Форми і системи заробітної плати

Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості, якості праці та її результатів.

Розробка форм і систем оплати праці дає змогу використовувати для кожної групи і категорії працюючих певний порядок визначення заробітку, точніше врахувати затрати й результати праці. На основі використання певних форм і систем оплати праці встановлюється порядок нарахування заробітної плати працівників.

На промислових підприємствах використовують дві форми заробітної плати:

― відрядну;

― погодинну.

Форми оплати праці відрізняються різним підходом до організаційно-технічного нормування, базуючись на одному й тому ж тарифному нормуванні.

Відрядна форма оплати праці ― це оплата праці працівників, мірою якої є вироблена ним продукція, виконані роботи чи обсяг наданих послуг, а розмір заробітної плати залежить від кількості та якості цієї праці, а також від відрядної розцінки, яка встановлюється згідно з розрядом виконаних робіт.

Погодинна форма оплати праці ― це оплата праці, мірою якої є відпрацьований час, а розмір заробітної плати залежить від тривалості фактично відпрацьованого часу та кваліфікації працівника, яка знаходить своє відображення в його тарифній ставці. При погодинній форми оплати праці заробіток працівника може встановлюватися і згідно з місячним посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

Системи оплати праці - це різновиди форм оплати праці, які представлені у вигляді варіантів взаємозв'язку основної частини заробітної плати, доплат, надбавок, премій.

На промислових підприємствах найчастіше застосовуються такі системи оплати праці:

Відрядні:

1. Проста відрядна (пряма) (З_в). Заробіток працівника залежить від кількості виробленої продукції і відрядної розцінки, незалежно від того виконана чи перевиконана ним норма виробітку.

З_в = ВП_ф * Р_в.,

де ВП_ф ― кількість фактично виробленої продукції;

Р_в ― відрядна розцінка.

Відрядна розцінка (Р_в) – це ціна одиниці праці, яку можна розрахувати двома способами:

1. Через норму виробітку, яку встановлюють робітнику (переважно при масовому типу виробництва):

,

де Тст_д – денна тарифна ставка робітника, що відповідає розряду робіт;

НВ – норма виробітку на зміну.

2. Через норму часу на виготовлення одиниці продукції (переважно в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах):

Р_в = Тст_г * Нч,

де Тст_г – годинна тарифна ставка робітника, що відповідає розряду робіт;

НЧ – норма часу на виготовлення одиниці продукції.

2. Відрядно-преміальна (З_в.п). Заробіток працівника залежить від відрядного заробітку (З_в) і розміру премій (П) згідно преміального положення на підприємстві, яке передбачає елементи стимулювання виконання кількісних і якісних показників роботи.

З_в.п=З_в+П

3. Відрядно-прогресивна (З_в.прог). Передбачено прогресивне збільшення розцінок у залежності від перевиконання працівником норм виробітку:

З_в.прог=ВП_н * Р_в + ВП_пн* Р_п.в,

де ВП_н ― кількість виробів в межах встановленої норми;

ВП_пн ― кількість виробів, виготовлених понад норму;

Р_п.в ― прогресивно-зростаюча розцінка.

Шкали підвищення відрядних розцінок можуть бути простими і диференційованими. За простої шкали у разі перевиконання норми виробітку, відрядна розцінка збільшується на певний відсоток незалежно від розміру перевиконання. Диференційована шкала враховує розмір перевиконання норми виробітку, чим більший відсоток перевиконання тим більший відсоток зростання відрядної розцінки.

4. Непряма відрядна (З_н.в). Заробіток працівника ставиться в залежність не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються:

З_н.в =Тст_г*Ч_ф * К_в.н ,

де Ч_ф ― фактично відпрацьований час працівником;

К_в.н ― коефіцієнт виконання норми виробітку.

5. Акордна. Оплачується виконання всього комплексу робіт, що входять до акордного завдання, із визначенням конкретного терміну виконання робіт. Сума заробітку за акордним нарядом вираховується на основі калькуляції, що враховує норми часу (виробітку) і розцінки на види робіт, що включені в даний комплекс. На відміну від інших систем оплати праці, сума заробітку за виконання завдання оголошується заздалегідь до початку робіт. Акордна система оплати праці вводиться, як правило, для колективу робітників і фактично може розглядатися як варіант колективної системи оплати праці за кінцевими результатами праці.

6. Акордно-преміальна. Крім акордного заробітку передбачає виплату премії за дострокове і якісне виконання комплексу робіт. Розмір премії може бути диференційованим в залежності від скорочення терміну якісного виконання робіт.

7. Відсоткова. Заробіток працівника залежить від результатів роботи і встановленого відсотка від товарообігу, виторгу, прибутку тощо.

Погодинні:

1. Проста погодинна (З_п). Заробіток працівника залежить від кількості фактично відпрацьованих ним годин і тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду.

З_п = Ч_ф*Тст_г

2. Погодинно-преміальна (З_п.п) Заробіток працівника крім простої погодинної оплати включає до свого складу розмір премії за досягнення кількісних або якісних показників, встановленої згідно з діючим на підприємстві преміальним положенням:

З_п.п=З_п+П

4. Система посадових місячних окладів. Така оплата праці може бути простою (заробіток дорівнює окладу) і преміальною (заробіток складається із встановленого окладу та премії за досягнення певних працівників згідно преміального положення підприємства). Оплата за посадовими окладами, як правило, використовується для керівників, спеціалістів і службовців.

Право вибору систем оплати праці надано роботодавцю. Він повинен погоджувати їх з представниками профспілкової організації підприємства. Це право законодавчо закріплено в Кодексі законів про працю. Одна з принципових вимог до систем оплати праці на підприємствах - забезпечення однакової оплати за однакову працю.

Зрозуміло, що жодна форма чи система заробітної плати, навіть найпрогресивніша, не може бути панацеєю від усіх проблем сфери оплати праці. Необхідно забезпечувати індивідуалізацію оплати праці, виходячи з оцінювання конкретних заслуг кожного найманого працівника, тобто вирішувати питання через модифікацію форм і систем заробітної плати. Перспектива – застосування змішаних форм заробітної плати, які б включали елементи як відрядної так і погодинної форм оплати праці. Враховуючи загальносвітові підходи, прогресивні форми оплати праці передбачають, наприклад, відрядний заробіток з певним гарантованим мінімумом або виплати працівникам певних розмірів тарифних ставок і премій лише при умові виконання таких обсягів робіт, які встановлені на основі застосування прогресивних затрат праці з дотриманням певного темпу і інтенсивності робіт (до кожного робітника доводиться конкретне змінне, місячне завдання (шт., нормо-годин, грн.), а результати враховуються при нарахуванні премії за даний період).

Дата добавления: 2014-12-16