Залежно від рівня врожайності

Середня потреба в основних макро- і мікроелементах

Назва елементу	Рівень урожайності, ц/га
Азот, N, кг/га
Фосфор, Р, кг/га
Калій, К, кг/га
Магній, Mg, кг/га
Кальцій, Са, кг/га
Марганець, Мn, г/га
Бор, В, г/га
Цинк, Zn, г/га
Залізо, Fe, г/га
Мідь, Сu, г/га
Молібден, Мо, г/га

Азот є обов'язковим компонентом всіх білкових речовин, входить до складу більшості ферментів. Серед елементів живлення має найбільший вплив на формування величини врожайності коренеплодів. Джерелом азоту для буряку цукрового з ґрунту є його аміачні, нітратні та амідні форми. З підвищенням норми азотних добрив, підвищується врожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і відбувається значне нагромадження амідного азоту.

При азотному голодуванні рослини відстають у рості, листки набувають світло-зеленого хлоротичного кольору (хлороз), а сім'ядолі жовтими. Відмирають нижні листки навіть при достатньому забезпеченні вологою.

Фосфор є складовою частиною нуклеотидів, нуклеїнових кислот, фітину, поліфосфатів, сприяє процесам фотосинтезу. Використовується рослинами з ґрунту в основному у формі вищого окислу Р₂О₅ іону ортофосфорної кислоти. Для фосфору дуже важливе значення має добре змішування з орним шаром ґрунту, оскільки він у ґрунті майже нерухомий.

Фосфорне голодування частіше буває в молодому віці. Ріст сходів сповільнюється, жовтіють сім'ядолі. Рослини надмірно за­своюють азот. Листки жовтіють, жилки коричневі.

Калій. Буряк цукровий нагромаджує багато вуглеводів, тому потребує великої кількості калію. Калій регулює фотосинтетичну активність рослин, підвищує гідрофільність та водоутримуючу здатність, стійкість листків до захворювань.

При калійному голодуванні краї листків стають зморщеними, жовто-коричневими, на них з'являються темно-бурі плями. Інша назва хвороби краєлистий некроз. При подальшому розвитку плями з'явля­ються в центрі листка, на черешках і весь листок відмирає.

Кальцій входить до складу ядра і мікросом, бере участь у зв'язуванні нуклеотидів. Він нейтралізує органічні кислоти, які утво­рюються при обміні речовин. Кальцій на противагу калію і натрію, знижує гідрофільність і зменшує кількість води в тканинах.

Кальцієве голодування проявляється у другій половині вегетації у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях листків видно опіки, в центрі листка хлороз і некроз.

Магній входить до складу хлорофілу, активізує діяльність ферментів, сприяє нагромадженню цукру. Магнієве голодування спри­чинює скручування листків у фазі 2-3 пар листків, а потім їх нек­роз по краях. Потреби магнію і натрію задовольняються мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки.

Сірка входить до складу деяких амінокислот і білків, впливає на азотне живлення. Цукровий буряк має велику потребу в натрію. За його нестачі вносять натрієву селітру в рядки.

Найбільш ефективно вносити мінеральні добрива одночасно з органічними. Останні підвищують ефективність мінеральних добрив, поліпшують технологічні якості коренеплодів. Органічні добрива покращують структуру ґрунту, збільшують вміст елементів живлення, сприяють активній життєдіяльності ґрунтових мікро­організмів, поліпшують водний і повітряний режими ґрунту.

У підзоні недостатнього зволоження в ланці сівозміна з зайнятим паром, гній рекомендується вносити під попередник цукрового буряку (озиму пшеницю) в нормах 20-30 т/га, а в ланках з багаторічними травами та горохом - безпосередньо під буряки цукрові по 30-40 т/га.

У районах достатнього і нестійкого зволоження для вирощування 450-500 ц/га і більше, норму гною збільшують до 40-50 т/га і вносять його безпосередньо під буряк незалежно від місця цієї куль­тури у сівозміні. Цукровий буряк у цій зоні першочергова культура для внесення органічних добрив.

Вносять підстилковий і рідкий гній перед оранкою без розриву між розкиданням і приорюванням. Використання соломи як доб­рива одночасно з гноєм дозволяє значно поповнити ґрунт органіч­ними речовинами і сприяє процесу ґрунтоутворення.

Не рекомендується застосовувати органічні добрива навесні під передпосівний обробіток ґрунту та зимою по снігу. Внесення рідкого гною взимку зменшує його ефективність вдвічі або зовсім не дає позитивних наслідків.

Буряк дуже негативно реагує на веснооранку. Внесення гною під веснооранку неефективне. Гній необхідно закагатувати і використати для осіннього внесення у перепрілому стані.

Для внесення підстилкового гною використовують гноєрозкидачі РОУ-5; РОУ-6; ПРТ-10; ПРТ-16 та ін. Рідкий гній вологістю 90-92% вносять гноївкорозкидачами РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16.

На початкових фазах росту до третьої-четвертої пари листків потреба у поживних речовинах незначна. Максимальна вона в липні - серпні у фазі сильного росту листків і формування коренеплодів.

Підвищує ефективність добрив різноглибинне внесення, що досягається застосуванням їх у такі строки: основне удобрення - восени під час оранки загортають на глибину 15-30 см; рядкове - під час сівби на 4-6 см, підживлення - в період вегетації на
10-14 см.

При вирощуванні за інтенсивною технологією 90-95 % фосфорних і калійних добрив рекомендується вносити восени під оранку, оскільки ці види добрив дуже повільно переміщуються в ґрунті (Р₂О₅ за місяць на 1см). Решту під час сівби в рядки. Азотні добрива, що легко вимиваються, вносять перед весняним обробітком ґрунту (70-90 %) за 10-14 днів до сівби, а решту у підживлення. Найкраще азот для підживлення внести у фазі 4-х пар листків, не пізніше 6-ти пар справжніх листків. Частину азоту у вигляді аміа­чної води (N_80-100) можна внести пізно восени.

Раціональним є внесення частини азотних добрив у вигляді аміачної селітри і частини - у вигляді карбаміду. Спочатку вико­ристовується нітратна форма азоту з селітри, пізніше аміачна. Карбамід містить 46 % азоту в амідній формі, яка в ґрунті переходить в доступну для рослин аміачну форму, а пізніше в нітратну. Процес цей тривалий, тому азот з карбаміду використовується рослинами буря­ку пізніше, в період інтенсивного росту. Карбамід замінює підживлен­ня аміачною селітрою, має м'якшу фізіологічну реакцію. Не відбувається вимивання з ґрунту і забруднення навколишнього середовища.

Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив залежно від зони вирощування і величини врожаю подано в табл. 29. Найкраще співвідношення елементів живлення N:P:K=1:1:1. Надмірна доза азоту збільшує вміст амідного азоту в коре­неплодах, знижує цукристість і вихід цукру.

Дата добавления: 2014-12-17