбільшу ренту в цьому поясі порівняно з іншими видами землекористування. Слідом за зоною лісового господарства знаходяться три зони, у яких жито є важливим ринковим продуктом. Істотні відмінності між цими зонами визначаються інтенсивністю землеробства. Із зростанням відстані від міста знижуються виробничі витрати на вирощування жита, що призводить до відповідного зниження врожайності. У третій зоні в господарствах застосовується шестирічна інтенсивна сівозміна. Жито займає третину земель; на інших землях вирощуються картопля, конюшина, ячмінь і віка. Картопля, як і жито, йдуть на ринок. Віка використовується для здобрення ґрунту і як зелений корм для худоби влітку. Ґрунтова родючість підтримується за допомогою гною, пари відсутні, узимку ведеться стійлова відгодівля худоби. У четвертій зоні застосовується семирічна сівозміна, у якій жито займає тільки 1/7 земель, за ним іде ячмінь (один рік), овес (один рік), пар (один рік), пасовище (три роки). Для ринку призначаються жито, плодоовочева продукція й продукція тваринництва: масло, сир і, можливо, жива худоба. Подібна продукція не настільки швидко псується, як свіже молоко, тому її можна виробляти на більшому видаленні від ринку. П'ята зона – остання, де повідну роль відіграють зернові – жито в комбінації із тваринницькою продукцією. У цій зоні панує трипільна сівозміна, структура якої проста: третина землі під житом, третина під пасовищем, третина під паром.
У шостій зоні рентабельним є екстенсивне пасовищне тваринництво. На ринок іде тільки тваринницька продукція, а жито вирощується для власних потреб. Нарешті, сьома, найвіддаленіша, зона представлена натуральним господарством у вигляді полювання й збирання. Теорія «ізольованого держави» та її модифікації були застосовані для розміщення сільського господарства в XIX столітті. Структури землекористування навколо багатьох європейських і американських міст формувалися у своїх основних рисах за теорією Тюнена, яка багато в чому пояснювала територіальні структури й розміщення типів господарства.
Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 461; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |