Методи розвитку творчої особистості

Праці Г. Альтшуллера «Алгоритм винаходу», «Творчість як точна наука»стали основою окремої га­лузі — творчої педагогіки. Його ідеї розвивали російсь­кі та українські психологи В. Бухвалов, Б. Злотін, Г. Іванов, С. Ладошкіна, А. Нестеренко, Т. Сидорчук, Л. Шрагіна, М. Шустерман. Вони розробили методи і прийоми навчання школярів на основі ТРВЗ, а А. Страунінг, О. Нікашин адаптували основні принципи ТРВЗ для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. У роботі з ними використовують гру, «мозковий штурм», методи факальних об'єктів, синектики, моделювання маленькими чоловічками.

Гра. Це основний метод виховання і навчання дітей, що має на меті максимально підвищити ефективність ос­новної програми, за якою працює педагог. Суть технології становлять ігри-заняття, які передбачають самостійний вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності. У про­цесі таких ігор вихованці ознайомлюються з навколиш­нім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів, явищ і розв'язувати ці суперечності, що сприяє розвитку творчого мислення.

Дослідивши казки, Г. Альтшуллер налічив приблиз­но 40 способів розв'язання суперечностей, якими ус­пішно користуються герої і які є універсальними. До ос­новних належать такі:

1. Зроби заздалегідь. Цей спосіб ґрунтується на змі­ні об'єкта. Наприклад, герої, вирушаючи у далеку доро­гу, розмотують нитку клубка, розкидають камінці, що допоможе їм повернутися назад.

2. Перетвори шкоду на користь. Негативні фактори використовують для отримання позитивного ефекту. На­приклад, у казці В. Гауфа «Каліф-лелека» головний ге­рой перетворився на птаха, але під час своїх митарств за­знав доброї науки і змінив норов (позитивний результат).

3. Копіювання. Замість справжнього об'єкта засто­совують його оптичну копію. Наприклад, у казці «Молодильні яблука» вовк, перетворившись спочатку на коня, а потім на царівну, досяг своєї мети.

4. Принцип мотрійки. Він оснований на розташу­ванні одного предмета всередині іншого. Так, Кощій Безсмертний ховав свою смерть на кінчику голки, гол­ку — в яйці, яйце — в качці, качку — в зайці, зайця — в кришталевій скрині, скриню — на дубі.

5. Розв'язання суперечностей у часі. У казці «Два­надцять місяців» одні місяці з'являються на новорічній галявині раніше свого часу, інші — значно пізніше.

6. Принцип зміни агрегатного стану. Об'єкт перехо­дить в інший агрегатний стан, і від цього змінюються його якості. Так, серце Кая з казки Г.-Х. Андерсена «Снігова королева» перетворилося на кригу та змінило свої якості: замість доброго стало злим.

Практики-початківці, як правило, використовують розроблені прийоми розв'язання суперечностей. Досвідчені педагоги, працюючи з дітьми, самі визначають суперечності і способи їх розв'язання в об'єктах природ­ного та предметного світу. Усі прийоми зорієнтовані на те, щоб навчити дітей шукати і знаходити своє рішення, виявляти творчу фантазію. Основна вимога до педагога — привчити дітей до того, що відправною точкою у фанта­зуванні має бути певна проблема або винахідницьке зав­дання, яке необхідно розв'язати. Рівень складності на початку досить низький, щоб не послабився інтерес до творчого пошуку.

Метод фокальних об'єктів (МФО). Фокальними (лат. focus — осередок) називають об'єкти, що перебувають у фокусі, в центрі уваги. При перенесенні ознак випадко­во вибраних об'єктів на фокальний об'єкт діти вчаться аналізувати, зіставляти, робити припущення, унаслі­док чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати технологічну інерцію. Метод фокаль­них об'єктів ефективніший у тих випадках, коли необхідно модернізувати, удосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею.

Суть методу полягає в перенесенні властивостей од­ного предмета на інший. Послуговуючись ним, ставлять такі завдання:

— придумати щось нове, видозмінюючи або вдоско­налюючи реальний об'єкт;

— ознайомитись із чимось новим або закріпити здо­буті раніше знання, розглядаючи предмет у незвичному ракурсі;

— придумати розповідь або казку про об'єкт, вико­ристовуючи знайдені ознаки (повністю або частково);

— проаналізувати художній твір або картину;

— розробити новий вид заняття, обравши несподіва­не словосполучення, яке найбільше подобається або від­повідає меті. У процесі роботи необхідно чітко окресли­ти, що саме обмірковується — форма чи зміст.

МФО передбачає такий алгоритм дій:

1. Розглядаючи або змінюючи будь-який об'єкт, ми­моволі обрати інший предмет чи кілька предметів, які не стосуються фокального слова (для цього вчитель про­понує дітям картинки, іграшки, яскраві предмети).

2. Дати 5—10 визначень обраного предмета (який він).

3. Дібрані ознаки застосувати до фокального слова; отримані словосполучення проаналізувати.

4. Знайшовши потрібне або цікаве словосполучення, надати фокальному слову відповідних якостей. Для цього ввести до фокального об'єкта не властиві йому елементи, які зумовлюють його видозміну.

МФО спрямований на подолання психологічної інер­ції, адже стимулює прийняття нешаблонних рішень, розвиває нестандартне мислення.

«Мозковий штурм». Він відомий також під іншими назвами: метод Осборна, фабрика ідей, ярмарок ідей, серія нових ідей, конференція ідей, техніка групового творчого мислення та ін. Цей метод полягає в продуку­ванні максимальної кількості нових ідей за мінімаль­ний час. Використовують його в роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів. Психологіч­ною основою методу «мозкового штурму» є теорія 3. Фройда про те, що у звичайних ситуаціях мислення людини підпорядковане свідомості, а для подолання психологічної інерції потрібно створити умови для про­риву підсвідомих сил та інстинктів. Такий метод урахо­вує психологію не лише окремої людини, а й натовпу, що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказ­ку до розв'язання завдання.

Метод «мозкового штурму» створює умови генеру­вання різних варіантів подолання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Його застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, що ґрунтуються на аналізі минулого досвіду і теперіш­ніх умов, не ефективні в розв'язанні проблеми.

«Мозковий штурм» відбувається у два етапи:

1) робота на сесіях «генераторів ідей». Учасники висловлюють усі можливі і малоймовірні способи подо­лання проблеми. Після закінчення сесії організатор по­винен старанно занотувати всі ідеї в порядку їх висунен­ня та роздати «експертам» для здійснення експертизи, результатом якої має стати обґрунтований пріоритет­ний перелік ідей, що будуть реалізовані. При цьому «експерти» мають право додавати власні ідеї, аргумен­тувати їх наявністю потрібних для реалізації ідеї ресур­сів, кваліфікованих кадрів тощо;

2) робота на сесіях «експертів». Організатор збирає переліки, зроблені «експертами», і на підставі бальної експертної оцінки розставляє ідеї за часом їхньої реалізації. Після завершення цієї роботи він роздає «експер­там» підсумковий перелік ідей і проводить сесію «екс­пертів», на якій кожен із них має обґрунтувати власні оцінки. Також обговорюють усі ідеї і пропонують оста­точний їх перелік для подальшої реалізації.

Ефективність «мозкового штурму» залежить від дотримання таких правил:

— оптимальна для роботи кількість дітей у підгру­пі — від двох до семи;

— висловлювати можна будь-яку думку;

— у процесі генерування ідей не можна критикува­ти жодну думку;

— потрібно заохочувати вільне асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша;

— усе висловлене можна комбінувати як завгодно;

— завершити дискусію необхідно її підсумком і ви­значенням найцікавішої ідеї.

У роботі з дітьми «мозковий штурм» може виникну­ти незаплановано під час розв'язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. У процесі обговорення вони самі аналізують і коригують висловлені ідеї.

Залежно від того, на якому етапі вивчення теми чи заняття вдаються до методу «мозкового штурму», його реалізація має певні особливості. На початковому етапі доцільно застосувати таку схему (за М. Кларіним):

1. Формулювання мети.

2. Визначення проблеми.

3. Встановлення обмежень.

4. Висвітлення шляхів традиційного розв'язання зазначеного завдання.

5. Виокремлення елементів, які потребують удоско­налення.

6. Висловлення дітьми пропозицій та їх аналіз.

7. Добір рішень із художньої літератури.

8. Індивідуальний захист дітьми свого рішення.

9. Добір оригінальних рішень, які можна реалізувати.

10. Перевірка ідей на практиці.

Організування «мозкового штурму» на завершаль­ному етапі вивчення теми передбачає:

1. Схематичний аналіз об'єкта.

2. Формулювання мети і проблеми заняття.

3. Встановлення обмежень.

4. Пропонування та аналіз ідей.

5. Добір рішень із літератури.

6. Добір оригінальних рішень.

7. Практичне застосування нових ідей.

Метод «мозкового штурму» ефективний для переходу від механічного запам'ятовування до смислового, під час практичних занять і групових консультацій на етапі пі­знання об'єкта або формування нових уявлень про нього.

Метод синектики. Наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. на основі методу «мозкового штурму» американський філософ і психолог Вільям-Джеймс Гор­дон (1842—1910) розробив метод синектики (грец. synektike — поєднання різнорідних елементів). Він перед­бачав об'єднання людей різних спеціальностей у групу задля пошуку творчих рішень шляхом необмеженого тренування уяви та сполучення несумісних елемен­тів. Залежно від ступеня керованості В.-Дж. Гордон вио­кремив неопераційний (некерований) процес творчості, основою якого є інтуїція, натхнення, та операційний (ке­рований), що ґрунтується на використанні різних анало­гій. Опрацювавши метод синектики, Г. Альтшуллер розробив концепцію розвитку творчої особистості. Він вважав, що для творчого процесу важливо вміти перетво­рювати незвичне на звичне, і навпаки. При цьому потріб­но побачити в новій проблемі щось знайоме, що можна розв'язати відомими способами, тобто провести аналогії.

За сутністю Г. Альтшуллер поділив аналогії на пря­мі, фантастичні, емпатійні (основані на розумінні пси­хічних станів, емоцій іншого).

Пряма аналогія. її суть полягає у виявленні подіб­ностей об'єктів різних галузей за певними властивостя­ми або відношеннями. Вид прямої аналогії залежить від критерію, за яким порівнюють об'єкти:

— аналогія за формою. Виявляється тоді, коли ана­лог об'єкта містить ті самі ознаки, що і він сам, або коли новостворений об'єкт зовні нагадує будь-який інший (бу­рулька — олівець, ніж, ручка; годинник — місяць, сон­це, гарбуз, квітка; книга — двері, плитка шоколаду, це­глина тощо);

— аналогія за структурою (компонентами). Встано­влюється за схожістю елементів (компонентів) об'єктів або їх будови (сніг — морозиво; вата — хмара; піна — солодка вата);

— аналогія за функціями. Визначивши функції об'єкта, шукають об'єкт з іншої галузі, якому властиві ці або аналогічні функції (машина — кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер — пилосос, вентилятор);

— аналогія за кольором. Полягає в доборі об'єктів одного кольору та відтінку (сонце — кульбаба, банан, лимон);

— аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година — захід сонця, свічка, що догорає);

— аналогія за властивостями. Передбачає відповідь на запитання «який (яка, яке, які)?» і виявлення суттє­вих ознак;

— комплексна аналогія. Передбачає одночасне за­стосування різних критеріїв прямої аналогії.

На комплексній аналогії ґрунтується метод гірлянд та асоціацій. Гірлянда аналогій формується як перелік слів (словосполучень), починаючи з основного слова, у якому кожна нова асоціація стосується не першого, а останнього компонента (велика червона квітка — квіт­ка, пахне; бджілка — бджілка, бринить, набридає). За допомогою цього методу можна дізнатись, що найбіль­ше сподобалося чи запам'яталося дітям на екскурсії, святі, адже кожен знаходить аналогію, суголосну йому за настроєм. Прямі аналогії ефективні під час індивіду­альної гри з дітьми або в невеликій групі.

Фантастична аналогія. Складність творчого зав­дання полягає в тому, що для його розв'язання потрібно перебороти психологічну інерцію — бажання насліду­вати стереотипи, іти відомим шляхом, що веде до розв'язку. Подолати цю шаблонність допомагає встано­влення фантастичних аналогій, що полягає в уявлянні того, як вирішили б проблему казкові герої чи інші ви­гадані персонажі.

Цей метод використовують під час складання твор­чих розповідей, казок із новими героями та незвичай­ними пригодами, захопившись якими, діти висловлю­ють оригінальні ідеї, неусвідомлено передають свої по­таємні думки та бажання. Перенесення робочої ситуації в казку сприяє продуктивнішому навчанню нової спра­ви і закріпленню навичок.

Емпатійна аналогія. Вона ґрунтується на ототож­ненні себе з об'єктом, уявному перевтілені в його образ, намаганні пережити його відчуття, настрій, турботи, проблеми. Наприклад: «А якби ти перетворився на ку­щик? Про що ти мрієш? Кого ти боїшся? З ким би ти потоваришував? Про що шепочуть твої листочки?» або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти полюбляєш їсти?». Виробити таке вміння можна за допомогою спеціальних вправ, зокрема з ви­користанням елементів костюма. Ролі діти обирають самі й відповідно до них виконують характерні рухи, розповідають, хто вони і що при цьому відчувають. Від­творюючи певний образ, дитина розкриває власний ха­рактер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до нав­колишнього світу.

Застосування методу синектики в навчально-вихов­ній діяльності сприяє розширенню та закріпленню знань про сутність, структуру та функції предметів, явищ, одержаних на емпіричному рівні в попередніх класах; розвиває вміння використовувати прийоми образного бачення проблеми, перенесення уявного в реальне, і навпаки. Відпрацьовування методу синекти­ки на предметах гуманітарного, культурологічного та естетичного циклів, часткове запозичення в інші пред­метні галузі сприяють створенню в навчальних планах дослідницьких завдань.

Метод моделювання маленькими чоловічками (ме­тод ММЧ). З його допомогою можна пояснити внутріш­ню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ і процесів, що відбуваються в живій та неживій природі. Дитина повинна уявити, що всі речовини, предмети, об'єкти, явища складаються з безлічі живих, мисля­чих маленьких чоловічків, які пересуваються або ви­конують певні дії. Наприклад, потрібно зобразити чо­ловічками героїв казки «Коза-дереза», «Троє поро­сят»; пояснити, якими вони будуть і чому. Доцільно для малюків уточнити завдання: за допомогою яких геометричних фігур можна зобразити героїв казки (ви­никають конкретні асоціації за формою); з яких зраз­ків текстильного матеріалу можна зробити героїв каз­ки тощо.

Методи ТРВЗ розвивають такі творчі здібності дітей: уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки, інтегрувати і синтезувати інформа­цію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибу­довувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв'язання завдань на практиці; здатність висловлю­вати оригінальні ідеї і винаходити нове; творчу уяву, дивергентність мислення (здатність припускати існу­вання кількох правильних відповідей на одне запитан­ня і продукувати оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей; інтуїцію.

Дата добавления: 2014-11-29