Сприймання дошкільниками простору

Значні зміни у дошкільний період відбуваються -сприйманні дітьми простору за його головними ознаками

Сприймання простору — відображення відстані, розміру, форми рельєфу оточуючих об'єктів, що діють на аналізатори.

Уже в ранньому віці дитина добре оволодіває вмінням враховувати просторове розміщення предметів, однак щ< не виокремлює напрямків руху і просторових відношень між предметами. Уявлення про предмети та їх властивості виникають раніше і є основою уявлень про простір.

Перші уявлення про напрямок руху, який засвоює 3-річна дитина, пов'язані з її власним тілом, яке є для неї центром, від якого вона визначає напрямок. Під керівництвом дорослих малюк починає вирізняти і правильно називати свою праву руку, якою виконує основні дії: «Цією рукою я їм, малюю, вітаюсь. Значить, вона права». Положення інших частин тіла як «правих» або «лівих» дитина визначні тільки відносно правої руки. Наприклад, на пропозицію показати праве око молодший дошкільник спочатку відшукує свою праву руку, а після цього показує на око. «Праве» і «ліве» здаються дитині чимось постійним, вон; не може зрозуміти, як те, що для неї знаходиться праворуч, для іншого — ліворуч. Вона орієнтується у напрямках вперед — назад, вгору — вниз, вправо — вліво, якщо рухається у той чи інший бік або змінює відповідно положення тулуба, голови, рук і контролює ці рухи зором. У просторовому розпізнаванні мовлення не відіграє вирішальної ролі.

Пізніше діти починають виокремлювати відношенні між предметами (один предмет за іншим, перед іншим, ліворуч, праворуч від нього, між предметами тощо). Утворення уявлень про просторові відношення пов'язане із засвоєнням їх словесних позначень, які допомагають дитині розрізняти і фіксувати кожний вид відношень.

Засвоєння слів-позначень у старшому віці обумовлює розуміння відносності просторових відношень залежно від точки відліку. У кожному з відношень (над — під, за — пе­ред) дитина спочатку засвоює уявлення про один елемент пари (наприклад, над, перед), а потім, спираючись на ньо­го, засвоюють друге. Засвоюючи уявлення про відношення між предметами, дитина довго оцінює ці відношення лише зі своєї позиції, не будучи спроможною змінити точку від­ліку, зрозуміти, чому відношення змінюються, якщо роз­глядати предмети з іншого боку: те, що було спереду, вияв­ляється ззаду, а те, що було зліва, буде справа тощо.

Формування узагальнених уявлень про простір забез­печують здатність дитини визначити напрямок не лише відносно себе, а й відносно інших осіб і предметів. Руки й орієнтувальні дії поступово переходять у план уявних дій. Л мовні акти, звільняючись від початкового зв'язку з ру­хами тіла і рук, набуваючи провідного значення, перено­сяться у внутрішній план, тобто розвиваються як процеси внутрішнього мовлення.

Тільки по завершенню дошкільного віку дитина опано­вує орієнтування у просторі, незалежне від власної пози­ції, удосконалює уміння міняти точки відліку. Таке орієн­тування можна легко сформувати за допомогою навчання, В якому діти самі змінюють просторові відношення між предметами, розглядають їх з різних позицій і позначають словесно.

Дата добавления: 2014-12-16