Як ідеалізований намір мета є відображенням прагнення суб’єкта діяльності досягти певного, максимально бажаного результату

Мета формування та розвитку футурології

Місце футурології в системі наук

Футурологія як спеціалізована наука про майбутнє займає місце на стику різних галузей дослідницької діяльності.

Тісні й прямі світоглядні та методологічні зв’язки поєднують футурологію з філософією – «мамою» всіх наук, а «батьком» футурології, як, втім, і будь-якої іншої науки, є практичний людський досвід.

Близькою спорідненістю до футурології вирізняються, безумовно, такі науки, як: астрономія (на більш пізніх етапах ще й її «молодша сестра» – астрофізика); фізика (особливо – фізика високих енергій); біологія (від загальної й до молекулярної); психологія (в першу чергу – соціальна); соціологія; політологія; економіка; математика (від класичної й до пост-і-неокласичної); кібернетика; генетика; синергетика, тобто, практично весь спектр наук – від найбільш традиційних і до самих новітніх.

Особливий зв’язок існує між футурологією й історичними науками, оскільки, хоча й є загальновідомим, що історія нас вчить тільки тому, що вона нічого нас не навчає, навчитися кожному бажаючому в неї можна багато чого, й в першу чергу того, як в майбутньому не повторювати помилок, що траплялися в минулому.

Незважаючи на наявність такого широкого діапазону зв’язків з різними науками, футурологія аж ніяк не є їхнім конгломератом (від лат. conglomerates – нагромаджений: безладний набір, скупчення, суміш), а становить собою цілком суверенну галузь дослідницької діяльності зі своїм особливим предметом, метою і соціальноми функціями.

Мета – в найбільш загальному її розумінні – є тим взірцем, узгоджуючись з яким суб’єкт діяльності формує генеральний (лат. generalis – загальний, головний) напрямок своїх дій.

Метою футурології є надання людям дієвої практичної допомоги у формуванні ними адекватного (від лат. adaequatus – прирівняний: рівний, відповідний, тотожний) ставлення до феномену майбутнього.

Самий процес формування та розвитку футурології здійснюється через урахування досвіду, здобутого й накопиченого попередниками у вивченні феномену майбутнього, й через власне проведення відповідних досліджень.

Рух у напрямку мети, поставленої перед футурологією, відбувається через процес накопичування фактологічного матеріалу з приводу феномену майбутнього до отримування об’єктивного знання про нього, від цього – до розуміння й усвідомлення його суті, й далі – до розробки й надання конкретних рекомендацій щодо адекватного ставлення до прийдешнього.

Для досягнення поставленої мети й для розв’язання похідних від неї відповідних конкретних задач необхідне застосування адекватних методів.

Оскільки плин часу є безперервним і єдино-спрямованим, мета футурологічного дослідження не такою, якої можна досягти раз і назавжди.

Перманентність (від лат. permanentis – неперервний) плину часу й його предметної наповненості обумовлює відповідну перманентність змін у реальному змісті мети конкретного футурологічного дослідження.

Від постановки конкретної мети – до її досягнення, від її досягнення – до нової конкретної мети, і так – безперервно: саме таким чином визначається цілеспрямованість футурологічних досліджень.

Тому, як і будь-яка інша загальна мета, та, що стосується формування й розвитку футурології, не є, як про це сказано Імануїлом Кантом в його «Критиці чистого розуму», остаточно досяжною. Але – за ним же – будь-яка загальна мета, якщо тільки її зміст не суперечить існуючим в світі об’єктивним закономірностям, є наближуваною, і ступінь її наближуваності в такому разі визначається виключно цілеспрямованою й ціннісно орієнтованою діяльністю суб’єкта: її напрямком; її інтенсивністю та її методами.

Дата добавления: 2014-11-29