Проблема походження людини

Проблематичність людського буття

"Створив Бог людину ніби деякий другий світ - малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов'язує видиме та невидиме, чуттєве та розумоосяжие ".

(Іоанн Дамаскін)

Спробуйте виразити своїми власними словами ваше розуміння людини як мікрокосмосу. Чи приймаєте ви таке розуміння людини? Чи погоджуєтесь із тим, що людина може поставати відправним пунктом для осмислення світобудови? - Аргументуйте свої твердження.

"Час людського життя - одна мить; його сутність - вічний плин; відчуття — сумирні; будова тіла — тлінна; душа - нестійка; доля - загадкова; слава - недостовірна... Одним словом, життя - це боротьба та блукання на чужині...".

(Марк Аврелій)

"Тоді Бог... поставив людину у центр світу й мовив: "Не даємо тобі, Адаме, ні свого місця, ні певного вигляду, ні особливого обов'язку, щоби і місце, і обличчя, і обов'язок ти отримав за власним бажанням, згідно своїй волі та своєму рішенню... Я не зробив тебе ні небесною, ні земною, ні смертною, ні безсмертною, щоби ти сама, як вільний та славетний майстер, сформувала себе у тому образі, якому віддаси свою перевагу ".

(Піко делла Мірандола)

Які особливості людського буття наголошені у даних (двох) уривках? Що в них є спільного, а що відмінного? Зазначена людська неприв'язаність ні до чого повною мірою та остаточно, - чи має вона свої позитивні та негативні прояви? - Спробуйте дати відповіді на ці питання, спираючись на наведені тексти.

" Людина - це єство, що спрямоване до майбутнього і усвідомлює, що воно проектує себе у майбутнє. Людина - це перш за все проект, що переживається суб'єктивно, а не мох, не пліснява і не цвітна капуста. Нічого не існує до цього проекту, немає нічого на розумоосяжному небі, і людина стане такою, якіш є її проект буття... Якщо існування дійсно передує сутності, то людина с відповідальною за те, чим вона є. Отже, перш за все екзистенціалізм віддає кожній людині у владарювання її буття та покладає на неї повну відповідальність за існування".

(Ж.-П.Сартр)

Що би ви відзначили, як новий момент у міркуваннях Ж.-П.Сартра? Від чого постає невіддільною людська відповідальність?

" І створив Господь Бог людину із npaxv земного, і вдунув в обличчя її дихання життя, і спита людина душею живою... І створив Бог людину за образом своїм, за образом Божим створив її − чоловіка й жінку створив їх. І благословив їх Бог і сказав: плодіться та розмножуйтесь, і наповнюйте землю, і володійте нею, і володарюйте надривами морськими, і над птахами небесними, і над всякою твариною, що живе при землі".

(Біблія, Книга Буття)

Як ви вважаєте, якою мірою Біблійна версія творення людини може бути прийнята сучасною наукою? Чи має вона переваги перед наведеними вище науковими підходами? - Аргументуйте свої твердження.

Поняття "індивід - особа - особистість".

"Припущення, що людської природи не існує, містить в собі стільки ж небезпек, як і концепція фіксованої людської природи. Якщо немає сутності, спільної для всіх людей, то із цього випливає, що не може бути єдності людей, не можуть бути знайдені цінності та норми, для всіх загальнозначущі, і навіть те, що не мають права на існування такі науки, як психологія та антропологія, предметом вивчення яких постає людина. Було би корисним співвіднести поняття природи або сутності людини із визначенням атрибутів, спільних для всіх людей... Найбільш відомий із цих атрибутів - визначення людини як розумної істоти - homo sapiens... Друге суттєве визначення людини - zoon politicon - істота соціальна... Ще одне визначення людини - homo faber - людина, що здатна творити, виробляти... Нарешті, слід згадати ще про один суттєвий атрибут людини: людина - істота, що здатна продукувати символи, а найбільш важливий символ, який вона створила, - слово ".

(Е.Фром, Р.Хирау)

Перечитайте уважно наведені міркування, проаналізуйте їх та дайте відповіді на такі питання: 1) наскільки є виправданим прагнення окреслити сутність, а також атрибути людини; 2) яка позиція тлумачення людини видається вам більш виправданою - концепція існування єдиної людської природи чи плюралістичності людини; 3) чи можна вважати наведені атрибути людської природи достатніми, найпершими, найважливішими? - Доповніть їх своїми поясненнями.

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

17, 18, 20, 23, 24, 27, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

23, 24, 27, 37, 40, 62, 79, 85, 90, 91, 92, 93, 94, 115, 116.

Т. 12: Філософія цінностей (аксіологія)

Мета: сформувати у студентів основи теорії цінностей. Показати, що аксіологія є філософським осмисленням феномену цінностей. З’ясувати природу, класифікацію та функціональний аспект цінностей. Порівняти між собою різні системи цінностей. Пояснити істину та оцінку. Осмислити теоретичні підстави пошуку сенсу життя.

Основні поняття: аксіологія, цінність, концепції цінностей, ідеал, цінності-цілі, цінності-засоби, сенс життя.

План лекції:

1. Аксіологія як наука про цінності.

2. Типи і філософські концепції цінностей.

2. Класифікація та функції цінностей.

Семінар: Філософія цінностей:

1. Природа та класифікація цінностей.

2. Функціональний аспект цінностей.

3. Істина та оцінка.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Відповідаючи на запитання студент повинен розпочати з пояснення, що аксіологія – є філософською дисципліною, що вивчає сутність, типи і функції цінностей. Цінність – це феномен, що за своєю природою є благом для людини. Цінність вказує на людське соціо-культурне значення явищ, відноситься до належної, цільової, смислової основи їх буття. Виділіть види цінностей: природні, психічні, соціальні, духовні. А також поясніть різницю між об’єктивістським, суб’єктивістським та інтегральним підходами до цінностей. Розповідаючи про класифікацію цінностей поясніть, чому цінності більшість поділяє на матеріальні та духовні. Подумайте, чи можна в межах цієї схеми пояснити усі види цінностей. Окремо охарактеризуйте цінності-цілі, цінності-засоби та ситуативні цінності. Цінності можуть бути визнаними, невизнаними, але бажаними та потенційними. Окремим завданням, розгляньте традиційні цінності та їх кризу в епоху постмодерна.

2. Характеризуючи функції цінностей, студент має зосередитися на трьох моментах – цінності формують сенс життя, ідеали та норми поведінки. Сенс життя – це той спосіб життя та діяльність, якій людина присвячує себе, якій вона служить. Сенс – це те, заради чого людина живе. Зрозуміло, що не всяка діяльність може бути сенсом життя, а лише та діяльність, яка робить людину вільною, яка допомагає людині самоствердитися і реалізуватися. Студент повинен довести важливість свободи, вільного вибору, внутрішньої гармонії для життя сповненого сенсом. Життя лише тоді має сенс, коли воно є вільною реалізацією цінностей, які стверджують і звеличують людину.

Окремо варто пояснити зв’язок цінностей та ідеалів. Коли цінності виступають орієнтирами діяльності, визначають діяльність, дають зразки поведінки, вони стають ідеалами. Коли цінності стають практичними взірцями поведінки, вони перетворюються на норми. Саме норми регулюють суспільне життя, консолідують його.

3. Поясніть, як пов’язані оцінка та істина, оцінювання та знання. Існує оцінка-пізнання, оцінка-нормування, оцінка-вибір. Треба пам’ятати, що цінність існує для людина лише в акті оцінки. А вірна оцінка можлива лише в результаті правильного пізнання. В той же час, істина – теж своєрідна оцінка знань наскільки це знання адекватно описує відповідний йому фрагмент реальності.

Питання для самостійної роботи:

1. Аксіологія в структурі філософських дисциплін.

2. Наведіть приклади та проаналізуйте суб’єктивістські та об’єктивістські концепції цінностей.

3. Поясніть взаємовідношення понять ідеал та ідол, цінність та ціна.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Для відповіді на перше запитання необхідно дати визначення аксіології – науки, що вивчає природу, види, функції цінностей. Студент має розуміти, що цінності, поряд з знанням та практичними настановами, є основними видами відношення людини до дійсності. Є філософські дисципліни, що досліджують існуюче (онтологія), знання (гносеологія), моральні настанови (етика), людину (антропологія), і поряд з ними аксіологія, що вивчає цінності.

2. Треба вміти пояснити різницю між суб’єктивістськими та об’єктивістськими концепціями цінностей. Перші виводять цінності з окремого суб’єкта, другі надають цінностям незалежного від людини статусу. До суб’єктивізму належить психологізм, а до об’єктивізму неотомізм, марксизм, історизм. Окрему позицію займають неокантіанство, феноменологія Гуссерля та М. Гартман – інтегралістські концепції цінностей. Вони відносять цінності до особливої ідеальної сфери, що існує об’єктивно, але вимагає зусиль людини для свого пізнання та реалізації.

3. Якщо ідеал – найвищий зразок поведінки, повинен підносити людину до більш досконалого існування, піднімати над буденною дійсністю, допомагати формувати людину, то неадекватне ставлення до ідеалу породжує ідол. В ідолі людина втрачає себе, її метою стає інший, вона прагне прожити не своє життя, а жити життям іншого. Поясніть різницю між цінністю та ціною. Якщо цінність є благом для людини, яке вона вільно обирає заради своєї реалізації, то ціна є виміром вартості речі.

Питання для перевірки знань:

1. Особливості предмета аксіології як філософської дисципліни.

2. Завдяки чому цінності виконують інтегративну функцію в суспільстві?

3. Покажіть, як цінність проявляється в акті оцінки.

4. Чи присутня оцінка в істині?

5. Проблема хибних цінностей.

Проблемні ситуації, завдання та теми для обговорень:

1. На Вашу думку конфлікт поколінь – це конфлікт цінностей?

2. Підходи до осмислення проблеми мети і сенсу життя. Чи існує сенс в проблемі сенсу життя людини?

3. Де межа між ідеалом та ідолом?

4. Чи кожна цінність має ціну?

Робота з першоджерелами:

Дата добавления: 2014-12-17