Техніка внутрішньоутробної операції

Оптимальним періодом для виконання оперативного втручання є 18-30 тижнів вагітності. Після цього строку значно посилюється скорочувальна спроможність матки і разом з цим збільшується ризик передчасних пологів, що є найбільш несприятливим моментом фетальної хірургії. Оперативне лікування проводиться двома способами: відкритим - шляхом відкриття порожнини матки і ендоскопічним. В першому випадку плід вилучається з матки і розташовується безпосередньо біля розтину. При цьому кровообіг по плаценті не переривається. Постійно проводиться динамічний контроль за станом матері та дитини.

Радіотелеметрична апаратура, яка використовується під час операції дозволяє регіструвати зміни у роботі серцевого м’язу плоду, його температуру, рН та р0₂ крові, а також тиск амніотичної рідини. Невеликі розміри прибору (менш 30 г) с акумуляторною батареєю (безперервна робота більше 4 міс.) полегшує спостереження і в післяопераційному періоді. Токолітична терапія починається з ректального введення індометацину з подальшою галогенізацією, яка забезпечує розслаблення матки і є самостійною анестезією для матері та плоду. М’язова релаксація при цьому сприяє необхідному кровотоку по пуповинним судинам. Однак незначне перевищення дози анестетиків може визвати фетальну та материнську міокардіальну депресію, а також зниження плацентарного кровообігу. Постійна перфузія на протязі операції теплого розчину Рінгера-лактата підтримує константу амніотічного об’єму матки, попереджуючи посилення її скорочувальної активності. Другою постійною величиною, зміна якої недопустима, є гомеостаз, напряму залежний від маточно-плацентарного кровообігу. Операція завершується введенням антибіотиків і розчину Рінгера-лактата, щільним ушиванням усіх оболонок і м’язової стінки матки. В цьому випадку попереджається витрата амніотичної рідини із-за підтікання вод на фоні скорочувальних рухів матки.

Впровадження ендоскопічної техніки дозволило звести до мінімуму цілий ряд ускладнень, до яких в першу чергу відносять передчасні пологи, охолодження і дегідратація плоду. Троакари (3-4, максимальний діаметр - 5 мм) вводяться під ультразвуковим контролем. Положення матері при цьому - на лівому боці для запобігання здавлення нижньої полої вени.

Післяопераційне ведення проводиться у відділенні інтенсивної терапії, де постійно проводиться моніторинг артеріального і центрального венозного тиску матері, показників гомеостазу. Подовжена епідуральна анальгезія сприяє зменшенню материнського стресу, одночасно дозволяє контролювати тонус матки. Через декілька днів на фоні стабілізації загального стану і виключення ризику передчасних пологів мати переводиться в загальне відділення. Токолітична терапія продовжується і після виписки. Ехографічний контроль за розвитком плоду проводиться кожний тиждень до моменту родів. Кесарів розтин виконується при розриві плідних оболонок або при неможливості подальшого контролю за адекватним тонусом матки, як правило раніш 36-го тижня.

Дата добавления: 2014-12-17