Оцінка динаміки накопичення та розподілення твердих відходів

Япония

Китай

После второй мировой войны Китай оказался разделённым на две части. Северо-Восточный Китай находился под контролем коммунистов, остальной- Гоминьдана. В 1949 году коммунисты одержали победу. Была образована Китайская Народная республика(КНР). Лидер Гоминьдана Чан Кайши с остатками войск укрылся на острове Тайвань. Китайские коммунисты начали глубокие преобразования в стране. Они провели аграрную реформу и кооперирование сельского хозяйства. Началась бурная индустриализация. В ходе “строительства социализма” Китай сделал крупный шаг в преодолении отсталости. В своей внешней политике Китай в то время ориентировался на СССР и получал от него помощь. Успехи Китая подтолкнули Мао Цзэдуна к выдвижению плана ещё более ускоренного развития. Он предлагал “большим скачком” построить в Китае коммунистическое общество. Одновременно китайское руководство стало пересматривать свои отношения в СССР. “Большой скачок” потерпел крах. В стране разразился экономический кризис. Возникла оппозиция планам Мао Цзэдуна. Он попытался расправиться с ней в ходе “культурной революции”. Страна в итоге оказалась в хаосе. Советско-китайские отношения испортились окончательно. Китай обзавёлся собственным ядерным оружием. Произошли пограничные столкновения. После смерти Мао Цзэдуна в 1976 году к власти в Китае приходят “прагматики” во главе с Дэн Сяопином. Они восстановили в стране порядок, реабилитировали жертв “культурной революции”. Были проведены экономические реформы: развивались рыночные отношения, поощрялись иностранные капиталовложения, земля была роздана крестьянам в форме семейного подряда, появился мелкий и средний бизнес. Китай вышел из кризиса и вступил в полосу высоких темпов экономического роста. Но все попытки дополнить экономические реформы демократизацией жёстко подавлялись. “Прагматики” поддержали Запад в его попытках изолировать СССР, но после 1985 года пошли на нормализацию отношений с ним. В Китае наряду с тоталитарной политической системой существуют и значительные элементы рыночных отношений. Такая форма развития оказалась приемлемой для других стран тоталитарного социализма - Вьетнама и Лаоса.

От поражения — к лидерству, «японское чудо». Так можно назвать путь, пройденный Японией во второй половине XX в. Страна, потерпевшая разгром в войне, лишившаяся всех завоёванных ранее территорий, подвергнутая атомной бомбардировке, за несколько десятилетий превратилась в одно из ведущих государств индустриального мира.Что послужило основой этого успеха? Историки считают, что главную роль в нём сыграла проявившаяся в Японии ещё с конца XIX в. способность к модернизации, при этом быстрое, динамичное развитие осуществлялось на базе традиционных для данного общества отношений. Послевоенную экономику Японии отличали такие черты, как высокие темпы роста промышленного производства, широкое применение новейших технологий, расширение внешнеэкономических связей. В трудные послевоенные годы в стране был выдвинут лозунг «Экспорт прежде всего!». Продукция японской промышленности стала эталоном качества. Японские товары начали проникать на мировые рынки. Доля страны в экспорте западного мира возросла за 1950—1979 гг. с 1,3 до 8,5 %. В 1970-е годы японские монополии значительно расширили экспорт капитала, а в 1980-е годы Япония потеснила США как крупнейшую банковскую страну мира.

Проблеми, пов’язані з накопиченням відходів, виникли ще на початку ХХ століття та, незважаючи на зусилля, направлені на поліпшення ситуації у цій сфері, актуальність їх продовжує зростати. У повідомленні Генерального Секретаря ООН для Генеральної Асамблеї ще у 1997 році, узагальнюючи катастрофічну ситуацію забруднення навколишнього середовища (НС), серед інших істотних фактів було констатовано, що за останні 20 років минулого сторіччя, кількість відходів в індустріально розвинених країнах збільшилася втричі.

Сьогодні людство у своїй господарській діяльності використовує приблизно 100000 токсичних речовин, аналогів яких не існує у природі й вплив яких на живі істоти та екосистеми в цілому мало вивчений. Після використання ці речовини являють небезпеку забруднення довкілля на всіх етапах поводження з відходами, що їх містять. Щороку ця кількість збільшується на 500 - 1000 нових видів речовин. Однією з головних причин погіршення ситуації є недальновидна модель виробництва та споживання, що у даний час характеризує країни як з високим, так і низьким рівнем роз-витку економіки. На жаль, завдяки людській діяльності створюється велика кількість відходів, розкладання яких внаслідок процесів самоочищення природних систем неможливе.

Людина завжди намагалася нарощувати темпи матеріального виробництва з метою досягнення незалежності від природних умов. Але велика кількість вилучених у природи та неефективно використаних ресурсів повертається у вигляді відходів, обсяги і шкідливість яких призводить до небезпеки існування самої людини. Частка корисного продукту у середньому не перевищує 2% від витраченої сировини.

На рис. 1.1 схематично зображений антропогенний кругообіг речовин на Землі. Загальна маса речовини, що переміщується людиною на поверхні планети, досягає 4 трлн. т на рік. Зі 120 млрд. т корисних копалин і біомаси, що використовується за рік світовою економікою, лише 7,5% перетворюється на матеріальну продукцію у процесі виробництва. Більше 80% цієї кількості споживається та потрапляє в основні та оборотні матеріальні фонди і резерви всіх галузей світового господарства, тобто в основному повертається у виробництво. Таким чином, зі 120 млрд. т речовини, що надходить у виробництво, 94% повертається у довкілля у вигляді різноманітних відходів.

Рис. 1.1 – Орієнтовний глобальний антропогенний матеріальний баланс.

Наведена схема характеризує глобальну картину утворення відходів, проте, як було вказано вище, у країнах, що розвиваються, ця проблема є ще більш гострою. На сьогоднішній день, кількість відходів виробництва та споживання, накопичена на території України, дорівнює близько
35 млрд. т, причому 2,6 млрд. т із них є високотоксичними. Площа земель, що відведена під складування відходів, дорівнює 130 тис. гектарів. Щорічно загальний об’єм твердих побутових відходів (ТПВ) зростає на
50 млн. м³ чи 14 млн. т, а промислових відходів – на 175 млн. м³. Зокрема, наприклад, лише автомобільних шин щорічно накопичується близько
12,5 млн. штук. За даними статистичної звітності, кожен мешканець України щороку утворює близько 220-250 кг ТПВ, а мешканці великих міст – 330-380 кг, і в останні роки ці обсяги зростають. Більше ніж 90 % ТПВ в Україні вивозиться на звалища та полігони. Переважна більшість звалищ (від 80 до 90%) працюють у режимі перевантаження, з порушенням проектних показників за обсягами розміщених відходів, без дотримання заходів щодо обмеження забруднення природних середовищ.

Важливим є також факт, що техногенне навантаження взагалі, та кількість накопичених відходів в межах країни зокрема, характеризуються дуже нерівномірним територіальним розподілом, що вочевидь є наслідком нерівномірного розташування виробничих потужностей.

Все це свідчить про актуальність досліджень, що спрямовані на спостереження та аналіз динаміки накопичення і просторового розподілу відходів, а також на розробку та впровадження комплексної методики диференціювання територій за рівнем техногенного навантаження, що зумовлено впливом відходів на стан довкілля.

Для формування загального уявлення про існуючий стан НС необхідно провести систематизацію, узагальнення та обробку статистичної інформації, що стосується динаміки накопичення відходів, а також формування системного подання просторової картини, яка структурно буде відображати території з найбільш складною ситуацією у сфері накопичення відходів. Впровадження цих заходів надасть можливість дотримуватися наступних принципів:

l сталого розвитку (лімітування негативного впливу на довкілля у близькій, середній та дальній перспективі);

l гармонізації (взаємодія між регіонами у сфері вирішення проблем з відходами);

l ієрархічного підходу до управління відходами (диференціація регіонів за кількістю утворення та накопичення відходів).

Розглянемо більш детально проблему накопичення відходів на території України.

Дата добавления: 2014-12-16