Оскарження дій податкових органів

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» усі платники мають право оскаржити дії податкових органів.

Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямків: ─ в адміністративному порядку ─ шляхом подання скарги до контролюючого органу;

─ у судовому порядку ─ шляхом подання позову до господар­ського суду.

Основними документами, що регламентують порядок оскар­ження рішення ДПІ у вищих органах, є:

Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і дер­жавними цільовими фондами»;

Положення «Про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби», затверджене На­казом ДПАУ від 03.03.98 р. № 93 (у редакції Наказу ДПАУ від 2 березня 2001 р. №82).

Відповідно до Закону № 2181, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається в письмовій формі і може супро­воджуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за необхідне подати. Скарга подається в десятиден­ний строк у ДПІ, що ухвалила рішення, яке оскаржується.

Якщо відповідно до закону орган Державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодав­ства, такий платник податків має право на адміністративне оскар­ження рішень органу Державної податкової служби протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді органу Державної податкової служби на скаргу, замість де­сятиденного строку.

Якщо платник податків не встиг подати скаргу в граничні термі­ни, він уже не може оскаржити акт ДПІ у вищих інстанціях.

Відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків заборо­нена. Реєстрація скарги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Державної податкової служби, але не пізні­ше наступного робочого дня.

У скарзі (заяві) має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи,
а для юридичної особи ─ її найменування, місцезнаходження;

2) найменування органу Державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення або рішення, що оскаржується, дата і номер;

3) суть порушеного питання, прохання чи вимога;

4) про подання чи неподання позовної заяви до суду (арбітраж­
ного суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або
рішення органу Державної податкової служби;

5) підпис фізичної особи або уповноваженої на те особи, а для
юридичної особи ─ підпис керівника або представника юридичної особи, скріплений печаткою юридичної особи.

Скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу Державної податкової служби поштою або пе­редана фізичною чи юридичною особою через представника.

Якщо скарга (заява) в інтересах фізичної або юридичної особи подається її представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (доручення), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом Державної податкової служби, не входять до його повноважень, то така скарга (заява) в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідо­мляється особі, яка подала скаргу (заяву).

Скарга розглядається контролюючим органом протягом не біль­ше як 20 календарних днів із моменту її отримання. Керівник органу Державної податкової служби (або його заступник) може ухвалити рішення про продовження термінів розгляду скарги платника по­датків, але не більше як 60 календарних днів, і письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного терміну. Підставою для прийняття такого рішення може бути:

─ відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого щодо розгляду скарги);

─ необхідність додаткової перевірки поданих бухгалтер­ських документів або документів податкового обліку;

─ необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з’ясування обставин справи.

Протягом таких додаткових термінів пеня не нараховується незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Після закінчення розгляду скарги контролюючим органом при­ймається мотивоване рішення, яке надсилається платнику податків і протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї скарги від платника податків.

Контролюючий орган може прийняти одне з рішень:

─ залишає рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без за­доволення;

─ скасовує в певній частині рішення, що оскаржується, і не задо­вольняє скаргу в певній частині;

─ скасовує рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу
платника податків;

─ про податковий компроміс.

Якщо платник податків отримує відповідь, яка його не задоволь­няє (тобто скарга повністю або частково не задоволена), в такому разі він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищо­го рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги ─ до органу Державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного ви­падку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для від­повіді на нього.

Скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника ор­гану Державної податкової служби вищого рівня до органу Державної податкової служби, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня. Про подан­ня повторної скарги безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня платник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган Державної податкової служби, який розглядав первинну скаргу (за місцем взяття на облік платника податків).

Скарга, що надійшла, реєструється в Державній податковій ад­міністрації (інспекції), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із документами, необхідними для розгляду, до органу Державної податкової служби вищого рів­ня, а саме:

─ на рішення Державної податкової інспекції в районі або місті, міжрайонної або об’єднаної державної податкової інспекції ─ до Державної податкової адміністрації в Автономній Респу­бліці Крим, областях;

─ на рішення Державної податкової інспекції в районі міста з ра­йонним поділом ─ до Державної податкової інспекції в місті,
а в містах Києві та Севастополі ─ до відповідної міської Державної податкової адміністрації;

─ на рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ─ до Державної податкової адміністрації України.

До документів, які повинна подати Державна податкова адміні­страція (інспекція), податкове повідомлення про суми податкових зобов'язань або рішення якої оскаржується до органу Державної по­даткової служби вищого рівня, належать:

─ акт перевірки, рішення про застосування фінансових санкцій
та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено
податкове зобов'язання;

─ податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання;.

─ первинна скарга платника податків.

У разі оскарження інших рішень органів Державної податкової служби необхідно разом із первинною скаргою платника податків подати рішення, що оскаржуються платником податків (рішення щодо узгодження операцій із заставленими активами платника по­датків; узгодження плану реорганізації, продажу активів, що знахо­дяться у податковій заставі; рішення про арешт активів; про покла­дення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу; про дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу Державної податкової служби).

У разі оскарження постанови щодо справи про адміністративне правопорушення необхідно подати акт перевірки, протокол про ад­міністративне правопорушення та постанову щодо справи про адмі­ністративне правопорушення.

Крім цього, необхідно подати зауваження та пояснення, якщо вони були подані особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, висновки Державної податкової адміністрації (інспекції) щодо поданих заува­жень і пояснень, рішення, прийняті за розглядом первинної скарги (заяви), а у відповідних випадках повторної скарги (заяви) плат­ника податків ─ інші наявні у платника податків або Державної по­даткової адміністрації (інспекції) документи, що засвідчують обста­вини справи. У висновку необхідно також зазначити про подання чи неподання особою позовної заяви до суду (господарського суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення ор­гану Державної податкової служби, оскарження до суду постанови за справою про адміністративне правопорушення, наявність постано­ви про порушення кримінальної справи.

Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.

За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, зміст якого складається зі вступної, описової, мотивувальної та ре­золютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу Державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву).

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву): прізвище та ініціали громадяни­на або фізичної особи ─ суб’єкта підприємницької діяльності, по­садової особи платника податків ─ юридичної особи, відомості про інших осіб, які брали участь у розгляді скарги (заяви), відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява), дата при­йняття скарги (заяви) до розгляду (дата і номер зазначаються за да­ними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги (заяви), дату і номер по­даткового повідомлення про суми податкових зобов’язань, рішен­ня або постанови і посада, прізвище та ініціали керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), який видав за­значені документи, та стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу (заяву).

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені резуль­тати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Державної податко­вої служби, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно - правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу (заяву).

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги (заяви) або про від­мову в задоволенні вимог чи клопотання особи, викладених у скарзі (заяві).

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка пода­ла скаргу (заяву), з прийнятим рішенням, воно може бути оскарже­не до органу Державної податкової служби вищого рівня (у десяти­денний термін з дня отримання рішення) або в судовому порядку.

У разі повного або часткового задоволення скарги (заяви) в рі­шенні даються вказівки органу Державної податкової служби, рі­шення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків при­ймає керівник органу Державної податкової служби (або його за­ступник). Перший примірник рішення після зазначення реєстра­ційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків.

Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під роз­писку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем прожи­вання або останнього відомого місця її знаходження із повідомлен­ням про вручення.

Другий примірник рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги платника податків, за резолюцією керівника органу Держав­ної податкової служби (або його заступника) передається структур­ному підрозділу, до функцій якого входить підготовка податкових повідомлень, для вчинення установлених законодавством дій і до­лучається разом із матеріалами розгляду скарги до справи платника податків з оподаткування.

Другий, а у відповідних випадках ─ третій, примірник рішення, прийнятого органом Державної податкової служби вищого рівня за розглядом повторної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу Державної податкової служби (рішення якого було оскаржено) за місцем взяття на облік платника податків і збе­рігається у справі з матеріаламирозгляду скарги, які долучаються до справи платника податків з оподаткування.

Третій, а у відповідних випадках ─ четвертий, примірник рішен­ня, прийнятого органом державної податкової служби вищого рів­ня за розглядом повторної скарги платника податків, зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника по­датків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керів­ника органу Державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу Дер­жавної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закін­чення двадцятиденного строку.

Платник податків не має права відстоювати свої інтереси одно­часно у вищих інстанціях (аж до ДПАУ) і в господарському суді. Необхідно визначити: або тільки суд, або спочатку всі ДПІ «за ви­східною», а потім, у крайньому разі, суд. При цьому слід врахо­вувати, що поки справа розглядається в суді, не може бути поруше­на кримінальнасправа стосовно посадових осіб підприємства.

У разі повного або часткового незадоволення скарги чи позову день закінчення процедури оскарження вважається днем узгоджен­ня податкового зобов’язання платника податків.

Після цього узгоджене податкове зобов'язання протягом 10 днів стає податковим боргом, який може бути стягнутий з підприємства у встановленому законом порядку.

У червні 2001 року здійснено реформу судової системи, якою було введено можливість оскарження рішень господарських (арбітражних) судів у апеляційних судах. Результатом цього стало створення на території України семи апеляційних господарських судів. До речи, повноваження Харківського апеляційного господарського суду поширюються на Харківську, Полтавську та Сумську області.

ВИСНОВКИ

1. Податковим контролем є спеціальний державний контроль, що становить діяльність податкових органів і їх посадових осіб з перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, що реалізують податкові обов'язки чи забезпечують цю реалізацію.

2. Завдання податкового контролю ─ забезпечення економічної без­пеки держави під час формування централізованих державних грошо­вих фондів за рахунок податкових надходжень.

3. Основним методом податкового контролю є податковаперевірка. Податкова перевірка ─це діяльність податкових орга­нів (у деяких випадках аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової і звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки сво­єчасної і повної сплати податків і зборів, правильного ведення по­даткового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

4. Під час проведення перевірки працівники державних податкових органів у перший день зобов'язані (початок перевірки):

─ пред’явити свої службові посвід­чення керівнику; ─ пред’явити посвідчення на перевірку; ─ ознайомити з метою перевірки і надати програму та графік пе­ревірки; ─ представити членів контрольної бригади; ─ пояснити причини, з яких здійснюється перевірка; ─ вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні, забезпечення технікою і т. ін.); ─ обговорити порядок надання необхідної інформації для пере­вірки; ─ ознайомити з попередніми результатами контролю.

5. Суб’єкт підприємницької діяльності, якого переві­ряють, повинен вести журнал реєстрації перевірок.

6. За результатами проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодав­ства ─ довідка.

7. За кожним порушенням податковий інспектор зобов’язаний чітко описати його зміст з посиланням на конкретні статті й пункти законодавчих та інших нормативних актів, порушених платником податків, причому посилання на підзаконні акти наводяться тільки тоді, коли відповідна норма законом не встановлена.

8. Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямків: ─ в адміністративному порядку ─ шляхом подання скарги до контролюючого органу;

─ у судовому порядку ─ шляхом подання позову до господар­ського суду.

Запитання для самоконтролю

1. Сутність завдання та складові податкового контролю.

2. Відмінності державного і незалежного контролю.

3. Відмінності оперативного і періодичного контролю.

4. Відмінності документального і фактичного контролю.

5. Етапи проведення податкового контролю.

6. Види податкових перевірок.

7. Які документи повинен мати перевіряючий (група перевіряючих) перед початком податкової перевірки?

8. Акт податкової перевірки, його структура та вимоги до його оформлення.

9. Механізм оскарження дій податкових органів у адміністративному порядку.

10. Механізм оскарження дій податкових органів у судовому порядку.

11. Рішення Державної податкової служби з приводу розгляду скарги (заяви) платника податків.

Тестові завдання до теми 6 (6 тестів)

ТЕСТ 1. Контроль за виконанням податкового законодав­ства здійснюється за допомогою:

а) податкового обліку;

б) бухгалтерського та податкового обліку;

в) податкових перевірок.

ТЕСТ 2. У разі неподання або несвоєчасно­го подання платником податків податкової декла­рації, несплати у встановлені терміни суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків самостійно або контролюючим органом, виникає право:

а) податкової застави;

б) податкового арешту;

в) адміністративного арешту;

г) продажу активів платника податків.

Дата добавления: 2014-11-29