Семінар:Специфіка філософського освоєння світу

Т. 1: Сутність філософії та її роль в суспільстві

ЗМ 1 (Т. 1-6): Історія філософії.

Розділ 2. Теоретична філософія

Розділ 1. Історія філософії.

1.1. Антична філософія

1.2. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

1.3. Філософія Нового Часу і Просвітництва

1.4. Класична німецька філософія

1.5. Сучасна зарубіжна філософія

1.6. Українська філософія

2.1. Гносеологія (філософія пізнання)

2.2. Онтологія (філософія буття)

2.3. Свідомість

2.4. Антропологія (філософія людини)

2.5. Аксіологія (філософія цінностей)

2.7. Філософія культури, цивілізація

2.8. Філософія суспільства та історії

2.9. Філософія економіки

Мета: ознайомити студентів з основами філософських знань, що передбачає розуміння сенсу поняття «світогляд» і знання його типології, з’ясування зв’язку між світоглядом і філософією. Розуміти специфіку філософського знання, його відмінність від природничо-математичних наук, специфіку як соціально-гуманітарного знання. Важливим завданням курсу є усвідомлення головних проблем та структури філософського знання. Для реалізації цих завдань студент має усвідомити функції філософського мислення.

Основні поняття: філософія,філософствування,мудрість, дискурс, праксис, світогляд, світовідчуття, світорозуміння, світосприйняття, типи світогляду, наука, релігія, міф, ідеологія, метафізика, онтологія, гносеологія, антропологія, аксіологія, логіка, рефлексія, соціальна філософія, етика, методи філософії, предмет філософії, функції філософії, категорії філософії.

План лекції:

1. Світогляд, його структура та роль в життєдіяльності людини.

2. Міфологія та релігія як історичні типи світогляду.

3. Наукова картина світу. Структура наук.

4. Специфіка філософського освоєння світу.

5. Методи та функції філософії.

1. Поняття і типологія світогляду.

2. Світогляд і філософія.

3. Проблема взаємодії філософії з наукою та ідеологією.

4. Головні проблеми та структура філософського знання.

5. Характерні риси, методи та функції філософії.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Готуючись до першого питання необхідно усвідомити, що людина має три основні типи відношення людини до світу: пізнавальний, оцінювальний та практичний, які формують знання (гіпотези, концепції, теорії), цінності (вірування, ідеали) та практичні настанови (норми та закони). Цілісна єдність знань, вірувань, ідеалів та норм утворює світогляд людини. Зверніть увагу, що світогляд має наступні рівні практичний (буденний), духовно-практичний (міф, релігія, мистецтво) та теоретичний (філософія, наука). Відповідно, можна виділити три історичні форми світогляду: міфологічний, релігійний, науковий та філософський. Варто розрізняти міф і міфологічний світогляд, релігію і релігійний світогляд, науку і філософію та відповідні їм світогляди. Міфологічний світогляд продукує фантастичні уявлення про світ. Міф породжує картину світу в якій дійсність постає єдністю природного і соціального, земного і божественного, індивідуального і колективного. В межах міфологічного світогляду домінує колективна форма свідомості, вставнолюється приорітет родової моралі над індивідуальною. Релігійний світогляд основується на вірі в існування надприродних духовних істот і сутностей. Фантастичні міфологічні образи богів, в релігії змінюються вимогами надприродного одкровення, яке виявляється в священних текстах та традиції. В релігії вперше виникає індивідуальна моральна відповідальність за вчинки, гарантом справедливого суду яких виступає Бог-Суддя.

2. Окремо треба охарактеризувати філософію як духовно-практичний феномен. Вона постає єдністю мудрого життя (праксису) та теоретичного вчення (дискурсу). Хоча філософія є теоретичним вченням про всезагальне, і навіть претендує на статус науки, вона базується на світоглядних засадах. Цими засадами виступають інтуїції філософа, культурні апріорі, теоретичним розвитоком яких і є філософія. Світоглядний і гуманістичний потенціал філософії визначається тим, що проблематика філософії визначається колом тем «людина − світ». Філософія багатогранна і має чимало форм і вимірів буття. Вона може виступати в формі гуманітарного наукового знання, філософської теології, суспільної ідеології, навіть філософського мистецтва. Але її власними ознаками є раціональність (опора на розум), прагнення до побудови універсальних теорій, пошук дефініцій та максимальних узагальнень, рефлексивність (знання про саме знання), критичність, вічний пошук істини та сенсу буття. Там де ці підстави буття філософії обмежуються вона занепадає. Тобто, філософія не маючи єдиної форми є світоглядним універсальним знанням, життям духу людини в його прагненні до всезагального пізнання та самопізнання.

3. У другому питанні студент повинен розкрити проблему взаємодії філософії, науки та ідеології. Важливо підкреслити, що наука – це сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична схематизація об’єктивних знань про дійсність. Якщо наука прагне здобути максимально об’єктивоване знання, то філософія продукує знання засноване на інтуїціях, ціннісних принципах та світоглядних гіпотезах. Тому сама по собі наука не є самостійним типом світогляду, а філософія ніколи не стане строгою наукою. В той же час, можна говорити про науковий світогляд, як варіант філософського світоглядного знання, що спираючись на науку і створює наукову картину світу (позитивізм). Науковий світогляд може мати власні цінності, ідали, моральні норми життя. Існує відмінність філософії та ідеології. Якщо ідеологія приймає чіткі політичні постулати спрямовані на керівництво суспільством і досягнення влади, то філософія не має політичної мети. Вона може бути покладена в основу певної ідеології (марксизм), але не може перетворитися на неї. Так само, якщо наука захищає певні світоглядні принципи, вона перетворюється на наукоподібну ідеологію (сцієнтизм).

4. З’ясовуючи специфіку філософського мислення студент має пояснити, що предметом філософії є найзагальніші реальності – світ, людина, культура, Бог, які вона осмислює за допомогою категорій. Відповідно головними проблемами над якими розмірковують філософи є проблеми буття (онтологія), людського існування (антропологія), пізнання (гносеологія), свідомості (феноменологія), цінностей (аксіологія), культурного розвитку (філософія культури), історії (історіософія), релігії (філософія релігії), суспільства (соціальна філософія), моралі (етика), мови (філософія мови), наука (філософія науки), методи (філософська методологія) та ін. Окрім цього філософія, як універсальне знання, дотичне до прикладного знання з якими теж утворює нові галузі. Так формуються філософія права, філософія економіки, філософія фізики, філософія математики. Студент повинен розуміти зв’язок між проблемами філософії та філософськими дисциплінами, що їх досліджують в межах його спеціальності.

5. Характерними рисами філософського мислення є його здатність до найзагальніших, гіпотетичних, теоретичних, світоглядних, рефлексивних суджень. Тим самим філософія відрізняється від інших світоглядів та тпів знання. Основними методами філософії є феноменологічний, трансцендентальний, герменевтичний, діалектичний. Виходячи з названих рис пояснити функції філософії: світоглядну, загальнометодологічну, пізнавальну, прогностичну, критичну, аксіологічну, гуманістичну, освітню.

Питання для самостійної роботи:

1. Специфіка філософського мислення. Історичний характер предмету філософії.

2. Філософія як наука та мудрість. Хто з філософів відстоював погляд на філософію як на мудрість та строгу науку?

3. Структура наук. Відмінність між математично-природничими науками («науками про природу») та соціально-гуманітарними науками («науками про дух»).

4. Роль філософії в житті людини і суспільства.

Методичні вказівки і рекомендації:

1. Для відповіді на перше питання необхідно згадати, що кожна дисципліна має свій предмет. Студент має пояснити специфіку предмету філософії в порівнянні з предметами інших наук та світоглядів. Предметом філософії є найзагальніші реальності – людина, світ, Бог, культура тощо. Свій предмет філософія може осмислювати і за допомогою найзагальніших теоретичних понять та категорій, і в художніх формах, і в мудрих практичних порадах, але зрештою вона продукує ідеї, підстави яких філософ приймає інтуїтивно. Специфіка філософського знання полягає у пошуку причин, засад та принципів світу, людини та культури. Філософське знання є світоглядним, оціночним, гіпотетичним.

Предмет філософії змінюється в історії. Так, переважним предметом античної філософії був космос − макросвіт та людина як мікросвіт − подоба Всесвіту. Предметом християнської думки середньовічної доби був Бог та людина як образ Божий. Предметом дослідження філософії Нового часу стає природа та людина як досконалий механізм, а доба Просвітництва породжує інтерес до пізнання історії та суспільних процесів. В період Німецької класики мислителі осислювали адекватну методологію філософії та шукали для неї досконалу форму історичного буття. Отже, предмет філософії є історично змінним, що залежить від пануючої культури.

2. Студент має розкрити зміст дискусії: "Філософія – наука чи мудрість?". Тут неможлива однозначна відповідь. Варто, щоб студент зміг підібрати якомога більше ознак філософії як мудрого способу життя та як науки. Історично з філософією пов’язують пошук мудрості, а серед класичних прикладів філософів-мудреців фігурують Піфагор, Сократ, Зенон, Епікур, Паскаль, Сковорода та ін. В той же час, студент повинен назвати приклади філософів-теоретиків, які хотіли бачити філософію наукою, системою метафізики чи суто теоретичним знанням. Серед них можна назвати Арістотеля, Фому Аквінського, Спінозу, Фіхте, Гегеля, Гуссерля, Рассела. До яких поглядів Ви пристаєте? Обґрунтуйте свою відповідь?

3. Наука як система об’єктивних знань має свою структуру, що визначається предметом дослідження. Наука включає точне (математика, фізика), природниче (біологія, географія), соціальне (право, економіка) та гуманітарне знання (історія, релігієзнавство, політологія, філологія).

Порівнюючи предмет, підходи та методи природничих та гуманітарних наук студент повинен показати різницю між ними. Предметом природничих наук є природний світ, як він є, поза культурою. Предметом соціальних та гуманітарних наук є соціально-гуманітарний простір людського існування. При цьому "науки про природу" намагаються сформулювати універсальні судження, які вільні від ціннісних установок, здатні констатувати загальноприйняті закономірності. Судження "наук про дух", навпаки, зазнають впливу ціннісних установок та навіть ідеологічних впливів, на них позначається залежність від позиції дослідника, вплив "духу епохи".

Окрім загальноприйнятих в науці емпіричних та теоретичних методів, гуманітарні науки віддають перевагу герменевтиці, адже отримати точне, універсальне знання в межах соціо-гуманітарних наук неможливо. Студент має пояснити, що причиною такого становища є неоднозначність, символізм культурно-історичної реальності. Окрім того, треба враховувати, що за останній час з’явилася постнекласична наука для якої характерне, зокрема, подолання радикальної дистанції між природничими та соціально-гуманітарними науками.

4. Готуючи відповідь на це запитання студент повинен аргументовано показати роль і значення філософії в житті особи та суспільства. Варто звернути увагу що філософія виконує важливу функцію – виробляє методологію наукового пізнання. Окрім того, вона допомагає сформувати сучасний теоретичний світогляд людині. Щодо суспільних процесів філософія виконує важливу культуротворчу та критичну функцію.

Питання для перевірки знань:

1. Дайте порівняльну характеристику міфології та філософії.

2. Коли і як виникла філософія? Назвіть передумови появи філософського мислення.

3. Доведіть, що філософія є методологією наукового знання.

4. Назвіть основні філософські категорії.

Проблемні ситуації, завдання та теми для обговорень:

1. Чи можливе повноцінне життя людини без філософії?

2. Чи може і як може філософія бути не лише теорією, але й практикою? Як філософія може «втішати» людину?

3. Поясніть, яка роль філософії в житті сучасної молоді?

4. "Філософія є розуміння всього суттєвого як єдиного і вті­лення цього розуміння в художній образ та моральну дію. Вона є процес ототожнення мислення, образу та дії" (П.Д. Лавров). Як можна пояснити це висловлювання з погляду наукового характе­ру філософії?

5. "Філософія - ні наука, ні світоглядне пророцтво" (М Хайдеггер). Чи правильна думка М. Хайдеггера про функції, що вико­нує філософія в духовній культурі суспільства?

6. Філософія, як відомо, розглядає світ у його граничних підставах: суттєвого та належного. Чи означає це, що вона не може претендувати на роль конкретного позивного знання, як це стверджують позитивісти?

7. Відомо, що філософія має тісний зв'язок із світоглядом. У чому полягають причини зв'язку філософії з юридичним світо­глядом. Чи вважаєте Ви необхідним знання філософії для сучас­ного юриста, співробітника податкової міліції?

8. М. Бердяєв зазначав, що „філософія бачить світ із лю­дини - в цьому її специфічність. Наука ж бачить світ поза люди­ною. Звільнення філософії від антропологізму є вбивство для фі­лософії". Чи правильно, на Вашу думку, сформульовано механізм взаємовідносин між філософією і наукою?

9. «Нема такої речі, як сутність філософії, яку можна виділити і вирахувати в деякому визначенні. Визначення слова філо­софія може мати тільки характер конвенції або згоди" (К. Поппер). Чи можна по­годитись з автором. Якщо ні, то чому?

10. Чи збереглася на сьогодні в філософії тяга до мудрості? Чи може в наш час філософія докорінно зміни життя людини?

11. Прокоментуйте наступні вислови філософів:

а) «філософія - це епоха, відображена в мисленні» (Г. Гегель);

б) «філософія - це стислий вираз науки свого часу» (О. Конт);

в) «предмет філософії - логічний аналіз мови науки» (Л. Вітгешнейн);

г) «головне питання філософії - це питання про те, чи варто людині жити» (М. Камю);

д) «у той час як наукове пізнання поглядає окремі питання, у філософії йдеться про цілісність буття» (К. Ясперс).

Робота з першоджерелами:

Дата добавления: 2014-12-17