Сталінська індустріалізація України

Початок індустріалізації. Індустріалізація – це процес створювання великого машинного виробництва, внаслідок чого у валовій продукції більшу частину складає продукція промислового виробництва.

Наприкінці 1925р. Сталін вперше заговорив про необхідність індустріалізації. В грудні 1927 р. ХV з’їзд ВКП (б) прийняв основні директиви розвитку України на першу п’ятирічку (1928-1932):

· прискорений розвиток важкої промисловості;

· часткова колективізація сільського господарства на добровільній основі;

· підвищення життєвого рівня населення.

Скориставшись хлібозаготівельною кризою Сталін взяв на озбро­єння ідею „стрибка до індустріалізації”. До кінця 1927 р. з НЕПом було покін­чено; у стосунках з селом держава замість закупівлі на ринку починає використовувати конфіскаційний принцип хлібозаготівель, тобто продразкладку, до економіч­ного життя повертаються реалії епохи громадської війни: заборона приват­ної торгівлі, карткова система розподілу продуктів харчування, за­безпечення фінансових витрат шляхом інфляції.

Індустріалізація в Україні. З точки зору розвитку промисловості перша п’ятирічка була для України вдалою. Республіка отримала більш ніж 20 % від загального обсягу капіталовкладень. З 1,5 тис. нових підприємств в Україні було збудовано 400, з них сім були найкрупнішими у своїх га­лузях в Європі: Дніпрогес, ХТЗ, “Азовсталь”, Запорізький металургійний комбінат тощо. Але у ІІ та ІІІ п’ятирічках обсяг капіталовкладень в Україну зменшився, оскільки керів­ництво країни прийняло рішення з-за вразливості України у випадку нападу противника, сконцентрувати зусилля на розвитку промисловості на Уралі. У ІІ п’ятирічці Україна отримала з 4,5 тис. підприємств 1 ти­сячу, а у 3-й п’ятирічці з 3 тис. — 600 нових підприємств.

Економічна політика, що здійснюва­лося з кінця 20-х років, визвала різке незадоволення населення. З метою збереження контролю над ситуацією влада приймає заходи, спрямовані як на підвищення зацікавленості населення, так і на його залякування.

В січні 1929 р. між двома шахтами Донбасу був укладений першій в Україні до­говір про соціалістичне змагання. Влада, використав цю подію, створила масовий рух соціалістичних змагань.

У 1935 р. О. Стаханов, донбаський шахтар, використав прогресивний метод роботи, заснований на розподілі виробничих операцій між забійником та крепі­жником. Це дозволило за робочу зміну трьом робітникам перевиконати норму у 14,5 рази. Після цього влада організувала масовий рух передовиків, який отримав назву с таханівського. Це дозволило збільшити кількість виробничої про­дукції, але з іншого боку призвело до зниження якості продукції та збільшення норм виробництва.

З метою залякування населення влада проводила показові су­дові процеси. Найкрупнішим з них був “Шахтинський процес”. За цією справою до суду притягувалися 53 інженери та техніки Донбаського ба­сейну, вони звинувачувалися в навмисній шкоді, у злочинних зв’язках з колишніми власниками шахт. 7 осіб були виправдані, 5 отри­мали смертну кару, а інші – різні терміни ув’язнення.

Підсумки індустріалізації. В результаті індустріалізації СРСР вийшов на друге місце в світі по обсягам виробленою продукції, промисловий рівень України в 1940 р. збільшився в 7 разів порівняно з рівнем 1913 р.; змінилося співвідношення у структурі економіки на користь промисловості; змінилося співвідношення у структурі промисловості між групами галузей на користь групи “А”. У той же час мало уваги з боку держави приділялося розвитку новітніх галузей (хімічна, радіотехнічна, автомобільна, енергетична та інші), інфраструктурі (будівництву житла, шляхів та інше), знизився рівень життя населення.

Дата добавления: 2014-12-16