Політичний розвиток України у жовтні 1917 р. — січні 1918 р

Лютнева революція в Україні.

Терміни та поняття розділу

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1920 РР.

РОЗДІЛ ІV

Проблеми розділу:

· доба Української Центральної Ради: її перемоги та поразки;

· Українська держава гетьмана П. Скоропадського;

· Директорія УНР;

· Західноукраїнська Народна Республіка;

· громадянська війна в Україні (1918-1920 рр.);

· встановлення радянської влади в Україні.

· революція; · Українська Центральна Рада; · демократія; · Універсали Центральної Ради; · Генеральний секретаріат; · Тимчасовий уряд; · більшовизм; · Українська Народна Республіка;

· Рада Народних Комісарів; · з’їзд Рад; · Установчі збори; · Народний секретаріат; · державний переворот; · диктатура пролетаріату; · диктатура; · Директорія УНР;

· Західноукраїнська Народна Рес­публіка (ЗУНР); · Акт Злуки УНР та ЗУНР; · громадянська війна; · інтервенти; · політика “воєнного комуні­зму”; · націоналізація; · продрозкладка.

23 лютого 1917 р. в Петрограді почалася Лютнева революція. У підсумку революції в Росії було повалено самодержавство, в країні посилився рух за самовизначення національних окраїн, утворювалися кра­йові органи влади.

4 березня 1917 р. була утворена Українська Центральна Рада. Головою Центральної Ради був обраний М.С.Грушевський. Головною за­дачею України на цьому етапі Грушевський вважав будівництво національно-територіальної автономії України у складі Російської республіки.

6-8 квітня у Києві відбувся Український національний конгрес, який надав Централь­ній Раді повноваження представляти народ України, тобто перетворив її на український парламент.

У травні 1917 р. відбулися невдалі переговори з Тимчасовим урядом, який відмовився визнавати право України на автономію, тому 1 0 червня 1917 р. Українська Центральна Рада прийняла І Універсал: Центральна Рада проголошувала себе органом влади, який здатен приймати акти конституцій­ного значення – універсали; проголошувалося право українського народу на са­моврядування. 15 червня 1917 р. був утворений Генеральний секретаріат —перший уряд України у ХХ столітті, головою якого став В.Винниченко.

Спочатку липня відбулися нові переговори між Центральною Радою та Тимчасовим уря­дом у підсумку, яких 3 липня 1917 р з’явився ІІ Універсал, де Центральна Рада зобов’язалась не встановлювати самостійно Українську автономію. На початку серпня Тимчасовий уряд відмовився від при­йнятих зобов’язань та спробував обмежити повноваження Генерального секре­таріату. Центральна Рада засудила дії уряду, але не наважилася на відкриту кон­фронтацію.

25 жовтня 1917 р. у підсумку державного перевороту в Петрограді до влади прийшли більшо­вик и, які сформували новий уряд – Раду Народних Комісарів, в Росії була вста­новлена радянська влада. З нових обставин активізували свою діяльність біль­шовики у Києві. Наприкінці жовтня вони організовують озброєне повстання, але воно не призвело до перемоги. Під загрозою більшовизації суспільства 7 листо­пада Центральна Рада прийняла ІІІ Універ­сал: Україна отримала офіційну назву – Україн­ська Народна Республіка (у складі Російської республіки); обіцялось ви­конання всіх демократичних свобод, земля проголошувалася загальнонародною власністю, зазначалась необхідність скликання Установчих зборів. Як вважають історики, прийн­яття універ­салу було помилкою Центральної Ради, тому що на той час склалися всі перед­мови для про­голошення незалежності. Але Центральна Рада проводила непо­слідовну політику, з одного боку проголошуючи своє членство у федеративній Росії, з іншого — проводячи непримиренну політику по відношенню до Ради Народних Комісарів (вела пере­говори з силами, які не визнавали РНК, роззброювали червоногва­рдійські загони, не пускала через територію України війська вірні РНК). Зі свого боку Раднарком прагнув контролювати ситуацію в Україні. Ці обставини призвели до ультима­туму РНК.

4 грудня 1917 р. до Києва прийшла те­леграма за підписом Леніна та Троїцького, яка починалася з визнання УНР, далі висувалися чотири ультимативних умови:

· зупинити спроби дезорганізації єдиного фронту;

· не пропускати військові частини з Дону та інші ворожі радянській владі війська через Україну;

· пропускати на фронт червоні загони;

· зупинити роззброєння червоногвардійських загонів на території України.

Телеграма закінчувалась погрозою війни.

Після одержання телеграми Центральна Рада робить декілька кроків:

· активізує дії по утворенню Українського фронту;

· зачиняє декілька радянських газет та арештовує декілька радян­ських та більшовицьких лідерів;

· зачиняє залізниці, кордони України, забороняє вивіз продово­льства до Росії.

Центральна Рада бере до своїх рук підготовку до 1-го з’їзду Рад України, який почав свою роботу 6 грудня. Більшовики покинули з’їзд та провели його в Харкові. 11-12 грудня у Харкові, де вже була встановлена радянська влада, І Всеукраїнський з’їзд Рад проголоси­в Україну Радянською республікою та обрав Всеукраїнський Центральний Вико­навчий комітет.

17 грудня ВЦВК сформував перший радянський уряд України — Народний секретаріат.

4 січня 1918 р. починається наступ більшовицьких військ на Київ.

9 січня 1918 р. – Центральна Рада прийняла IV універсал, за яким УНР була проголошена незалежною державою. Вірні Центральній Раді війська не змогли утримати наступ радянських військ. 26 січня 1918 р. Центральна Рада покинула Київ. 30 січня до міста в’їхав Народний секретаріат, Київ став столицею радянської України.

Причини поразки Центральної Ради:

· парламентаризм Центральної Ради, її неспроможність ефекти­вно діяти в умовах революції;

· курс на відкриту конфронтацію зі своїми противниками, а не пошук національної згоди;

· недооцінка політичних опонентів, перебільшення власних мо­жливостей, прагнення зіграти непосильну для себе роль „рятувальника Росії”.

Дата добавления: 2014-12-16