Хвороби, що супроводжуються лімфаденопатією

Збільшення лімфатичних вузлів і селезінки

Ознаки ендокринопатії.

4. Наявність захворювань - маркерів ВІД (різні види рецидивуючих герпетичних інфекцій, мікози, стрепто-і стафілодермія, екзема, контагіозний молюск, бородавки, гострокінцеві кондиломи та інші види пухлинних захворювань, аутоімунні та алергічні захворювання, дисбактеріози, рецидивуючі опортуністичні інфекції внутрішніх органів та ін).

Лімфатичні вузли і селезінка складають основну частину периферичної імунної системи і збільшуються в розмірі при різних інфекціях, пухлинах, аутоімунних та метаболічних порушеннях. Збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія) і селезінки (спленомегалія) відноситься до загальних клінічних ознаками, які можуть обумовити виконання численних діагностичних і терапевтичних процедур.

Збільшення лімфатичних вузлів може бути обумовлено:

1) збільшенням числа доброякісних лімфоцитів і макрофагів в процесі імунної відповіді на антиген;

2) інфільтрацією запальними клітинами при інфекціях, при яких в процес втягуються лімфатичні вузли (лімфаденіт);

3) проліферацією in situ злоякісних лімфоцитів і макрофагів;

4) інфільтрацією вузлів метастатичними злоякісними клітинами;

5) інфільтрацією лімфатичних вузлів макрофагами, навантаженими продуктами метаболізму при хворобах накопичення ліпідів.

У нормі при імунної реакції антигенна стимуляція макрофагів і лімфоцитів в лімфатичних вузлах помітно впливає на транспорт лімфоцитів. До одного з найбільш ранніх ознак впливу антигену належить посилення кровотоку через залучений в процес лімфатичний вузол, який у період стимуляції антигеном збільшується в 10-25 разів у порівнянні з нормою. Скуплення лімфоцитів в антигенстімульованих вузлах сприяють збільшенню їх міграції через вузол, зменшенню відтоку з нього лімфоцитів і проліферації відповідних Т-і В-клітин. Лімфатичний вузол може, таким чином, в 15 разів перевищувати нормальні розміри через 5-10 днів після антигенної стимуляції.

У нормі у дорослих тільки пахові вузли можуть пальпуватися, а їх розміри досягають зазвичай 1,5-2 см. Необхідність в обстеженні хворого зі збільшенням лімфатичних вузлів виникає в тих випадках, коли у нього виявляються нові вузли (один або декілька) діаметром 1 см і більше та лікарю невідомо, чи пов'язана їх поява з раніше встановленою причиною.

До основних факторів, визначаючих діагностичну цінність факту збільшення лімфатичних вузлів, відносяться:

1) вік хворого;

2) фізикальні характеристики лімфатичного вузла;

3) локалізація вузла;

4) клінічний фон, асоційований з лімфаденопатією.

Зазвичай лімфаденопатія відображає процес захворювання швидше у дорослих, ніж у дітей, так як останні реагують на мінімальні стимули лімфоїдної гіперплазією. У хворих у віці до 30 років лімфаденопатія доброякісна приблизно в 80% випадків, у хворих у віці старше 50 років вона доброякісна лише в 40% випадків.

Клінічні характеристики периферичних лімфатичних вузлів відіграють особливу роль.

При лімфомі вони зазвичай рухливі, щільні, спаяні один з одним і безболісні. Вузли, залучаємо до процесу при метастазуванні карциноми, зазвичай щільні і фіксуються до прилеглої тканини.

При гострих інфекціях пальповані вузли болючі, розташовані асиметрично, спаяні, при цьому можливий розвиток гіперемії шкірних покривів.

Не менш важливі й клінічні прояви, асоційовані з лімфаденопатією. У гомосексуалістів, хворих на гемофілію, а також при тривалому внутрішньовенному введенні лікарських засобів системна лімфаденопатія інколи розглядається як СНІД (AIDS), або AIDS-подібний синдром.

Локалізація збільшених лімфатичних вузлів може виявитися важливим критерієм при діагностиці захворювань.

Задні шийні вузли часто збільшуються при інфекції волосистої частини шкіри голови, токсоплазмозі та червінці, у той час як збільшення передніх (привушних) шийних вузлів передбачає інфекцію повік і кон'юнктивальної оболонки. При лімфомі в процес можуть залучатися всі групи шийних вузлів, в тому числі задні привушні і потиличні.

Нагноєння збільшених шийних вузлів відбувається при мікобактеріальному лімфаденіті (скрофула, або туберкульозний шийний лімфаденіт).

Одностороннє збільшення шийних або нижньощелепних лімфатичних вузлів передбачає лімфому або пухлина нелімфоідної природи в області голови і шиї.

Надключичні і розташовані в області східчастого м'яза лімфатичні вузли звичайно збільшується у зв'язку з метастазуванням пухлини, локалізованої в грудній порожнині або в шлунково-кишковому тракті або у зв'язку з лімфомою.

Вузол Вірхова представляє собою збільшений зліва надключичний лімфатичний вузол, інфільтрований клітинами метастазуючої пухлини, як правило, походить з шлунково-кишкового тракту. Одностороннє збільшення епітрохлеарного вузла обумовлено інфекцією кистей рук, двостороннє його збільшення пов'язане з саркоїдозом, туляремією або вторинним сифілісом. Одностороння аксилярна аденопатія (збільшення пахових лімфатичних вузлів) може зустрітися при грудній карциномі, лімфомі, інфекції рук, хворобі котячих подряпин і бруцельозі.

Двостороннє збільшення пахових вузлів може свідчити про венеричні захворювання, проте пахова лімфогранульома (lymphogranuloma venereum) і сифіліс супроводжуються односторонньою паховою аденопатією. Прогресивне збільшення пахового лімфатичного вузла, без явних ознак інфекції передбачає злоякісну пухлину. Залучення до процесу стегнового лімфатичного вузла свідчить про лімфому.

До симптомів, які викликають підозру на розширення лімфатичних вузлів кореня легені або в області середостіння, відносяться кашель або утруднене дихання, зумовлені здавленням дихальних шляхів, рецидивуюче здавлення нерву гортані, що супроводжується охриплістю голосу, паралічем діафрагми, дисфагією із здавленням стравоходу, припухлістю шиї, обличчя або області плеча в результаті здавлення верхньої порожнистої або надключичної вени.

Двостороння аденопатія середостіння найбільш типова для лімфоми, особливо для вузлового склерозу за типом хвороби Ходжкіна. Одностороння прикоренева аденопатія вказує на високу ймовірність розвитку метастазуючої карциноми (звичайно легені), -двостороння частіше буває доброякісної і пов'язана з саркоїдозом, туберкульозом та системною грибковою інфекцією. Безсимптомна двостороння прикоренева аденопатія або пов'язана з вузлуватою еритемою або увеітом майже завжди зумовлена саркоїдозом. Зв'язок двосторонньої прикореневої аденопатії з передньою медіастинальною масою, плевральним випотом або легеневої масою передбачає новоутворення.

Збільшені заочеревинні і внутрішньоочеревинні лімфатичні вузли часто обумовлені лімфомою або іншою пухлиною. Туберкульоз може бути причиною брижового лімфаденіту з розлогим нагноєнням, а іноді і звапнінням лімфатичних вузлів.

До вірусних інфекцій, що асоціюється з системної лімфаденопатією, відносять інфекційний мононуклеоз, що викликається вірусом Епштейна - Барр. Ряд інших вірусних захворювань, включаючи вірусний гепатит, цитомегаловірусну інфекцію, краснуху і грип, може супроводжуватися клінічними синдромами, східними з обумовленими інфікуванням вірусом Епштейна - Барр. Було встановлено, що СНІД викликає ретровірус людини, Т-клітинний лімфотропний вірус людини типу III (HTLV III), так званий вірус, асоційований з лімфаденопатією (LAV). При синдромі HTLV III/LAV-асоційованої лімфаденопатії в процес втягуються групи шийних, пахвових і потиличних вузлів.

Хронічні бактеріальні та грибкові інфекції можуть викликати значне збільшення лімфатичних вузлів без ознак місцевого запалення. Хвороба котячих подряпин являє собою регіональний лімфаденіт, який розвивається через 2 тижні після пошкодження. Первинні грибкові інфекції легень (кокцідіомідомікоз, гістоплазмоз) можуть бути причиною прикореневій аденопатії. Гострі і хронічні захворювання, обумовлені мікобактеріями, паразитами і спірохетами, при яких можлива імунна реакція клітинного або гуморального типу, проявляються системним або реґіонарним збільшенням лімфатичних вузлів.

Будь-яке захворювання з імунною клітинної активацією (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, сироваткова хвороба, реакція на лікарські засоби та ін.) може бути пов'язано з реґіонарною або системною аденопатією. Збільшення лімфатичного вузла при пухлини може бути викликане його залученням в пухлинний ріст, лімфоїдної гіперплазією у відповідь на пухлину або тим та іншим. Генералізована лімфоїдна гіперплазія може зустрічатися при гіпертиреозі. У хворих з хворобою накопичення ліпідів, наприклад з хворобою Гоше або Німана - Піка, також можуть збільшитися лімфатичні вузли, особливо внутрішньочеревні, що обумовлюються скупченням у них навантажених ліпідами макрофагів.

Відомий ряд захворювань неясної етіології, пов'язаних з лімфаденопатією, яка буває основним проявом багатьох з них. При саркоїдозі найчастіше збільшуються лімфатичні вузли, особливо у шийній, паховій і плечовій областях. Незважаючи на те що гігантська гіперплазія фолікулів відмічається в лімфатичних вузлах поза грудною області, в 70% випадків у процес залучаються медіастинальні і прикореневі вузли.

Дата добавления: 2014-12-17