Основні підходи до розуміння середовища господарської організації

План

Тема 3. Середовище господарської організації

Мета – розляд сутності середовища організації, його основних елементів, механізму впливу на діяльність підприємства, можливостей вивчення, прогнозування та використання для забеспечення успіху організації

1. Основні підходи до розуміння середовища господарської організації.

2. Зовнішнє середовище організації.

3. Проміжне середовище організації.

4. Внутрішнє середовище організації.

Рекомендована література: [3], [4], [5], [7], [10], [14].

Базові поняття: середовище організації; зовнішнє середовище; неконтрольовані фактори; моделі зовнішнього середовища («пізнавальних сил», «сфери діяльності організації», «ієрархічності середовища», «екологічна модель організаційних популяцій» Г. Олдріча); стратегія адаптації; проміжне середовище; модель «галузевої конкуренції» М. Портера; споживачі; конкуренти; постачальники; товари-замінники; організації-регулятори; профспілки; внутрішнє середовище; «потенціал підприємства»; стратегічний моніторинг.

Кожний підхід до стратегічного управління, що використовується у світовій практиці, має особливості щодо змісту та структури окремих етапів і підсистем, стосовно переліку та послідовності дій у процесі аналізу, але базується на двох основних засадах – аналізі ситуації в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства у взаємозв’язку та взаємозумовленості. Один із підходів до такого аналізу ілюструє рис. 3.1.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище–підприємство». Більшість серед відомих сьогодні концепцій управління поділяє підхід до підприємства як до «відкритої» системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів і т. ін., і дає йому змогу підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Концепції існування та розвитку підприємств у зовнішньому середовищі використовують різні підходи та моделі, сформовані на базі різних теорій управління.

Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку.

Отримані дані про об’єкт управління є базою для визначення концепцій самої організації та способів управління нею.

Стратегічний аналіз (за правильного його застосування) виконує такі функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну.

Описова функція реалізується у вигляді побудови моделей середовища з визначенням найістотніших його елементів.

Роз’яснювальна – вимагає дослідження взаємовпливу факторів з визначенням причин, що зумовили наявний стан середовища.

Прогнозна – створює передумови для виявлення можливих

і неможливих тенденцій розвитку середовища.

Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (підприємства) та його оточення.

Середовище організації – економічна категорія, яка відображає сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів прямого та непрямого впливу, що визначають діяльність організації.

Рис. 3.1. Схема стратегічного аналізу підприємства

Аналіз середовища – це незвична для вітчизняних підприємств та організацій діяльність, яку найбільш успішні з них почали здійснювати лише недавно. Однак опанувати прийоми та методи аналізу – одне з найважливіших завдань, що постає перед керівниками, оскільки параметри середовища – це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Крім того, сучасний етап – це період переходу до ринку та зміни параметрів економіки України.

Дата добавления: 2014-11-29