Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальні засади технології П. Петерсена




Наприкінці XIX — на початку XX ст. в гуманіс­тичній педагогіці Німеччини визначилися основні напрями «вільного виховання». Вагоме місце серед них посідає педагогічна концепція П. Петерсена і розроблена ним модель навчально-виховної установи «Йєна-план».

«Йєна-план» — система організації роботи школи, що поєднує індивідуалізацію навчально-виховного процесу з колективною діяльністю учнів.

П. Петерсен розглядав навчальне життя як «світ ситуацій», які створюють для дітей певні проблеми і природно спонукають до їх вивчення. Тому, на його думку, турбота про забезпечення необхідного мінімуму знань («залізний склад знань») має поєднуватися із системною працею, спрямованою на загальний розви­ток дитини і підготовку її до орієнтування в навколиш­ньому середовищі. Навчання він вважав вторинним процесом, підкореним головній виховній ідеї шкільної громади, сукупністю «продуманих і осмислених занять, що формують свідомість, уміння і навички, які сповне­ні любов'ю до життя і виховним смислом».

Прагнучи привернути освіту в бік реальної дійсності, до ситуації, яку переживає сама дитина, П. Петерсен заперечував розподіл дійсності на окремі предмети. Світ, у якому живуть люди, є єдине ціле. Розподіл на предмети, на його думку, винайдений ученими після того, як вони глибоко вивчили окремі частини, що входять у цілісну систему світу. Така надзвичайно переоцінена наукова концепція і стала причиною того, що освіта в минулому була організованою і розщепленою на окремі предмети. При цьому недостатню увагу звертали на те, як люди вступають у взаємозв'язки з дійсністю, і ще менше на те, як дійсність, що оточує їх, сприймають діти.

У світі як єдиному цілому П. Петерсен виокремлював три сфери дійсності, в яких люди функціонують: Бог (духовне життя), Природа, Людина (культура). У дійсно­сті вони переплітаються одна з одною і не завжди чітко розмежовані. Світова орієнтація в цьому випадку має слугувати процесом, у межах якого повинен існувати простір для універсального навчального процесу (пізнання загальних правил про світ і себе самого) і для істотної форми пізнання (постійного інтересу до дивних нових речей, що відкриваються про світ або про себе самого). Інакше кажучи, навчальний процес робить можливим набуття фундаментального досвіду. Школи інколи формулюють це так: щоб дітям стати самостійни­ми дорослими, їм доведеться багато вчитися і постійно випробовувати тягу до навчання. Для цього необхідно стимулювати в них розвиток культурних та істотних навичок.

Культурні навички є більш технічними навичками, розвиненими людством протягом багатьох століть і націленими передовсім на розширення комунікативних можливостей. До них належать читання, лічба, уміння використовувати друковану (або зафіксовану в якийсь інший спосіб) інформацію — тексти, символи, карти, графіки, розклади, оголошення тощо.

Істотні навички стосуються безпосередньо життя: розмовляти один з одним; не боятися виявляти ініціати­ву; навчитися критично оцінювати, думати; поважати інших та інакше довкола себе; хотіти бути чесним і бути самим собою; навчитися співпрацювати.

Знання розвивається завдяки розвитку навичок обох видів. Наприклад, читаючи (культурна навичка) або реально спілкуючись один з одним, люди вчаться розуміти все більше і більше взаємозв'язків у межах дійсності, яка їх оточує.

П. Петерсен протиставляв педагогіку общинності соціальній педагогіці, традиційну школу якої охаракте­ризував як «бойову спілку, створену життєвою потребою, яка існуватиме доти, доки буде придатна для боротьби із життям». На відміну від неї в громаді окремі особи об'єд­нані добровільно на засадах усвідомленої потреби в духовному зростанні. Утіленням спільної духовної ідеї є керівники, навколо яких люди гуртуються як послідов­ники. Людина є метою, а не засобом її досягнення. Життя в громаді побудоване на ґрунті товариськості, братерства, підпорядкування спільній духовній ідеї.

Зміст технології «Йєна-план»

Робота у Йєна-план-школі основана на системі від­носин у тріаді «людина — школа — суспільство», виз­нанні унікальності кожної особистості, повазі до неї; поєднанні свободи і самостійності дітей та їх взаємоза­лежності у повсякденному житті, навчанні, праці; тісній співпраці учителів і батьків; створенні суспіль­ства, побудованого на гармонії взаємин між людьми, яке стимулює розвиток індивідуальності особистості; визнанні школи організацією самоврядування; побудо­ві процесу навчання на основі ритмічно змінюваних видів діяльності; оцінювані поведінки та успіху кон­кретної дитини з поглядуjii' розвитку.

Традиційні класи в Йєна-план-школі замінюють штам-групи (базові групи).

Штам-група (нім. Stamm — рід, плем'я) — соціальне утворення, що планомірно діє під керівництвом вихователя задля духовного єднання дітей і характеризується вільною динамікою внутрішньої структури.

За складом штам-групи гетерогенні: об'єднують дітей різного віку, станів, здібностей, можливостей. Вимоги до роботи в групі сформульовані в головному законі: «У приміщенні має відбуватися лише те, що від­повідає спільним побажанням і прагненням, надає поря­док, моральність і красу спільній праці і проживанню». Йєна-план-школу утворюють такі базові групи:

— молодша (1—3 рік навчання);

— середня (4—6 рік навчання);

— старша (7—8 рік навчання);

— молодіжна (9—10 рік навчання).

Старші діти в групах допомагають молодшим підго­туватись до занять, опікуються ними. Через рік най­старші переходять до наступної базової групи, у якій стають наймолодшими.

Із метою краще згуртувати дітей у різновіковій групі, підсилити духовну близькість між ними в школі

Петерсена було запроваджено інститут «хрещених» — патронаж старших учнів над кожним новеньким, який ознайомлюється з життям шкільної громади. На всіх спільних урочистостях старші сидять разом зі своїми «хрещеними дітьми» на певних місцях. Цей обов'язок є почесним у шкільній общині.

Усередині базової групи формується значна кіль­кість груп одного столика, створених на основі взаємних симпатій, спільних інтересів, діяльності, яка потребує колективних зусиль мікрогруп. Такі групи дуже дина­мічні, їх чисельність, склад, ролі організаторів і вико­навців змінюються залежно від виду діяльності. Напри­клад, лідер однієї мікрогрупи може бути лише активним виконавцем в іншій і пасивним спостерігачем у третій.

У процесі занять учитель Йєна-план-школи активно використовує вправи, навчальні ігри, групове обговорен­ня дитячих робіт, різних аспектів шкільного життя. Осо­бливого значення надають відкриттю навчального тижня, підбиттю його результатів, звітним виставкам, загальношкільним зборам, роботі з батьками. Навчання буду­ється на індивідуальному просуванні вихованця відповіднодо навчальної програми з переходом з однієї підгрупи в іншу виконанні індивідуальних і групових завдань-проектів, поєднанні самостійної навчальної роботи із взаємо­допомогою у підгрупі. Урок замінений різними видами навчальної роботи. У малих групах (3—5 осіб) це робота над проектами, результатом яких може стати підготовка до будь-якої експозиції, конструювання моделі, спільна доповідь та ін.; у парах — завдання з правопису, практичні заняття, вільна діяльність — виконання завдань-вправ, навчальної гри; групове обговорення учнівських робіт, важливих питань з життя групи або школи.

Учителі орієнтують учнів на самостійне оцінювання результатів навчальної діяльності, взаємооцінювання, висловлюють доброзичливість, корегуючи судження, уникаючи жорстких оцінок. Перехід із однієї в іншу групу відбувається на підставі «загальної зрілості» учи і а, їхнього особистісного зростання. Групова органі­зація життя школи є засобом «духовної общинності», внутрішнього зростання, у процесі якого дитина може «довести свою індивідуальність до особистості».

Кожен навчальний день у Йєна-план-школі обов'яз­ково містить чотири види роботи: гру, бесіду, працю, свято. Найпоширеніші ігрові форми занять з різнома­нітним матеріалом, особливо в молодших базових гру­пах, зокрема тренінгові ігри з використанням лічби, музики, поезії; популярні ритмічні та спортивні ігри, які повторюються впродовж усього шкільного періоду, рухливі ігри на перервах і в позаурочний час.

П. Петерсен розробив особливий підхід до домашніх завдань. Діти отримують їх не щодня, а відразу на ти­ждень. Часто вони об'єднані однією комплексною темою і становлять завдання-проект, який передбачає розв'язання кількох задач і прикладів, написання твору, розповіді, створення малюнка тощо. Порядок виконан­ня завдань учень обирає самостійно. Нерідко завдання об'єднуються однією темою. Наприклад, у березні діти молодшої штам-групи вивчають комплексну тему «Вес­на у місті». У групі вільно формуються підгрупи за інте­ресами, віком. їх склад змінюється залежно від видів навчальної роботи та успіхів учнів.

П. Петерсен виступав проти оцінок та свідоцтв, які, на його думку, псують власну робочу лінію дитини і порушують власне моральне судження, створюючи неправильну мотивацію до учіння. Водночас вона потребує оцінювання для впевненості щодо власного зростання і прогресу. Традиційну оцінку в Йєна-план-школі заміняють детальні характеристики кожного вихованця, які складає вчитель наприкінці навчально­го року: об'єктивний звіт для батьків і суб'єктивний звіт для дитини. В об'єктивному звіті педагог за спосте­реженнями і судженнями вчителів, які навчають дити­ну протягом року, описує особливості, нахили, обдаро­ваність школяра, способи спрямування спільних зусиль батьків і колективу школи на забезпечення сприятли­вих умов для його індивідуального розвитку. На основі об'єктивного звіту класний керівник складає для кож­ної дитини суб'єктивний звіт, у якому зазначає те, що, за його переконанням, справлятиме на неї виховний вплив. Звіт має оцінно-рекомендаційних характер: «Ти мало часу спілкуєшся з батьками. Як можна подолати цю проблему? Сплануй наступні вихідні»; «У тебе вини­кають проблеми з... Приділи увагу...»; «У тебе залиша­ється мало часу для читання. Спробувати переглянути режим організування робочого дня» тощо.

У системі методів і прийомів виховання П. Петерсен значну роль відводив невербальному зауваженню у формі піднесеного до губів пальця, легкого поруху руки, певного знака тощо. Обстоюючи невербальні спо­соби впливу на дітей, він виступав проти зауважень у словесній формі, вважаючи їх у більшості випадків невиправданими і безглуздими.

Важливим завданням школи П. Петерсен вважав тісну взаємодію професійних педагогів і батьків, інте­грацію дому шкільного і дому батьківського. Учителі, на його думку, мають відверто обговорювати з батьками різні педагогічні ситуації, обмінюватися поглядами, інформацією, а часом і взаємними застереженнями; активно залучати їх як партнерів до педагогічного про­цесу, організування свят, походів, екскурсій, праці в майстернях. Сповідування батьками принципів «спіль­ності й братерства» виявляється в їхньому піклуванні не тільки про свою дитину, а й про всю шкільну грома­ду, моральній і матеріальній підтримці.

Йєна-план-школа працює над проблемою доповнення і розвитку сімейного виховання, співпраці дитини із соціумом. Педагогічно продумане організування худож­ньо-творчої діяльності учнів сприяє всебічному розвит­ку, цілеспрямованому морально-естетичному вихованню в процесі органічного взаємозв'язку занять у паралель­них комплексах навчальних дисциплін та предметів художнього циклу.

У фізичному і трудовому вихованні Йєна-план-шко­ла робить акцент на формуванні поваги до праці, взає­модопомозі. У процесі колективної діяльності, занять спортом виробляються такі риси як спритність, ініціа­тивність, шана до праці іншого, відповідальність.

Йєна-план-школи випускають свої календарі, які є своєрідними планами роботи на наступний навчальний рік. Кожна їх сторінка містить цікавий дидактичний матеріал, присвячений певному місяцю і завданням, які потрібно буде розв'язувати. На кожен місяць передбача­ють три-чотири загальношкільні заходи (новорічне свято, театральна вистава, подорож, спортивне свято, свято для батьків тощо). У календарі зазначають склад усіх штам-груп, адреси й домашні телефони дітей і педагогів, публі­кують статті вчителів щодо вивчення рідної та іноземних мов, опанування грамоти, релігійних питань.

В останні десятиліття технологія «Йєна-план» набула значної популярності й продуктивного впровадження в Європі. Праці П. Петерсена, зокрема книгу «Йєна-план-школа», перевидавали багатьма мовами понад 60 разів, проте його педагогічний доробок не відомий широкому колу українських фахівців у галузі освіти. Впроваджен­ня цієї технології може стати унікальним надбанням усієї навчально-виховної системи, сприяти розв'язанню багатьох завдань сучасної української школи.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 3761; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.025 сек.