Волюнтарист рідко сумнівається, але дуже часто помиляється

Фаталіст часто скаржиться на свою нещасливу долю, але ніколи нічого не робить для того, щоб її виправити.

Предмет футурології

Предметом футурології (від лат. futurum – майбутнє та грец. λόγος– за визначенням Геракліта Ефеського – слово про природуречей) в повному значенні цього слова є майбутнє в усьому діапазоні ставлення до нього суспільної людини, людських спільнот і людства як цілісності, пов’язаної спільною долею.

Діяльність суб’єкта (від лат. subjectum – джерело діяльності, спрямованої на об’єкт (від лат. objectus – предмет), по відношенню до прийдешнього може бути: прогностично-віщувальною; турботливо-піклувальною; контролювально-регуляторною; моделювально-екстраполювальною; конструювально-креативною.

Якщо розглядати футурологію як своєрідний місток розумної добро-діяльності через прірву теперішнього – далеко не однозначного – між одним її краєм під назвою «минуле» й іншим, який називається «майбутнє», то по обидва боки цього містка пролягатиме смертельно небезпечний обрив до самого дна прірви.

З одного боку футурологічного «містка» між минулим і майбутнім пролягає «обрив» фаталізму (франц. fatalisme, від лат. fatalis – наперед визначений долею), тобто, пасивного очікування прийдешнього за принципом: «Будь, що буде». На відміну від стоїцизму (грец. Στωϊκός – одна з головних течій елліністичної і римської філософії), принципом якого є: «Роби те, що маєш робити, і хай буде те, що має бути», – фаталізм не закликає чогось робити, і в такий спосіб фактично стає закликом до бездіяльності, до марних сподівань на те, що «все само собою якось влаштується». Народною мудрістю цей заклик інтерпретований саркастично і влучно: «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно».

З другого боку «містка» футурології простягається «обрив» волюнтаризму ( від лат.voluntarus – залежний від волі: нехтування об’єктивними реаліями) як не стримуваної ніякими раціональними чи етичними застереженнями енергійної діяльності суб’єкта за принципом: «Як я сказав, так і буде». Волюнтарист завжди глибоко переконаний у своїй безумовній правоті, в тому, що все, що він робить і як саме він це робить, є єдино правильним.

Помножені на притаманну волюнтаристу енергійність в діяльності, його помилки, як правило, мають вкрай негативні наслідки, і не тільки для нього самого.

Звичайно, що ані фаталізм, ані волюнтаризм не є й не можуть бути визнаними футурологією, оскільки принципи, на яких вони обоє базуються, не мають нічого спільного з науковістю.

Футурологія як наука неможлива без:

– всебічного аналізу наявних тенденцій існуючих трансформаційних

процесів;

– «схоплення» (“grasp”) напрямків і швидкостей змін самих тенденцій;

– дослідження й усвідомлення всіх прямих та непрямих наслідків тих чи інших втручань людини в природний і закономірний перебіг подій в світі;

– відповідальності за здіяне або ж скоєне по відношенню до майбутнього.

Цими вимогами до футурології як науки визначається те, що вона як така неможливабез розробки футурологічноїаналітики та без футурологічної етики, через посередництво якої втілення цієї аналітики має одухотворюватись суспільною людиною, людськими спільнотами та людством в цілому.

Починатися ж футурологія, як, втім, і будь-яка інша наука, має з систематизації та класифікації наявного фактологічного матеріалу, накопиченого в тій галузі, що становить науковий інтерес. В даному випадку ця галузь – все, що має відношення до феномену майбутнього.

Наявністю й застосуванням систематизованого і класифікованого фактологічного матеріалу, футурологічної аналітики та футурологічної етики має визначатися і футурологічна методологія формування відповідних висновків, за якими мають формулюватися конкретні рекомендації для наступної діяльності – як теоретичної, так і практичної.

Безумовно, всі висловлені вище умоглядні міркування – не більше ніж декларація про наміри, і будуть залишатися такими аж доки не дістануть підтримки конкретними діями по їхньому втіленню, але будь-яка свідома дія починається саме з наміру.

Намір же, зведений в ранг ідеалу (франц. ideal, від грец. ίδέα – первообраз: взірець досконалості), називається метою.

Дата добавления: 2014-11-29