ІІІ. 2.3 Метод художньо – педагогічної драматургії

План

1 - Сутність методу художньо – педагогічної драматургії.

2 - Реалізація методу при створенні уроку СХК.

3 - Функції вчителя СХК, як творчого виконавця методу.

Метод художньо-педагогічної драматургії найбільш знаний спеціалітет педагогіки мистецтва, згадки про застосування його пов’язані ще з 60-ми роками ХХ століття, коли втілення експериментальної програми з музики Д.Б.Кабалевського потребувало оновлених методичних підходів. Основна мета цього методу полягає у розвитку співчуття до прикладів мистецтва, у перенесенні почуттів та думок з художніх творів до подій реального життя, площа застосування його може торкатися всіх складовий педагогічного дійства: отримувачів художньо-педагогичної інформації – учнів, самої освітної площини - безпосередньо художньо- педагогічної інформації, педагогічного інструментарію - технологій створення та презентації цієї інформації, і відправника інформації - самого вчителя. Виходячи з положення, про те, що мистецтву треба навчати засобами мистецтва, доцільно ставитися до кожного уроку, як до мистецького твору, подібного до музичного, або літературного, тому що має часову тривалість, а також виконавця, глядача та сюжет, заснований на дії. Тому структура самого уроку може походити на структуру музичного, або літературно – драматичного твору. Тому будова “традиційного “ уроку, що була здатна прийняти у свої рамки зміст усіх шкільних предметів виявилась затісною для уроку мистецтва. Слід зазначити, що певні заняття можуть бути створені за традиційною схемою: перевірка домашнього завдання, роз’яснення нового матеріалу, закріплення пройденого. Але більшість уроків мають підкорятися законам художньої драматургії: пролог, зав’язка, розвиток, кульмінація, розв’язка, епілог. Виходячи з законів драматургії та екстраполюючи їх на дидактичну схему шкільного заняття обов’язковою умовою при розробці сценарію уроку мистецтва стає наявність суттєвого контрасту, або конфлікту, що повинно сприяти створенню дії та емоційної кульмінації уроку.

Доцільно виявити функції вчителя, як своєрідного передавача художньо - педагогічної інформації на уроці художньої культури. Слід підкреслити, що викладати подібний предмет має особлива людина, яка:

- здатна осягнути,поєднати та адекватно інтерпретувати інформацію з різних джерел – як мистецьких (література, музика, хореографія, образотворче та драматичне мистецтво), так і загальногуманітарних – (історія, філософія, релігієзнавство);

- квінтесенцією цього поєднання стає дійство уроку, яке вчитель повинен провести зі справжньою акторською майстерністю.

Конспект подібного уроку перетворюється у художньо - педагогічній сценарій, де позначаються умовні емоційні акценти, відповідно до особливостей сприйняття дитини, найбільш влучні моменти для створення емоційно - смислової кульмінації, зауважено про моменти, коли увага дітей може знизитись і це буде сигналом для зміни форми роботи, оскільки знання з уроку мистецтва дитина отримує через “браму почуттів”. Вже потім емоційне враження пройде шлях до раціонального осмислення, та засвоєння. Рівень спілкування вчителя мистецтва повинен відрізнятися від загальновизнаного “менторського” типу викладання матеріалу, який має місце у загальноосвітніх закладах майже повсякчасно (на уроках естетичного циклу та літератури також). Гнучка інтонація, виразні жести, міміка – все це складові майстерності вчителя, особливо вчителя мистецтва. На кожному уроці повинна звучати музика. Сучасний рівень обладнання шкіл дозволяє мати у кожній програвач або магнітофон, але найбільш виразним має бути власне виконання на інструменті, або вокально тих прикладів, що мають відношення до теми заняття. Такими – ж виразними повинні бути рухи вчителя, якщо є потреба у пластичній інтерпретації художнього образу (показ явищ природи, живих чи неживих речей, або хореографічні фрагменти – елементи танців, яки мають побачити діти). Перший приклад творчості надається дітям самим вчителем, коли при знайомстві з творами мистецтва вербально (засобами мови) інтерпретує музичні чи живописні образи, пов’язуючи їх емоційну тональність із своїм світовідчуттям. “ Лише там, де урок – мистецтво, є місце і самому мистецтву. (Є.Іллін) Головною метою зусиль вчителя мистецтва, озброєного методом художньо- педагогічної драматургії є – викликати емоційний відгук своєю майстерністю, надати дитині приклад як реалізувати себе як творчу особистість.

Дата добавления: 2014-11-29