Організація обліку платників податків

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Тема 4. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

План викладення теми:

Ключові терміни.

Питання 4.1. Організація обліку платників податків.

Питання 4.2. Облік платників податків ─ юридичних осіб.

Питання 4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків.

Питання 4.4. Облік платників податку на додану вартість.

Висновки.

Запитання для самоконтролю.

Тестові завдання до теми 4.

Автоматизований банк даних. Підрозділи органу Державної податкової служби. Українські підприємства й організації. Іноземні підприємства й організації. Створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій. Облікова справа платника податків. Облік платників податків ─ фізичних осіб. Облік фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок реєстрації платників ПДВ.

Облік платників податків є однією з основних функцій органів Державної податкової служби, яка створює передумови для здій­снення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своє­часністю перерахування податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Робота з обліку платників податків в органах Державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платни­ків податків. Для забезпечення повноти обліку платників податків органи Державної податкової служби положенням на перше число кожного місяця звіряють у рамках району Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, а також Реєстр фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації з обов'язковим складанням акта звірки.

Автоматизований банк даних, створений для забезпечення єди­ного податкового обліку платників податків, містить: ─ єдиний банк даних юридичних осіб— платників податків; ─ реєстр неприбуткових організацій і установ; ─ державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків; ─ реєстр фізичних осіб - платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності; ─ реєстр платників податків — постійних представництв нере­зидентів в Україні; ─ реєстр договорів про спільну діяльність.

Робота з обліку платників податків в органах Державної подат­кової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку плат­ників податків відповідно до структури, яка затверджується Дер­жавною податковою адміністрацією України.

На підставі реєстраційних карток, одержаних від органів дер­жавної реєстрації про зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають спис­ки суб'єктів підприємницької діяльності, які не з'явились в органи Державної податкової служби для взяття їх на облік як платників податків, та передають ці списки підрозділам з примусового стяг­нення податків і підрозділам податкової міліції.

У такому самому порядку передаються матеріали і стосовно платни­ків податків, що в установлені терміни не повідомили орган Держав­ної податкової служби про перереєстрацію, реорганізацію, зміни в реєстраційних та статутних документах. Щодо кожного суб’єкта підприємницької діяльності підроз-ді­ли примусового стягнення податків встановлюють із засновни-ками та керівниками суб'єктів підприємницької діяльності при-чини ухилення від взяття на облік в органах Державної податкової служ­би та вживають заходів (по телефону, поштою, виїздом за місцезна­ходженням) щодо залучення суб’ктів підприємництва до обліку і повідомляють про це підрозділ податкової міліції. Підрозділи органу Державної податкової служби: ─стосовно платниківподатків, якими не подано в зазначені тер­міни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодав­ством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи;

─ стосовно платників податків, які мають податковий борг, у по­рядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із
скорочення податкового боргу з використанням права подат­кової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також під час призначення чи проведення документальної перевірки платника податків або під час виконанні інших службових обов’язків працівниками органів Дер­жавної податкової служби здійснюється або може здійснюватися перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника подат­ків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезна­ходження платника податків. Якщо встановлено відсутність плат­ника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота зі з’ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних осіб.

Якщо підрозділом з оподаткування юридичних/фізичних осіб, підрозділом примусового стягнення податків, підрозділом подат­кового аудиту або іншим підрозділом органу Державної податкової служби встановлено відсутність платника податків за його місцезна­ходженням (місцем проживання), то акт перевірки місцезнаход-жен­ня платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з’ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника по­датків, усі отримані відомості про платника податків (у тому числі й про фактичне місцезнаходження) та про допущені порушення по­даткового законодавства й суму податкового боргу передаються цим підрозділом до підрозділів з обліку платників податків.

Щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місце розташування (місцезнаходження), підрозді­ли з обліку платників податків або інші підрозділи органу Державної податкової служби готують та передають підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним орга­ном Державної податкової служби. Щодо кожного встановлюваного платника податків оформляється один окремий запит незалежно від кількості порушень та несплачених видів податків. До Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб відповідного рівня вносяться дані про подання запиту.

До матеріалів, що передаються підрозділу податкової міліції, включаються акт перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, усі отрима­ні відомості про платника податків, про допущені порушення по­даткового законодавства, суму податкового боргу, анкетні дані від­повідальних осіб, розширені реєстраційні відомості про платника податків (код, назва, дата реєстрації, адресні дані, відомості про від­криті/закриті банківські рахунки, види діяльності та всі інші наявні реквізити із відповідного рівня Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб).

Про результати роботи із встановлення місцезнаходження (міс­ця проживання) платника податків підрозділи податкової міліції надають інформацію підрозділам з обліку платників податків.

Якщо підрозділами податкової міліції підтверджена неможли-вість встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного органу державної реєстрації (легалізації) надсилають повідомлен­ня про відсутність платника податків за місцезнаходженням, непо-відомлення ним органу Державної податкової служби своєї нової адреси та неможливість встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків. Таке повідомлення надсилається як стосовно осіб, які не з'явилися до органу Державної податкової служби для взяття на облік, так і стосовно платників податків, що перебувають на обліку.

З метою контролю за оподаткуванням взятих на облік плат­ників податків та особливостей організації встановлення місце­знаходження платників податків у розрізі окремих видів податків органи Державної податкової служби, які ведуть облік платників, складають і надсилають до органів Державної податкової служби вищих рівнів зведений звіт обліку платників податків.

Свої дії з обліку платників податків органи Державної податко­вої служби координують з фінансовими органами, органами Дер­жавного казначейства, органами Служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митними і контрольно-ревізійними службами.

4.2. Облік платників податків ─ юридичних осіб

Платниками податків і зборів ─ юридичними особами є: ─ українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна чи органи управління яких знаходяться в Україні; ─ іноземні підприємства й організації. Воснову виникнення по­датковихобов’язків у цих платників покладена диференціація юри­дичних осіб на резидентів і нерезидентів. Ці положення регулю­ються ст. 1 Закону України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118 «Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій» (скорочено ─ ЄДРПОУ) як єдиний державний реєстр підприємств і організацій в Україні закріплю-ється єдина автомати­зована система обліку, нагромадження й обробки даних про підпри­ємства, організації усіх форм власності та їх підрозділи.

Метою створення державного реєстру стало забезпечення єди­них принципів ідентифікації й обліку суб'єктів господарської ді­яльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформацією.

До реєстру вносяться дані про юридичні особи, що розміщені і здійснюють свою діяльність на території України і за її межами (за участю юридичних осіб України). Реєстр створений як комплекс зведень, до якого увійшли ідентифікаційні, класифікаційні, довід­кові й економічні дані. Створення і ведення державного реєстру ре­алізується Міністерством статистики.

Інформація до облікового реєстру вноситься згідно з групу­ванням підприємств різних форм власності. У кожній групі від­окремлюються галузі народного господарства. Щодо кожного підприємства обов'язково вказується стан розрахунків з бюджетом (централізовано, тобто головним підприємством, чи децентралізовано, тобто кожною структурною одиницею окремо).

Юридичні особи в 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію зобов’язані звернутися до органів Дер­жавної податкової служби за місцем перебування для взяття на податковий облік.

Для реєстрації підприємства в податкових органах йому необ­хідно надати в ДПС за місцем перебування документи згідно з вста­новленим переліком, а саме: ─ заява за формою № 1-ОПП (додаток А); ─ копія статуту, установчих документів, що завірені нотарі­ально; ─ копія свідоцтва про державну реєстрацію; ─ копія довідки про включення до ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України) з присвоєним ідентифікаційним кодом.

Відділ обліку податкової інспекції перевіряє зазначені в заяві відомості і за відсутності зауважень протягом двох днів під­приємство реєструють і вносять його до єдиного банку даних.

Після взяття платника податків на облік орган ДПС ставить на примірнику його статуту відмітку про прийняття на облік і видає йому відповідну довідку для пред'явлення до органів держав­ної влади та установ банків, у яких він вирішив відкрити поточні рахунки. Після взяття платника податків на облік формують його облікову справу, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його зобліку в одному органі ДПС і прийняття на облік її іншому органі.

Облікова справа платника податків с кладається з: а) реєстраційної частини ─ переліку документів, поданих платником податків до органів Державної податкової служби при взятті його на податковий облік; може доповнюватися документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів вико­навчої влади та від установ банків до органів Державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв’язку з його ліквідацією;

б) звітної частини ─ звітних документів, що надаються платни­ком податків у період його діяльності.

Підрозділ, який веде облік платників податків, не пізніше наступ­ного дня після взяття платника податків на облік друкує та передає списки платників податків, узятих на облік, до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за подан­ням ними податкової звітності. Підрозділи з питань оподаткування формують звітну частину облікової справи на кожного платника.

Надалі підприємства повинні надавати в ДПІ інформацію про зміни в діяльності, пов'язані з інформацією, зазначеною в заяві. Ін­формація про зміни надається в десятиденний термін. При зміні місцезнаходження підприємства в податкову інспекцію за новим місцем знаходження передаються: заява, справа підприємства з доповненням-копією особистого рахунка чи довідки про положен­ня розрахунків з бюджетом.

Облікову справу платника податків підрозділ обліку платників податків зберігає до ліквідації платника податку чи до зміни його місцезнаходження.

Для зняття з обліку юридичної особи платник повинен надати в органи Держав­ної податкової служби необхідні документи. Зняття платників з по­даткового обліку здійснюється у випадках; ─ прийняття власником рішення про ліквідацію; ─ прийняття судом рішення про скасування державної реєстра­ції платника податків; ─ банкрутства.

Для зняття з обліку в триденний термін з дати ухвалення рішен­ня підприємства про ліквідацію платник надає в органи податкової служби встановлені документи, а саме: ─ заяву про зняття платника податків з обліку за ф. № 8-ОПП (у редакції наказу ДПА України від 14.05.01 № 195); ─ заяву про зняття з обліку платника ПДВ, а також оригінал сві­доцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва; ─ оригінал довідки про реєстрацію платника податків за ф. № 4-ОПП (у редакції наказу ДПА України від 03.04.02 № 149); ─ копію розпорядчого документа рішення власника про лікві­дацію підприємства; ─ копію розпорядчого документа про створення ліквідаційної
комісії; ─ ліквідаційну карту органів державної статистики.

У 10-денний термін із дня подачі заяви платник повинен склас-ти ліквідаційний баланс у формі річного звіту і надати для перевір­-ки в податкові органи.

Зняття з обліку фізичної особи ─ суб'єкта підприємницької ді­яльності як платника податків здійснюється в порядку, відповідно­му для платників податків — юридичних осіб. Особливістю є лише те, що після прийняття рішення про ліквідацію суб'єкт підприєм­ницької діяльності подає до органу Державної податкової служби такі документи: ─ заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП (додаток 6 до Інструкції про порядок обліку платників податків); ─ оригінали документів, що видаються органами Державної по­даткової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, до­відки за формою № 4-ОПП, інші довідки тощо).

Керівник органу державної податкової служби приймає рішення про звернення до суду із заявою про скасування державної реєстра­ції суб’єкта підприємницької діяльності, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у випадках: ─ неподання протягом одного року до органів Державної податкової служби податкової звітності; ─ якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; ─ провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству.

Після прийняття рішення судом такі платники знімаються з обліку органами Державної податкової служби.

Підприємства-банкрути знімаються з обліку після затверджен­ня ліквідаційного балансу ухвалою арбітражного суду, прийняття судом рішення про ліквідацію такого підприємства та визнання по­даткового боргу безнадійним.

При отриманні від платника податків заяви за ф. № 8-ОПП, а та­кож на підставі інформації про порушення справи про банкрутство, або звернення до суду з питання скасування державної реєстрації, органом Державної податкової служби у місячний термін прийма­ється рішення про проведення документальної перевірки таких платників.

Після проведення перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетом, закриття платником рахунків, орган Державної податкової служби знімає його з обліку.

Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб або Державного реєстру фізичних осіб.

Якщо після проведеної перевірки платника податків установ­лено факт заборгованості його перед бюджетами, орган Державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку та звітності складають повідомлення про наявність обов'язків зі спла­ти податків і зборів за ф. № 10-ОПП (додаток 10 до Інструкції про порядок обліку платників податків) і надсилають його особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або по­даткового боргу, що є такою відповідно до законодавства в разі лік­відації платника податків. Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, є: ─ стосовно платника податків, який ліквідується, ─ ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством; ─ стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, які ліквідуються, ─ такий платник по­датків; ─ стосовно фізичної особи ─ суб'єкта підприємницької діяль­ності ─ така фізична особа.

При зміні місця розташування платнику податків необхідно пе­ререєструватися за новою адресою, при цьому облікова справа плат­ника податків передасться за новим місцем реєстрації платника.

4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків

Відповідно до законодавства України в державі, крім обліку платників податків ─ юридичних осіб, ведеться облік платників податків ─ фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації підлягали тільки громадяни ─ суб'єкти підприємницької діяльності без права юридичної особи.

Для обліку платників, які мали доходи не тільки за місцем осно­вної роботи, і стану їх розрахунків з бюджетом велася «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром. Інформація вносилася до кни­ги на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності про отримані громадянами доходи і виплачені суми прибуткового податку. Таким чином, облік охоплював лише визначені категорії платників.

22 грудня 1994 р. був прийнятий Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків й інших обов’язкових платежів». Цей реєстр був створений 1 січня 1996 р. та передбачає облік усіх громадян ─ платників незалежно від джерела їхніх доходів. Таким чином, поряд із громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи і від підприємницької діяльності, до Дер­жавного реєстру вносяться також громадяни, що одержують доходи тільки за місцем основної роботи.

Кожній особі в державному реєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого з 1 січня 1998 р. неможливі відкриття розрахункового рахунка в банку й одержання зарплати. Установи банків здійснюють операції на розрахункових рахунках фізичних осіб (крім анонімних валютних рахунків і рахунків фі­зичних осіб ─ нерезидентів) тільки за наявності в них ідентифі­каційних номерів державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків.

Свідчення про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного й іншого рахунків в установах банків та виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах обов'язково вказується ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяль­ності.

Отже, створення Державного реєстру фізичних осіб ─ платни­ків податків забезпечує: ─ повний облік фізичних осіб ─ платників податків, організа­цію автоматизованої обробки інформації про сплату податків і зборів; ─ взаємодію державних податкових органів з метою забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю сплати податків; ─ організацію нормативно-інформаційного забезпечення для
взаємодії державних податкових органів з іншими державними органами.

Державний реєстр створюється вищим рівнем ДПС і складаєть­ся з інформаційного фонду, що є в базах даних податкових органів усіх рівнів. До інформаційного фонду Державного реєстру надходить така інформація: ─ індивідуальні ідентифікаційні номери, що привласню-ються фізичним особам ─ платникам податків і зберігаються за ними протягом життя;

─ загальні відомості про фізичних осіб; ─ інформація про сплату фізичними особами податків і обов’яз­кових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду є:

─дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах без районного поділу про фізичних осіб ─ платників податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація підприємств, установ, організацій всіх форм влас­ності, включаючи Національний банк України та його уста­нови, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація виконавчих комітетів місцевих рад народних де­путатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб ─ суб’єктів підпри­ємницької та іншої діяльності;

─ відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в зазначений район або місто чи вибули; відомості відділів реєстрації актів громадського стану вико­навчих комітетів місцевих рад народних депутатів про грома­дян, що померли.

При внесенні до державного реєстру варто враховувати також такі моменти: ─ якщо у фізичної особи є основне місце роботи, то вона зо­бов'язана заповнити облікову картку, що передається бух­галтерією підприємства до податкових органів;

─ якщо громадянин не має основного місця роботи, але одер­жує доходи чи є суб’єктом підприємницької діяльності, вінзобов’язаний самостійно з’явитися в органи ДПІ за місцем проживання, заповнити облікову карту для одержання іден­тифікаційного номера.

Таким чином, ведення Державного реєстру фізичних осіб зу­мовлює такі функції податкових органів: ─ забезпечення підприємств, організацій, фізичних осіб ─ суб’єк­тів підприємницької діяльності, які використовують працю на­йманих робітників, бланками відповідних документів, а також інструктивними матеріалами про порядок передачі інформа­ції до податкових органів;

─ перевірка документів, що надійшли від підприємств, з погляду правильності та повноти заповнення;

─ комп'ютерна обробка інформації;

─ надсилання повідомлення після присвоєння ідентифіка-цій­них номерів фізичним особам про необхідність з'явитися у податковий орган для отримання ідентифікаційного номера; ─ видача довідок з ідентифікаційним номером з обов’язковою реєстрацією факту видачі у спеціальному журналі.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності у разі:

─ виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’яз­кові платежі згідно з чинним законодавством України; ─ укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування і щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;

─ відкриття рахунків в установах банків.

Дата добавления: 2014-11-29