Як спеціальної науки про майбутнє

Історична необхідність створення футурології

Генезис футурології

Тема 2.

Мета розкриття теми: з’ясування історичних передумов виникнення футурології як спеціальної науки про майбутнє у ставленні до нього людини; відтворення стану, напрямків та перспектив розвитку футурології; виявлення особливостей саме цієї науки порівняно з іншими галузями дослідницької діяльності, спрямованими на відстеження зв’язків теперішнього з майбутнім.

Ключові поняття: футуризм; прогнозування; прогностика.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

2.1. Історична необхідність створення футурології як спеціальної науки про майбутнє.

2.2. Стан і основні тенденції поступу футурології.

2.3. Принципові відмінності футурології від інших вчень про майбутнє.

Життя кожної людини сповнене не тільки безпосереднім відчуттям «миті» теперішнього, а й: спогадами, споминами, згадками, про минуле; переживаннями тих подій, які колись відбувались та вже відбулись – і не тільки в особистому житті саме цієї людини; острахами, тривогами, турботами щодо невідомого – й тому – лякаючого майбутнього; мріями, сподіваннями, надіями на бажані, жадані, очікувані події, які мають відбутися чи, принаймні, хотілося, щоб вони відбулися в прийдешній час.

Кожна людина, живучи в теперішньому, відчуває і біль, і радість за те, що трапилось в минулому, і тривогу й натхнення від наближення майбутнього.

Отже, для кожної конкретної, живої людини між колишнім минулим, сьогоднішнім теперішнім і прийдешнім майбутнім не існує нездоланного розриву. Тим більше не існує його для безперервних в своєму бутті людських спільнот та для людства в цілому.

Не може жити повноцінним життям ані жодна людина, ані будь-яка людська спільнота, включно з людством, не звертаючись до минулого й не спрямовуючись у майбутнє, й, відповідно, кожен з трьох, нерозривно пов’язаних між собою компонентів суспільного часу, заслуговує, щонайменше, на увагу до себе з боку суспільства.

Тим не менш, ще зовсім недавно в науці й освіті мав місце певний парадокс: на протязі багатьох сторіч складався й нарешті склався цілий комплекс наукових і освітніх галузей – археологія, палеонтологія, історія – в усіх їх різноманітних проявах зосереджених на дослідженні минулого, й при цьому майже аж по сьогодні не було ані науки, ані навчальної дисципліни, спеціально присвячених вивченню майбутнього.

Те, що треба вивчати минуле, не може викликати ніяких сумнівів, адже, не знаючи й не розуміючи минулого, не враховуючи досвіду – як позитивного, так і негативного, – здобутого попередніми поколіннями людей, неможливо ані збагнути теперішнього, ані знайти адекватні відгуки на його виклики. Проте не меншою мірою не може бути ані спростовуваним, ані запереченим той безумовний факт, що майбутнє як те, куди всі без виняткупрямують, аж ніяк не є менш важливим для людини, для людських спільнот і для людства, ніж минуле.

Те, що довгий час наукою старанно оминалася “terra incognito” під назвою майбутнє, має своє історичне й гносеологічне (від грец. γνώσις – пізнання) підгрунтя.

Безумовно, можна зрозуміти тих науковців, які не хотіли ризикувати своєю репутацією через надання непевних прогнозів щодо подій майбутнього.

Так само можна усвідомити той скепсис (від грец. σκέψις – сумнів, недовіра до чогось), який охоплює вчених щодо принципової можливості дослідження того, чого нема, адже в будь-якому «зараз» ніякого актуалізованого «потім» ще не існує.

Нарешті, можна збагнути й те, що кожна наука – настільки, наскільки вона дійсно є наукою – має й виконує функцію передбачення подій майбутнього, адже кожний закон, відкритий в межах будь-якої науки, може бути сформульований у вигляді саме передбачення, наприклад: «Якщо через металевий провідник пропустити електричний струм, то навколо цього провідника виникне магнітне поле».

Однак, навіть враховуючи всі ці перестороги щодо можливості й необхідності створення спеціальної наукової галузі, зосередженої виключно надослідженні майбутнього, не можна погодитися з тим, що така галузь не доречна, не доцільна й не потрібна.

Йдеться не про фрагментарне «схоплення» (“grasp”) якихось окремих моментів стосовно майбутнього, не про їхнє еклектичне поєднання, а про комплексне, системне й послідовне дослідження дійсно цілісного у своєму бутті й в своєму походженні феномену майбутнього.

Оскільки ж і для кожної людини, і для людських спільнот, і для людства майбутнє не є й не може бути менш важливим, ніж минуле, остільки, за довготривалою відсутністю наукових пропозицій щодо задоволення запитів відносно майбутнього, такі пропозиції надходили й надходять з боку інших – не наукових – суб’єктів.

Дата добавления: 2014-11-29