Клас Птахи 1 страница

Птахи — невід’ємна частина природи на ділянці дошкільного закладу. Вони привертають увагу дошкільників рухами, голосами, красою. Знання особливостей життя птахів обов’язкове для вихователя, щоб постійно підтримувати у дітей цікавість до них і виховувати правильне ставлення.

Птахи походять від плазунів, але мають більш високу організацію, пов’язану з пристосуванням до повітряного способу життя. Тіло птахів покрите пір’ям, що виконує в основному три функції: забезпечує теплоізоляцію; забезпечує обтічність тіла; утворює несучі площини.

Кістки скелета у птахів пневматичні, наповнені повітрям, і це полегшує масу птахів у польоті. Серце чотирикамерне, є два кола кровообігу, що сприяє кращому насиченню тканин киснем і поживними речовинами через зв´язок з активними енерговитратами/у польоті.

Дихання птахів здійснюється за допомогою легень і пов’язаних з ним повітряних міхурів. Повітря, заходячи у легені і проходячи повітряні міхурі, повертається з них знову у легені, що і називають подвійним диханням. Краще насичення киснем крові — важливе пристосування для польоту.

Органи травлення також побудовані своєрідно. Дзьоб птахів пристосований до різноманітних складних рухів і, незважаючи на відсутність зубів, це сприяє різноманітності кормів, які використовують птахи. Глотка, стравохід переходять у шлунок, який у птахів своєрідно влаштований. Він складається з залозистого і м’язового. Добре змочена травними ферментами їжа перетирається у шлунку завдяки ритмічним скороченням його стінок. Перетиранню їжі допомагають камінці, що потрапляють до шлунка і відіграють роль жорнів. Отже, м´язовий шлунок виконує таку саму роль, що і зуби під час пережовування їжі. Дрібно перетерта їжа проходить у кишки, а та, що не перетравлюється (кістки, хітин, волосся), у багатьох птахів збивається у щільний клубок (погадку) і через стравохід і ротову порожнину викидається.

Швидкість травлення у птахів дуже висока. Наприклад, у горобців від заковтування гусені до виділення з екскрементами неперетравлених решток проходить лише 15—20 хв. Висока швидкість перетравлення зв’язана з інтенсивним обміном речовин (температура тіла птахів+42 °С).

Птахи поїдають багато їжі, яка часто складає 50—80 % їхньої маси. Особливо це стосується дрібних пташок, які без їжі гинуть через 15—30 год.

Для птахів характерна добре розвинута нервова система, що забезпечує досить досконалу пристосувальну поведінку. Загальна маса головного мозку більша, ніж у плазунів. Дуже добре розвинутий мозочок — центр координації і рівноваги.

З органів чуття найкраще розвинутий зір. Птахи розрізняють усі кольори та їхні відтінки. Гострота зору в них у декілька разів вища, ніж у людини. Поряд з зором, важливим органом орієнтації і спілкування є слух.

Завдяки досконалому розвитку нервової системи можливості пристосувальної поведінки у птахів значні, хоч основа їхньої поведінки регулюється складними безумовними рефлексами (піклуванням про потомство, будівельними інстинктами тощо).

Птахи розмножуються шляхом відкладання яєць. У більшості птахів тією чи іншою мірою виявлено статевий деморфізм. Найбільше він виявляється у багатьох куриних, коли самці значно більші від самок, більш яскраво забарвлені, інші мають більш гучний голос і складну пісню.

У більшості видів самець і самка на період розмноження утворюють пару: у орлів, гусей, великих чапель пари зберігаються кілька років, іноді до загибелі одного з партнерів; у деяких, наприклад у качок, лише в період відкладання яєць. Усіх цих птахів називають моногамами. У полігамів пари не утворюються навіть на короткий час, самець парується з кількома самками. До таких належать глухарі, тетеруки.

Розмноження у всіх птахів починається шлюбними іграми, які дуже різноманітні: це — тучні пісні горобиних пташок, барабанний дріб дятла, що стукає по сухому сучку.

У період токування здійснюється будівництво гнізда. У моногамів його будують обидва партнери, або тільки самка, а самець іноді підносить будівельний матеріал. У полігамів гніздо будує тільки самка.

За ступенем фізіологічної зрілості пташенят у момент вилуплення птахів поділяють на дві групи: вивідкові і пташникові. Вивідкові пташенята опушені, зрячі і відразу ж можуть бігати, добувати корм. У пташникових пташенята народжуються сліпими, безпомічними.

Тривалість життя птахів недостатньо вивчена. Однак є дані, що у дрібних горобиних птахів вона досить тривала і досягає 10—20, у мартинів — 36 років, але середня тривалість життя значно менша. В перший рік життя смертність птахів дуже висока — 30— 50 %, що пов’язано з недостатнім індивідуальним досвідом. У дорослих птахів смертність нижча.

Тепер господарська діяльність людини стала для багатьох видів птахів згубним фактором: надмірне полювання, зміна ландшафтів, забруднення навколишнього середовища нафтою, гербіцидами, інсектицидами.

Птахи мають важливе значення в природі, оскільки заселяють усі ландшафти. Вони представляють кінцеву ланку в ланцюгу живлення. Досить значна їхня роль у розповсюдженні насіння ряду рослин (дуба, горобини, малини). Під час сезонних міграцій птахи беруть участь у глобальному біологічному кругообігу речовин. У житті людини птахи відіграють позитивну і негативну роль. Позитивна пов’язана з винищенням шкідливих комах, мишовидних гризунів, насіння бур’янів. Багато птахів є об’єктами промислового полювання. Величезне естетичне значення птахів завдяки їх забарвленню, мелодійному співу.

Негативне значення пов’язане з тим, що в певні періоди деякі корисні птахи (шпаки, граки) можуть шкодити, знищувати вишні, виноград, паростки кукурудзи тощо. Почастішали випадки зіткнення птахів з літаками, що іноді призводить до аварії. Птахи сприяють переміщенню збудників деяких небезпечних хвороб: грипу, енцефаліту та інших.

У роботі з дошкільниками птахи є одним з найцікавіших об’єктів спостережень. Організація практичної діяльності, пов’язаної з підгодовуванням птахів у зимовий час, є важливим засобом виховання бережливого і любовного ставлення до братів наших менших.

Розгляд птахів починаємо з тих рядів, які найчастіше можуть зустрітися під час проведення навчально-виховної роботи з дітьми.

Ряд Горобцеподібні. До цього ряду належать велика кількість птахів в Україні — понад 130, а тому горобцеподібні найчастіше зустрічаються на ділянках дошкільних закладів, у найближчому оточенні.

Ряд Горобцеподібні об’єднує великих — крук і дрібних — корольок пташок, різних за характером живлення (є комахоїдні, зерноїдні, всеїдні). Спільними ознаками в них є те, що горобцеподібні птахи моногамні, пташенята у них вилупляються безпомічними, сліпими: майже всі горобцеподібні ретельно будують гнізда.

У більшості горобцеподібних птахів добре розвинуті голосові зв’язки, і вони хороші співаки. В Україні поширені співучі горобцеподібні, які належать до 21 родини. Розглянемо лише ті з них, що найчастіше зустрічаються в роботі з дошкільниками.

Родина Воронові. Представники цієї родини — це птахи, що найчастіше зустрічаються біля осель, особливо взимку. Завдяки тому, що ці птахи крупні, вони добре помітні. До них належать грак, ворона, галка, сорока, крук, сойка.

Чи не найчастіше в багатьох містах зустрічається грак— це птах з чорним з синюватим металевим відтінком оперенням. В Україні граки зимують, але це ті з них, які взимку прилітають з північних областей. Ті граки, що живуть влітку в Україні, на зимівлю відлітають у інші країни.

Розглядаючи з дітьми грака, треба звернути увагу, як гарно на сонці виблискує металевим блиском його пір’я. Навчити дітей відрізняти граків від інших воронових легко за суцільним чорним забарвленням та характерною непокритою пір’ям шкірою біля основи дзьоба у старих птахів.

Живляться граки як рослинним, так і тваринним кормом. Придивляючись, як видовбує щось з землі грак, запитайте у дітей, як йому допомагає добувати їжу дзьоб (зв’язок будови із способом життя). Спостерігаючи за поведінкою граків, особливо взимку, слід звернути увагу, як повільно походжають вони по снігу, шукаючи їжу і пильно спостерігаючи за навколишнім середовищем. Якщо гракам кинути їжу, вони швидко її помічають, отже — добре бачать., Під час наближення людини птах піднімається і відлітає на безпечну відстань.

Навесні цікаво спостерігати за гніздуванням граків. Вони оселяються колоніями, використовуючи старі гнізда, які щороку ремонтують. Пташенят вигодовують різними комахами, в основному шкідливими. Граки — всеїдні птахи, інколи вони клюють зерно, городні культури, проте їхньою основною їжею є комахи, мишовидні гризуни. Користь,, яку приносять граки, значно більша, ніж шкода, отже, слід виховувати у дітей правильне ставлення до цього корисного птаха.

Ворону сіру легко відрізнити від грака. У неї голова, «галстук», крила та хвіст чорні, а решта оперення сіре.

Хоч птах і дуже обережний, але інколи оселяється поблизу житла людини. Гнізда мостить на деревах, у гаях, садах, на узліссях. Живиться ворона комахами, гризунами. Може заподіювати шкоду, знищуючи яйця і пташенят комахоїдних і мисливських птахів, нападає на домашніх курчат, поїдає насіння на полях. Через це її відносять до шкідливих птахів. Проте влітку і восени ворона сіра знищує багато шкідливих комах і приносить тим самим велику користь. Відомо, що ворони разом з галками та граками під час оранки визбирують із землі личинок хрущів та дротянок (личинок жуків коваликів).

Галка звичайна— середня за розміром. Навчаючи дітей відрізняти галку від грака, треба звернути увагу на те, що вона менша, ніж грак, її легко відрізнити За світлим комірцем на шиї. У галки гарні світлі очі, якими вона пильно дивиться навкруги.

Галка — осілий птах. Гніздиться в старих грачиних гніздах, у затишних місцях на будівлях. Серед воронових галка найближча сусідка людини. 1 живиться вона переважно в населених пунктах та їх околицях, часто на смітниках. Проте у зв’язку з поліпшенням санітарного стану міст і зменшенням можливостей для гніздування кількість цих птахів зменшується. Галка — птах товариський, спритний, рухливий, добре звикає до людей. Якщо вона виросла у неволі, то може вільно вилітати надвір і повертатися додому, або ж здалеку прилітати до господаря, якщо він покличе. Приручена галка навчається вимовляти слова, наприклад «Галя», або наслідувати інші звуки. Цього корисного птаха, який знищує багато шкідливих комах, потрібно принаджувати, виховувати у дітей позитивне ставлення до нього.

Часто поблизу людських осель, в садах зустрічається сорока звичайна (див. табл. XIV, 4). Найхарактернішою її рисою є своєрідність забарвлення пір’я (наявність білих плям по боках, звідки птах і дістав народну назву — сорока-білобока). Живуть птахи постійними парами, які зберігаються і взимку. Розглядаючи сороку, зверніть увагу дітей на гарне оперення: чорний колір пір’я з металевим блиском гарно сполучається з білим. Простежте, як літає сорока, яким рулем їй служить довгий східчастий хвіст. Сорока — обережний птах. У разі небезпеки починає стрекотати, попереджаючи інших пташок.

Живиться сорока різноманітними комахами, а також зерном диких трав та злакових культур. Проте там, де сорок багато, вони шкодять, знищують багато пташенят як диких, так і свійських птахів. Коли пташенята підростають, сорока починає полювати за мишовидними гризунами та комахами і знову стає корисним птахом. Гнізда сорок, так само як і ворон, охоче займають сови та інші птахи. Цим сорока сприяє їх принаджуванню у лісосмуги.

Цікавим представником воронових, поширеним у Поліссі, в Лісостепу, Карпатах, а взимку і у степовій зоні, є сойка звичайна. її легко впізнати за бурувато-червоним пухнастим оперенням і яскраво-блакитними дзеркальцями на крилах. Живляться сойки як рослинною, так і тваринною їжею (комахами). Поїдають дрібних гризунів, ящірок, гадюк, жаб, рідко дрібних птахів. Восени полюють на ос. Коли дозрівають жолуді, сойка починає запасати їх на зиму. Набравши повний дзьоб, вона відлітає подалі від дуба і ховає їх під опале листя, хвою. Взимку сойка викопує жолуді з-під снігу і споживає їх. Але деякі схованки вона забуває, і весною з жолудів починають рости молоді дубки, отже, сойка саджає ліс.

Цікавою особливістю сойки є її здатність наслідувати голоси інших тварин, птахів. Сойки рухливі, уважні птахи. Часто вони першими помічають небезпеку і різким скреготанням попереджують інших пташок. Сойка, незважаючи на невелику шкоду, вважається корисним і гарним птахом, з яким доцільно познайомити дітей.

Найбільший представник воронових в Україні — крук. Він розміром з курку, має великий конічної форми дзьоб, сильні ноги чорного кольору. Все оперення чорне з синім відблиском. Назву птах дістав за уривчастий гортанний крик: «Крук-крук». Це досить рідкісний птах в Україні, який оселяється подалі від житла людей. Як і більшість воронових, він всеїдний, знищує мишей і полівок, ховрахів, молюсків, збирає мертву рибу, поїдає дрібних пташенят і пташині яйця. Круків, як нечисленних птахів в Україні, охороняють.

Родина Ластівкові. В Україні зустрічається ластівка міська, сільська, берегова.

У ластівки міської (воронка) оперення спини чорне, черевце біле, хвіст закінчується тупою вилкою. У сільської спина чорно-синього блискучого кольору, низ жовтувато-білий, горло і лоб іржасті. Хвіст у вигляді гострої вилки з довгими кінцями. Ластівки берегові більше схожі на ластівок міських.

Ластівки — досить поширені пташки. Розглядаючи їх з дітьми, треба звернути увагу, як легко маневрує ластівка у польоті. В цьому їй допомагають довгі гострі крила і вилка на хвості. Здобич ластівок — це мухи, комарі, яких вони ловлять у повітрі. Дзьоб у пташок широкий, короткий, ніби сачок (зв’язок будови з способом життя).

Перед дощем, коли комахи опускаються нижче, ластівки виловлюють їх, літаючи низько над землею, отже, вони є живим барометром. Гнізда ластівки роблять з глини, змішаної з слиною, прикріплюючи їх до стін, балок, карнизів. Береговушка влаштовує гніздо в норі завдовжки 50—150 см, виритій в урвищі на березі водойми. За літо у ластівок буває по 1—2 кладки. Пташенят вигодовують обидва птахи виключно комахами, прилітаючи До гнізда понад 300 разів на день. Знищуючи безліч мух, комарів, личинок, ластівки приносять велику користь людям, і важливо виховувати у дітей добре ставлення до них.

Родина Синицеві. В Україні ця родина має 7 видів, найпоширенішими з них є синиця велика, синиця голуба, або лазорівка, зубата, гаїчка болотна, синиця ремез. Синиці живуть скрізь, де є дерева, а тому це дуже цікавий, поширений об’єкт для спостережень.

Розглядаючи синицю велику, добре звернути увагу дітей на те, що у синички ошатна жовта сорочка з чорним галстуком, зеленувата спинка, на голові яскраво-білі щічки, чорна шапочка. Спостерігаючи поведінку синиці, відзначте, що пташка дуже рухлива. Взимку цікаво простежити з дітьми, як пташка, причепившись, до найтоншої гілочки, може повисати вниз головою. Слід розповісти дітям, що це можливо тому, що у неї довгі пальці на ногах. Гострим довгим дзьобиком синиця швидко обстежує всі тріщини на дереві, дістаючи для себе поживу — комах, їхні яйця і личинки. Взимку синиці їдять насіння і навіть падаль. Гнізда мостять у дуплах, штучних дуплянках або у синичниках. У період вигодовування пташенят обидва птахи приносять їжу близько 400 разів на день. За гніздовий період одна сім’я синиць може очистити від шкідників близько 40 яблунь. Синиця велика — гарний, сміливий і корисний птах. Треба виховувати любовне ставлення до неї, навчати дітей розрізняти її весняний і зимовий співи.

Голуба синиця, або лазорівка, має гарне оперення. Зверху вона зеленувато-жовта, а голова, крила і хвіст голубі. Черевце жовте. Зустрічається найчастіше у листяних і мішаних лісах, садах, парках, гаях. Взимку, крім личинок та яєць комах, поїдає насіння берези, бузини, кропиви.

Чубата синиця трохи більша за голубу. На голові у неї довгий чубчик з гарних пір’їн. Це осілий птах Полісся і Карпат, а взимку мандрує і Лісостепом.

Гаїчка болотяна поширена в усій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час зимових мандрівок. Тримається вологих листяних лісів, парків, лісових боліт. Гніздиться у дуплі. Вона має бурувато-сіру шапочку, білувате черевце, на підборідді чорну пляму. Як і всі інші синички, вона гарна, спритна, смілива і дуже корисна.

Ремез — найменша пташка серед синичок. У неї темно-коричнева спинка, шия і грудка жовто-білі. На відміну від інших синиць, які е осілими та мандруючими птахами, ремез восени відлітає в Закавказзя чи на Балкани. Селиться біля річок, озер. Гніздо ремеза схоже на рукавичку.

Птахи підвішують його до тоненьких гілочок на висоті 1—5 м над водою у глухих місцях. Роблять гніздо самець і самка протягом двох тижнів. Товщина стінок 2 см, і гніздо настільки міцне, що може висіти на дереві протягом кількох років. Ремез виключно комахоїдна пташка, приносить значну користь. Кількість синичок зменшується, оскільки вирубуються дуплисті дерева, шкодять суворі багатосніжні зими. Слід привчити дітей взимку підгодовувати пташок, розвішувати синичники на ділянці дошкільного закладу.

Родина В’юркові. Ця родина охоплює багатьох пташок, більшість з яких зерноїдні, але поїдають і багато комах. Пташенят вигодовують виключно комахами. До них належать снігурі, чижі, зяблики, щогли, костогризи тощо.

Снігурі — звичайні, зимуючі птахи в Україні. Вони з’являються в лісах, парках, нерідко і на ділянках дошкільних закладів взимку. Основною умовою їхньої появи на ділянках дитячих садків є наявність плодів на горобині, ясені, бузку. Увагу дітей слід привернути до ошатних червоногрудих з чорною шапочкою на голові, з сіро-голубою спинкою самців снігурів. У самок, замість червоних і голубих кольорів, бурувато-сірі. Взимку снігурі їдять різні ягоди, бруньки дерев, насіння бур’янів. Слід звернути увагу дітей на короткий і товстий дзьоб, яким снігурі вправно вилущують насіння ясена, горобини. Гніздяться снігурі у хвойних густих лісах. Пташенят батьки вигодовують комахами, пізніше — ягодами. Снігурі— довірливі, неквапливі птахи. Співають самці і самки нескладні пісеньки, які особливо приємно почути взимку, коли відлітає більшість співаючих птахів. Снігурі — окраса нашої природи.

Чиж лісовий — найменший із в’юркових гарний, симпатичний птах. Самець має жовто-зелене забарвлення, чорну шапочку. Самка менш яскраво забарвлена. В Україні чиж найчастіше зустрічається в Карпатах, де гніздиться в ялинових лісах. Дорослі птахи живляться насінням берези, вільхи і ялини. Восени і взимку чималі зграї чижів у пошуках їжі кочують по всій території України. Пісні чижів мелодійні, дзвінкі і різноманітні.

Щиголь звичайний — один з найгарніших птахів з дуже привабливим строкатим забарвленням. Голова самця яскрава: навколо дзьоба і до очей червона «маска», «щоки» білі, голова зверху і ззаду чорна. Решта оперення жовте, біле та чорне. У самки оперення не таке яскраве. Щиголь — осілий птах, поширений по всій Україні. Зустріти щиглів можна в перелісках, парках, великих садах, де неподалік росте багато бур’янів, рослин пустирів, насіння яких є їхньою основною їжею. Пташенят вигодовують попелицями, згодом — насінням. У вересні старі і молоді птахи збираються у великі зграї і восени та взимку кочують полями, садками і лісовими галявинами, видзьобуючи насіння бур’янів. Щиглики — корасні птахи. Знищуючи шкідливих комах і поїдаючи насіння бур’янів, вони приносять значну користь сільському господарству.

Зяблик, — звичайний гніздовий птах. Весняне оперення самця дуже гарне: голова сірувато-голуба, спинка коричнева, грудка і черевце рожево-червоні. На крилах широкі білі смужки. У забарвленні самок переважають сірі відтінки. На півдні зяблик почасти осілий птах, в інших областях — прилітний. На місця гніздування першим прилітає самець, а через кілька днів — самка. Зустріти зяблика можна в лісах, парках і оселяється він на деревах садів і бульварів і доступний для спостереження дошкільників. Через день-два після прильоту самець, сидячи десь на верхівці дерева, починає свою бадьору пісеньку, яка звучить гучно: «Фю—фю—рю—ля—ля-ді—ді—ві—чіу». Особливо характерним і незмінним є закінчення «ві —чіу». Слід навчити дітей розрізняти пісню зяблика. Зимують пташки переважно в Криму і на Кавказі. Живляться насінням різних дерев та бур’янів, а пташенят вигодовують комахами. Зяблик — окраса нашої природи, корисний птах, і його треба охороняти.

Костогриз — пташка величиною з шпака, але з більш міцним тілом. Особливо легко навчити дітей відрізняти його за товстим конічним дзьобом. Забарвлення яскраве: лоб і тім’я світло-коричневе, шия сіро-рожева, черевна сторона тіла винно-сірого кольору. Самка забарвлена менш яскраво. Досить часто костогризи зустрічаються в листяних лісах, гаях, садах і парках, де поблизу є фруктові сади. Костогризи — зерноїдні птахи. Живляться насінням кісточкових плодово-ягідних рослин: вишні, сливи, черемхи, а також насінням клена, липи, ясена, вільхи, горобини, кукурудзи, соняшника. їдять вони і комах. Після вильоту молодих птахів у серпні птахи об’єднуються у зграйки: кочують плодовими садами і городами. Там, де костогризів багато, вони в період визрівання плодів і ягід можуть заподіяти певної шкоди садам. ‘‘

Вівсянка звичайна — досить поширений птах, живе на відкритих просторах. Заселяють луки, поля, зустрічаються на лісових галявинах, у садах, а взимку часто біля людських осель. Гніздяться на землі. Живляться насінням трав, улітку — переважно комахами. Звичайна вівсянка трохи більша за горобця. У самця зверху голова, щоки, горло і черевце жовті, спина бура з поздовжніми плямами. Самки і молоді пташки забарвлені не так яскраво. Вівсянки — осілі птахи в Україні і не уникають близькості людини. Гніздо мостять у ямці, зрідка невисоко в кущах. Восени і взимку зграї вівсянок інколи разом з горобцями кочують у пошуках насіння різних рослин. Вибираючи залишки зерна, вівсянки при цьому видзьобують велику, кількість насіння бур’янів. Про місцезнаходження птахів можна дізнатися за дзвінкою піснею, яку самець вівсянки звичайно часто повторює: «Зінь—зін»— зінь—зінь—ці-i». Треба розповісти дітям, що пташка є окрасою природи і корисною.

Шишкар звичайний — представник в’юркових. Розміром він трохи більший за снігура. Нижня і верхня щелепи дзьоба зігнуті і їхні кінчики перехрещуються між собою. Забарвлення старих птахів — яскраво-червоне в самців і жовтувато-оранжеве або зеленкувато-жовте — в молоді і самок. Цікаво розповісти дітям про цього птаха, використавши картинку. Гніздиться він у ялинових лісах, де мостить гніздо на верхівці під кудлатою гілкою, яка захищає його від дощу та снігу. У таке затишне гніздо, вимощене мохом, вовною та пухом, у лютому — березні, коли в лісі ще лежить сніг, а інколи бувають люті морози, самка відкладає 4—5 яєць. У цей час самець годує самку. Через два тижні вилуплюються пташенята. Самець приносить їжу і для них. Шишкар живиться насінням хвойних дерев, дуже майстерно витягає їх з шишок. За це він і дістав назву шишкаря. Добувати.насіння йому допомагає перехрещений дзьоб. Оскільки шишки у ялин вистигають кожного року і починають розкриватися взимку, їжі для дорослих птахів і пташенят вистачає.

Завдяки харчуванню насінням хвойних дерев, тіло шишкаря настільки просочується смолою, що понад десять років може лежати в землі, наче мумія, не піддаючись гниттю. Шишкарі — гарні і корисні птахи, бо, збиваючи шишки, вони сприяють розповсюдженню насіння ялини.

Родина Ткачикові. В Україні ця родина представлена горобцями - хатнім і польовим. Хатній горобець — це найвідоміша всім пташка, яку діти можуть цілий рік спостерігати на ділянці дитячого садка. Розглядаючи забарвлення горобчиків, треба звернути увагу на те, що вони коричнево-буруваті, неначе одягнені в светри Самець відрізняється від самки більшою чорною плямою на горлі, а також темно-сірим, а не темно-бурим верхом голови. Гнізда горобець робить у найрізноманітніших місцях — у щілинах гнізд різних крупних птахів (лелек), у дуплах дерев, займає шпаківні, нори ластівок-береговушок.

У лютому і березні серед горобців починається передшлюбне пожвавлення. Зверніть увагу, як кричать горобчики, як вони інколи б’ються. В другій половині березня відбувається розбивання на пари, а у квітні вони будують гнізда і відкладають яйця. Цікаво спостерігати з дітьми, що носять горобчики в гніздо. У кладці птаха найчастіше є 5—7 яєць. Висиджують вони їх 11—13 днів. Самка і самець вигодовують пташенят виключно комахами. За період годівлі одного виводка вони знищують до 30 тис. комах. Вилітають пташенята з гнізда через 10 днів після вилуплення з яйця.

Горобці за літо виводять потомство тричі. Восени вони збираються у зграйки. В цей час цікаво спостерігати з дітьми, в яких місцях живляться горобчики. Часто їх можна побачити на спориші, насінням якого вони люблять ласувати. Пізньої осені пташки знову починають цвірінькати, носити у гнізда будівельний матеріал. Підновлені старі гнізда захищають горобців від нічних холодів.

Живляться горобці в основному рослинними кормами і лише навесні і влітку комахами,якими вигодовують і пташенят. Інколи горобці можуть завдавати деякої шкоди, видзьобуючи соняшник, коноплю та інші культури.

Горобець польовий трохи менший за хатнього. Його можна Відрізнити від хатнього за коричневим тім’ячком, чорними плямами на сірувато-білих «щоках» і двома1 світлими смужками на крилах. Чорна пляма на горлі у нього невелика. Самки і самці забарвлені майже однаково.

Хоч горобець польовий також повсюдно супроводить людину, але тримається не тільки поблизу людських осель, а й на полях, луках, у садах тощо. Гніздиться в дуплах, шпаківнях, у норах глинястих круч тощо. Там, де менше посівів зернових культур і де менше горобців, вони майже не завдають шкоди і приносять користь як комахоїдні птахи.

Родина Шпакові. Ця родина представлена в Україні шпаком звичайним і шпаком рожевим, який зрідка зустрічається у Криму та у деяких степових районах.

Шпак звичайний поширений в усіх населених пунктах України і доступний для спостережень з дітьми. Увагу дітей слід привернути до гарного оперення — чорного з металевим блиском, зеленуватого, фіолетового відтінків. Прикрашають оперення птаха маленькі сірі цяточки. Шпаки охоче поселяються в населених пунктах у шпаківнях, садах, парках, щілинах будівель. У лісах гнізда мостять у дуплах дерев, залишених дятлами, в степу — в норах, по урвищах берегів.

Під час спостережень слід розповісти дітям, що живиться птах переважно комахами: клопами-черепашками, коваликами, хрущами, гусінню озимої совки, пильщиками тощо. Під час оранки шпаки визбирують з ґрунту личинок шкідливих комах, Вигодовуючи пташенят, пара шпаків близько 300 разів на день прилітає до них, приносячи їм їжу, тобто винищуючи велику кількість дорослих жуків та їхніх личинок. Влітку і восени птахи можуть завдавати деякої шкоди садам і виноградникам під час достигання ягід. Проте шкоду не можна порівняти із користю. Шпак визбирує навіть колорадського жука, якого інші птахи не чіпають.

Шпак — гарний співак. Співає він зранку до вечора з перервою лише вдень. Пісня й- по дуже різноманітна. Він має талант відварювати навколишні звуки. Якщо шпака підгодовувати, він може брати їжу навіть із рук. Прилетівши навесні наступного року, він швидко поновлює попередні стосунки.

Шпак рожевий, що зрідка залітає в Україну, відрізняється своїм забарвленням від шпака звичайного: голова, шия, крила, хвіст і «галстук» на грудях чорні, а спина, черево і груди рожеві або білясто-рожевуваті. На голові є чубчик.

Усі шпаки — корисні і гарні птахи.

Родина Жайворонкові в Україні представлена рядом видів: польовим і чубатим, степовим, лісовим жайворонками. Жайворонки всіх видів — мешканці відкритих просторів: полів, степів, лісових галявин, тому спостереження їх у містах неможливе, за виключенням чубатого жайворонка.

Розглядаючи з дітьми зображення польового жайворонка слід наголосити, що він трохи більший за хатнього горобця. Забарвлення оперення бурувато-сіре, непоказне. Воно допомагає птахові бути зовсім непомітним на землі серед строкатої рослинності. Впізнають цю милу пташку за чудовою дзвінкою піснею, що без кінця ллється з блакитного весняного неба. Повертаючись із зимівлі в першій половині березня, жайворонок, ніби на крилах, приносить весну, створюючи у людей чудовий весняний настрій.

Пісня жайворонка дзвенить цілісінький день, від світанку до вечірніх сутінок. Співає самець, який зовні мало чим відрізняється від самки. Живиться жайворонок переважно різними комахами, перш за все шкідливими. Гніздо мостить на землі у ямці. Під час вигодовування птахи знищують багато комах. Рано навесні і восени поїдають насіння бур’янів. П’ють росу з трави. Відлітають на південь пізньої осені.

Жайворонок чубатий, або посмітюха, подібний до жайворонка польового, але має на голові чубчик. Він досить часто зустрічається біля доріг, у населених пунктах, тому і зручний для спостережень, особливо в зимовий час, коли птахів стає значно менше.

Наче поспішаючи ходить пташка доріжками, часто шукає їжу у смітті, за що дістав назву посмітюхи. Слід пояснити дітям, як важко прогодуватися пташині взимку. Розповісти, що живиться він насінням бур’янів і комахами, чим і приносить велику користь.

Пісеньки чубатого жайворонка короткі, тихі і ніжні, вони прикрашають зимову природу. Пташка гарна і корисна.

Жайворонок степовий подібний до польового, хоч трохи більший і має світліше забарвлення. Поширений у степовій зоні України. Пісня його більш коротка і тріскуча, ніж у жайворонка польового.

Дата добавления: 2014-11-29